Стиль юридичного письма

Стиль - це завжди вибір. Щодо написання - це вибір мовних засобів, вибір потрібних і правильних слів. За формулюванням англійського пись­менника Джона Свіфта, «стиль - це належні слова в належному місці».

Від того, які слова використано для вираження думок, залежать зміст тексту, його ясність, доступність. Вибір слова визначає також і те, як звучить текст, його тональність. Юридичне письмо може бути бездоганним з по­гляду змісту, логіки, аргументованості та чіткості викладу. Іноді маленька, незначна деталь може спотворити враження від прочитаного.

У юридичному письмі важливо все, зокрема його звучання.

Мові НПА, як інструменту техніки юридичного письма, властиві особливості офіційно-ділового стилю. Мова НПА - це мова офіційного документа, який має державно-владний характер, у якому виражається воля суспільства, що має офіційно-обов'язкову форму. Мова НПА не тільки виконує функцію повідомлення, але й впливає на свідомість та поведінку індивіда.

Техніку юридичного письма доцільно вивчати в її цілісності, комплек­сно розглядаючи всі сфери її застосування та стилістичних особливостей.

Офіційно-діловий, науковий та публіцистичний стилі - стилістична основа юридичної мови. Сучасна стилістика виокремлює офіційно-діловий стиль з-поміж функціональних стилів мовлення. Законодавча мова, або мова нормативно-правових актів, розглядається як підстиль офіційно-ділового стилю. Безперечну цінність для юриспруденції становить дослідження мови права як самостійного стилю. Стилю юридичного письма властиві специфічні риси, функції, мовні засоби, композиційна система функціо­нальних різновидів і жанрово-ситуативних стилів.

Ще в 60-ті роки ХІХ ст. відомий цивіліст, професор Казанського уні­верситету Д. Мейєр зазначав, що при вивченні догматики права важливо пояснювати студентам особливості практичного застосування законів. Йому належить ідея створення при університеті «юридичної клініки», в якій студенти юридичного факультету могли б отримувати практичні навички роботи з клієнтом і готувати юридичні документи.

Юридична стилістика - підгалузь юридичної лінгвістики. Мета юри­дичної стилістики - виявити стилістичну диференціацію юридичного

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

мовлення, особливості функціонування та способи використання мовних засобів у різних комунікативних сферах і ситуативних стилях. До основних

79

стилістичних понять і категорій належать такі: текст, жанр, жанрово-си­туативний стиль, функціональний стиль, підстиль, стильові ознаки, сти­лістичні ресурси, стилістичні засоби, стилістична норма тощо. Основним

теоретично-прикладним завданням юридичної стилістики є дослідження стилістичних ресурсів правничого мовлення всіх мовних рівнів. Юридична стилістика досліджує лексику, фразеологію, семантику, морфологію, син­таксис. Юридична стилістика розкриває специфіку відбору й використання лексичних, морфологічних, синтаксичних та інших засобів у кожному функ­ціональному різновиді юридичної мови. Юридична стилістика визначає

закони та особливості кожного жанру й розробляє рекомендації щодо того, як використовувати мовні одиниці залежно від мети і змісту висловлення.

Мова нормативно-правових актів - це офіційна мова держави, дер­жавної влади, якою вона говорить з населенням. Мова НПА вирізняється точністю, відкидає будь-які двозначності. Конкретність вираження думки, узагальненість вираження - важливі риси мови НПА. Для мови НПА ха­рактерні відсутність індивідуалізації мови та стандартність викладу. Тому мова законів абстрагується від індивідуальних мовних особливостей людей і вимагає певної стереотипності викладу. Стандартність, узагальненість

і безособовість не заперечують чіткості та виразності НПА. Мовні засоби сприяють стислому і точному формулюванню думок.

Називати офіційно-діловий стиль канцелярським було б неправильно,

несправедливо і неточно. Це доцільний стиль, що має свої засоби вира­ження, способи означення предметів і явищ, навіть по-своєму виразний.

