Об’єктивне юридичне право та юридична свідомість

Як зазначалось, формально обов'язкові норми держави, система яких утворює об'єктивне юридичне право, є результа­том свідомої, цілеспрямованої діяльності держави, її певних органів.

Вона притаманна, безперечно, не тільки «авторам» юри­дичних норм, а й усім людям та їхнім спільнотам і об'єднанням, які так чи інакше обізнані, стикаються або можуть «сконтакту- вати» з об'єктивним юридичним правом.

Охарактеризовані вище різні види соціальних норм є складовою частиною відповідних форм індивідуальної чи ко­лективної свідомості тих чи інших суб'єктів суспільства і, буду­чи виявленими назовні, об'єктивованими, мають певний вплив на людську поведінку, діяльність. З-поміж таких форм свідомо­сті - економічної, політичної, моральної та інших - виділяють, зокрема, і свідомість, об'єктом якої є позитивістсько-правові явища, насамперед об'єктивне юридичне право. Тож цю форму свідомості можна вважати юридичною свідомістю (на відміну від свідомості буттєво-правової).

Юридична свідомість - це система понять, поглядів, уявлень і почуттів стосовно чинного або бажаного юриди­чного права, а також пов'язаної з ним діяльності.

Склад юридичної свідомості

У ньому виділяють такі елементи:

1) за змістом правових поглядів, уявлень -

- інформаційний, або когнітивний - знання про зафіксо­вані в юридичних нормах права, обов'язки, заборони та про юридично значущу діяльність;

- оцінювальний, або аксіологічний - психічне ставлення до законодавства, до його складових частин: позитивне, нега­тивне, байдуже;

- регулятивний - психічна установка стосовно поведінки, врегульованої юридичними нормами (схильність, готовність, налаштованість суб'єкта виконувати або ж, навпаки, порушу­вати приписи юридичних норм);

2) за формою (способом) відображення юридичних явищ -

- поняття про такі явища (наприклад, поняття форми юридичної норми);

- погляди (наприклад, на роль законів у системі за­конодавства або щодо причин правопорушень);

- уявлення (скажімо, уявлення про образ судді чи іншого представника юридичної професії);

- почуття (наприклад, почуття справедливості чи неспра­ведливості судового рішення, почуття особистої відпові­дальності за дотримання закону, за виконання вимог договору);

3) за рівнем відображення юридичних явищ -

- юридична психологія - це юридична свідомість, яка по­стає з буденної практики суб'єкта, у процесі його зіткнення з конкретними юридичними ситуаціями і тому формується зде­більшого стихійно, спорадично, несистематизовано; вона не осмислена теоретично, не впорядкована логічно; у ній перева­жають непоняттєві форми відображення;

- юридична ідеологія - логічно систематизована, теоре­тично осмислена юридична свідомість, в якій переважають концептуалізовані, «інтелектуалізовані» форми відображення; вона формується насамперед через спеціалізовану юридичну освіту, через юридичні наукові дослідження.

Втім, обидві частини юридичної свідомості включають як інтелектуальні, так і емоційні елементи (хоча й, так би мовити, у різних пропорціях), а також як правильні, істинні, так і поми­лкові знання про юридичні явища (хоча теж у неоднакових «дозах»);

4) за територіальною поширеністю -

- загальна;

- локальна (місцева, регіональна);

5) за суб'єктами (носіями) юридичної свідомості -

- індивідуальна;

- колективна (загальнонародна, етнічна, класова, релі­гійна, молодіжна, професійна тощо);

6) за характером діяльності носіїв юридичної свідомості -

- професійно-юридична - практично-юридична (напри­клад, юридична свідомість суддів, юрисконсультів організацій), науково-юридична (наприклад, юридична свідомість науковців дослідно-юридичних установ, викладачів юридичних навчаль­них закладів);

- професійно-неюридична (наприклад, юридична свідо­мість керівників підприємств, лікарів, бухгалтерів);

- непрофесійна (наприклад, юридична свідомість учнівсь­кої молоді).

Взаємодія юридичної свідомості та юридичного регу­лювання

Вплив юридичної свідомості на юридичне регулювання полягає в тому, що вона:

1) слугує найближчим ідейним джерелом норм об'єктив­ного юридичного права;

2) прогнозує і визначає зміни, вдосконалення, розвиток норм об'єктивного юридичного права, безпосередньо зумов­лює юридичну правотворчість;

3) є засобом, «каналом» тлумачення (з'ясування смислу) юридичних норм;

4) є ідеологічною (духовною) гарантією правильного тлу­мачення, застосування і реалізації права, додержання закон­ності (проте юридична свідомість, за певного її стану, здатна відігравати і протилежну роль);

5) може використовуватись як інструмент подолання про­галин у законодавстві при його застосуванні;

6) є чинником вибору - в межах юридичної норми - доці­льного, оптимального варіанта рішення, поведінки (наприклад,

при визначенні заходів юридичної відповідальності за право­порушення);

7) виступає фактором виховання поваги (чи, за певного стану юридичної свідомості, навпаки, неповаги) до об'єктив­ного юридичного права.

Вплив об'єктивного юридичного права та й усього юри­дичного регулювання на юридичну свідомість полягає у тому, що вони виступають найважливішими джерелами:

1) формування,

2) перетворення,

3) розвитку юридичної свідомості.

Щоправда, зміст, напрям цього впливу може бути нео­днозначним: він залежить від якості законодавства, від його відповідності реальним потребам та інтересам людей певних соціальних груп, від рівня роботи державного апарату, від ква- ліфікованості і правової культури юристів, інших осіб, від стану законності в країні, регіоні, певній організації.