B. Стандарти Ради Європи

Ані Європейська конвенція з прав людини, ані Рекомендація Комітету міні­стрів про внутрішнє переміщення і Пояснювальна записка не посилаються на національні установи з прав людини або на інші умови, згідно з якими ор­гани повинні здійснювати свій обов'язок із захисту прав людини ВПО.

Важливу роль, яку НПО можуть відігравати в моніторингу і захисті прав ВПО, було підкреслено в низці резолюцій Парламентської асамблеї Ради Європи. У 2009 році в Рекомендації про тривале переміщення Парламент­ська асамблея закликала Уповноваженого із захисту прав людини Ради Євро­пи «до об'єднання національних правозахисних установ і омбудсманів з ре­гіонів, на території яких на даний момент перебувають ВПО задля того, щоб оцінити прогрес, досягнутий в ході виконання різних рекомендацій Ради Єв­ропи щодо захисту прав ВПО і виявити залишкові перешкоди до забезпечен­ня довготривалих рішень, а також видати документ з викладом позиції з цього питання».^{[553] [554]} Крім того, в тій же Рекомендації, Асамблея закликала держави- члени «як і раніше підтримувати національні, регіональні і міжнародні уста­нови з прав людини, що діють в державах-членах, у стимулюванні уряду щодо вирішення питання обмеженого доступу ВПО до їхніх прав».⁵⁵ У наступній Резолюції «Вирішення питань власності біженців і внутрішньо переміще­них осіб» Парламентська асамблея закликала держави-члени в тих країнах, де мають місце майнові суперечки, пов'язані з переміщенням, «до співпра­ці з науковими та громадськими колами, а також національними установами з прав людини у процесі збору достовірної інформації про кількість і харак­тер майнових претензій, формулюванні пропозицій щодо процедур розгля­ду таких претензій, контроль за їх виконанням, виявлення перешкод і заходів щодо їх усунення, а також поширення інформації та надання юридичних кон-

194 сультацій особам, які постраждали».^[555] Крім того, в Резолюції Асамблеї, при­свяченій становищу ВПО і їх поверненню на Північний Кавказ, вона заклика­ла російський уряд «вжити належних заходів для забезпечення незалежності національних механізмів в галузі прав людини на Північному Кавказі, а також підтримувати безперервний моніторинг здійснення прав людини ВПО і вико­нання зобов’язань уряду по відношенню до ВПО» ^[556], до того ж полегшити ро­боту місцевих НУО, що працюють у регіоні, де проживають ВПО.^[557]

Крім того, у 1999 році було засновано інститут Уповноваженого Ради Євро­пи з прав людини, який отримав мандат, що включає у себе «сприяння діяль­ності національних уповноважених з прав людини або аналогічних інститу­тів у галузі прав людини».^[558] При описі аспектів використання цього манда­та, хоча в ньому конкретно і не згадуються ВПО, дійсно вказується, що під час відвідування країни Уповноважений з прав людини повинен зустрітися із «звичайними людьми, що зіткнулися з проблемами в галузі прав людини», а також «відвідати місця, в яких спостерігаються проблеми, пов'язані із засто­суванням прав людини [...] поселення, в яких проживають соціально незахи- щені групи населення».^[559] Уповноважені з прав людини РЄ включили моні­торинг виконання прав вимушених переселенців як складову своїх візитів до країн і доповідей, в тому числі і до України. Наприклад, доповідь Уповнова­женого із прав людини від 2015 року після його візиту в Україну включає в себе розділ, присвячений ВПО.^[560]

C.