§ 4. Види юридичних складів злочинів
Передумови класифікації юридичних складів злочинів. Проблеми класифікації юридичних складів злочинів пов'язані: а) з дотриманням загальних правил її здійснення; б) із визначенням підстав (критеріїв) класифікації юридичних складів злочинів; в) з уточненням окремих особливостей здійснення такої класифікації з огляду на специфіку кожної з визначених підстав. Загальні правила будьякої класифікації як особливого різновиду логічної операції поділу обсягу поняття вироблені формальною логікою. Серед цих правил найбільш важливими є такі: 1) поділ об'єктів класифікації на види має здійснюватися за" однією і тією самою підставою; 2) члени поділу повинні взаємовиключатися; 3) один і той самий "предмет" у межах даної класифікації не може бути віднесений до кількох видів одночасно Визначення підстав (критеріїв) класифікації юридичних складів злочинів здійснюється теорією кримінального пра 107 ва, що традиційно як такі підстави називає: 1) ступінь суспільної небезпечності злочинів, юридичні склади яких класифікуються; 2) спосіб опису юридичного складу злочину в кримінальному законі; 3) особливості конструкції об'єктивної сторони юридичного складу злочину'. Очевидно, що проблема підстав класифікації юридичних складів злочинів потребує подальшого дослідження2. У межах цього підручника уявляється можливим зберегти щодо них традиційний підхід. При цьому, оскільки названі вище підстави відображають різні особливості юридичних складів злочинів, більшість із них піддається, по суті, не одній, а трьом класифікаціям, і тому в межах кожної з них одержує окрему, відносно самостійну, характеристику. Особливості здійснення класифікації юридичних складів злочину за окремими підставами будуть уточнені щодо кожної з них окремо. Класифікація юридичних складів злочинів за ступенем їх суспільної небезпеки. Особливостями такої класифікації є те, що: 1) вона поширюється лише на ті юридичні склади злочинів, які фіксують окремі різновиди злочину одного і того самого виду; ті юридичні склади злочинів, які фіксують злочин певного виду в цілому (без виділення його окремих різновидів), наприклад, вбивство з необережності (ст. 98 КК), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 102 КК) — до об'єктів цієї класифікації не включаються; 2) підставою такої класифікації є не ступінь суспільної небезпечності конкретного злочину, про який ідеться, зокрема в ст. 39 КК, а певним чином "типізований" законодавцем ступінь суспільної небезпеки окремого різновиду злочину даного виду; саме з таким "типізованим" ступенем суспільної небезпеки закон пов'язує певні криміналщіоправові наслідки і, перш за все, межі кримінальноправової санкції. Із урахуванням зазначених особливостей юридичні склади злочинів за ступенем суспільної небезпечності поділяються на такі види: а) основний склад злочину; б) кваліфікований чи особливо кваліфікований склад зло ' Див., наприклад: Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть Общая. — С. 74—75; Уголовное право. Общая часть: Учебник. — М., 1994. — С. 104. 2 Це дослідження, як уявляється, має здійснюватися, перш за все, щодо уточнення змісту окремих підстав, з'ясування їх співвідношення з основними системноструктурними характеристиками юридичного складу злочину, визначення кримінальноправового значення кожної з підстав. 108 чину (склад злочину з обтяжуючими чи особливо обтяжуючими обставинами); в) привілейований склад злочину (склад злочину з пом'якшуючими обставинами). Основний склад злочину — це юридичний склад, що фіксує різновид злочину певного виду без пом'якшуючих і без обтяжуючих обставин. У переважній більшості випадків "специфічна" частина основного складу злочину передбачена в частині першій відповідної статті Особливої частини кримінального закону (в главі XI Особливої частини КК — у пункті "а" відповідної її статті). Є, однак, і винятки. Так, основний склад умисного вбивства — в своїй "специфічній" частині передбачений окремою статтею — ст. 94; "специфічна" частина основного складу зараження венеричною хворобою міститься не в ч. 1, а в ч. 2 ст. 108. Здебільшого такі винятки пояснюються певними традиціями законодавчої техніки — інколи виправданими, а інколи, очевидно, ні. Кваліфікований (особливо кваліфікований) склад злочину — юридичний склад, що фіксує різновид злочину певного виду з обтяжуючими (особливо обтяжуючими) обставинами. У переважній більшості випадків "специфічна" частина кваліфікованого (особливо кваліфікованого) складу злочину міститься в диспозиції частини другої (третьої, четвертої) тієї ж статті Особливої частини кримінального закону, що передбачає і "специфічну" частину основного складу (у главі XI Особливої частини КК — це, відповідно, пункти "в" або "г", інколи — пункт "б"). Загальним орієнтиром того, що це кваліфікований (особливо кваліфікований) склад злочину є санкції відповідних частин (пунктів) — кваліфікований склад "має" суворішу санкцію, ніж основний, особливо кваліфікований — ще суворішу, ніж кваліфікований. Винятки приблизно такі самі, як і наведені вище, — іноді "специфічну" частину кваліфікованого чи особливо кваліфікованого складу злочину передбачають окремі статті Особливої частини КК (статті 93, 86'), але санкції в них завжди також суворіші, ніж ті, що "прив'язані" до основного складу. Окремого розгляду заслуговує питання про механізм утворення специфічної конструкції та конкретного змісту кваліфікованого та особливо кваліфікованого складів злочинів. Найтиповішими варіантами такого механізму є: 1. До специфічної конструкції основного складу злочину законодавцем "додаються" нові елементи — іноді з відповідними зв'язками. Ці елементи характеризуються пев109 ними ознаками. Таким чином, кваліфікований чи особливо кваліфікований склад злочину відрізняється від основного як специфічною конструкцією, так і конкретним змістом. Прикладом такого варіанту є особливо кваліфікований склад розбою (ч. З ст. 142 КК). У ньому з'являються нові елементи — наслідки, обстановка, спеціальний суб'єкт і, відповідно, нові ознаки — тяжкі тілесні ушкодження, проникнення в житло, особливо небезпечний рецидивіст (при цьому перші два елементи ще й пов'язані з діянням певними зв'язками). 2. Специфічна конструкція основного складу злочину не міняється, але окремі елементи цієї конструкції законодавець характеризує за допомогою додаткових "нових" ознак. Таким чином, кваліфікований чи особливо кваліфікований склад злочину відрізняється від основного лише конкретним змістом. Прикладом є особливо кваліфікований склад одержання хабара (ч. З ст. 168 КК). У ньому "особливо великий розмір хабара" та "особа, яка займає особливо відповідальне становище", є особливо кваліфікуючими ознаками, які "поновому" характеризують, відповідно, діяння та спеціального суб'єкта. При цьому специфічна конструкція особливо кваліфікованого складу одержання хабара є такою самою, як і в основному складі. 3. Поєднання першого і другого варіантів. Такий "комплексний" варіант зустрічається найчастіше. Прикладом його є особливо кваліфікований склад зґвалтування (ч. 4 ст. 117 КК). У ньому є новий елемент — "особливо тяжкі наслідки" (вони причинно пов'язані з діянням) та нові ознаки — "особливо небезпечний рецидивіст" (додаткова характеристика спеціального суб'єкта) і "малолітня" (додаткова характеристика потерпілої від зґвалтування). Крім типових варіантів механізму утворення кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочинів, є й варіанти нетипові. До них, зокрема, можна віднести ті, в яких окремі елементи чи ознаки основного складу злочину перестають бути обов'язковими для кваліфікованого чи особливо кваліфікованого складу. Прикладом є кваліфікований склад перевищення влади або посадових повноважень (ч. 2 ст. 166 КК) — із його специфічної конструкції "зникають" наслідки, які є обов'язковим елементом основного складу. Існує ще одне важливе питання, яке стосується кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочинів. Його можна сформулювати так: якщо кілька обтяжуючих 110 обставин передбачено в диспозиції статті Особливої частини кримінального закону альтернативно, то кожна з них утворює окремий кваліфікований або особливо кваліфікований склад злочину чи всі вони утворюють один такий склад? Конкретніше — на рівні прикладу — це питання може бути поставлене так: розбій, вчинений особливо небезпечним рецидивістом, і розбій, поєднаний із спричиненням тяжких тілесних ушкоджень, — це два різні