Дотримуючись норм офіційно-ділового мовлення, віддаємо данину не штам­пам і канцеляризмам, а об'єктивно сформованій традиції побудови мови відповідно до висловлюваного змісту, обставин і мети висловлювання.

Сучасний офіційно-діловий стиль належить до книжних стилів

і функціонує у формі писемної мови. Усна форма офіційно-ділового

мовлення - виступи на урочистих зборах, засіданнях, прийомах, доповіді

державних і суспільних діячів. Офіційно-діловий стиль обслуговує офіційні та надзвичайно важливі сфери людських взаємин: відносини між держав­ною владою і населенням, між країнами, між підприємствами, установами й організаціями, між особистістю та суспільством. Фактично від народжен­ня і до смерті людина перебуває у сфері дії офіційно-ділового мовлення.

Офіційно-діловий стиль має такі особливості: зміст, який виража­ється офіційно-діловим стилем, враховуючи його важливість, не може

бути двозначним; характеризується більш-менш обмеженим колом тем.

Ці особливості сприяли закріпленню в ньому традиційних усталених

Лекція 4. ЮРИДИЧНЕ ПИСЬМО

80 засобів мовного вираження і виробленню визначених форм і прийомів

побудови мови. Офіційно-діловий стиль характеризується: високою рег- ламентованістю мови (визначений запас засобів вираження і способів їх

побудови); офіційністю (строгість викладу, слова вживаються зазвичай у прямих значеннях, образність, як правило, відсутня, тропи дуже рідкісні); безособовістю (офіційно-ділова мова уникає конкретного й особистого)⁷⁰.

Якщо говорити про мовні жанри, про структуру офіційно-ділового

стилю, то він поділяється на два різновиди, два підстилі: офіційно-докумен­тальний і побутово-діловий. У першому можна виділити мову дипломатії (дипломатичні акти) і мову нормативно-правових актів, а в другому -

службове листування, ділові папери.

Слова самі собою не є носіями емоційного змісту. Подібно до тексту, що з'являється на екрані комп'ютера, вони є лише констатацією фактів і засобом передачі інформації. В особистісному спілкуванні частка слів становить 7%. Будучи записаними, вони абсолютно нейтральні, тому

дуже легко зрозуміти, як присяжні можуть відправити невинну людину

до в'язниці. Істина пізнається лише шляхом розуміння підтексту, обставин розмови і способу використання окремих слів.

слова індивідуально. Прочитане однією людиною зовсім не обов'язково збігається з тим, що побачить у цій статті хтось інший⁷¹.

На практиці стилістична чистота певного тексту виявляється явищем досить рідкісним. Так, акти правозастосування, договори та різні доку­менти, які складають приватні особи, часто «несуть» відбиток наукового, публіцистичного або розмовного стилю⁷².

Серйозний вплив правової доктрини на право загалом обумовлює значні «вкраплення» наукового стилю в усі зрізи юридичної мови. У судовій промові, як зауважують дослідники, можуть бути представлені елементи всіх стилів. Професійна мова юристів, як будь-яка усна мова, містить елементи розмовного стилю, насичена професіоналізмами, що часто порушують мовні норми. Це пов'язано також з тим, що металінгвістичне мислення юристів

містить основні риси буденної метамовної свідомості усіх не філологів.

Вкрай важко розмежувати вимоги до стилю проекту НПА та вимоги до його мови. У проекті Закону України «Про нормативно-правові акти»

(від 21.01.2008 № 1343-1; автор законодавчої ініціативи - О. Лаврино­вич) не рекомендовано вживання в тексті НПА зворотів розмовної мови

⁷⁰ Современный официально-деловой стиль [Электронный ресурс]. - Режим доступа:

http://www.gramma.ru/RUS/?id=8.2.

⁷¹ Пиз А. Язык разговора / А. Пиз, А. Гарнер. - M.: ЭКСМО-Пресс, Изд-во ЭКСМО-Маркет,

2000. - С. 10.

⁷² Шутак И. Д. Общая теория правових оговорок: [моногр.] / И. Д. Шутак. - СПб.: С. - Пе-

терб. ун-т МВД России, 1998. - С. 53.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

та її експресивних форм; різних термінів (понять) в одному й тому самому розумінні, близьких за своїм значенням слів (синонімів); іноземних слів і термінів (понять) за умови існування рівнозначних слів і термінів (понять) в українській мові; нечітких словосполучень, загальних міркувань, гасел, закликів, слів літерних позначень (абревіатур) тощо.

81

Стиль проекту НПА істотно відрізняється від літературного. Головним

завданням законодавця є надати тексту однозначності та простоти, а вже

потім (наскільки це можливо) - літературної досконалості. В НПА вжива­ються найбільш зрозумілі та однозначні терміни, поняття, текстові звороти (зокрема фразеологічні). Фразеологізми - найбільш стійкі словосполучення, які використовуються в НПА як цілком самостійні одиниці мови, зміст яких не залежить від тексту, в якому їх вжито). Фразеологізмами можна вважати: «якщо інше не передбачено законом», «в порядку, визначеному законодавством» тощо.

Стиль, на відміну від мови, більшою мірою залежить від суб'єктив­них факторів - від особистого характеру автора, його темпераменту, від аналітичних здібностей тощо. Всупереч повній свободі вибору стилю викладу, можна використовувати поради С. Арія про бажані властивості юридичного письма (документа).

По-перше, простота. Варто уникати складних фраз із дієприслівнико­вими і прислівниковими зворотами, з довгим ланцюгом додаткових речень. Слід писати просто і ясно. В ідеалі текст має складатися з коротких фраз, не обтяжених складною побудовою.

Друге - структурність. Виклад має складатися з логічно послідовних розділів, кожен з яких завершується чітким висновком. Іноді словом «ви­сновок» можна навіть виділити кінцівку розділу. Потрібно рішуче уникати незграбного викладу, повторів, туманних міркувань, що позбавляють текст конкретності та чіткості. Якщо складається наглядова скарга, вона має починатися з короткого викладу істотних фактичних обставин, щоб дати адресатові уявлення про фактуру справи.

Форма дозволяє читачеві легше розпізнати зміст і функції. Недосвід­чений автор часто порушує цей принцип, помилково думаючи, що форма вираження змісту має постійно змінюватися. Положення слів у реченні є основним засобом показати їхній взаємозв'язок. Потрібно, наскільки це можливо, об'єднати слова і групи слів, які пов'язані за змістом, і три­матися осторонь тих, які не так пов'язані між собою.

Третє - діловитість. У юридичному письмі (документі) повинні викла­датися тільки юридично значущі міркування. Зокрема, якщо складається скарга на судове рішення, аналіз справи має бути обмежений мотивами цього рішення. Аналізувати інші обставини справи немає ділової потреби.

Лекція 4. ЮРИДИЧНЕ ПИСЬМО

82 У цих межах можна, звичайно, заторкувати не тільки правові категорії, а й категорії моральні, бо жодне судове рішення не може суперечити ні су­спільній моралі, ані здоровому глузду. Моральна оцінка обставин справи

випереджує в судді його юридичні висновки та навіть визначає їх.

Четверте - спокійна тональність. Діловий процесуальний документ -

не місце для емоційних сплесків. Водночас деякі адвокатські скарги бу­квально рясніють окликами і знаками питання. Будь-які мотиви судового чи слідчого акта, навіть найбільш обурливі, абсурдні, потрібно аналізувати доказово, спокійним і розважливим тоном. Що більш потворний мотив, то м'якшою має бути форма його аналізу. Нехай повільно і поступово розжарюється адресат, який читає документ. І лише наприкінці такого тихого викладу можна назвати речі своїми іменами.

