<<
>>

Порядок виконання покарання у виді виправних робіт

При з'ясуванні питання про порядок виконання покарання у виді виправних робіт, перш за все, треба звернути увагу на те, що чинне законодавство не містить якихось розмежувань та визначень стосов­но того, що є «порядком» виконання покарань, а що розуміється під «умовами» виконання цього покарання.

Очевидно, основною розме­жувальною ознакою, з юридичної точки зору, можна назвати норми права. Коли йдеться про порядок — це процесуальні норми, а коли йдеться про умови — це матеріальні норми.

Отже в якому порядку та послідовності виконується цей вид пока­рання. Виконання покарання у виді виправних робіт покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення індивідуально-про­філактичної роботи за місцем проживання засуджених осіб з метою їх виправлення та недопущення учинення ними нових злочинів та інших правопорушень — на органи внутрішніх справ відповідно частини тре­тьої статті 41 КВК України.

Підрозділи інспекції відносяться до органів виконання покарань, є юридичними особами і для виконання покладених на них функцій використовують гербову печатку та штамп, а працівники інспекції ма­ють право підпису документів, які учиняються під час виконання пока­рання у виді виправних робіт.

Під час виконання вироку суду, що набрав законної сили, іншого рішення суду, а також закону України про амністію та акту помилуван­ня стосовно осіб, засуджених до виправних робіт, працівники інспек­ції здійснюють такі функції:

— ведуть облік засуджених осіб;

— роз’яснюють порядок та умови відбування покарання;

— здійснюють контроль за додержанням порядку та умов відбу­вання покарання засудженими особами і власником підпри­ємства за місцем роботи засуджених осіб;

— беруть участь у виховній роботі із засудженими особами, про­водять індивідуальні бесіди з ними, уживають заходів щодо ор­ганізації індивідуального шефства над неповнолітніми (якщо з даного питання є рішення суду), проводять роз’яснювальну роботу з батьками засуджених неповнолітніх;

— вносять подання до відповідних органів внутрішніх справ що­до здійснення приводу засуджених осіб, які не з’явилися за викликом до інспекції без поважних причин;

— організовують початкові розшукові заходи засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме, та надсилають матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких за­суджених осіб;

— застосовують до засуджених осіб установлені законодавством заходи заохочення і стягнення;

— перевіряють обґрунтованість заяви засудженої особи про звіль­нення з роботи за власним бажанням та за наявності довідки з нового місця роботи про можливість її працевлаштування, виносять постанови про дозвіл або відмову у звільненні;

— дають дозвіл на звільнення з роботи засуджених осіб за влас­ним бажанням протягом строку відбування ними покарання;

— контролюють поведінку осіб, засуджених до виправних робіт, з цією метою один раз на три місяці направляють до органів внутрішніх справ запити про те, чи притягувалися засуджені особи до адміністративної відповідальності;

— один раз на шість місяців направляють вимоги до підрозділів інформаційних технологій головних управлінь МВС України в областях з метою з’ясування випадків учинення засуджени­ми особами нових злочинів;

— направляють через відповідні центри зайнятості населення на роботу осіб, засуджених до виправних робіт, які на час вико­нання вироку не працюють або були звільнені з роботи у від­повідності до законодавства про працю;

— здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю відраху­вань із заробітку засуджених осіб і перерахуванням відрахо­ваних сум у дохід держави;

— здійснюють, у разі потреби, контрольні перевірки за місцем роботи засуджених осіб не менше ніж два рази протягом стро­ку відбування покарання;

— у разі систематичного неправильного або несвоєчасного відрахування сум із заробітку засудженої особи, а також неви­конання інших вимог КВК України надсилають матеріали про­куророві для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно із законом (частина 2 статті 44 КВК України);

— відповідно до статті 84 КК України надсилають до суду подання про звільнення від покарання осіб, які під час його відбування згідно з медичним висновком захворіли на психічну чи іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню призначеного су­дом покарання;

— надсилають до суду подання щодо осіб, які під час відбуван­ня покарання стали непрацездатними, про заміну покарання у виді виправних робіт штрафом (ч.

