17.2. Ідентифікаційні ознаки письма

216

/ 'лава 17. Сліди навиків письма

Ознаки письмової мови. Ознака письма — це властивість письмоворухового навику, який відобразився в рукопису. Ознаки письмової мови відображають смислову сторону письма. Вони поділяються на загальні та окремі.

Загальні ознаки характеризують письмову мову людини в цілому, що дає змогу попередньо диференціювати авторіввиконавців рукописів перш за все за ступенем володіння письмовою мовою. До загальних ознак письмової мови відносять: 1) рівень володіння письмовою мовою, тобто ступінь грамотності; 2) рівень володіння лексичними і стилістичними ознаками письма.

Загальний рівень грамотності може бути високим, середнім, низьким. Грамотність визначається кількістю граматичних і синтаксичних помилок.

Лексичні ознаки є відображенням у змісті рукопису мовних засобів письма, якими володіє автор при вираженні своїх думок у рукописі, машинописному тексті та інших документах. До лексичних ознак звичайно відносять словниковий запас, фразеологію і зображальновиразові засоби.

Словниковий запас — це кількість слів, понять із різних галузей знань, якими оперує автор і які відображають рівень його культури, професіоналізму, начитаності, ерудиції. Він може бути великим, середнім і малим (бідність мови). Чим більший словниковий запас, тим грамотнішою вважається людина. Особливістю лексики є використання професіоналізмів (термінів, що відображають професію автора), жаргонних слів і виразів, архаїзмів (застарілих слів).

Фразеологія є розділом мовознавства, що вивчає усталені звороти мови, сукупність сполучень певної мови, запас слів, фонд фразеологічних одиниць '.

Зображальновиразові засоби слід розуміти як вживання у переносному значенні речень, зворотів слів, метафор, гіпербол, іронії, порівнянь, а також стилістичних фігур (риторичних запитань, антитез та ін.). Ступінь володіння такими засобами дає змогу судити про належність автора до певної групи осіб.

Що стосується стилістичних ознак, то слід зазначити, що стиль — це спосіб здійснення чогонебудь, який характеризується сукупністю своєрідних прийомів діяльності. Тому стилістичні

Див.: Словник іншомовних слів. К., 1977. С. 722.

217

Розділ 4. Сліди людини

ознаки письма являють собою манеру викладення думок автором, збережену у побудові речень, їх довжині, синтаксичній структурі, побудові тексту в цілому. Стиль відображає використання мовних засобів у відповідності з функціональним значенням мови. Розрізняють такі стилі: науковий, публіцистичний, офіційнодокументальний, літературнохудожній, жаргонний, побутовий таін.

Ознаки письмової мови широко застосовуються для діагностичних досліджень, наприклад встановлення статі, віку, національності, району проживання, професії тощо. Вони є підставою для побудови розшукових версій на основі письмових або друкованих документів, які мають відношення до злочину, що розслідується.

Окремі ознаки — це відображення в тексті документа навикових особливостей конкретної людини. До них належать усталені лексичні та граматичні помилки, своєрідні конструкції речень, наприклад застосування дієслова наприкінці речення (у німецькій мові), усталене використання певних слів, професіоналізмії$, жаргонних слів тощо.

Письмова мова та її ознаки використовуються як у почеркознавчому, так і у авторознавчому дослідженнях. Проте головна їх мета — бути засобом ототожнення в авторознавчій експертизі при встановленні автора письма.

Автора письма слід відрізняти від виконавця.

Ознаки почерку. Почерк — це не тільки графічна сторона письма, сутність якої полягає у збереженні думки автора графічними знаками мовного алфавіту, а й координована система рухів для автоматизованого відображення рухових навиків письма в рукопису. Ознаки почерку поділяють на загальні та окремі.

Загальні ознаки — це навики, які характеризують загальну побудову знаків алфавіту: розмір, нахил, розгін, які неважко помітити при огляді рукопису. До загальних ознак відносять ознаки розташування — топографічні, ознаки рухових навиків — виробленість почерку, складність рухів, ступінь зв'язності т:: ін.

1. Топографічні ознаки характеризують переважаючу орієнтацію, розташування письмових знаків на папері. Це своєрідна манера виділення тексту: написання і абзацу, підкреслення, використання скорочених слів наприкінці рядка, наявність полів

218

Глава 17. Сліди навиків письма

справа і зліва, розташування тексту відносно лінії рядка (понад лінією, під лінією), інтервали між словами, особливості розташування тексту в документі.

2. Виробленість почерку характеризує сформованість письмоворухових навиків. Це здатність особи, яка пише, користуватися загальноприйнятою системою скоропису. Тому виробленість почерку є однією з головних і складних його ознак. Вона виражається у темпі, координації письма. Темп письма визначається часом, витраченим на виконання літер, слів, речень та всього рукопису. Розрізняють швидкий, середній та низький (повільний) темпи.

Ознака координації рухів припускає їх узгодженість при виконанні літер, особливість їх зв'язування. Ступінь координації рухів може бути високим, середнім та низьким. Координація у сполученні з темпом письма дає змогу поділяти почерки на високовироблений (У), середньовироблений (2) та маловироблений (S) (мал.

^а^ле^ ^

Лt

J

••г^.

219

^^SH^K^ А.^госп.^ іи.'ЬЬф/пу

^ J^ г о/с ^л ^ ^о Л

5 штрихов

^^^ a^ff^ 25 штрихов СМ^НосЛ W^CqA мови (української, російської, англійської та ін.), з яких починається навчання техніці письма в школі. Окрема ознака почерку являє собою матеріалізований прояв рухового навику, графічно відображеного в письмі.

Письмовий знак — літера звичайно виконується кількома рухами, які є її конструктивними елементами (мал. 58, а г). Об'єднані в одне ціле елементи утворюють літери і знаки.

^—————^————^ Конструктив

Мал. 58. Елементи, що формують літери і знаки пропису

/и

222

Глава 17. Сліди навиків письма

підрядкову /, а в окремих елеменгах — початок 7 і закінчення 5 pvxv; форму елемента — пряма 4, хвиляста 6; півовал 10, овал 8, петлі 9: форму і напрямок руху, спосіб їх з'єднання і відносне розміщення.

Усе різноманіття рухів, які відображують навики конкретної особи, в літературі класифікують порізному. Так, І.Ф. Пантелеев розрізнює чотири групи окремих ознак, Д.У. Бабаева — шість, М.П. Яблоков розділяє концепцію В.Ф. Орлової і наводить сім груп окремих ознак. Ми підтримуємо концепцію В.Ф. Орлової і розглядаємо окремі ознаки почерку за її схемою. 1. Форма руху характеризує письмовий знак загалом та його елементи зокрема. Розрізняють спрощену 1 і ускладнену 2 форми руху (мал. 59), при виконанні окремих літер та елементів — петлясту, кутасту, хвилясту (3, 4).

10

11

12

223

Мал. 59. Окремі ознаки почерку

Розділ 4. Сліди людини

1. Напрямок руху письмового приладдя може бути право або лівоокружним 5, підвідним або відвідним. Точка початку підвідного руху знаходиться уверху, а відвідного — унизу. Відвідний рух, як правило, є початком наступного елемента і з'єднанням з початком наступного знака.

3. Довжина руху — це характеристика розмірності руху при виконанні надрядкових і підрядкових елементів, а іноді й знака в цілому. Вона не вимірюється лінійкою, а приблизно оцінюється відносно розміру основної (центральної) частини літери 6.

4.

5. Безперервність руху характеризує спосіб з'єднання елементів у письмовому знаку, залежить від частоти відриву письмового приладдя від паперу. З'єднання елементів, коли закінчення попереднього елемента переходить у початок наступного 8, називають злитим. Якщо після закінчення руху (заключного штриха) утворюється перерва в русі для початку наступного, то таке з'єднання є інтервальним. У разі, коли між літерами утворюються розриви, то такий почерк називають незв'язним, оскільки письмові знаки виконуються уривчастими рухами.

6. Послідовність рухів має значення для тих літер, де прописами визначена послідовність виконання елементів. Порушення послідовності рухів утворює окрему ознаку. Так, у літерах "т", "ж", "н" визначений порядок нанесення елементів, спрощення такої послідовності іноді є стійким навиком 9.

7. Відносне розміщення рухів характеризує співвідношення розміщення точок початку і закінчення рухів 10 11, вид обвідної верхніх і нижніх точок літер в окремому слові, рядку 10. Відносне розміщення точок початку і закінчення руху може бути верхнім, середнім або нижнім 77. Певне значення має розміщення точок перетину елементів літери 72.