Українці на етнічних українських землях у складі Польщі

Масив українських земель міжвосішої Польщі обіймав 130 тис. кв. км (тодішня територія УРСР становила близько 450 тис. кв. км). Ha цих землях проживало понад 10 млн чоловік, або майже 30% населення Польїці.

Як відомо, Галичина («Королівство Галіції і Лодомсрії» в складі Австро-Угорщини) поділялася на Західну з цсіпром у Кракові й Східну - з головним містом Львів. Західна Галичина була польською етніч- юю територією. B ній проживало небагато українців - до 87 тис. осіб їв початку XX ст. У Східній Галичині налічувалося 3 млн 293 тис. українців, всі інші жителі краюбули національними меншинами.

Холміцина розташовувалася на лівому березі Західного Ьугу. Центром її історичної області був Холм (нині - Хелм), заснований князем Данилом Галицьким. Ila північ від Холміцини було Підляш- шя. Дослідники (C. Кучьчицькии) наголошують на складній історичній долі цієї української землі. Вона у різні часи входила до складу п’яги держав - Литви. Польїці, Пруссії, Австрії та Росії. Під час Першої світової війни царський уряд депортував (перед відступом) з цього регіону близько 120 гне. українців. Після надіння самодержавства на батьківщину повернулася лише незначна ix частіша. За переписом 1931 p., ссрсд населення основної часгипн Холміциии з Підляшшям (на винятком населеної майже повністю іюлякамн західної частини) українці становнлн 32%, «латинники» (українці за мовою та римо-католики за віросповіданням) - 26%, поляки - 30%, євреї - до 10%.

Українці Західної Волині (в основному охоплює гсрнторію су- ^4acIiHX Волинської та Рівненської областей) та Західного Полісся (за сучасним адміністративним поділом - північні ранони Волинської області ra південні райони брестської області сусідньої Біло- РУсі) у складі міжвоєнної Польїці, відповідно до перепису 1931 p., становили переважну більшість населення. Досить зазначити, що "'віі з основних національних груп поляки разом із «латинника- ^Ми»становнлилишс 15%.аєвреї-до 10%.

Незважаючи на питому вагу українців у краї, у спсціальнійліте- ратурі справедливо зазначасться, що рівень освіченості й національної самосвідомості жителів Західної Волині, особливо Полісся,був украй низький. Давалася взнаки антиукраїнська політика чиновників Російської імперії впродовж багатьох десятиліть. Зокрема, nij час перепису 1931 p. на Поліссі було зареєстровано близько 700 тис. чоловік, які ие назвали свосю рідною мовою українську. A мову, якою розмовляли (українську, звичайно), вони називали «тутейшою», «місцевою», «хлопською». Натомість «панською» мовою для них була польська або російська.