5 ст. 42 КВК України);

— надсилають до суду подання про звільнення від відбування покарання стосовно осіб, які після постановлення вироку су­ду досягли пенсійного віку, а також жінок, які стали вагітними (ч. 6 ст. 42 КВК України);

— відповідно до ч. 5 ст. 46 КВК України у разі ухилення засуд­жених осіб від відбування покарання у виді виправних робіт надсилають прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення таких осіб до кримінальної відповідальності відповідно до частини другої статті 389 КК України. Копії цих матеріалів долучаються до особової справи засудженої особи;

— застосовують до засуджених заходи заохочення і стягнення та надсилають до суду матеріали щодо умовно-дострокового звільнення її від покарання або заміни невідбутої частини по­карання штрафом (ст. 46 КВК України);

— у разі потреби дають дозвіл засудженій особі на виїзд за межі України;

— установлюють періодичність та дні проведення реєстрації за­суджених осіб та проводять реєстрацію таких засуджених осіб (ч. 3 ст. 13 КВК України).

Наведені функції є одночасно і повноваженнями інспекцій стосов­но виконання цього покарання.

Покарання у виді виправних робіт відбувається на підприємстві незалежно від форми власності за місцем роботи засудженої особи (частина 1 статті 41 КВК України). За радянських часів цей вид по­карання передбачав можливість відбування виправних робіт в «ін­ших місцях». Каральні властивості виправних робіт підсилювалися звільненням особи з попереднього місця роботи та його працевла­штуванням на нове місце роботи (навіть без врахування бажання за­судженого). Такий стан можна було фактично називати примусовою працею, оскільки засуджений без власного бажання звільнявся зі свого місця роботи та без врахування думки засудженого його могли працевлаштувати на будь-яку іншу роботу. Стан змінився у зв'язку з тим, що в сучасних умовах, по-перше, не так просто знайти роботу в «інших місцях», а також переведення в «інші місця» є недоцільним, оскільки це може перешкодити здійсненню відрахувань із заробітку засудженого.

Виконання покарання у виді виправних робіт здійснюється на ос­нові участі засуджених осіб у суспільно корисній праці і контролю за їх­ньою поведінкою відповідно до вимог КВК України (частина 2 статті 41 КВК України). Це положення закону є дещо незрозумілим та супере­чить міжнародним стандартам, які заперечують можливість покаран­ня працею. Крім того, незрозуміло чому покарання взагалі визначено через категорію «участь у праці». Хіба участь у праці можна розгляда­ти як покарання?

Серед основних засобів виправлення і виховання осіб, засуджених до виправних робіт законодавець називає: суспільно корисну працю, соціально-виховну роботу, виконання порядку відбування покарання, загальноосвітнє та професійно-технічне навчання, громадський вплив та контроль за поведінкою засуджених відповідно до вимог КВК Украї­ни. Багато з вказаних засобів є деклараціями, оскільки вони не мають механізму реалізації та контролю. Наприклад, фактично відсутня со­ціально-виховна робота із засудженими, а також навчання.

Що стосується органів внутрішніх справ, то при проведенні ін­дивідуально-профілактичної роботи з особами, засудженими до по­карання у виді виправних робіт, органи внутрішніх справ виконують: постанови суду та подання інспекції про розшук засуджених осіб, міс­цезнаходження яких невідоме; подання про привід засуджених осіб, які не з'явилися за викликом до інспекції без поважних причин або ухиляються від явки до них у зв'язку з розглядом кримінальних справ за ухилення від відбування покарання у виді виправних робіт.

Розглядаючи порядок виконання виправних робіт необхідно торк­нутися питання про прийняття до виконання вироків суду стосовно осіб, засуджених до покарань у виді виправних робіт, та їх облік.

Вирок суду, який набрав законної сили, інше рішення суду стосов­но осіб, засуджених до виправних робіт, приводяться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання ними законної сили або звернення їх до виконання (ч. 4 ст. 41 КВК України).

Документом, що підтверджує наявність підстав для притягнен­ня засудженої особи до відбування виправних робіт, є копія вироку (постанови, ухвали) суду та розпорядження про його виконання, які завірені підписом судді та печаткою.

У необхідних випадках до копії вироку суду додаються:

— при заміні вироку — копія постанови (ухвали) суду.

— при заміні обмеження волі або позбавлення волі виправними роботами на підставі ст. 82 КК України — копія постанови (ух­вали) суду.

— при застосуванні акту помилування у разі заміни покарання або його невідбутої частини виправними роботами на підставі ст. 85 КК України — копія розпорядження Державного депар­таменту України з питань виконання покарань (термінологія до теперішнього часу в Інструкції не змінена) про виконання Указу Президента України про помилування.

— при заміні покарання або його невідбутої частини виправними роботами у зв'язку з законом України про амністію на підставі ч. 3 ст. 86 КК України — копія постанови (ухвали) суду.

У день надходження до інспекції копії вироку (постанови, ухвали) суду стосовно особи, засудженої до покарання у виді виправних робіт, дані про неї заносяться до журналу обліку осіб, засуджених до виправ­них робіт.

Отже законодавець наводить та розшифровує декілька видів доку­ментів, з якими законо пов'язує можливість виконання виправних робіт.

До суду, який виніс вирок (постанову, ухвалу), інспекція у десяти­денний термін надсилає повідомлення про прийняття вироку до вико­нання. У разі заміни невідбутої частини покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі покаранням у виді виправних робіт пові­домлення у такий самий термін надсилається до установи виконання покарань, з якої засуджену особу було звільнено.

На осіб, яким невідбутий строк обмеження або позбавлення волі замінено виправними роботами, адміністрація установи виконання покарань направляє до підрозділу інспекції за обраним місцем про­живання засудженою особою дві копії вироку та постанови суду, під­писку засудженої особи про явку до інспекції в триденний термін після прибуття, а також довідку, у якій вказано дані на засуджену особу, да­та звільнення та дані про рідних.

Після реєстрації в інспекції копій зазначених вище документів на кожну засуджену особу заповнюється облікова картка та заводиться особова справа.

Облікова картка зберігається в особовій справі у кон­верті. В особовій справі містяться копія вироку (постанови, ухвали) суду та матеріали, що свідчать про відбування покарання засудженою особою. Матеріали підшиваються у хронологічному порядку, нумеру­ються та заносяться до опису документів, які знаходяться в її особовій справі. Порядковий номер особової справи, облікової картки та но­мер, за яким у журналі зареєстровано копію вироку (постанови, ухва­ли) суду, мають збігатися.

Про взяття засудженої особи на облік інспекція у десятиденний термін повідомляє орган внутрішніх справ за місцем проживання за­судженої особи для проведення з нею необхідних індивідуально-про­філактичних заходів та направляє сторожову картку до відділу (відді­лення) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

Документами персонального обліку осіб, засуджених до покаран­ня у виді виправних робіт, є: журнал обліку осіб, засуджених до по­карання у виді виправних робіт (прошитий, пронумерований, скріп­лений печаткою та зареєстрований у книзі обліку журналів), облікова картка та особова справа.

Законодавець регламентує питання про місце обліку засудженої особи та можливість його зміни, а також про облік непрацюючих за­суджених.

Особи, засуджені до покарання у виді виправних робіт, перебу­вають на обліку в тому підрозділі інспекції, на території обслуго­вування якого розташована бухгалтерія та адміністрація підприєм­ства. Якщо засуджена особа перебуває на обліку в одному підрозділі інспекції, а фактично працює на території обслуговування іншого підрозділу, то працівник інспекції надсилає доручення до підрозділу інспекції за місцем роботи, в якому вказує всі необхідні відомості з проханням здійснити перевірку за місцем роботи та скласти про це відповідний акт. Такі доручення виконуються протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання.

