<<
>>

Аналіз національного законодавства

Спочатку, через відсутність правових норм і уповноваженого органу, дані про внутрішнє переміщення збирались в Україні Міністерством соціальної політики та Державною службою України з надзвичайних ситуацій у досить неорганізованому вигляді, в паперових файлах без будь-яких електронних реєстрів.

Тільки в жовтні 2014 року держава врегулювала збір даних про ВПО. У той час як було б логічним спочатку прийняти закон про ВПО, який врегульовує загальні питання щодо захисту ВПО, зокрема питання збору да­них, та тільки після приймати підзаконні акти, які містять особливі процедури врегулювання. Через недостатню координацію між державними органами в Україні це сталося в зворотному порядку. По-перше, 1 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів прийняв Постанову № 509 «Про облік внутрішньо пере­міщених осіб», яка визначила процедуру реєстрації ВПО. Тільки після цьо­го, 20 жовтня 2014 року, Верховна Рада України (парламент) прийняла За­кон ««Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», що пе­редбачає загальне врегулювання питань щодо внутрішньо переміщених осіб, зокрема питань збору даних про ВПО. Згодом, 4 березня 2015 року, Кабі­нет Міністрів України прийняв Постанову № 79, яка змінила Постанову

139 Національні інструменти внутрішнього переміщення, С. 30

140 Рада Європи, Комітет міністрів, Пояснювальна записка до Рекомендації (2006)6, CM (2006)36 Додаток,

8 березня 2006 року, п. 10.

58 № 509 та встановила деякі особливі (дискримінаційні) правила щодо реє­

страції ВПО. Закон № 921 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 24 грудня 2015 року змінив Закон про ВПО, додав до нього нові норми щодо реєстрації ВПО та видачі довідок ВПО.

База даних щодо ВПО

Закон «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встанов­лює, що єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб має бути створена з метою обліку таких осіб.[141] Закон про ВПО також закріплює, що порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформацій­ної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначається Кабінетом Мі­ністрів України (КМУ).

Однак КМУ не прийняв окремого нормативно-пра­вового акту, який врегульовує роботу такої інформаційної бази. Щоб відпо­відати міжнародним стандартам по захисту ВПО, інформаційна база даних про ВПО має бути створена якнайшвидше, а її робота має бути врегульована КМУ. Також в підзаконному нормативно-правовому акті, який буде прийня­то, КМУ має чітко зазначити ціль збору персональних даних. Крім того, там має бути зазначено, що база включатиме не тільки ВПО з Криму та Східної України, а також інших потенційних внутрішньо переміщених осіб.

Закон про ВПО, хоча дуже нечітко, визначає інституціональні зобов’язання щодо розробки та ведення Єдиної інформаційної бази даних про ВПО. В ньому зазначено, що «центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населен­ня та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціально­го обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім’ї та ді­тей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну» є відповідальним за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про ВПО.[142] Певно, що під «центральним органом» мається на увазі Міністер­ство соціальної політики; однак в законі це дуже не чітко виражено. Вищезаз­начена Постанова КМУ № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», що була прийнята в жовтні 2014 року, чітко вказує, що Міністерство соціальної політики України є відповідальним за Єдину інформаційну базу даних про ВПО. Подальші зміни до Закону про ВПО необхідні для того, щоб гармоні­зувати ці два нормативно-правові акти, та внести ясність в це питання. Крім 59 того, окремий нормативно-правовий акт необхідно прийняти для врегулю­вання повноважень органу, у ведені якого знаходиться інформаційна база.

В той час як Міністерство соціальної політики відповідає за створення та ве­дення інформаційної бази даних про ВПО, участь інших державних органів необхідна для безпосереднього надання та внесення інформації про ВПО.[143] Відповідно до Закону про ВПО структурні підрозділи місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення відповідають за вне­сення відомостей до Єдиної інформаційної бази даних про ВПО.

[144]

Закон про ВПО зазначає, що наступні відомості мають бути внесені до ін­формаційної бази: повне ім'я ВПО; громадянство; місце народження; стать; документи, що посвідчують особу; номер довідки ВПО, зокрема дату її ви­дачі та назву органу, який її видав; відомості про місце проживання до виму­шеного переміщення; інформація про місце фактичного проживання після вимушеного переміщення; адресу та номер телефона для комунікації; відо­мості про соціальні, медичні, освітні та інші потреби, та відомості про отри­ману грошову допомогу.

