Поняттєво-категорійний апарат

Письмо - це особлива графічна форма мови, писемне мислення. Як відомо, мовлення - це мова в дії. Мова супроводжує процес урегулюван­ня суспільних відносин. Мова і право - невід'ємні складники культури й цивілізації.

Написання - процес такої фіксації, а письмовий текст - її результат. Письмо можна порівнювати з мовою. Мова - це система засобів спілкування та правил їх вживання, а письмо є системою письмових засобів та правил

їх використання.

Термін «юридичне письмо» ще не набув широкого застосування

в українській правовій літературі, але широко використовується в зару­біжних працях.

Системно і всебічно досліджуючи проблематику юридичного пись­ма, вчені констатують, що акти «писаного права» є відправною точкою юридичного мислення в усіх країнах романо-германської правової сім'ї. До таких актів сьогодні належать закони, декрети і кодекси, а в минулому -

тексти римського права та інші офіційні чи приватні компіляції. Техніка юридичного письма лежить в основі створення юридичних документів, охоплюючи такі компоненти, як юридична мова, структура, визначення термінів, логіка викладення норм права, чіткість, однозначність і грамот­ність використання формулювання⁶⁵.

⁶⁵ Онищук І. І. Техніка юридичного письма: понятійно-категоріальний апарат / І. І. Они- щук // Вісник Національної академії правових наук України. - Х., 2013. - № 3 (74). - С. 88.

Лекція 4. ЮРИДИЧНЕ ПИСЬМО

72

Основною формою юридичного письма виступає юридичний документ, тому виникає питання про співвідношення понять «юридичне письмо» і «документ», з багатьма видами якого часто стикаються юристи? Термін «документ» також має декілька значень, кожне з яких певною мірою сто­сується юридичного письма.

Основоположник теорії юридичного письма в Україні І. Онищук юридичне письмо визначив як форму юридичного мислення, майстер­ність написання, систему письмових засобів та правил їх використання.

Оскільки поняття юридичного письма входить до змісту мови права, то доцільно було б розглянути поняття юридичної лінгвістики, предметом вивчення якої є юридичний аспект мови. На думку Ю. Прадіда, юридична лінгвістика є міждисциплінарною методологічною наукою про право, інте­грує знання з галузі лінгвістики, філософії, психології і логіки. Актуальними завданнями юридичної лінгвістики є вивчення і розроблення мови у сфері законодавства та судочинства; дослідження юридичної аргументації; роз­роблення стародавніх правових текстів; визначення мовних норм у праві, оформлення системи юридичної термінології; вироблення критеріїв трак­тування текстів; напрацювання мовних вимог до юридичних формулювань; електронні юридичні словники; співвідношення лінгвістичної експертизи і правничої лінгвістики; аналіз якості мови і стилю законодавства тощо.

Юридичний текст - письмовий носій юридичної інформації та одна з найважливіших життєвих форм вираження права. Всупереч наявним супе­речностям в поглядах вчених-лінгвістів та юристів, більшість погоджується в тому, що будь-який текст має лексичну (мовну), логічну і граматичну основи, організовані письмово задля передачі інформації.

Тому немає сумніву, що юридичні тексти, незалежно від їх функціо­нального призначення і прагматичної ролі, мають такі ж основи.

М. Власенко розподіляє юридичні тексти залежно від функціональної мети, за організацією, принципами й правилами виконання⁶⁷.

У теорії держави і права переважно згадуються нормативно-правові акти - закони, постанови Верховної Ради України, укази та розпоряджен-

⁶⁶ Онищук І.

⁶⁷ Власенко Н. А. Язык права / Н. А. Власенко. - Иркутск: Норма-Плюс, 1997. - С. 15.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

ня Президента України, постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, відомчі акти: накази, інструкції, правила міністерств, агентств, служб, інших відомств. У цивільному, трудовому праві в основному зга­дуються договори - купівлі-продажу, підряду, оренди, позики, трудові, шлюбні договори, а також інші види документів - заповіти, доручення. У ході кримінального, арбітражного, адміністративного, цивільного процесів використовують протоколи, постанови, визначення, позовні

73

заяви, скарги. Для прикладних наук також характерний чималий масив юридичних документів⁶⁸.