Непрацюючі засуджені особи беруться на облік підрозділу інс­пекції за місцем проживання. При працевлаштуванні таких осіб вони передаються на облік до підрозділу інспекції, на території якого зна­ходиться підприємство.

Стосовно осіб, які вибули до закінчення строку відбування пока­рання з території, що обслуговується підрозділом інспекції, у зв’язку зі зміною місця роботи, надсилається повідомлення до підрозділу інс­пекції за новим місцем роботи засудженої особи.

Після отримання підтвердження про надходження особової спра­ви, засуджена особа знімається з обліку, про що робиться відповідний запис у журналі обліку.

У разі звільнення засудженої особи з роботи працівник підрозді­лу інспекції, на обліку якого вона перебуває, здійснює заходи щодо її працевлаштування.

У десятиденний термін після взяття засудженої особи на облік, звільнення від відбування покарання, а також після його відбуття інс­пекція направляє сповіщення до підрозділів інформаційних техноло­гій головних управлінь МВС України.

Після оформлення у встановленому вище порядку документів сто­совно осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт, праців­ник інспекції не пізніше десятиденного терміну з дня реєстрації копії вироку (постанови, ухвали) суду, направляє на підприємство копію вироку та повідомлення про щомісячне відрахування визначеної су­дом частини заробітної плати і перерахування утриманої суми в дохід держави.

Кожну засуджену особу після взяття на облік викликають до інс­пекції на співбесіду (неповнолітні — з батьками або особою, яка їх заміняє), під час якої їй роз’яснюються порядок та умови відбування виправних робіт, про що у засудженої особи відбирається підписка.

Якщо при уточненні місця роботи засудженої особи з’ясується, що на час звернення вироку до виконання вона не працює, засудженій особі видається направлення до відповідного центру зайнятості на­селення і встановлюється строк для працевлаштування 15 днів. Така особа не має права відмовитися від запропонованої роботи чи пере­кваліфікації. Якщо засуджений без поважної причини не працевла- штувався у установлений термін і не став на облік у центрі зайнятості, то він викликається до інспекції і дає письмове пояснення про причи­ни ухилення від відбування покарання. В таких випадках засудженому виноситься письмове попередження про притягнення до криміналь­ної відповідальності. У разі подальшого ухилення від відбування пока­рання від засудженої особи відбирається письмове пояснення, вино­ситься письмове застереження у виді попередження та надається ще 10 днів для працевлаштування.

Якщо засуджена особа без поважної причини не працевлашту- валась у установлений термін і не стала на облік у центрі зайнятості населення, працівник інспекції, узявши довідку про це з відповідно­го центру зайнятості, надсилає подання про ухилення від відбування покарання, прокуророві для вирішення питання про притягнення за­судженого до кримінальної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 389 КК України.

Обчислення строку відбування покарання у виді виправних робіт. Початком строку відбування покарання у виді виправних робіт є день, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку засудженої осо­би, але не раніше ніж вирок набрав чинності (ч. 1 ст. 43 КВК України).

Строк покарання у виді виправних робіт обчислюється роками, місяцями і днями, протягом яких засуджена особа працювала і з її за­робітку провадилося відрахування.

Число днів, відпрацьованих засудженою особою, має бути не мен­ше за число робочих днів, які припадають на кожний місяць встанов­леного судом строку покарання.

Обчислення строку відбування покарання проводиться на підставі відомостей про роботу засудженої особи на підприємстві, які кожного місяця надсилаються власником підприємства до інспекції.

У відомостях зазначаються кількість робочих днів за графіком на підприємстві, кількість фактично відпрацьованих засудженою особою робочих днів, кількість і причини невідпрацьованих нею днів згідно з графіком, кількість днів тимчасової непрацездатності за листом не­працездатності та з інших причин, розмір заробітної плати і утримань з неї за вироком суду.