П'яте - відстороненість. Варто уникати категоричності суджень. Адвокат - посередник, він звертається з проханням і мотивує його. Тому в його вустах, тобто в його зверненнях, крайні максималістичні оцінки є небажаними, а жорсткий самовпевнений тон - недоречним. Не варто повчати і вказувати.

Шосте - нетривіальність підходу. Обставини справи, їх правовий аналіз заслуговують на те, щоб про них думали, щоб їх поглиблено вивча­ли. У цьому, власне, і полягає адвокатська робота, а не в ковзанні по ви­димій поверхні матеріалів справи. І якщо в ході таких роздумів і пошуків вдасться знайти нешаблонний підхід, що дозволяє викласти справу або одне з її ключових питань у новому світлі, процесуальний документ набуде більш високої якості, а його автор - репутацію фахівця. Подібні знахідки вдаються адвокатові нечасто. Але прагнути до них потрібно. Вони, власне, і дозволяють відносити роботу адвоката до творчої діяльності, що іноді приносить почуття глибокого морального задоволення.

Сьоме - ілюстративність. Дуже часто в матеріалах справ зустріча­ються адвокатські скарги, клопотання та інші документи, які за манерою викладу нагадують не професійні інструменти, а листи. У них докладно викладається думка автора про справу і прийняття по ньому рішення, повідомляються причини незгоди з висновками суду, згадуються різні дані справи. І жодного конкретного посилання на матеріал справи, про який йдеться, ні однієї цитати, жодної доступної та перевіреної тези.

Стиль є найбільш суттєвою характеристикою юридичного письма.

Застосування стилю неналежно призводить до непередбачених і небажаних результатів. У колі теоретиків права існують деякі припущення, які значно ускладнюють сприйняття стилю як суттєвої характеристики юридичного письма. Перше припущення щодо стилю як синоніма структури речення змі­нює стилістичне визначення будь-якого мікрорівня в юридичному письмі

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

(документі). Стиль формується організацією документа і загального підходу до його адресатів. Друге припущення стосується еквівалентності стилю

83

з «особистими перевагами», як-от: смаків, потреб, переконання читача.

Стиль - зображення раціонального, усвідомленого та індивідуального,

а не своєрідного та ірраціонального.

Мова і стиль НПА багато в чому визначають ефективність правового регулювання. Існують два найважливіші засоби професійного юридичного

стилю. По-перше, він повинен зробити «правову матерію» більш чіткою

і незабутньою, активізуючи увагу читача для здійснення ретельного аналізу. По-друге, стиль юридичного письма створює сприятливу атмосферу задо­волення читача від сприйняття прочитаного, спонукаючи його витратити

на це деякий час.

Щоб допомогти юристам зосередити увагу на стилі юридичного письма

керованим і практичним шляхом, найкращою відправною точкою є два поняття: «ритм» і «характер». Ритм співвідносний в основному зі зміна­ми темпу й плинності, з якими читач проходить через письмо: швидко чи повільно, плавно або з паузами та перервами. Підбадьорливий ритм допомагає уникати монотонності ритмічними змінами. Такі ритмічні зміни

не випадкові, вони використовуються для акцентуації уваги, тому читач зосереджує більшу увагу на найважливішій інформації. Варто враховува­ти й те, що читач може страждати від інформаційного перевантаження.

Потрібно адаптувати юридичне письмо, спростивши або скоротивши

«правову матерію».

Ефект якості й різноманітності досягається і на мікро-, і на макро- рівні. У першому випадку відбувається зміна довжини речень, їх вну­трішньої структури та пунктуації. На макрорівні аналогічні ефекти

можуть бути створені шляхом зміни довжини параграфів (пунктів) і роз­ділів, за допомогою переривання прогалин та планів (списків), введення підзаголовків.

Для юристів «характер» є більш важливим, ніж «ритм», бо він без­посередньо вказує на авторитет автора та зв'язок між автором і читачем.

