C. Аналіз національного законодавства
Стаття 2 Закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (Закон про ВПО) встановлює, що Україна має вжити всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання вимушеного внутрішнього переміщення осіб.
Стаття 3(1) Закону про ВПО передбачає, що громадяни України, іноземці або особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах та мають право на постійне проживання в Україні, мають право на захист відпримусового внутрішнього переміщення. По-перше, немає ніякого пояснення того, що означає захист від примусового переміщення, тобто які саме заходи уряд зобов’язується вжити, щоб захистити людей від примусового переміщення.
Примусове (свавільне) переміщення не передбачено як злочин у Кримінальному кодексі України. У той час як Кримінальний кодекс України містить розділ про злочини проти людяності, а точніше Розділ ХХ, «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку», він не включає заборону примусового переміщення. Крім того, оскільки Україна не ратифікувала Римський статут, вона не інкримінувала злочини проти миру, як передбачається у Римському статуті. Відповідно до статті 8 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої 16 вересня 2014 року, Україна прийняла на себе зобов’язання ратифікувати Римський статут. 16 січня 2015 року проект закону № 1788 «Про внесення змін до статті 124 Конституції України (щодо визнання положень Римського статуту) » був зареєстрований Верховною Радою України. Проект пропонує доповнити статтю 124 Конституції частиною шостою наступного змісту: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду.» У момент написання цього звіту проект закону не був прийнятий парламентом.
Стаття 438 Кримінального кодексу України передбачає покарання за недотримання норм міжнародного гуманітарного права.
Серед інших злочинних дій він передбачає покарання за жорстоке поводження з людьми під час ведення війни, зокрема вигнання цивільного населення для примусових робіт. Однак карається вигнання населення, скоєне тільки з цією метою, вигнання населення, скоєне з інших мотивів, не карається відповідно до цієї норми. Крім того, стаття 438 Кримінального кодексу України не встановлює розмежування між цивільними особами і комбатантами і цивільними та військовими об’єктами.D. Рекомендації
• Змінити статтю 2 Закону про ВПО, де указати, яких заходів держава зобов’язується вжити для захисту осіб від примусового внутрішнього переміщення.
• Внести зміни до Кримінального кодексу України, щоб
40 • встановити покарання за примусове (свавільне) переміщення за об
ставинами, коли воно дорівнюється до злочинів проти людяності чи військових злочинів відповідно до Римського статуту;
• внести зміни до статті 438, встановлюючи кримінальну відповідальність за будь-який вид примусового переміщення, скоєного у час війни; та
• встановити правила розмежування між цивільними особами і комбатантами і цивільними та військовими об'єктами.
• Ратифікувати Римський статут.
• Прийняти проект закону № 1788 «Про внесення змін до статті 124 Конституції України (щодо визнання положень Римського статуту)».
3.
Еще по теме C. Аналіз національного законодавства:
- C. Аналіз національного законодавства
- C. Аналіз національного законодавства
- C. Аналіз національного законодавства
- C. Аналіз національного законодавства
- Аналіз національного законодавства
- Аналіз національного законодавства
- Аналіз національного законодавства
- C. Аналіз національного законодавства
- Аналіз національного законодавства
- C. Аналіз національного законодавства
- Аналіз національного законодавства
- Аналіз національного законодавства
- Аналіз національного законодавства
- Аналіз національного законодавства
- С. Аналіз національного законодавства