C. Аналіз національного законодавства

З деякими застереженнями, всі три умови — право отримувати інформацію, право на об’єднання та право брати участь у веденні справ громади — які є необхідними для реалізації права ВПО брати участь у процесі прийняття рі­шень та інших сферах суспільного життя, які впливають на їх становище, га­рантовані законодавством України.

Відповідно до Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референ­думах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та орга­нів місцевого самоврядування (стаття 38). Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцево­го самоврядування (стаття 38). Громадяни України мають право на свобо­ду об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соці­альних, культурних та інших інтересів (стаття 36). Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, пись­мово або в інший спосіб — на свій вибір (стаття 34).

Право на інформацію деталізоване Законом України «Про доступ до пу­блічної інформації». Відповідно до його статті 19 будь-хто має право звер­нутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причи­ни подання запиту. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту (стат­тя 20). Разом з положеннями Закону України «Про порядок висвітлення ді­яльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Укра­їні засобами масової інформації» та деяких інших законодавчих актів ці при­писи забезпечують необхідні гарантії щодо доступу до інформації.

Що стосується права на об’єднання, не існує ніяких законодавчих перепон, які б заважали ВПО об’єднуватися та взаємодіяти задля захисту своїх інтер­есів.

На додаток до цих гарантій загального характеру Закон України «Про за- 203 безпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» також передбачає консультування з ВПО та залучення їх до вирішення важливих питань. Стат­тя 8 підтверджує право ВПО брати участь у виборах (див. розділ щодо ви­борчих прав). Стаття 16 передбачає, що органи державної виконавчої вла­ди та органи місцевого самоврядування «можуть залучати» громадські об’єднання з надання допомоги внутрішньо переміщеним особам до про­цесу формування і реалізації державної політики щодо вирішення питань внутрішньо переміщених осіб. Однак це положення сформульовано не як обов’язок відповідних органів, а лише як можливість. Фактично, законодав­ство, яке стосується ВПО, ухвалюється та доповнюється без прямих кон­сультацій з ВПО або за умов дуже обмежених консультацій.

Положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» щодо консультацій під час формування і реалізації дер­жавної політики реалізуються відповідно до загального законодавства і, зо­крема, з урахуванням постанов КМУ № 976 від 5 листопада 2008 року та № 996 від 3 листопада 2010 року, які стосуються процедури і обов’язку дер­жавних органів забезпечити консультації з питань державної політики з чле­нами громад. Ці постанови також передбачають проведення громадської оцінки діяльності державних органів, а також спеціальні положення щодо оцінки в аспекті забезпечення дотримання антидискримінаційних стандартів.

Нарешті, варто ще раз повернутися до права голосу (див. розділ щодо ви­борчих прав). Фактичне виключення ВПО з числа виборців на місцевих ви­борах робить їх безправними та позбавляє їх права голосу і можливості впли­ву на рішення, які ухвалюються місцевими виборними органами.

D.