<<
>>

C. Аналіз національного законодавства

Стаття 2 Закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (Закон про ВПО) встановлює, що Україна має вжити всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання вимушеного внутрішнього переміщення осіб.

Стаття 3(1) Закону про ВПО передбачає, що громадяни України, іноземці або особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах та мають право на постійне проживання в Україні, мають право на захист від

примусового внутрішнього переміщення. По-перше, немає ніякого пояс­нення того, що означає захист від примусового переміщення, тобто які саме заходи уряд зобов’язується вжити, щоб захистити людей від примусового пе­реміщення.

Примусове (свавільне) переміщення не передбачено як злочин у Кримі­нальному кодексі України. У той час як Кримінальний кодекс України міс­тить розділ про злочини проти людяності, а точніше Розділ ХХ, «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку», він не вклю­чає заборону примусового переміщення. Крім того, оскільки Україна не ра­тифікувала Римський статут, вона не інкримінувала злочини проти миру, як передбачається у Римському статуті. Відповідно до статті 8 Угоди про асо­ціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європей­ським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з ін­шої сторони, ратифікованої 16 вересня 2014 року, Україна прийняла на себе зобов’язання ратифікувати Римський статут. 16 січня 2015 року проект за­кону № 1788 «Про внесення змін до статті 124 Конституції України (щодо визнання положень Римського статуту) » був зареєстрований Верховною Радою України. Проект пропонує доповнити статтю 124 Конституції части­ною шостою наступного змісту: «Україна може визнати юрисдикцію Між­народного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду.» У момент написання цього звіту проект закону не був прийнятий парламентом.

Стаття 438 Кримінального кодексу України передбачає покарання за недо­тримання норм міжнародного гуманітарного права.

Серед інших злочинних дій він передбачає покарання за жорстоке поводження з людьми під час ве­дення війни, зокрема вигнання цивільного населення для примусових робіт. Однак карається вигнання населення, скоєне тільки з цією метою, вигнан­ня населення, скоєне з інших мотивів, не карається відповідно до цієї норми. Крім того, стаття 438 Кримінального кодексу України не встановлює роз­межування між цивільними особами і комбатантами і цивільними та військо­вими об’єктами.

D. Рекомендації

• Змінити статтю 2 Закону про ВПО, де указати, яких заходів держава зобов’язується вжити для захисту осіб від примусового внутрішнього переміщення.

• Внести зміни до Кримінального кодексу України, щоб

40 • встановити покарання за примусове (свавільне) переміщення за об­

ставинами, коли воно дорівнюється до злочинів проти людяності чи військових злочинів відповідно до Римського статуту;

• внести зміни до статті 438, встановлюючи кримінальну відповідальність за будь-який вид примусового переміщення, скоєного у час війни; та

• встановити правила розмежування між цивільними особами і комба­тантами і цивільними та військовими об'єктами.

• Ратифікувати Римський статут.

• Прийняти проект закону № 1788 «Про внесення змін до статті 124 Кон­ституції України (щодо визнання положень Римського статуту)».

3.

<< | >>
Источник: ВДОСКОНАЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ СТОСОВНО ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ. Проект Ради Європи «Посилення захисту прав людини внутрішньо переміщених осіб в Україні», червень 2016. 2016

Еще по теме C. Аналіз національного законодавства:

  1. C. Аналіз національного законодавства
  2. C. Аналіз національного законодавства
  3. C. Аналіз національного законодавства
  4. C. Аналіз національного законодавства
  5. Аналіз національного законодавства
  6. Аналіз національного законодавства
  7. Аналіз національного законодавства
  8. C. Аналіз національного законодавства
  9. Аналіз національного законодавства
  10. C. Аналіз національного законодавства
  11. Аналіз національного законодавства
  12. Аналіз національного законодавства
  13. Аналіз національного законодавства
  14. Аналіз національного законодавства
  15. С. Аналіз національного законодавства
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -