Порядок виконання покарання у виді виправних робіт
При з'ясуванні питання про порядок виконання покарання у виді виправних робіт, перш за все, треба звернути увагу на те, що чинне законодавство не містить якихось розмежувань та визначень стосовно того, що є «порядком» виконання покарань, а що розуміється під «умовами» виконання цього покарання.
Очевидно, основною розмежувальною ознакою, з юридичної точки зору, можна назвати норми права. Коли йдеться про порядок — це процесуальні норми, а коли йдеться про умови — це матеріальні норми.Отже в якому порядку та послідовності виконується цей вид покарання. Виконання покарання у виді виправних робіт покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засуджених осіб з метою їх виправлення та недопущення учинення ними нових злочинів та інших правопорушень — на органи внутрішніх справ відповідно частини третьої статті 41 КВК України.
Підрозділи інспекції відносяться до органів виконання покарань, є юридичними особами і для виконання покладених на них функцій використовують гербову печатку та штамп, а працівники інспекції мають право підпису документів, які учиняються під час виконання покарання у виді виправних робіт.
Під час виконання вироку суду, що набрав законної сили, іншого рішення суду, а також закону України про амністію та акту помилування стосовно осіб, засуджених до виправних робіт, працівники інспекції здійснюють такі функції:
— ведуть облік засуджених осіб;
— роз’яснюють порядок та умови відбування покарання;
— здійснюють контроль за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими особами і власником підприємства за місцем роботи засуджених осіб;
— беруть участь у виховній роботі із засудженими особами, проводять індивідуальні бесіди з ними, уживають заходів щодо організації індивідуального шефства над неповнолітніми (якщо з даного питання є рішення суду), проводять роз’яснювальну роботу з батьками засуджених неповнолітніх;
— вносять подання до відповідних органів внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених осіб, які не з’явилися за викликом до інспекції без поважних причин;
— організовують початкові розшукові заходи засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме, та надсилають матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених осіб;
— застосовують до засуджених осіб установлені законодавством заходи заохочення і стягнення;
— перевіряють обґрунтованість заяви засудженої особи про звільнення з роботи за власним бажанням та за наявності довідки з нового місця роботи про можливість її працевлаштування, виносять постанови про дозвіл або відмову у звільненні;
— дають дозвіл на звільнення з роботи засуджених осіб за власним бажанням протягом строку відбування ними покарання;
— контролюють поведінку осіб, засуджених до виправних робіт, з цією метою один раз на три місяці направляють до органів внутрішніх справ запити про те, чи притягувалися засуджені особи до адміністративної відповідальності;
— один раз на шість місяців направляють вимоги до підрозділів інформаційних технологій головних управлінь МВС України в областях з метою з’ясування випадків учинення засудженими особами нових злочинів;
— направляють через відповідні центри зайнятості населення на роботу осіб, засуджених до виправних робіт, які на час виконання вироку не працюють або були звільнені з роботи у відповідності до законодавства про працю;
— здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю відрахувань із заробітку засуджених осіб і перерахуванням відрахованих сум у дохід держави;
— здійснюють, у разі потреби, контрольні перевірки за місцем роботи засуджених осіб не менше ніж два рази протягом строку відбування покарання;
— у разі систематичного неправильного або несвоєчасного відрахування сум із заробітку засудженої особи, а також невиконання інших вимог КВК України надсилають матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно із законом (частина 2 статті 44 КВК України);
— відповідно до статті 84 КК України надсилають до суду подання про звільнення від покарання осіб, які під час його відбування згідно з медичним висновком захворіли на психічну чи іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню призначеного судом покарання;
— надсилають до суду подання щодо осіб, які під час відбування покарання стали непрацездатними, про заміну покарання у виді виправних робіт штрафом (ч.
5 ст. 42 КВК України);— надсилають до суду подання про звільнення від відбування покарання стосовно осіб, які після постановлення вироку суду досягли пенсійного віку, а також жінок, які стали вагітними (ч. 6 ст. 42 КВК України);
— відповідно до ч. 5 ст. 46 КВК України у разі ухилення засуджених осіб від відбування покарання у виді виправних робіт надсилають прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення таких осіб до кримінальної відповідальності відповідно до частини другої статті 389 КК України. Копії цих матеріалів долучаються до особової справи засудженої особи;
— застосовують до засуджених заходи заохочення і стягнення та надсилають до суду матеріали щодо умовно-дострокового звільнення її від покарання або заміни невідбутої частини покарання штрафом (ст. 46 КВК України);
— у разі потреби дають дозвіл засудженій особі на виїзд за межі України;
— установлюють періодичність та дні проведення реєстрації засуджених осіб та проводять реєстрацію таких засуджених осіб (ч. 3 ст. 13 КВК України).
Наведені функції є одночасно і повноваженнями інспекцій стосовно виконання цього покарання.
Покарання у виді виправних робіт відбувається на підприємстві незалежно від форми власності за місцем роботи засудженої особи (частина 1 статті 41 КВК України). За радянських часів цей вид покарання передбачав можливість відбування виправних робіт в «інших місцях». Каральні властивості виправних робіт підсилювалися звільненням особи з попереднього місця роботи та його працевлаштуванням на нове місце роботи (навіть без врахування бажання засудженого). Такий стан можна було фактично називати примусовою працею, оскільки засуджений без власного бажання звільнявся зі свого місця роботи та без врахування думки засудженого його могли працевлаштувати на будь-яку іншу роботу. Стан змінився у зв'язку з тим, що в сучасних умовах, по-перше, не так просто знайти роботу в «інших місцях», а також переведення в «інші місця» є недоцільним, оскільки це може перешкодити здійсненню відрахувань із заробітку засудженого.
Виконання покарання у виді виправних робіт здійснюється на основі участі засуджених осіб у суспільно корисній праці і контролю за їхньою поведінкою відповідно до вимог КВК України (частина 2 статті 41 КВК України). Це положення закону є дещо незрозумілим та суперечить міжнародним стандартам, які заперечують можливість покарання працею. Крім того, незрозуміло чому покарання взагалі визначено через категорію «участь у праці». Хіба участь у праці можна розглядати як покарання?
Серед основних засобів виправлення і виховання осіб, засуджених до виправних робіт законодавець називає: суспільно корисну працю, соціально-виховну роботу, виконання порядку відбування покарання, загальноосвітнє та професійно-технічне навчання, громадський вплив та контроль за поведінкою засуджених відповідно до вимог КВК України. Багато з вказаних засобів є деклараціями, оскільки вони не мають механізму реалізації та контролю. Наприклад, фактично відсутня соціально-виховна робота із засудженими, а також навчання.
Що стосується органів внутрішніх справ, то при проведенні індивідуально-профілактичної роботи з особами, засудженими до покарання у виді виправних робіт, органи внутрішніх справ виконують: постанови суду та подання інспекції про розшук засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме; подання про привід засуджених осіб, які не з'явилися за викликом до інспекції без поважних причин або ухиляються від явки до них у зв'язку з розглядом кримінальних справ за ухилення від відбування покарання у виді виправних робіт.
Розглядаючи порядок виконання виправних робіт необхідно торкнутися питання про прийняття до виконання вироків суду стосовно осіб, засуджених до покарань у виді виправних робіт, та їх облік.
Вирок суду, який набрав законної сили, інше рішення суду стосовно осіб, засуджених до виправних робіт, приводяться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання ними законної сили або звернення їх до виконання (ч. 4 ст. 41 КВК України).
Документом, що підтверджує наявність підстав для притягнення засудженої особи до відбування виправних робіт, є копія вироку (постанови, ухвали) суду та розпорядження про його виконання, які завірені підписом судді та печаткою.
У необхідних випадках до копії вироку суду додаються:
— при заміні вироку — копія постанови (ухвали) суду.
— при заміні обмеження волі або позбавлення волі виправними роботами на підставі ст. 82 КК України — копія постанови (ухвали) суду.
— при застосуванні акту помилування у разі заміни покарання або його невідбутої частини виправними роботами на підставі ст. 85 КК України — копія розпорядження Державного департаменту України з питань виконання покарань (термінологія до теперішнього часу в Інструкції не змінена) про виконання Указу Президента України про помилування.
— при заміні покарання або його невідбутої частини виправними роботами у зв'язку з законом України про амністію на підставі ч. 3 ст. 86 КК України — копія постанови (ухвали) суду.
У день надходження до інспекції копії вироку (постанови, ухвали) суду стосовно особи, засудженої до покарання у виді виправних робіт, дані про неї заносяться до журналу обліку осіб, засуджених до виправних робіт.
Отже законодавець наводить та розшифровує декілька видів документів, з якими законо пов'язує можливість виконання виправних робіт.
До суду, який виніс вирок (постанову, ухвалу), інспекція у десятиденний термін надсилає повідомлення про прийняття вироку до виконання. У разі заміни невідбутої частини покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі покаранням у виді виправних робіт повідомлення у такий самий термін надсилається до установи виконання покарань, з якої засуджену особу було звільнено.
