§ 5. Види і стадії юридичного процесу

Виходячи з визначення юридичного процесу як встановленого нормами права порядку здійснення діяльності із створення, тлума­чення та реалізації правових норм, доцільно класифікувати юридич­ний процес за видами правової діяльності на правотворчий, право- тлумачний та правореалізаційний.

Правотворчий процес — це встановлений правовими нормами порядок діяльності суб’єктів права з аналізу і оцінки правових по­треб суспільства, формування і прийняття відповідних і адекватних суспільному розвиткові правових рішень і актів. Залежно від видів правотворчості можна виділити законодавчий процес та нормотвор- чість громадянського суспільства. Суб’єктами правотворчого проце­су є народ, уповноважені ним органи державної влади, територіальні громади та обрані ними органами місцевого самоврядування, громад­ські об’єднання, наукові установи, недержавні організації тощо.

Правотлумачний процес — це встановлений правовими норма­ми порядок діяльності суб’єктів права, спрямований на з’ясування змісту правових норм та його роз’яснення іншим суб’єктам з метою правильної та ідентичної реалізації ними цих норм права. Суб’єктами правотлумачення виступають органи державної влади, об’єднання громадян, інші юридичні та фізичні особи.

Правореалізаційний процес — це встановлений правовими нор­мами порядок діяльності суб’єктів права з використання, виконання, дотримання і застосування норм права, спрямований на викорис­тання цими суб’єктами наданих їм прав, виконання покладених на них обов’язків, утримання від вчинення заборонених дій та несення відповідальності за правопорушення. Суб’єктами правореалізацій- ного процесу можуть бути будь-які суб’єкти права. Однак в особли­вому виді реалізації права — правозастосуванні, лише уповноважені суб’єкти права можуть і мають право вчиняти дії, спрямовані на ре­алізацію цього виду діяльності. І саме у порядку правозастосування здійснюється основна функція держави — охорона і забезпечення дії права, а також застосування державного примусу.

У розвитку змісту юридичного процесу найбільш характерною його ознакою є послідовність, що означає наявність вимог суворої регламентації черговості дій, що обумовлює досконалість, оптималь- ність і ефективність юридичного процесу. Навпаки, недостатність правової регламентації цієї послідовності, а тим паче її відсутність, суттєво знижує якість юридичного процесу, його динамічність і, як наслідок, унеможливлює чи значно ускладнює використання суб’єктами права своїх прав, виконання обов’язків, несення відпові­дальності.

Послідовність дій, встановлених процесуальними нормами, зна­ходить свій вираз у стадіях юридичного процесу. Тож стадія юридич­ного процесу — це сукупність взаємопов’язаних дій суб’єктів права, встановлених процесуальними нормами, які складають певну час­тину юридичного процесу. Етапність юридичного процесу полягає у суворій послідовності здійснення кожної стадії та переходу до на­ступної стадії процесу лише після виконання всіх процесуальних дій, передбачених його попередньою стадією.

Кожний вид юридичного процесу складається з окремо визначе­ної кількості стадій, що характеризуються певною специфічністю.

У юридичній науці виділяють такі стадії правотворчості:

— дослідження, аналіз суспільних явищ і процесів, виявлення об’єктивної необхідності у їх правовій регламентації;

— визначення суб’єкта, уповноваженого прийняти правове рі­шення, а також форми, в якій воно має бути викладене (виду правового акта);

— прийняття рішення про підготовку проекту правового акта;

— розробка концепції майбутнього правового акта;

— підготовка проекту правового акта;

— попередній розгляд запропонованого проекту;

— публічне обговорення поданого проекту в широких колах гро­мадськості;

— офіційний розгляд проекту акта уповноваженим суб’єктом правотворчої діяльності;

— прийняття правового акта, його публікація та набрання ним чинності.

Процес тлумачення норм права можна поділити на наступні стадії:

— правороз’яснювальна ініціатива;

— узагальнення юридичної практики та перевірка необхідності у наданні правового тлумачення;

— з’ясування змісту правової норми, перевірка його на адекват­ність волі законодавця;

— розробка і обговорення проекту інтерпретаційно-правового акта;

— ухвалення інтерпретаційно-правового акта, його публікація.

У правореалізаційному процесі найбільшою стадійністю характе­ризується процес застосування норм права. Серед стадій правозасто- сування виділяють:

— встановлення і дослідження фактичних обставин справи;

— вибір і аналіз відповідної правової норми;

— тлумачення змісту правової норми;

— прийняття рішення та видання відповідного правозастосовно- го акта;

— доведення виданого правозастосовного акта до відома адреса­та та громадського загалу.