Аналіз національного законодавства

Конституція України, а також Закони «Про освіту» та «Про вищу осві­ту» складають основу правового регулювання отримання освіти в Україні. Освітнє законодавство також включає укази Президента та постанови Кабі­нету Міністрів України.

Для ВПО стаття 7 Закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо пере­міщених осіб» встановлює право на продовження здобуття певного освіт­нього рівня на території інших регіонів України за рахунок коштів держав­ного бюджету або інших джерел фінансування. Порядок фінансування їх на­вчання встановлюється Кабінетом Міністрів України. Стаття 9 цього закону підтверджує право ВПО на влаштування дітей у дошкільні та загальноосвіт­ні навчальні заклади. Стаття 11 встановлює, що Міністерство освіти і нау­ки України створює умови для здобуття громадянами дошкільної, повної за­гальної середньої, позашкільної освіти, професійно-технічної, вищої освіти з урахуванням відомостей щодо внутрішнього переміщення осіб; координує діяльність органів управління освітою місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування з метою забезпечення реалізації права на освіту внутрішньо переміщених осіб; виконує інші функції в межах повнова­жень.

142 Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий ре­жим на тимчасово окупованій території України» встановлює, що грома­дяни України, які проживають на тимчасово окупованій території, та осо­би, які були з неї переміщені, мають право на продовження свого навчання на іншій території України за рахунок коштів Державного бюджету Украї­ни. Такі особи можуть взяти участь у конкурсі на вступ до навчального за­кладу державної чи комунальної форми власності на загальних засадах з на­данням місць у гуртожитках на час навчання. Якщо внаслідок конкурсу такі особи не отримали можливості навчатись на місцях, що фінансуються дер­жавою, навчальний заклад повинний збільшити кількість місць, що фінан­суються державою відповідно до процедури, встановленої Кабінетом Міні­стрів України щодо фінансування додаткових місць за рахунок держави для осіб, які проживають на тимчасово окупованій території або з неї переміщу­ються. У 2014 році Кабінет Міністрів України затвердив такий порядок на­дання додаткових місць для освіти за рахунок держави для громадян Украї­ни, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї після закінчення попередніх навчальних закладів.^[411] Проте загальна про­цедура досі не затверджена.

14 травня 2015 року парламент змінив законодавство щодо державної під­тримки в отриманні технічної професійної та вищої освіти наступним гру­пам людей: дітям, зареєстрованим як внутрішньо переміщені особи; учас­никам бойових та їх дітям, дітям, один із батьків яких загинув у районі про­ведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або в період участі в антитерористичній операції, дітям, один із батьків яких загинув під час масових акцій громадянського протесту.^[412] Внесенням зазна­чених доповнень держава взяла на себе позитивні зобов’язання щодо зареє­строваних ВПО, молодших від 23 років, зокрема стосовно: повної або част­кової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти; соціальних стипен­дій (щомісячного грошового забезпечення для студентів, які належать до певної вразливої чи спеціально захищеної групи незалежно від їх успішнос­ті); безоплатного забезпечення підручниками; безоплатного доступу до ме­режі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних за­кладах; безоплатного проживання в гуртожитку; інших заходів, затвердже­них Кабінетом Міністрів України. Проте на сьогодні жодних ресурсів не було виділено в державному бюджеті для реалізації цих пільг для ВПО.

Однією з основних проблем, з якими ВПО стикаються в здійсненні своїх освітніх прав, є те, що реалізація законів щодо ВПО залежить від прийняття різноманітних підзаконних актів і правил.

Іншою істотною перешкодою для реалізації права ВПО на освіту, як і окре­мих інших прав є те, що відповідно до Закону про ВПО, права, зазначені в ньому, можуть бути реалізовані виключно за зареєстрованим місцем про­живання ВПО. Спроба вирішення цієї проблеми була зроблена Парламен­том 24 грудня 2015 року шляхом внесення змін та доповнень до Закону «Про забезпечення і прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», спрямова­них на скасування обмеження прав територією реєстрації місця проживання ВПО. Однак на даний час жодні зміни до законодавства щодо питань осві­ти не були внесені.

Ще одне ускладнення в державному регулюванні полягає в тому, що україн­ські навчальні заклади не визнають дипломи і сертифікати, видані в Криму після анексії цієї території в березні 2014 року, і в навчальних закладах, роз­ташованих на неконтрольованій території. В результаті, ВПО, щоб продо­вжити свою освіту, повинен отримати додатково диплом або сертифікат про певний рівень освіти, виданий установою на території, контрольованій уря­дом. У той же час процедура отримання такого диплома не встановлена нор­мативно-правовими актами. Міністерство освіти і науки України рекомен­дувало використовувати дистанційні або екстернатні форми освіти для осіб, які бажають отримати визнаний державний диплом/сертифікат в Україні.^[413] Цей механізм пропонується, зокрема, для тих, хто хоче перейти з розташо­ваного на неконтрольованій території навчального закладу до школи або ко­леджу на контрольованій території. Так, наприклад, особа, яка має відповід­ний сертифікат про закінчення дев'яти класів школи на неконтрольованій території, має використати екстернатне або дистанційне навчання, щоб за­кінчити той самий клас школи на контрольованій. Ця проблема встановлює додаткові адміністративні бар'єри для ВПО щодо отримання освіти і очікує на своє розв'язання.