Державні органи на основі та за допомогою документів виробляють внутрішню і зовнішню політику, керують державою. Документи є управ­лінськими актами для нижчих органів, за їх допомогою контролюється

дотримання законності, а воля державних органів доводиться до відома виконавців.

Документ - зафіксована на матеріальному носії інформація, що має

юридичну силу, служить основним доказом певного факту у вирішенні

спорів у судах.

За допомогою юридичних документів, які створені за правилами

техніки юридичного письма, засоби правового регулювання (норми, ін­дивідуальні рішення, угоди тощо) стають об'єктивованими, доступними для інших суб'єктів, їм надається певна офіційність. За їх допомогою до­сягається визначеність правового регулювання, незалежність від сваволі

окремих осіб і, в підсумку, стійкість суспільних відносин, стабільність,

міцність правового, а отже, і соціального становища людини.

В Україні офіційно прийняті три визначення документа, зафіксовані в Державних стандартах (ДСТУ). ДСТУ 2392-94: «Документ - записана інформація, яка може розглядатися як одиниця під час здійснення інфор­маційної діяльності».

її в часі та просторі». У ст. 27 Закону України «Про інформацію» сказано, що «документ - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві»⁶⁹.

⁶⁸ Онищук І. І. Техніка юридичного письма в нормативно-правових актах: моногр. / І. І. Они- щук. - Івано-Франківськ: Лабораторія академічних досліджень правового регулювання та юридичної техніки, 2014. - С. 32.

⁶⁹ Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. № 2657-XII (Із змінами і допов­неннями, внесеними Законом України від 6 квітня 2000 р. № 1642-ІІІ) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tourlib.net/zakon/pro_inform.htm.

Лекція 4. ЮРИДИЧНЕ ПИСЬМО

74

В автоматизованих інформаційно-пошукових системах під документом розуміють будь-який об'єкт, занесений у пам'ять системи. Тому, розгляда­ючи питання створення юридичного письма чи юридичного документа, маємо на увазі не тільки юридичний текст, створений юристом на папе­ровому носії, але й текст, який існує в електронному вигляді.

Поняття техніки юридичного письма більш докладно розкривається через «юридичну техніку», інструментом якої воно виступає. Останнє є багатогранним, охоплює техніку створення та впорядкування норматив­но-правових актів. Техніка створення НПА залежно від виду діяльності

держави (правотворчої, правозастосовної, правотлумачної) та відповідно до результатів такої діяльності поділяється на техніку НПА, техніку пра-

возастосовних актів і техніку правотлумачних актів.

Найпоширенішим видом юридичної техніки є юридична техніка ство­рення НПА. Нормативно-правові акти, які є результатом правотворчості,

за юридичною силою поділяються на закони та підзаконні акти.

техніку.

Окрім правил побудови та оформлення нормативно-правових актів, до змісту поняття техніки юридичного письма відносять такі категорії,

як прийоми й засоби формулювання норм права. З-поміж засобів варто виокремити використання юридичних конструкцій, юридичні дефініції,

застереження, примітки, відсилання, правові символи, правові аксіоми та презумпції, а також юридичні фікції та преюдиції (від латин. praejudicio - розв'язання); у процесуальному праві - обов'язковість для всіх судів, які розглядають справу, приймати без перевірки й доказів факти, які вже були встановлені раніше й набули законної сили судовим рішенням або вироком.

Отже, відповідно до змісту юридичної техніки та узагальнюючи ос­новні тенденції в розвитку вітчизняної правової системи, можна зробити висновок, що сфера застосування техніки юридичного письма динамічно розширюється, як і її наукове трактування. Із цього випливає, що техніка юридичного письма:

1) є професійною технікою;

2) використовується під час здійснення юридичної діяльності, яка

вимагає письмового, документального оформлення;

3) охоплює і публічну, і приватноправову сфери;

4) забезпечує досконалість права за формою і змістом.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

2.