Відповідно до Постанови КМУ № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» державні органи та органи місцевого самоврядування мають право на безоплатній основі отримувати відомості щодо ВПО з Єдиної інформаційної бази даних про ВПО (п. 11). В той час як не встановлено жодних процедур щодо передачі таких даних, там вказано, що передача даних має відбуватись у відповідності до законодавства щодо захисту персональних даних. Закон № 921 ««Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» також встановлює, що відомості про ВПО можуть передаватись між різними державними реє­страми. Однак, знову, там не встановлено правил для врегулювання процедур передачі таких відомостей та для гарантування захисту персональних даних.

Крім того, терміни, що використовуються щодо збору даних, мають бути гармонізовані. В той час як в Законі про ВПО в основному використовуєть­ся термін «облік», в деяких статтях використовується термін «реєстрація». Наприклад, стаття 7 гарантує право на працевлаштування тільки для «заре­єстрованих ВПО». Таке використання термінів створює категорію «заре­єстрованих ВПО», відокремлюючи їх від незареєстрованих ВПО. Це ство-

60 рює правовий статус ВПО, які, як написано в законі та помилково припуска­ється, мають деякі права, яких не мають незареєстровані ВПО.

Довідка ВПО

Щоб зареєструватись як ВПО в Україні, особа має подати заяву до структур­ного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захис­ту населення.

Разом із заявою особа має подати документ, що підтверджує особу разом із документованими доказами, які підтверджують місце прожи­вання до факту вимушеного переміщення. Довідка ВПО видається в день подачі заяви. [145] Відповідно до змін, які було прийнято 24 грудня 2015 року, якщо особа не має документів, які підтверджують її місце проживання до внутрішнього переміщення, він або вона можуть надати інші докази, які підтверджують місце їхнього проживання до вимушеного переміщення. [146] Це можуть бути такі документовані докази, як військовий квиток, трудова книжка, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509, після того як особа отримує довідку ВПО, вона має бути затверджена Державною міграційною службою. Подальші деталі процедури затверджен­ня довідок ВПО розглядаються далі в цьому розділі.

Заявнику може бути відмовлено у видачі довідки ВПО, якщо відсутні обста­вини, що спричинили внутрішнє переміщення, якщо заявник подав завідомо неправдиві відомості для отримання довідки або заявник втратив докумен­ти, що посвідчують його особу. [147] У разі втрати документів, що посвідчують особу, особа має звернутись до Державної міграційної служби для отриман­ня тимчасового посвідчення, що підтверджує особу, яке має бути видано в одноденний строк.[148] (Дивись також розділ про акти цивільного стану.)

Спочатку Закон «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачав, що довідка ВПО дійсна протягом 6 місяців і її дія може бути продовжена ще на 6 місяців. З прийняттям 24 грудня 2015 року Закону ««Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантії дотри­мання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідки ВПО стали вида­ватись без обмеження їхньої дії в часі. Однак підзаконні нормативно-право- 61 ві акти не було гармонізовано із цими змінами; вони і зараз передбачають, що строк дії довідки — 6 місяців, із можливістю продовження.[149] Крім того, зміни до Закону про ВПО точно не вказують на те, чи довідки ВПО, що були видані до прийняття цих змін, будуть чинними після спливу строку їхньої дії, а також не вказують на процедуру обміну довідок, які були видані раніше, на нові довідки без спливу строку дії.

Це призвело до ситуації, коли тися­чі ВПО із довідками, строк дії яких сплив, не можуть відновити їх. Ситуація має бути терміново вирішена. Для цього необхідно тільки вказати відповідні процедури у прикінцевих положеннях Закону про ВПО та у відповідних під- законних нормативно-правових актах.

Закон про ВПО містить інші положення, які можуть обмежити термін дії до­відки ВПО. Зокрема, довідку ВПО може бути скасовано, якщо особа була відсутня за місцем проживання протягом більше 60 днів, а в деяких випадках протягом 90 днів. [150] Було б доцільно змінити це положення, додавши, що в деяких випадках термін 90 днів може бути продовжений, залежно від обста­вин конкретної справи.

