C. Аналіз національного законодавства

Цей розділ стосується процедур видачі та відновлення цивільних докумен­тів; питання, пов'язані з видачею довідок про взяття на облік внутрішньо пе­реміщеної особи, розглядаються в іншому розділі цього дослідження (див.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення прав і свобод вну­трішньо переміщених осіб» ВПО мають право на «отримання документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або доку­ментів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус». Оформлення таких документів здійснює Державна міграційна служба та її територіальні підрозділи.^[164]

В Україні створена розгалужена система неінтегрованих електронних реє­стрів, які стосуються цивільних документів. Такі реєстри розпочали функ­ціонування задовго до виникнення конфлікту. Втрачені документи можуть бути відновлені на підставі даних відповідного електронного реєстру. Зро­бити це можна у будь-якому регіоні України, незалежно від місця прожи­вання.

Єдиний державний демографічний реєстр створений і функціонує відповід­но до Закону України ««Про Єдиний державний демографічний реестр та до­кументи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року. Це централізована елек-

тронна база даних, призначена для зберігання, захисту, обробки, викорис­тання і поширення інформації про особу та про документи, що оформлю­ються із застосуванням засобів Реєстру. Відповідно до статті 7 цього зако­ну Реєстр містить широкий перелік персональних даних, зокрема ім'я, дату народження або смерті, місце народження, стать, інформація про батьків, громадянство, реквізити документів, виданих особі, відцифрований зразок підпису, відцифроване фото та певну змінну інформацію (місце проживан­ня, сімейний стан) і та ін. Персональні дані, включені до Реєстру, базуються на офіційних документах, виданих або відновлених після створення Реєстру в 2012 році.

Державний реєстр актів цивільного стану створено відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Державний ре­єстр актів цивільного стану — це база даних, яка перебуває під керуванням Міністерства юстиції України і містить інформацію про акти цивільного ста­ну, зокрема, що стосуються народження особи, походження, шлюбу, розлу­чення, зміни імені та смерті. Державний реєстр актів цивільного стану гро­мадян містить повну інформацію за період з 2008 року; до нього також по­ступово вносяться дані за період, що передував створенню реєстру. Особа має право отримати витяг або дублікат втраченого свідоцтва про акти ци­вільного стану щодо себе; плата за видачу витягу або дубліката на разі стано­вить 73 грн (приблизно 3 євро). Відповідні вимоги встановлені постановою КМУ № 1064 від 22 вересня 2007 року ««Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян» (з відповідними змі­нами і доповненнями).

Відповідно до викладеного, всі особи, включаючи ВПО, чиї дані містяться в електронному державному реєстрі, можуть безперешкодно звернутися за відновленням втрачених документів. Правила, які стосуються внутріш­ніх паспортів, виданих до запровадження Єдиного демографічного реє­стру, мають більшу залежність від інформації, що зберігається на паперо­вих носіях. Однак процедура видачі втрачених національних паспортів є усталеною і нескладною. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України ««Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» ВПО може звернутися за відновленням свого втраченого національного паспорта або інших документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України до будь-якого підрозділу Державної міграційної служби за місцем 70 свого проживання. Відповідно до частини 6 статті 5 Закону «Про забезпе­чення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» органи державної влади мають право використовувати інформацію з відповідних державних реє­стрів (включаючи Державний реєстр виборців) для перевірки інформації, що стосується внутрішньо переміщеної особи.

Різноманітні випадки, згадані вище, стосуються відновлення документів, виданих державними органами до початку конфлікту і які були загубле­ні або знищені. Певні категорії ВПО, такі як рома, до переміщення мо­гли ніколи не мати таких документів, що ставить їх у менш сприятливе становище в аспекті доступу до державних програм, включаючи адресні програми для ВПО, і збільшує для них ризик визнання особами без гро­мадянства.

В даний час однією з основних проблем для Державної міграційної служби України є відновлення документів ВПО та процедура перевірки особис­тості, адже більшість документів, що засвідчують особу залишились на те­риторії, що не контролюється урядом. Більше того, існує проблема з вида­чею документів, що підтверджують нові факти або зміну цивільного стану (наприклад, народження, походження, одруження, розлучення, зміна іме­ні, смерть), які трапилися після початку конфлікту і втрати урядом ефек­тивного контролю над певною територією країни. Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-який акт (рішення, до­кумент), виданий органами та/або особами, які здійснюють свою діяль­ність на території Криму всупереч законодавству України, є недійсним і не створює правових наслідків (стаття 9). В Україні не існує ніяких зако­нодавчих положень, які дозволяють визнавати чинними документи, вида­ні в Криму. Єдиним шляхом отримати свідоцтво про народження для ді­тей, які були народжені після початку конфлікту на території, що не пере­буває під контролем України, є звернення до суду за встановленням факту народження громадянина України і видачею свідоцтва про народження. Як тільки факт народження буде встановлено судом, батьки можуть отри­мати свідоцтво про народження у будь-якому відділі реєстрації актів ци­вільного стану. Така сама тривала процедура потрібна для встановлення факту смерті в Криму та отримання свідоцтва про смерть.

Для вирішення таких проблем 22 вересня 2015 року Кабінет Міністрів Укра­їни направив до парламенту проект Закону «Про внесення змін до Цивільно­го процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території України».

Після введення в дію таких змін до Цивільного процесуального кодексу України було направлено багато відповідних заяв до суду, що призвело до суттєвого навантаження судів. Також досить вірогідним видавався ризик відмови у задоволенні таких заяв, адже вони можуть бути тісно пов'язані з матеріальними правами, що унеможливлює їх розгляд у межах окремого провадження.

Також видається, що ці зміни головним чином є суто процедурними і просто перекладають вирішення проблеми на судову владу.

Існують й інші питання, що викликають занепокоєння у зв'язку з судо­вою процедурою підтвердження фактів народження та смерті. Перше пи­тання полягає у доступі до безоплатної вторинної правової допомоги для ВПО (тобто правової допомоги під час судового провадження). Інше пи­тання стосується відносно високого судового збору (який складає приблиз­но 275,00 грн), що обмежує можливість для великої кількості ВПО подати заяву до суду.

Виходячи з цього, запровадження адміністративної процедури може спрос­тити для ВПО отримання свідоцтв про народження та смерть осіб на тим­часово окупованих територіях, отже, така можливість має бути розглянута.