Українці на українських етнічних землях у складі Румунії

Вдало скориставшись політичним хаосом, що розпочався унаслідок розпаду Австро-Угорської і Російської імперій. Румунія захопила більш> територію, ніж ту, яку вона мала до вступу в світову війну.

Українці в Румунії посідали третг місце за чисельністю після українського населення CPCP і Польщі. Офіційні румунські джерела міжвоенпого періоду обчислювали загальну кількість україн- нів цифрою понад 580 тис. чоловік. Натомість українські демографи того часу (В. Kгбійович та ін.) вважали, що кількість іхніх співвітчизників у Румунії наближалася до мільйона. Сучасні дослідни- ки(С. Кульчицький) схильні більше довіряти останнім. Усіх, хто не виявляв наполегливості, під час переписів населення в Румунії записували румунами, а не українцями.

У Румунії проживали три українські іромади, які різнилися ic- торичпою долею й не були пов'язані одпа з одною. Найбільша з ни. жила на Буковині. Ця історична область з центром у Чернівцях мала змішане, здебільшого українське і румунське населення. Населення Буковини за 1900 1930 pp. зросло з 730 тис. чоловік до 853 тис. Питома вага українців за цей час зменшилася з 41 до 33%, ^а Румунів збільшилася з 31 до 41%. Перепис 1930 p. зафіксував наявність тут 280 тнс. українців. У північній частині Буковини з давніх-давен мешкали українці, хоча було й немало румунських

сіл. У південній частині румунське населення переважало, однакі туту попередні століття з’явилися українські села,

Другу за чисельністю громаду становили українці анексованої у Росії в 1918 p. Бессарабської губернії Північна Бессарабія (Xo- тинщина) в попередні століття становила одне ціле з Буковиною. Тут переважало автохтонне українське населення - 74% за переписом 1930 p. Частка молдаван не перевищувала 12%, євреїв - 10%. Шість центральних повітів Бессарабії становили етнічну територію молдаван. Українці жили розсіяно, головно, в містах. A Південна Бессарабія (Придунайський край) складалася з двох повітів - Ак- керманського та Ізмаїльського. За національним складом населення була надзвичайно строкатою. Перепис 1930 p. зареєстрував 630 тис. жителів. Українці були найчиссльнішою національною групою (37%), хоча й не становили більшості. Питома вага другої за чисельністю національної групи (молдавани та румуни) дорівнювала 19%, третьої (болгари) - 17%, четвертої (росіяни-старовіри)- 13%, п’ятої (німці) - 9%.

Третю, найменшу в Румунії громаду становили українці Mapa- морощини (Мараморош; від назви річки Мара). Сюди, де проходив кордон із Закарпатською Україною, вклинювалася смуга етнічного розселення українців. Наприкінці 20-х років у Мараморощиніпро- живали 26 тис. чоловік, з них 17 тис. українців (65%), 6 тис. євреїв (23%), близько 1 тис. угорців.