Зміст покарання у виді виправних робіт

Виправні роботи є одним із найбільш «популярних» покарань у віт­чизняній правовій системі. Цей вид покарання передбачений більш ніж у 60% санкцій статей особливої частини Кримінального кодексу України.

мають серйозного впливу на засудженого (за виключенням, мабуть, стану судимості, який тягне певні негативні наслідки). Отже цей вид покарання вичерпує себе та демонструє неефективність та нездат­ність впливати на засудженого.

Покарання у виді виправних робіт має значну історію. Він існує з початку ХХ сторіччя і за цей період змінив цілу низку назв. Виправні роботи іменувалися і обов’язковими громадськими роботами, і вип­равно-трудовими роботами і примусовими роботами, ін. Так само змі­нювалася і сутність та зміст цього покарання.

В сучасному виді виправні роботи існують з 2001 року, з моменту прийняття нового Кримінального кодексу України.

Отже, відповідно до ст. 57 Кримінально кодексу України (КК) пока­рання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести міся­ців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт проводиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

Вказані положення є загальним правилом щодо виправних робіт.

Стосовно певних категорій осіб цей вид покарання має певну спе­цифіку. Так, неповнолітнім виправні роботи можуть бути призначені на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітньо­го, засудженого до виправних робіт, здійснюються відрахування в до­ход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 5 до 10 відсотків. Крім того, виправні роботи застосовуються лише до пра­цездатних осіб. З іншого боку, виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дити­ною, до осіб, що не досягли шістнадцятирічного віку та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників право­охоронних органів, нотаріусів суддів, прокурорів, адвокатів, держав­них службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Виправні роботи призначаються лише як основне покарання у та­ких випадках:

1) виправні роботи передбачені як міра покарання у санкції від­повідної статті КК України;

2) виправні роботи призначені шляхом призначення більш м'я­кого покарання, ніж це передбачено законом, в порядку, ви­значеному ст. 69 КК України;

3) виправні роботи призначені у результаті заміни покарання більш м'яким покаранням у порядку, передбаченому стат­тею 82 КК України;

4) покарання у виді виправних робіт призначено замість штрафу у випадку несплати засудженим штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 53 КК України).

За чинним кримінально-виконавчим законодавством каральні властивості виправних робіт полягають, перш за все, у тому, що із за- робітка засудженого проводяться відрахування у доход держави. Тобто засуджений втрачає частину свого заробітку, його праця оплачується не у повному обсязі.

Суттєвим питанням при характеристиці змісту виправних робіт є визначення кола суспільних відносин, які зазнають обмежень під впли­вом цього покарання. Важливість з'ясування цього питання пояснюється тим, що саме за колом правовідносин один вид покарання відрізняється від іншого. Як випливає із тих правообмежень, які зазнає засуджений, а саме: відрахування із заробітку засудженого, обмеження можливості звільнення за власним бажанням, незарахування часу чергової відпустки у строк покарання, фактично всі вони торкаються трудових прав засудже­ного та відносин між робітником та роботодавцем, щодо реалізації засуд­женим свого права на працю, отримання винагороди за працю та права на відпочинок. Вказана ознака та характеристика покарання у виді виправних робіт є суттєвою та вирізняє цей вид покарання серед інших.

2.