Важливо зазначити, що всупереч міжнародним нормам і Керівництву довідка ВПО, яка використовується і фактично створює правовий статус ВПО, має відгук на можливості ВПЛ здійснити свої права відповідно до національно­го законодавства. Відповідно до діючих норм, для того щоб отримати до­ступ до пенсії, загальнообов’язкового державного соціального страхуван­ня на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та інших соціальних послуг, на які мають право деякі категорії населення (наприклад, особи з обмеженими можли­востями, діти-інваліди, пенсіонери тощо), необхідно мати довідку ВПО. До­відка ВПО також необхідна для того, щоб ВПО могли зареєструвати своїх ді­тей в дитячих садах і школах, відвідати лікарні або здійснити виборчі права. Крім того, відповідно до дискримінаційних положень Закону «Про створен­ня вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економіч­ної діяльності на тимчасово окупованій території України», який було при­йнято 12 серпня 2014 року, ВПО з Криму не можуть відкрити рахунок в бан­ку, якщо вони не нададуть довідку ВПО.[151] Іншими словами, довідка ВПО в

62 Україні не має гуманітарного значення, а скоріше розроблена для того, щоб

відповідати нормам старомодного законодавства, які зобов’язують всіх осіб, що проживають в Україні, зареєструвати свою адресу проживання для отри­мання доступу до основних прав і послуг.

Реєстрація місця проживання

Після того, як особа отримує довідку ВПО, вона зобов’язана зареєструва­ти своє місце проживання в Державній міграційній службі. Реєстрація адре­си місця проживання є обов’язковою для ВПО, як і для всіх інших громадян України, іноземців, а також осіб без громадянства, які проживають на закон­них підставах на території України.[152] Як правило, в Україні офіційний штамп ставиться у внутрішньому паспорті із зазначенням адреси особи і служить як офіційна реєстрація місця проживання особи.

Незважаючи на те, що відповідно до статті 2 Закону «Про свободу пересуван­ня та вільний вибір місця проживання в Україні» відсутність реєстрації міс­ця проживання не може бути умовою реалізації прав і свобод, на практи­ці вимога мати штамп реєстрації місця проживання створює перешкоди в доступі до основних прав та свобод для багатьох людей в Україні. Це осо­бливо стосується ВПО, оскільки довідка ВПО не є дійсною без штампа ре­єстрації.[153] Крім того, нові правила реєстрації ВПО, викладені в Постанові № 79, роблять ще більш важким для ВПО отримати штамп реєстрації місця проживання. Для реєстрації місця проживання ВПО зобов’язані повідоми­ти їхню фактичну адресу в місцеве відділення Державної міграційної служби протягом 10 днів з моменту отримання довідки ВПО, або протягом 10 днів після зміни їхньої адреси. Після того, як адресу повідомлено, місцеве відді­лення Державної міграційної служби перевіряє, чи ВПО проживає за цією адресою. З цією метою співробітники Державної міграційної служби мають право приходити з перевірками до будинків ВПО. Тільки після такої пере­вірки ВПО може отримати штамп у довідці ВПО який робить її дійсною. [154]

Ще однією перешкодою для реєстрації вимушених переселенців є питання оподаткування операцій оренди майна. Зокрема, ВПО, які орендують май­но, знаходяться під тиском з боку своїх орендодавців, які не зацікавлені в ре­єстрації свої орендаторів як ВПО, бо це накладає додатково обов’язок на орендодавців щодо сплати податку на оренду майна. На додаток до усіх пе- решкод для ВПО у їхній реєстрації оренда майна ВПО є дуже уразливими 63 питанням, адже, як результат, орендодавці або можуть довільно достроково висилити орендатора, або підвищити квартплату.

C.

<< | >>
Источник: ВДОСКОНАЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ СТОСОВНО ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ. Проект Ради Європи «Посилення захисту прав людини внутрішньо переміщених осіб в Україні», червень 2016. 2016

Еще по теме Аналіз національного законодавства:

  1. C. Аналіз національного законодавства
  2. C. Аналіз національного законодавства
  3. C. Аналіз національного законодавства
  4. C. Аналіз національного законодавства
  5. Аналіз національного законодавства
  6. C. Аналіз національного законодавства
  7. Аналіз національного законодавства
  8. C. Аналіз національного законодавства
  9. Аналіз національного законодавства
  10. C. Аналіз національного законодавства
  11. Аналіз національного законодавства
  12. Аналіз національного законодавства
  13. Аналіз національного законодавства
  14. Аналіз національного законодавства
  15. С. Аналіз національного законодавства
  16. Аналіз національного законодавства
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -