С. Аналіз національного законодавства

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користу­ватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуаль­ної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений пра­ва власності.

Щодо внутрішньо переміщених осіб, Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не містить положень, котрі б гарантували право ВПО на майно, покинуте внаслідок переміщення. Деякі положення, що стосуються власності, містяться в Законі України «Про за­безпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупо­ваній території України». Зокрема, статті 11 та 11-1 передбачають, що за фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організація­ми зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимча­сово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України. Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходить­ся на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законо­давства України за межами тимчасово окупованої території.

стри майна по обидва боки від лінії зіткнення (на території проведення уря­дової контртерористичної операції або лінії адміністративного кордону).

Постанова КМУ № 1035 «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію»^[487] встанови­ла обмеження, які зробили неможливою евакуацію майна ВПО з території Криму. Фізичні особи мають право вивезти з Криму лише дуже обмежену кількість особистих речей, включаючи товари особистої гігієни та індиві­дуальні косметичні засоби у кількості, що забезпечує потреби однієї особи на період поїздки; одяг, білизну, взуття, що мають суто особистий характер, призначені виключно для власного користування і мають ознаки таких, що були у користуванні; особисті прикраси, у тому числі з дорогоцінних мета­лів та каміння, що мають ознаки таких, що були в користуванні, тощо. Не до­зволено перевозити меблі, переважну більшість побутової техніки, будь-які цінності, що не є особистими прикрасами, картини, книги тощо. Ці обме­ження поєднуються із забороною пересування вантажівок та автобусів че­рез адміністративний кордон.^[488] Двонаправлене застосування цих заборон на перевезення товарів через адміністративний кордон робить неможливим для ВПО не тільки залишити окуповану територію, але і вільно повернути до місця свого проживання будь-які цінності, що були вивезені до прийнят­тя цієї постанови. Такі обмеження є достатньо значними, аби змусити людей або взагалі відмовитися від переїзду, навіть якщо вони змушені були зробити це, оскільки у такому випадку вони змушені були б покинути власність; або вони змушені розпродавати майно за цінами значно нижчими від ринкових і лише після цього виїжджати.

Порівняємо цю ситуацію щодо Криму з правилами, що стосуються перемі­щення осіб, транспортних засобів і вантажів вздовж лінії зіткнення у межах

168 Донецької та Луганської областей, які встановлені Наказом № 415 першого заступника керівника Антитерористичного центру.^[489] Розділ VII цього нака­зу передбачає, що для перевезення більшості товарів через лінію зіткнення вимагається спеціальний дозвіл Державної фіскальної служби. Однак при­ватні особи не потребують отримання будь-якого дозволу для евакуації сво­го домашнього майна.

Запроваджено також обмеження щодо переміщення готівкових коштів. Такі обмеження ґрунтуються на загальних правилах переміщення готівко­вих коштів через державний кордон.^[490] Однак при застосуванні до ВПО ці правила знижують можливість продати майно, як продати будь-яке майно, котре вони не можуть або не хочуть вивезти з собою під час переміщення. ВПО також зіштовхуються з труднощами при спробах отримати доступ до своїх заощаджень, які вони розмістили на банківських рахунках. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Укра­їни щодо умов повернення строкових депозитів» від 14 березня 2015 року та постанови Правління Національного банку України № 520 від 12 серп­ня 2015 року^[491] заборонено дострокове розірвання депозитних договорів. З посиланням на ці нормативні акти, деякі банки (зокрема, ПАТ «Приват- банк») не повертають грошові кошти ВПО (як мінімум, тим з них, хто похо­дить з Криму) навіть після закінчення строку депозитного договору. Наці­ональний банк відверто ухиляється від втручання в цю ситуацію.

Законодавство України не містить спеціальних правил, які б могли забезпе­чити реституцію власності ВПО. Хоча інформація про право власності на нерухоме майно станом на початок окупації або дату початку конфлікту на Донбасі є доступною в Державному реєстрі, подальший перехід права влас­ності не завжди був зареєстрований відповідно до законодавства України.

Ця проблема є ще більш актуальною щодо рухомого майна, яке має істот­ну вартість. Процедури документування і перевірки прав власності ВПО ма­ють бути запроваджені в Україні як важлива передумова реституції. Реко­мендується створення єдиного реєстру втраченої власності.

Нарешті, в світлі Керівних принципів щодо внутрішнього переміщення, а та­кож з урахуванням згаданої вище практики ЄСПЛ, ситуація, яка стосуєть­ся права власності внутрішньо переміщених осіб має розглядатися не лише в аспекті відповідальності уряду України, але також і будь-якої окупаційної влади, яка, як було пояснено вище, є відповідальною за захист права власнос­ті на будь-якій окупованій нею території.^[492]

D.