Стандарти Ради Європи

Стандарти Ради Європи не роблять явного посилання на необхідність у забезпеченні достатніми ресурсами для вирішення державами питання щодо внутрішнього переміщення. Рекомендація Комітету міністрів про внутрішнє переміщення нагадує про основну відповідальність держав щодо забезпечення захисту та гуманітарної допомоги ВПО.^{^[512]} Ця відповідальність перед-

бачає, що держави повинні просити про допомогу в інших держав або міжнародних організацій, якщо вони не можуть надати її самі, і у разі, якщо така допомога надається, вона не повинна бути довільно відхиленою^{^[513]} (див.

також розділ про співпрацю із міжнародними партнерами).

Крім гуманітарної допомоги, державам слід встановити «умови для правильної і стійкої інтеграції внутрішньо переміщених осіб після їх переміщення». ^{^[514]} Для цього необхідно, щоб держави вжили заходів щодо підтримки самостійного економічного розвитку ВПО та їх забезпечення відповідним житлом, охороною здоров'я та освітою; ^{^[515]} всі ці заходи обов'язково вимагають виділення ресурсів. Крім того, відповідно до Керівних принципів, які держави — члени Ради Європи зобов'язалися втілити^{^[516]}, держави повинні «забезпечити кошти» на створення умов для підтримки повернення, розселення та реінтеграції ВПО.^{^[517]}

Відповідальність щодо виділення достатньої кількості ресурсів також згадується в Пояснювальній записці Комітету міністрів, що підкреслює «абсолютну необхідність забезпечення того, щоб фінансова допомога, яка надається національними або міжнародними органами, не була відвернена від свого первісного призначення, щоб відкрито поширювалась, а підзвітність забезпечувалась на кожному етапі в процесі надання даної допомоги».^{^[518]}

На європейському рівні Рекомендацією ПАРЄ 1877 (2009) було визнано «необхідність продовження надання міжнародної допомоги ВПО з фінансової та технічної точки зору задля того, щоб уникнути їх перетворення на «забутих людей» Європи», ^[519] закликаючи до розподілу ресурсів між всіма державами — учасницями Ради Європи. Крім того, в Рекомендації ПАРЄ 2026 від 2014 року допускається співпраця між державами — учасницями і Банком розвитку Ради Європи з метою виділення ресурсів для загаль-

180 ної допомоги внутрішньо переміщеним особам за аналогією із Сараєвським процесом, що розпочався в 2005 році.^{^[520]}

Деякі стандарти для розподілу і перерозподілу ресурсів на місцевому рівні можуть засновуватися на рішенні Конгресу місцевих і регіональних органів влади.

Корисна рекомендація була укладена Конгресом щодо подальшої діяльності у зв'язку з положенням біженців і внутрішньо переміщених осіб в колишній Югославії в 2004 році, коли він закликав «Банк розвитку Ради Європи до розробки програм і заходів, спрямованих на надання допомоги місцевим і регіональним органам влади в країнах, про які йде мова, щоб поліпшити їхню відповідь на повернення і/або інтеграцію біженців та переміщених осіб, наприклад, шляхом проведення національних семінарів з питань механізмів фінансування, що надаються Банком розвитку».^[521] Пізніше, у своїй резолюції щодо вирішення питання про соціальні права іммігрантів, Конгрес закликав до «підтримки, зокрема, за рахунок грантів, неурядових організацій, які беруть участь у сприянні більш ефективній інтеграції іммігрантів». Хоча цей документ розглядає інтеграцію іноземних іммігрантів, етнічний аспект конфліктів, що викликають внутрішнє переміщення, може стати відправною точкою аналогічного підходу до процесу примирення.

<< | >>

↑

Источник: ВДОСКОНАЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ СТОСОВНО ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ. Проект Ради Європи «Посилення захисту прав людини внутрішньо переміщених осіб в Україні», червень 2016. 2016

Еще по теме Стандарти Ради Європи:

- Права людини в Україні - Права человека в России -