У разі, коли засуджена особа працює у фізичної особи підприєм­ця, в якого відсутні бухгалтер та печатка, такі відомості можуть бути надані тільки за підписом підприємця. У такому випадку після взяття на облік засуджена особа подає до інспекції копію трудового договору (трудовий договір обов’язково укладається в письмовій формі і в тиж­невий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи реєструється в державній службі зайнятості за місцем проживання роботодавця (ст. 24, 241 КЗоТ) та у відділі реєстрації фізичних осіб де­ржавної податкової інспекції).

Якщо кількість днів, які зараховуються у строк відбування пока­рання в даному місяці, перевищує кількість робочих днів за графі- ком, то в строк відбування покарання зараховується один календар­ний місяць.

Якщо засуджена особа не відпрацювала необхідної кількості днів і відсутні підстави, встановлені КВК України для заліку невідпрацьованих днів у строк покарання, відбування виправних робіт триває до повного відпрацювання засудженою особою призначеної кількості робочих днів.

Відповідно до КВК у строк відбування виправних робіт зарахо­вується:

Час, протягом якого засуджена особа не працювала з поважних причин і за нею відповідно до закону зберігалася заробітна плата.

Час, коли засудженій особі не надавалася робота на підприємстві через її відсутність, що підтверджується наказом по підприємству (або витягом з нього) за підписами керівника та бухгалтера, скріпленими печаткою.

Час, протягом якого засуджена особа перебувала на обліку в дер­жавній службі зайнятості і їй було надано статус безробітної, що під­тверджується відповідною довідкою щокварталу.

Час, протягом якого засуджена особа перебувала під вартою у зв'язку з учиненням злочину, за який відбуває виправні роботи. У строк відбування виправних робіт зараховуються строки позбавлен­ня волі і інших покарань за правилами, визначеними ст. 72 КК України (1 день позбавлення волі = 6 днів виправних робіт).

У строк відбування покарання не зараховується:

— час хвороби, викликаної алкогольним, наркотичним або ток­сичним сп'янінням або діями, пов'язаними з ними, грубим по­рушенням правил техніки безпеки, умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень.

— час відбування адміністративного стягнення у виді арешту або виправних робіт.

— час тримання під вартою як запобіжного заходу з іншої кримі­нальної справи у період відбування виправних робіт у випад­ках, коли вина в учиненні злочину доведена у встановленому законом порядку.

— час відбування засудженими особами покарання у виді ви­правних робіт зараховується в загальний стаж роботи, запис до трудової книжки про відбуття строку покарання не вносить­ся (ч. 3 ст. 42 КВК України).

3.

<< | >>
Источник: Конспект лекцій з кримінально-виконавчого права / М. В. Ро­манов; ГО «ХАРКІВСЬКА ПРАВОЗАХИСНА ГРУПА». - Харків: ТОВ «ВИДАВНИЦТВО ПРАВА ЛЮДИНИ»,2015. - 256 с.. 2015

Еще по теме Порядок виконання покарання у виді виправних робіт:

  1. Виконання покарання у виді виправних робіт
  2. Порядок виконання покарання у виді громадських робіт
  3. Умови відбування покарання у виді виправних робіт
  4. Зміст покарання у виді виправних робіт
  5. Виконання покарання у виді громадських робіт
  6. Порядок звільнення від відбування покарання у виді громадських робіт
  7. Порядок і умови виконання покарання у виді штрафу
  8. Порядок і умови виконання покарання у виді арешту
  9. Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі
  10. Порядок і умови виконання і відбування покарання у виді довічного позбавлення волі
  11. Відповідальність засуджених до покарання у виді громадських робіт
  12. Поняття та правова природа покарання у виді громадських робіт
  13. Органи виконання громадських робіт, їх компетенція та порядок звернення до виконання громадських робіт
  14. Становлення та розвиток наукових досліджень інституту покарання у виді громадських робіт в Україні
  15. Правовий статус осіб, засуджених до покарання у виді громадських робіт
  16. Виконання покарань у виді штрафу та конфіскації майна
  17. Виконання покарання у виді обмеження волі й арешту
  18. 18.20. Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі
  19. Стаття 390. Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -