Види юридичного письма

Дослідницький інтерес до лінгво-юридичної проблематики активізу­вав формування теорії юридичної техніки, зокрема техніки юридичного письма як відносно самостійного наукового напрямку.

Оскільки юридичний текст - інструмент техніки юридичного письма, варто докладно розглянути види юридичних текстів і загальну характе­ристику їх структури.

З погляду юридичного статусу одні документи є офіційними, інші - неофіційними. Юридичні тексти, зокрема нормативно-правові акти, мають обов'язкові реквізити, оформлення та інші властивості. Згідно з досліджен­ням І. Федорової, юридичні тексти поділяють на: оригінал НПА, офіційно опублікований текст НПА, засвідчену копію НПА, неофіційно опубліко­ваний текст НПА, незавірену копію НПА, текст НПА на машинному носії (електронний текст), рукописний, друкований, фотографічний, оптичний, лазерний, електронний.

Г. Проценко класифікує юридичні тексти залежно від їхнього функ­ціонального призначення та сфери їх застосування й виокремлює тексти законотворчої діяльності (нормативно-правовий акт), тексти право- застосовної діяльності, тексти юридичної науки, тексти правотворчої лінгвістики.

Більш ґрунтовний поділ юридичних текстів подає Р. Стефанчук, який поділяє тексти юридичних документів, враховуючи низку ознак:

1) за способом фіксації тексту (друковані, графічні, фото-, кіно-, ві- део-документи, аудіодокументи, електронні документи);

2) за способом найменування: заяви, скарги, пропозиції, листи, ін­струкції, телеграми, довідки, службові записки, протоколи тощо;

3) за способом походження: службові, особисті, організаційні, розпо­рядчі, довідково-інформаційні, обліково-фінансові, господарсько-договірні, кадровоконтрактові, особові офіційні;

4) відповідно до місця виникнення: внутрішні, зовнішні;

5) за оригінальністю походження: типові, трафаретні, індивідуальні;

6) за складністю: прості, складні;

7) за терміном виконання: термінові, нетермінові;

8) за рівнем розголошення: звичайні, для службового користування, таємні;

9) за юридичною силою: справжні (істинні), фальшиві (підроблені);

10) за виготовленням: оригінали, копії (відтиск, витяг, дублікат);

11) за терміном зберігання: постійного зберігання, тривалого (понад 10 років) зберігання, тимчасового (до 10 років) зберігання;

Лекція 4.

76

12) за родом діяльності: організаційно-розпорядчі, стандартів та тех­нічних умов, планові, звітно-статистичні, конструкторські, технологічні, розрахунково-грошові, документи з ціноутворення та ін.

Існують різні класифікації видів юридичного письма. Для осягнення цілей нашого дослідження особливо цікавою є класифікація, в якій кри­терієм розмежування є цільова спрямованість документа і спосіб викладу

матеріалу.

Ціллю документа може бути аналіз питання, аргументація, регулю­вання.

Перший різновид - аналітичне юридичне письмо. Його головна осо­бливість - нейтральний аналіз правової ситуації або проблеми.

До прикладів аналітичного юридичного письма належать:

1) листи до клієнтів;

2) меморандуми;

3) юридичні висновки;

4) аналітичні матеріали;

5) статті в юридичних журналах;

6) монографічні праці.

Хороший лист, як і виступ, має бути чітким і ясним. Потрібно уникати багатоскладових, незрозумілих (іноземних, суто спеціальних) слів і виразів.

Це саме правило передбачає і складання листів короткими речення­ми, в яких чітко і ясно сформульовані основні думки автора. Лаконічні листи, написані короткими словами, характеризують автора як хорошого

співрозмовника, який володіє мистецтвом спілкування. У листах не по­винно бути зайвих прикметників, прислівників, що часто робить стиль

надмірно «квітчастим». Такий набір морфологічних одиниць найчастіше використовують у країнах Сходу.

Але навіть при такому, здавалося б, стандартному підході залишається великий простір для творчості. Насамперед треба думати про адресата, дізнатися про його інтереси. Водночас потрібно докласти зусиль, щоб зацікавити його, донести до нього суть питання так, щоб лист запам'ятали.

Другий різновид - аргументаційне юридичне письмо (процесуальні

документи). У ньому відстоюється якась визначена позиція, яка захищає інтереси котроїсь сторони. Тут важливо переконати адресата у своїй пра­воті, у правильності позиції автора тексту (або особи, яку автор тексту представляє).

є аргументація з приводу того чи іншого питання. Більшість таких доку­ментів - процесуальні.

До цього різновиду належать не тільки документи, які подаються до суду, але й листи, прохання, клопотання, які скеровують до виконавчих

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

органів влади. Тому такий різновид юридичного письма можна умовно назвати аргументаційним.

77

Так, ЦПК України як докази у справі визнає отримані в передбаченому

законом порядку відомості про факти, на основі яких суд встановлює на­явність або відсутність обставин, які обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, що мають значення для правильного роз­гляду і вирішення справи. Ці відомості можуть бути отримані з пояснень сторін і третіх осіб, свідчень свідків, письмових і речових доказів, аудіо-

та відеозаписів, висновків експертів. Докази, отримані з порушенням закону, не мають юридичної сили й не можуть бути покладені в основу

рішення суду.

Письмовими доказами є відомості про обставини, що мають зна­чення для розгляду і вирішення справи, акти, договори, довідки, ділова

кореспонденція, інші документи й матеріали, виконані у формі цифро­вого, графічного запису, зокрема отримані за допомогою факсимільного,

електронного чи іншого зв'язку, й дозволяють встановити вірогідність

документа. До письмових доказів належать вироки й рішення суду, інші

судові постанови, протоколи вчинення процесуальних дій, протоколи судових засідань, додатки до протоколів учинення процесуальних дій

(схеми, карти, плани, креслення).

Юридичні документи бувають, водночас, аналітичними й аргумента-

ційними. Наприклад, ту частину процесуального документа, яка містить аналіз правової проблеми, можна, як правило, віднести до аналітичного

юридичного письма. А юридичний висновок у тій частині, до якої введено аргументацію певної позиції, обґрунтування підходу до проблеми з певною

точкою зору, є прикладом аргументаційного юридичного тексту.

Третій різновид - правовстановлювальне юридичне письмо (правов-

становлювальні документи). Значно більше відособлений від двох попе­редніх, з погляду правил юридичного письма; їх складають правовстанов-

лювальні документи (наприклад, установчі документи юридичної особи),

договори та нормативно-правові акти (закони і підзаконні нормативні

акти). Ціль таких документів - врегулювати поточні або ті правові відно­сини, що виникають. Складання таких документів пов'язане зі специфікою

мови закону й мови договору.

Отже, за визначенням І. Онищука, техніка юридичного письма - це складова юридичних технологій, що виступає як форма юридичного

мислення та система професійних юридичних правил, засобів, прийомів

і методів, які використовуються для забезпечення письмової побудови, конструктивності та досконалості нормативно-правових актів; професійне вміння та майстерність написання, пов'язана зі стилем, манерою та спосо-

Лекція 4. ЮРИДИЧНЕ ПИСЬМО

78 бом документального вираження змісту офіційних та інших юридичних документів; соціально-правовий феномен і науково-правова категорія, яка має тісний історичний зв'язок з правом і проблемами праворозуміння.

3.