особливо кваліфіковані склади розбою чи це різновиди одного й того самого особливо кваліфікованого складу? Із урахуванням законодавчої техніки, характерної для чинного КК України, та виходячи з тенденцій судової практики, відповідь на поставлене питання на сьогодні така: кілька альтернативних обтяжуючих обставин, передбачених у диспозиції однієї й тієї самої частини (пункту) статті Особливо* частини кримінального закону, утворюють один кваліфікований або особливо кваліфікований склад злочину. Цей висновок має як теоретичне, так і практичне значення, зокрема для розуміння такої форми множинності злочинів, як їх сукупність, а також для призначення покарання при вчиненні кількох злочинів. Останній вид юридичних складів злочинів при класифікації їх за ступенем суспільної небезпечності — привілейований склад. Привілейований склад злочину — юридичний склад, що фіксує різновид злочину певного виду з пом'якшуючими обставинами. У чинному КК таких складів небагато, їх "специфічні" частини передбачені в статтях 95, 96, 97, 103, 104. Механізм утворення привілейованих складів злочинів такий само, як і механізм утворення кваліфікованих складів (у його типових варіантах). Загальний орієнтир того, що це привілейований склад, — санкції зазначених вище статей. Вони завжди менш суворі, ніж санкції, що "прив'язані" до відповідного основного складу: наприклад, санкція ст. 94 передбачає позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, а санкція ст. 95 передбачає позбавлення волі на строк до п'яти років. Кримінальноправове значення поділу юридичних складів злочинів на основні, кваліфіковані (особливо кваліфіковані) та привілейовані полягає в тому, що він дозволяє законодавчим шляхом зафіксувати "рівні" суспільної небезпечності злочинів одного і того самого виду, пов'язати з ними різноманітні кримінальноправові наслідки і тим самим посилити нормативні начала в механізмі кримінальноправового регулювання. Крім того, зазначений ill поди є одним із дієвих засобів законодавчої техніки, за допомогою якого в кримінальному праві забезпечується належний рівень системності. Класифікація юридичних складів за особливостями конструкції їх об'єктивної сторони. Особливостями такої класифікації є те, що вона: а) стосується лише юридичних складів закінчених злочинів, тобто не поширюється на "особливі" юридичні склади, які фіксують попередню злочинну діяльність; б) має узгоджуватися з висновками, зробленими в межах класифікації юридичних складів злочинів за іншими підставами (див. нижче). Тож юридичні склади злочинів за особливостями конструкції їх об'єктивної сторони поділяються на такі види: а) матеріальний склад злочину; б) формальний склад злочину; в) формальноматеріальний склад злочину. Матеріальний склад злочину — це юридичний склад, що передбачає наслідки як обов'язковий елемент його об'єктивної сторони. Отже, об'єктивна сторона матеріальних складів злочинів завжди включає: а) принаймні, два обов'язкових елементи — діяння та наслідки; б) принаймні, один зв'язок між обов'язковими елементами — причинний між діянням та наслідками. Типовими прикладами матеріальних складів злочинів є юридичні склади всіх вбивств (статті 93—98 КК), тілесних ушкоджень (статті 101—106), основний склад перевищення влади або посадових повноважень на життя державного діяча чи представника іноземної держави слід розуміти його умисне вбивство 114 або замах на умисне вбивство'". Отже, посягання на життя потерпілого в зазначених юридичних складах передбачене в двох відносно самостійних формах: як його умисне вбивство і як замах на його умисне вбивство. А це означає, що у першій формі такі склади є матеріальними, у другій — формальними (більш того — усіченими). У цілому ж, такі юридичні склади можуть бути визначені як формальноматеріальні. До другого різновиду формальноматеріальних складів треба, очевидно, віднести і юридичний склад диверсії (ст. 60), яка в одній своїй формі виявляється лише в діях, а в інших — вимагає настання певних наслідків. Кримінальноправове значення поділу юридичних складів злочинів на формальні, матеріальні та формальноматеріальні полягає в тому, що зазначений поділ, здебільшого, відображає підхід законодавця до оптимальних меж криміналізації окремих різновидів поведінки особи з точки зору їх здатності спричиняти шкоду соціальним цінностям, які підлягають охороні. Для криміналізації одних різновидів необхідне обов'язкове включення до відповідних юридичних складів певних наслідків, для криміналізації інших достатньо включити до юридичного складу лише діяння. Є й такі різновиди, криміналізація яких пов'язується як з наслідками, так і з іншими обставинами. Із поділом юридичних складів на матеріальні, формальні та формальноматеріальні пов'язана ще одна важлива кримінальноправова характеристика окремих різновидів злочинів. Йдеться про момент закінчення злочину. Цей момент у межах кожного із зазначених видів є різним: у матеріальному складі — це час настання передбачених у ньому наслідків, у формальному — час вчинення діяння, у формальноматеріальному можливі обидва варіанти. Класифікація юридичних складів злочинів за способом їх описання в кримінальному законі. Єдина особливість цієї класифікації полягає в тому, що вона має враховувати рівень законодавчої техніки, притаманної чинному кримінальному законодавству України, в тому числі і ряд її суттєвих недоліків. Це стосується, зокрема, тих випадків, коли: а) в одній і тій^ самій статті Особливої частини КК передбачені "специфічні" частини юридичних складів злочинів різних видів, наприклад, привласнення чи розтрата державного або колективного майна і розкрадання держав Бюлетень... — С. 85. 115 ного або колективного майна шляхом зловживання посадовою особою своїм посадовим становищем (частини 1, 2 ст. 84); б) у одних випадках окремими пунктами позначені кваліфікуючі ознаки одного й того самого кваліфікованого складу злочину (ст. 93), в іншому — "специфічні" частини різних (кваліфікованих та особливо кваліфікованих) складів злочинів (статті в главі XI); в) у деяких юридичних складах не зазначена форма вини, і вона не може бути з'ясована шляхом однозначного тлумачення інших елементів та ознак (статті 67, 161). Такі й подібні випадки значно ускладнюють віднесення окремих юридичних складів злочинів до того чи іншого виду в межах їх класифікації за способом описання в кримінальному законі. У цілому ж за такою класифікацією юридичні склади злочинів поділяються на прості та складні. Простий склад злочину — це юридичний склад, "специфічна" частина якого містить описання єдиного за своїм змістом діяння, що вчиняється в мехах однієї і тієї самої форми вини. Інші елементи простого складу злочину в його специфічній конструкції можуть бути представлені порізному, в тому числі, очевидно, й альтернативне. Простими складами будуть, наприклад, юридичні склади ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 72), крадіжки (ст. 140), вбивства з необережності (ст. 98), халатності (ст. 167). Складний склад злочину — це юридичний склад, "специфічна" частина якого містить описання одного ускладненого чи кількох різних за змістом альтернативних діянь, що можуть вчинятися з різними формами вини, різними способами або призводити до кількох наслідків. Прикладами складних складів є юридичні склади вимагательства (ст. 144), умисного знищення або пошкодження державного чи колективного майна (ст. 89), виготовлення, придбання, зберігання або збуту отруйних і сильнодіючих речовин (ст. 229). У теорії кримінального права виділяють: склади складних злочинів, склади з двома формами вини, склади з альтернативними діяннями, наслідками чи способами'. Докладніше вони будуть розглянуті при вивченні окремих частин юридичного складу злочину та окремих форм множинності злочинів. ) Див., наприклад: Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть Общая. — С. 78—80. 116 Кримінальноправове значення поділу юридичних складів злочинів на прості й складні полягає в тому, що він дає зрозуміти, наскільки різними за ступенем складності можуть бути відображення юридичних складів у кримінальному законі. А це, в свою чергу, сприяє правильному встановленню в законі їх специфічної конструкції та конкретного змісту. Крім того, зазначений поды сприяє теоретичному осмисленню найбільш типових "схем" створення юридичних складів злочинів, що надає можливості для вдосконалення кримінального законодавства.
Еще по теме § 4. Види юридичних складів злочинів: