<<
>>

B. Стандарти Ради Європи

В ЄКПЛ та Додаткових протоколах до неї питання житла, придатного для проживання, детально не розглядається. У Рекомендації Комітету міністрів (2006)6 щодо внутрішнього переміщення і в Пояснювальній записці до них — також.

Проте прагнення Комітету міністрів до реалізації норм між­народного права прав людини і міжнародного гуманітарного права, а та­кож Керівних принципів з питання про переміщення осіб всередині країни[239] має своїм результатом підтвердження Радою Європи, що національні орга­ни влади несуть відповідальність за надання ВПО гуманітарної допомоги, в тому числі доступу до базового притулку і житла (дивись вище).

Європейська соціальна хартія (переглянута) (ЄСХ) підтверджує в стат­ті 31 право на житло та зобов’язує держави-члени «сприяти доступові до житла належного рівня; запобігати бездомності та сприяти її скороченню з метою поступової ліквідації; встановлювати на житло ціни, доступні для ма­лозабезпечених осіб».[240] Також у цьому контексті важлива стаття 30 пере­глянутої ЄСХ, яка визначає право на захист від бідності та соціального від­чуження і зобов’язує держави «вживати заходів для надання особам, що жи­вуть або можуть опинитися в ситуації соціального відчуження або бідності, а також членам їхніх сімей ефективного доступу, зокрема, до роботи, жит­ла, професійної підготовки, освіти, культури і соціальної та медичної допо­моги». У переглянутій ЄСХ говориться про потребу переглядати ці заходи з метою їхнього коригування у разі необхідності.[241] Більше за те, ненадан- ня базового притулку та житла може за певних обставин бути прирівняне до нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження, що заборонено статтею 3 ЄКПЛ, або становити загрозу праву на здоров’я, яке закріплено в статті 11 переглянутої Європейської соціальної хартії (ЄСХ).[242]

Рекомендація Комітету міністрів щодо ВПО підтверджує, що національні органи влади несуть відповідальність за надання ВПО гуманітарної допомо- ги.[243] Як згадувалося вище, в Керівних принципах зазначено, що основна гу­манітарна допомога включає в себе базовий притулок і житло.

Крім того, у

випадку експропріації власності або майна, Комітет міністрів підтверджує, 97 що ВПО повинні мати можливість реституції або компенсації[244] (див. розділ щодо майна і власності). І, врешті, у контексті довготривалих рішень, Реко­мендація нагадує про відповідальність держав за створення умов для належ­ної і тривалої інтеграції ВПО,[245] а у Пояснювальній записці перераховують­ся надання належного житла на виконання однієї з цих умов.[246]

У рішенні у справі Доган та інші проти Туреччини (Dogan and others v. Turkey) Європейський суд з прав людини послався, зокрема, на Керівний принцип № 18 щодо права ВПО на житло, придатне для проживання, під час пере­міщення. Суд зазначив, що відмова влади сприяти поверненню житла і зем­лі заявника — ВПО, а також ненадання альтернативного житла і зайнятості, в поєднанні з недостатніми зусиллями з боку держави щодо «забезпечення відповідного рівня життя або надійного процесу повернення», спричинило надмірне навантаження на заявника — ВПО і призвело до порушення стат­ті 1 Першого протоколу до ЄКПЛ щодо права на мирне володіння власніс­тю і майном, а також порушення статті 8 про сімейне життя.[247] Окрім питан­ня притулку, Суд також послався на інші аспекти належного житла, такі як «невідповідний рівень опалення, гігієни та інфраструктури», і зробив ви­сновок, що ВПО проживали в умовах крайньої бідності.[248]

Практика Суду підтверджує право ВПО на захист від примусового висе­лення з житлових приміщень, де вони проживають під час їх переміщення.