На осіб, яким невідбутий строк обмеження або позбавлення волі замінено виправними роботами, адміністрація установи виконання покарань направляє до підрозділу інспекції за обраним місцем проживання засудженою особою дві копії вироку та постанови суду, підписку засудженої особи про явку до інспекції в триденний термін після прибуття, а також довідку, у якій вказано дані на засуджену особу, дата звільнення та дані про рідних.
Після реєстрації в інспекції копій зазначених вище документів на кожну засуджену особу заповнюється облікова картка та заводиться особова справа.
Облікова картка зберігається в особовій справі у конверті. В особовій справі містяться копія вироку (постанови, ухвали) суду та матеріали, що свідчать про відбування покарання засудженою особою. Матеріали підшиваються у хронологічному порядку, нумеруються та заносяться до опису документів, які знаходяться в її особовій справі. Порядковий номер особової справи, облікової картки та номер, за яким у журналі зареєстровано копію вироку (постанови, ухвали) суду, мають збігатися.Про взяття засудженої особи на облік інспекція у десятиденний термін повідомляє орган внутрішніх справ за місцем проживання засудженої особи для проведення з нею необхідних індивідуально-профілактичних заходів та направляє сторожову картку до відділу (відділення) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.
Документами персонального обліку осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт, є: журнал обліку осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт (прошитий, пронумерований, скріплений печаткою та зареєстрований у книзі обліку журналів), облікова картка та особова справа.
Законодавець регламентує питання про місце обліку засудженої особи та можливість його зміни, а також про облік непрацюючих засуджених.
Особи, засуджені до покарання у виді виправних робіт, перебувають на обліку в тому підрозділі інспекції, на території обслуговування якого розташована бухгалтерія та адміністрація підприємства. Якщо засуджена особа перебуває на обліку в одному підрозділі інспекції, а фактично працює на території обслуговування іншого підрозділу, то працівник інспекції надсилає доручення до підрозділу інспекції за місцем роботи, в якому вказує всі необхідні відомості з проханням здійснити перевірку за місцем роботи та скласти про це відповідний акт. Такі доручення виконуються протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання.
Непрацюючі засуджені особи беруться на облік підрозділу інспекції за місцем проживання. При працевлаштуванні таких осіб вони передаються на облік до підрозділу інспекції, на території якого знаходиться підприємство.
Стосовно осіб, які вибули до закінчення строку відбування покарання з території, що обслуговується підрозділом інспекції, у зв’язку зі зміною місця роботи, надсилається повідомлення до підрозділу інспекції за новим місцем роботи засудженої особи.
Після отримання підтвердження про надходження особової справи, засуджена особа знімається з обліку, про що робиться відповідний запис у журналі обліку.
У разі звільнення засудженої особи з роботи працівник підрозділу інспекції, на обліку якого вона перебуває, здійснює заходи щодо її працевлаштування.
У десятиденний термін після взяття засудженої особи на облік, звільнення від відбування покарання, а також після його відбуття інспекція направляє сповіщення до підрозділів інформаційних технологій головних управлінь МВС України.
Після оформлення у встановленому вище порядку документів стосовно осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт, працівник інспекції не пізніше десятиденного терміну з дня реєстрації копії вироку (постанови, ухвали) суду, направляє на підприємство копію вироку та повідомлення про щомісячне відрахування визначеної судом частини заробітної плати і перерахування утриманої суми в дохід держави.
Кожну засуджену особу після взяття на облік викликають до інспекції на співбесіду (неповнолітні — з батьками або особою, яка їх заміняє), під час якої їй роз’яснюються порядок та умови відбування виправних робіт, про що у засудженої особи відбирається підписка.
Якщо при уточненні місця роботи засудженої особи з’ясується, що на час звернення вироку до виконання вона не працює, засудженій особі видається направлення до відповідного центру зайнятості населення і встановлюється строк для працевлаштування 15 днів. Така особа не має права відмовитися від запропонованої роботи чи перекваліфікації. Якщо засуджений без поважної причини не працевла- штувався у установлений термін і не став на облік у центрі зайнятості, то він викликається до інспекції і дає письмове пояснення про причини ухилення від відбування покарання. В таких випадках засудженому виноситься письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності. У разі подальшого ухилення від відбування покарання від засудженої особи відбирається письмове пояснення, виноситься письмове застереження у виді попередження та надається ще 10 днів для працевлаштування.
Якщо засуджена особа без поважної причини не працевлашту- валась у установлений термін і не стала на облік у центрі зайнятості населення, працівник інспекції, узявши довідку про це з відповідного центру зайнятості, надсилає подання про ухилення від відбування покарання, прокуророві для вирішення питання про притягнення засудженого до кримінальної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 389 КК України.
