Джерела права на галицьких та волинських землях міжвоєнної Польщі

У зв’язку із входженням Польщі з другої ПОЛОВИНИ XVIH СТ.ДО складу Австрії, Пруссії та Росії з відновленням після Першої світової війни польської державності там деякий час діяли іноземні правові системи (австрійська, німецька і російська).

Для ліквідації таких розбіжностей (партикуляризму) в польській системі права створеною (2 червня 1919 p.) Кодифікаційною комісією Польської республіки спочатку була проведена роботаз уніфікації права, а відтак - його кодифікації(1930-ті роки). Так, на території Галичини продовжував діяти з деякими змінами австрійський Цивільний кодекс, затверджений 1 червня 1811 p. і введеншї в дію I січня 1812 p. Але в 1933 p. був затверджений обширнийм своїм обсягом польський Кодекс зобов’язань, який припинив дію значної частини норм австрійського Кодексу 1811 p., проте окремі його положення застосовувалися у Польщі аж до 1946 року.

Ha Волині до затвердження польського Кодексу зобов’язань 1933 p. діяв X том Зводу законів Російської імперії 1832 p. з насту пними змінами та доповненнями. Австрійський кримінальний кодекс 1852 p. застосовувався у Галичині аж до запровадження^¹ польського Кримінального кодексу 1932 p. Тоді ж на Волині перестало діяти Уложення про покарання кримінальні і виправні в редакщї 1885 p.

Аналогічно відбувалось з процесуальним законодавством яа території Західної України. 3 1 січня 1929 p. там введено в дію польський Кримінально-процесуальний кодекс 1928 p., який припинив діюавстрійського Кримінально-процесуального кодексу 1873 р ^ш території Галичини і Статуту кримінального судочинства 1864 p.- на території Волині. 3 I січня 1933 p. почав діяти польський Цивільпо- проирсуапьний кодекс, який замінив аналогічний австрійський Кодекс 1895 p в Галичині іСтатутнпвільногосудочипства 1864p. маВолині.

Такнм чином, увесь державний апарат Польщі був апаратом колоніального гноблення українського населення. Ila слухняне знаряддя влади у механізмі національного та політичного гноблення національних меншин у Галичині та на Волині були перетворені органи правосуддя Польщі. Антидемократичний характер політичного режиму міжвоенної Польської держави яскраво виявлявся у недопущенні українців до роботи в державному апараті та в органах правосуддя. Деякий доступ українського населення до участі в органах місцевого самоврядування не змінював його колоніального становища і фактичного безправ’я. Жорстка антиукраїнська політика Польської держави, зокрема впродовж 1920-х - середини 1930-х pp., фактично йшла врозріз з нормами конституційного законодавства.