У справі Сакхінадзе та інші проти Грузії (Saghinadze and others v. Georgia) Суд визнав, що тимчасове житло, в якому ВПО були розміщені владою і про­живали останнє десятиліття, являло собою майно в значенні статті 1 Першо­го протоколу до ЄКПЛ на мирне користування майном. Відповідним чином Суд визнав, що незаконне виселення, якого зазнали заявники — ВПО яв­ляло собою порушення Протоколу ЄКПЛ, зазначивши при цьому, що «не­можливо виселити ВПО проти його або її волі із займаного житла, не про­понуючи натомість подібних місць проживання або відповідної грошової

98 компенсації».[249] У подальшому своєму рішенні щодо справедливої сатис­факції у цій справі Суд зажадав передачі заявнику повного права власності на квартиру аналогічного розміру, яку він раніше займав, і в тому ж місті.[250] Крім того, Суд прийшов до висновку про те, що вилучення владою у свою власність будинку, який було виділено ВПО як тимчасовий притулок і який був для них житлом протягом більше десяти років «являє собою незаконне втручання в їхнє право на повагу до їхнього житла».[251]

Водночас обов'язок влади надавати притулок для ВПО та захищати їх від насильницького виселення під час переміщення, не повинен призводити до втручання в право інших осіб на мирне володіння майном та власніс­тю.

У декількох справах Суд постановив, що хоча наявність великої кіль­кості ВПО, яким потрібно житло може становити певні проблеми для вла­ди, це не виправдовує довгих затримок у видачі постанов про виселення ВПО, які незаконно займають чиюсь власність, особливо коли власники власності або майна не отримали компенсації.[252] Суд постановив, що сто­совно притулку, ситуація, яка виникла у справі про переміщення, «потре­бує справедливого розподілення соціального і фінансового тягаря. Цей тя­гар не може бути покладено на окрему соціальну групу або фізичну особу незалежно від того, наскільки важливими можуть бути інтереси іншої гру­пи або суспільства в цілому».[253] У справі Гульмаммалдова проти Азербай­джану (Gulmammaldova v. Azerbaijan) та в інших справах Суд визначив, що «за умов відсутності будь-якої компенсації заявниці за те, що вона несла цей тягар, органи влади не спромоглися забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства у наданні ВПО тимчасового житла і захисту прав заявника на мирне володіння її майном».[254] Відповідним чи- ном, у справі Радановіч проти Хорватії (Radanovic v. Croatia) Суд визнав, 99 що заявниця, яка не могла добитися виконання рішення суду щодо віднов­лення права власності на свою квартиру, займану іншими, була вимушена «нести тягар — належний державі — надання тимчасового помешкання вторинному мешканцю, і цей тягар їй зрештою довелося нести протягом більше шести років».[255]

У справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства (James and Others v. the United Kingdom) Суд зазначив, що «усунення того, що вважається со­ціальною несправедливістю є прикладом функцій законодавчого органу. Більш конкретно, сучасне суспільство вважає житло населення основною соціальною потребою, і її регулювання цієї сфери не може бути повністю за­лишене на волю сил ринку».[256] У справі Будіна проти Росії (Budina v. Russia) Суд вказав, що у виняткових випадках зобов’язання забезпечення притулком особливо вразливих осіб, може випливати із положень статті 8 Конвенції.[257]

<< | >>
Источник: ВДОСКОНАЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ СТОСОВНО ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ. Проект Ради Європи «Посилення захисту прав людини внутрішньо переміщених осіб в Україні», червень 2016. 2016

Еще по теме B. Стандарти Ради Європи:

  1. Стандарти Ради Європи
  2. Стандарти Ради Європи
  3. Стандарти Ради Європи
  4. B. Стандарти Ради Європи
  5. Стандарти Ради Європи
  6. Стандарти Ради Європи
  7. Стандарти Ради Європи
  8. B. Стандарти Ради Європи
  9. B. Стандарти Ради Європи
  10. B. Стандарти Ради Європи
  11. Стандарти Ради Європи
  12. B. Стандарти Ради Європи
  13. Стандарти Ради Європи
  14. Стандарти Ради Європи
  15. Стандарти Ради Європи
  16. Стандарти Ради Європи
  17. Стандарти Ради Європи
  18. B. Стандарти Ради Європи
  19. B. Стандарти Ради Європи
  20. Історія Ради Європи (РЄ).
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -