Відповідальність засуджених до покарання у виді громадських робіт

Відповідальність засуджених має кілька «рівнів». За порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, а та­кож порушення громадського порядку, за яке засуджену особу було притягнуто до адміністративної відповідальності, до засудженої осо­би застосовується застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності (частина 1 статті 40 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Є й більш сувора відповідальність, вона стосується вже не пору­шення умов відбування покарання, а ухилення від його відбування.

Так, ухиленням від відбування покарання вважаються:

— Невиконання встановлених обов’язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до ад­міністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження.

— Невихід більше двох разів протягом місяця на громадські ро­боти без поважної причини.

— Допущення більше двох порушень трудової дисципліни протя­гом місяця.

— Поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.

Порушником визнається також засуджена особа, яка не з’явилась без поважної причини до інспекції або зникла з метою ухилення від відбування покарання.

За кожним фактом допущеного порушення засуджена особа дає письмове пояснення, яке долучається до її особової справи.

Поважними причинами неявки засудженої особи до інспекції у призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють її можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені (частина 1 статті 37 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Стосовно особи, яка порушує порядок та умови відбування пока­рання або ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, працівник інспекції направляє прокуророві матеріали для ви­рішення питання про притягнення засудженої особи до кримінальної відповідальності відповідно до частини другої статті 389 Кримінально­го кодексу України (доставка такої засудженої особи до прокуратури та до суду здійснюється працівниками органів внутрішніх справ).

Отже, законодавець визначає два «рівні» відповідальності, — перший, це відповідальність за порушення порядку відбування по­карання. В такому випадку інспектори до засудженого застосовують письмове попередження про притягнення до відповідальності. І дру­ге, — це направлення до прокуратури матеріалів про притягнення особи, яка ухиляється від відбування покарання, до кримінальної від­повідальності.

У поданні вказуються конкретні факти ухилення засудженої осо­би від відбування покарання:

— кількість випадків невиходу на роботу, порушення трудової дисципліни, появи на роботі в нетверезому стані і протягом якого часу вони здійснені;

— неявка в інспекцію за викликом без поважних причин;

— невиконання обов’язків та допущення порушення порядку й умов відбування покарання;

— вчинення проступків засудженою особою та чи притягувалась вона до адміністративної відповідальності;

— ухилення від реєстрації.

Якщо місцезнаходження осіб, засуджених до покарань у виді гро­мадських робіт, невідоме, а також у разі неприбуття після звільнення з місць обмеження або позбавлення волі до обраного місця проживання (при заміні покарання більш м’яким) працівник підрозділу інспекції, у якому засуджена особа перебуває на обліку (на територію обслуго­вування якого мав прибути), проводить такі початкові розшукові дії: опитує родичів, сусідів та знайомих засудженої особи, установлює йо­го можливе місцеперебування і зв’язки за межами місця проживання; через працівників відділу кадрів за місцем роботи або навчання вста­новлює осіб, які можуть знати місцезнаходження засудженої особи; направляє запити щодо встановлення можливого місцезнаходження особи; здійснює перевірку медичних закладів та органів внутрішніх справ, щодо встановлення можливого перебування таких осіб у вка­заних закладах або органах.

Початкові розшукові заходи проводяться протягом одного місяця з дня, коли працівнику інспекції стало відомо про залишення засудже­ною особою місця постійного проживання або неприбуття звільненої особи з місць обмеження чи позбавлення волі до обраного місця про­живання (при заміні покарання більш м’яким).

Якщо протягом указаного терміну місцезнаходження засудженої особи не встановлене, то працівник інспекції передає подання, копію вироку суду та матеріали початкового розшуку із супроводжувальним листом до органів внутрішніх справ для здійснення подальшого роз­шуку засудженої особи.

Одночасно з цим стосовно засудженої особи прокуророві направ­ляються матеріали для вирішення питання про порушення криміналь­ної справи за ухилення від відбування покарання.

Зниклою з місця проживання визнається засуджена особа, міс­цезнаходження якої не встановлено протягом 30 днів у результаті про­ведення інспекцією початкових розшукових заходів.