Висновки до другого розділу

1. У праві Великобританії поняття "корпорація" рівнозначно поняттю "юридична особа" у праві України. Але корпоративного права у широкому розумінні (як системи норм, що визначають статус корпорацій будь-якого виду) у Великобританії не існує.

2. Компанії у Великобританії є найбільш поширеною організаційно-правовою формою корпорацій. Тому в правовій літературі терміни "корпорація" і "компанія" часто вживаються як синоніми, а термін "Сompany Law", який використовується для позначення системи норм британського права, що регулюють порядок створення, діяльності та припинення компаній, досить часто перекладається у вітчизняний літературі як "корпоративне право", тоді як дослівно він має бути переведений як "право компаній".

3. Корпоративне право Великобританії на сьогоднішній день є переважно статутним (його основу складає Акт про компанії). Втім, значну роль у регулюванні корпоративних відносин у Великобританії відіграють судовий прецедент та недержавні джерела – кодекси поведінки, найкращої практики тощо.

4. На сьогодні у Великобританії уже склалися основні види компаній (їх перелік залишається незмінним вже майже сто років): публічна компанія; приватна компанія з відповідальністю, обмеженою сумою, що підлягає сплаті за акції; приватна компанія з відповідальністю, обмеженою гарантією; приватна компанія з необмеженою відповідальністю й акціонерним капіталом; приватна компанія з необмеженою відповідальністю без акціонерного капіталу. За своїми ознаками такі види компаній можуть бути прирівняні до певних видів господарських товариств за законодавством України. Але правовий статус компанії у Великобританії залежить не тільки від її виду, але й від характеру відносин усередині компанії (партнерські та квазіпартнерські компанії); розміру компанії (великі, середні та малі компанії); допуску акцій компанії до системи організованої торгівлі (лістингу).

5. Проведений аналіз свідчить, що британське корпоративне право має переважно оригінальний генезис (тобто його модель не є запозиченою з іноземної правової системи). Виділяються наступні основні етапи його розвитку: 1) поява перших законодавчих актів та перших прецедентів (XIV – перша половина XIX сторіччя); 2) законодавче закріплення основних інститутів корпоративного права (переважно шляхом ухвалення Актів про компанії) (друга половина XIX – перша половина ХХ сторіччя); 3) вдосконалення корпоративного законодавства, приведення його у відповідність до вимог ЄС (друга половина ХХ сторіччя); 4) 1998 рік – по теперішній час – процес фундаментальної реформи корпоративного права.

6. Основною причиною проголошення реформи було те, що британське корпоративне право наприкінці ХХ сторіччя перетворилося на складну, архаїчну, суперечливу й вельми об’ємну сукупність норм, значна частка яких мала джерелом прецедентне право. В умовах відкритого ринку Великобританія побоювалася виявитися нездатною конкурувати з законодавчими системами інших країн ЄС. Значним поштовхом до реформ (їхньою передумовою) стали й процеси реформування корпоративного права у країнах загального права (Канаді й Австралії), корпоративне право яких первісно будувалося на британській моделі, але протягом 70-х – 90-х років здійснило різкий поворот у бік американської моделі.

7. Метою реформування є створення простої, ефективної, сучасної й економічної системи правового регулювання діяльності компаній. Дослідження низки документів, якими запроваджено реформу, дозволяє виділити наступні основні її напрямки: 1) проведення істотної диференціації правового регулювання в залежності від розміру компанії (йдеться про врахування потреб насамперед малих компаній, для яких норми сучасного корпоративного права є занадто складними, неадекватними фактичним відносинам, обтяжливими з фінансової точки зору; планується будувати корпоративне законодавство за принципом "спершу думай про маленьких"); 2) викладення норм корпоративного права у простому стилі, який є доступним для сприймання для будь-якої пересічної особи, спрощення структури Акту про компанії; 3) істотне зменшення регуляторного навантаження на компанії; 4) врахування у корпоративному законодавстві насамперед інтересів самих компаній (тобто встановлення розумного балансу між захистом інтересів акціонерів, кредиторів компаній та самих компаній як основних економічних діячів сучасної економіки); 5) врахування у нормах корпоративного права основних досягнень сучасних технологій (легітимізація використання Інтернет-технологій, мобільного та інших сучасних видів зв'язку учасниками корпоративних правовідносин); 6) зважений підхід та поступовість реформування (при здійсненні реформування не має бути змін заради змін, адже стабільність законодавства є однією із його найвищих цінностей; реформування не повинно здійснюватись заради певних наукових інтересів та академічних намагань "підчистити" складну систему корпоративного права; головним орієнтиром при здійснення реформування має бути створення ефективної правової бази для функціонування компаній, яка перш за все буде знижувати їхні витрати та збільшувати конкурентноздатність).