К. Райдот, досліджуючи проблему юридичного письма, стверджує, що існує тісний взаємозв'язок між юридичним текстом та його автором. Тож він виокремлює поняття «голос у письмовій формі» і «правова особистість».

На думку К. Райдота, юридичне письмо виражає авторську присут­ність, а не громадський голос, який, своєю чергою, стає професійним

голосом закону⁷³.

⁷³ Rideout J. C. Voice, Self, and Persona in Legal Writing [Electronic resource] / J. C. Rideout // The Journal of the Legal Writing Institute. - 2009. - Vol. 15. - Р. 67. - Mode of access: http:// www.law2.byu.edu/law_library/jlwi/archives/2009/2_Rideout_Galley.

Лекція 4. ЮРИДИЧНЕ ПИСЬМО

84

Директивність та офіційність - головні стилістичні ознаки тексту нормативно-правового акта. Директивність виявляється в обов'язкових, вольових, владних формулюваннях в тексті юридичного письма. У дирек- тивності стилю НПА втілена його офіційність, що закріплює суверенну волю держави. Стиль НПА рівний, спокійний, стриманий, байдужий до суб'єктивних переживань та емоцій осіб, які з ним знайомляться. Стиль нормативно-правового акта відкидає пишність, урочистість, пафос, рито­рику або заземлену буденність, а також використання гіпербол, метафор та алегорій. НПА не варто завантажувати положеннями декларативного, дефінітивного характеру. Слід висловлюватися державною мовою, менше використовувати іноземні слова.

Стиль нормативного припису відповідає своїй інформаційній, регуля­тивній або охоронній природі. Норми права класифікуються за виконанням функцій: інформаційні, регуляційні, охоронні або комплексні.

Стиль нормативного тексту вибирається залежно від виду, форми і ролі правового припису. Стиль нормативного припису вирізняється мов­ною стандартизованістю, містить єдині і стабільні граматико-стилістичні норми, застосовує відповідні слова, словосполучення, побудову речень, вживає дієслівні форми, сполучникові зв'язки тощо. Застосування власне юридичних словосполучень, штампів та канцеляризмів, що вживаються в нормотворчій практиці, набуває особливого значення.

Мистецтво створення норм права полягає в тому, щоб правильно перекласти соціальні потреби на мову права й створити «юридичний світ» - словесно-символічну реальність, у межах якої визначена рівна міра свободи суб'єктів правовідносин. Оскільки цей «світ права» закріплений у словах, то словесно-стилістичні технології мають вагоме значення для правотворчості. На основі узагальнення викладеного вище матеріалу мо­жемо запропонувати власне формулювання загальних принципів словесної організації нормативних висловлювань. Дотримання таких принципів украй потрібне для того, щоб запобігти мовностилістичним помилкам у процесі створення норм права.

Принцип коректності означає, що всі слова в складі нормативного тексту мають відповідати лексичним, граматичним, стилістичним стандар­там і літературним нормам державної мови України. У правовій системі діє презумпція граматичної правильності норми права, але з лінгвістичного погляду далеко не всі нормативні приписи бездоганні.

Принцип стабільності мовного вираження полягає в тому, щоб вико­ристовувати загальноприйняті та зрозумілі словосполучення й стандартні мовні звороти, які традиційно вживаються в юридичному письмі та мають чітко визначене тлумачення.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

Принцип інформативності полягає в тому, щоб точним словам відпо­відали ясні ідеї щодо запропонованої, дозволеної чи забороненої поведінки.

85

Цей принцип порушено в декларативних нормах, оскільки наведена норма не має однозначного тлумачення. Тому важливо правильно вико­ристовувати абстрактні і конкретні форми вираження думки законодавця.

Повнота, цілісність, логічна завершеність нормативного тексту - обов'язкова умова. Текст НПА має бути завершеним, не залишаючи можливості його довільного «доповнення» або «розширення». У норма­тивно-правовому акті закріплюються всі положення і правила.

4.