Стандарти Ради Європи

Ні ЄСПЛ, ні Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи з питання вну­трішнього переміщення та Пояснювальна записка до неї не містять конкрет­них положень про право на харчування.

ту міністрів виконувати Керівні принципи¹⁷⁴ РЄ підтверджує, що національні органи влади несуть відповідальність за надання ВПО гуманітарної допомо­ги, в тому числі доступу до основних продуктів харчування (див. вище роз­діл по керівному принципу 18). Доступ до основних продуктів харчуван­ня є також передумовою права на життя (Стаття 2) і заборони нелюдсько­го або такого, що принижує гідність, поводження (Стаття 3) під захистом ЄСПЛ. Це також є передумовою захисту здоров'я (Стаття 11), а також за­хисту від бідності та соціального відчуження (Стаття 30), включених до Єв­ропейської соціальної хартії.^{[274] [275]} Хоча це конкретно не обумовлено у вищезаз­начених статтях, забезпечення основними продуктами харчування має бути одним із заходів, які держави-члени зобов'язані вжити, щоб «усунути при­чини поганого стану здоров'я, наскільки це можливо»,^[276] і зменшити рівень бідності та соціальної ізоляції.^[277]

У справі Будіна проти Росії (Budina v. Russia) Європейський суд не виключав можливості того, що держава може нести відповідальність за лікування, на­дане заявникові, яка повністю залежала від державної підтримки, але зіткну­лася з її байдужістю, незважаючи на переживання великих труднощів, несу­місних із людською гідністю.^[278]

У справі M.S.S. проти Бельгії та Греції (M.S.S. v Belgium and Greece), в якій особа, що шукає притулок, через бездіяльність влади жила на вулиці про­тягом декількох місяців без будь-яких ресурсів чи доступу до санітарно- побутових приміщень і без будь-яких засобів забезпечення своїх основних потреб, суд встановив, що заявник був жертвою знущань, відчував непова­гу до своєї гідності, а ця ситуація викликала у нього почуття страху, страж­дання або неповноцінності, здатних викликати відчай. Суд визнав, що такі умови життя, в поєднанні з тривалою невизначеністю, в якій він залишав­ся, і повною відсутністю будь-яких перспектив покращення ситуації, до- сяг рівня жорстокості, необхідного, щоб підпадати під дію Статті 3 Кон­венції.^[279]