Обчислення строку відбування покарання у виді виправних робіт. Початком строку відбування покарання у виді виправних робіт є день, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку засудженої особи, але не раніше ніж вирок набрав чинності (ч. 1 ст. 43 КВК України).
Строк покарання у виді виправних робіт обчислюється роками, місяцями і днями, протягом яких засуджена особа працювала і з її заробітку провадилося відрахування.
Число днів, відпрацьованих засудженою особою, має бути не менше за число робочих днів, які припадають на кожний місяць встановленого судом строку покарання.
Обчислення строку відбування покарання проводиться на підставі відомостей про роботу засудженої особи на підприємстві, які кожного місяця надсилаються власником підприємства до інспекції.
У відомостях зазначаються кількість робочих днів за графіком на підприємстві, кількість фактично відпрацьованих засудженою особою робочих днів, кількість і причини невідпрацьованих нею днів згідно з графіком, кількість днів тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності та з інших причин, розмір заробітної плати і утримань з неї за вироком суду.
У разі, коли засуджена особа працює у фізичної особи підприємця, в якого відсутні бухгалтер та печатка, такі відомості можуть бути надані тільки за підписом підприємця. У такому випадку після взяття на облік засуджена особа подає до інспекції копію трудового договору (трудовий договір обов’язково укладається в письмовій формі і в тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи реєструється в державній службі зайнятості за місцем проживання роботодавця (ст. 24, 241 КЗоТ) та у відділі реєстрації фізичних осіб державної податкової інспекції).
Якщо кількість днів, які зараховуються у строк відбування покарання в даному місяці, перевищує кількість робочих днів за графі- ком, то в строк відбування покарання зараховується один календарний місяць.
Якщо засуджена особа не відпрацювала необхідної кількості днів і відсутні підстави, встановлені КВК України для заліку невідпрацьованих днів у строк покарання, відбування виправних робіт триває до повного відпрацювання засудженою особою призначеної кількості робочих днів.
Відповідно до КВК у строк відбування виправних робіт зараховується:
Час, протягом якого засуджена особа не працювала з поважних причин і за нею відповідно до закону зберігалася заробітна плата.
Час, коли засудженій особі не надавалася робота на підприємстві через її відсутність, що підтверджується наказом по підприємству (або витягом з нього) за підписами керівника та бухгалтера, скріпленими печаткою.
Час, протягом якого засуджена особа перебувала на обліку в державній службі зайнятості і їй було надано статус безробітної, що підтверджується відповідною довідкою щокварталу.
Час, протягом якого засуджена особа перебувала під вартою у зв'язку з учиненням злочину, за який відбуває виправні роботи. У строк відбування виправних робіт зараховуються строки позбавлення волі і інших покарань за правилами, визначеними ст. 72 КК України (1 день позбавлення волі = 6 днів виправних робіт).
У строк відбування покарання не зараховується:
— час хвороби, викликаної алкогольним, наркотичним або токсичним сп'янінням або діями, пов'язаними з ними, грубим порушенням правил техніки безпеки, умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень.
— час відбування адміністративного стягнення у виді арешту або виправних робіт.
— час тримання під вартою як запобіжного заходу з іншої кримінальної справи у період відбування виправних робіт у випадках, коли вина в учиненні злочину доведена у встановленому законом порядку.
— час відбування засудженими особами покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи, запис до трудової книжки про відбуття строку покарання не вноситься (ч. 3 ст. 42 КВК України).
3.
Еще по теме Порядок виконання покарання у виді виправних робіт:
- Виконання покарання у виді виправних робіт
- Порядок виконання покарання у виді громадських робіт
- Умови відбування покарання у виді виправних робіт
- Зміст покарання у виді виправних робіт
- Виконання покарання у виді громадських робіт
- Порядок звільнення від відбування покарання у виді громадських робіт
- Порядок і умови виконання покарання у виді штрафу
- Порядок і умови виконання покарання у виді арешту
- Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі
- Порядок і умови виконання і відбування покарання у виді довічного позбавлення волі
- Відповідальність засуджених до покарання у виді громадських робіт
- Поняття та правова природа покарання у виді громадських робіт
- Органи виконання громадських робіт, їх компетенція та порядок звернення до виконання громадських робіт
- Становлення та розвиток наукових досліджень інституту покарання у виді громадських робіт в Україні
- Правовий статус осіб, засуджених до покарання у виді громадських робіт
- Виконання покарань у виді штрафу та конфіскації майна
- Виконання покарання у виді обмеження волі й арешту
- 18.20. Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі
- Стаття 390. Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі