<<
>>

Висновки до другого розділу

1. Незважаючи на відсутність законодавчого закріплення статусу військових частин ЗСУ як юридичних осіб, військовим частинам притаманні усі характерні ознаки суб’єктів господарювання.

Особливість функціонального призначення військових підрозділів потребує визнання таких їх особливих організаційно-правових форм: військова частина, військовий заклад, військова установа, орган військового управління.

2. Як особливий суб’єкт господарювання, військова частина виступає у господарському обороті під своїм дійсним або умовним найменуваннями, використання яких залежить від сукупності таких факторів: її належності до бойових чи забезпечувальних підрозділів ЗСУ, необхідності забезпечення встановленого режиму секретності, потреби в інформуванні населення про сферу та специфікацію своєї діяльності.

3. Господарська правосуб’єктність військових частин характеризується їх спеціальною господарською правоздатністю, зміст якої полягає в нормативно визначеній здатності військових частин мати такі права і нести обов’язки, котрі забезпечують можливість їх участі у господарських правовідносинах з метою залучення додаткових механізмів матеріального забезпечення їх публічно- правової діяльності та діяльності ЗСУ загалом.

4. Господарські права військових частин поділяються на права з використання державного майна, що складає її військове господарство, в межах, встановлених законодавством, та права, що виникають з укладених господарських договорів. До господарських обов’язків військової частини належать обов’язки, пов’язані з належним управлінням військовим господарством, та обов’язки, що випливають із зобов’язань за укладеними нею господарськими угодами.

5. Господарська відповідальність військових частин має певні особливості, які характеризуються: обмеженістю примусового стягнення за зобов’язаннями військових частин коштів, що рахуються в органах ДКСУ, їх кількістю та цільовим призначенням відповідно до класифікації видатків, що визначаються у кошторисах військових частин; здійсненням виплат коштів за зобов’язаннями військової частини органами ДКСУ лише у випадках позитивного висновку останньої щодо правомірності та відповідності бюджетному цільовому призначенню таких виплат; встановленням субсидіарної відповідальності МОУ за зобов’язаннями військової частини- суб’єкта господарської діяльності.

6. Майно ЗСУ, а також особливості його використання, відображені в нормативно-правових актах, є інструментом забезпечення боєздатності та мобілізаційної готовності військ (сил), що зумовлює особливості його правового режиму. Усе державне майно (в тому числі земельні ділянки, а також майно та кошти, отримані від господарсько-дохідної діяльності) закріплене за військовими частинами ЗСУ на правовому титулі оперативного управління.

7. Правовий режим майна військових частин ЗСУ належить розглядати як попереджувально-правовий захід, що проводиться державою в інтересах забезпечення життєдіяльності та високої боєздатності національних Збройних Сил. Його особливості як правового інституту покликані врегулювати участь військових частин в майновому (передовсім - господарському) обороті, гарантувати стійкість матеріального забезпечення повсякденної життєдіяльності військ, збереження усіх видів майна, яким наділені військові частини Збройних Сил.

8. Особливості правового режиму майна Збройних Сил виявляються:

у визначених законом повноваженнях щодо володіння, користування та розпорядження закріпленим за військовими частинами ЗСУ державним майном. Найбільшою повнотою таких правомочностей наділений КМУ;

у спеціальних порядках здійснення його обліку, зберігання,

використання, інвентаризації, списання, а також передачі в оренду, відчуження (на платних чи безоплатних умовах) та утилізації;

у «балансовому» вигляді закріплення майна за військовими частинами незалежно від його призначення та джерел його надходження. Це правило поширюється і на грошові кошти, отримані внаслідок провадження військовими частинами ЗСУ дозволеної господарської діяльності, і матеріальних засобів, придбаних на ці кошти. Військові частини наділені обмеженими правами щодо розпорядження цими грошовими засобами шляхом опосередкованого впливу на формування видаткової частини кошторису спеціального фонду військової частини;

у встановленні субсидіарної відповідальності Міноборони за господарськими та похідними від них зобов’язаннями військових частин ЗСУ.

9. Господарська діяльність ЗСУ відповідно до встановлених правових засобів регулювання належить до відомчо-постійного обмежувального різновиду спеціального режиму господарювання. Аналіз чинної нормативно- правової бази, а також існуючих наукових досліджень дозволяють виділити сім змістовних елементів специфіки правового режиму господарювання, що здійснюється військовими частинами ЗСУ:

господарська діяльність Збройних Сил має некомерційну природу. Провадження певних видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, здійснюється без плати військовими частинами за отримання необхідних ліцензій;

метою такої діяльності є одержання додаткових джерел фінансування ЗСУ для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності;

конкретизованість форм та видів господарської діяльності, здійснення яких дозволяється ЗСУ, та застереження, що така діяльність не повинна негативно позначатися на стані боєготовності та боєздатності військ;

існування особливостей передачі військовими частинами в оренду закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна;

наявність спеціального порядку реєстрації військових частин ЗСУ як суб’єктів господарської діяльності та можливість обмеження або припинення такої діяльності військових частин за рішенням МОУ;

встановлення особливого порядку обліку та використання коштів, отриманих за результатами господарської діяльності військових частин ЗСУ;

обов’язок Міноборони нести субсидіарну відповідальність за господарськими зобов’язаннями військової частини - суб’єкта господарювання у разі недостатності в останньої коштів на відповідних статтях кошторису.

10. Військові частини ЗСУ підлягають розмежуванню відповідно до їх завдань щодо оборони держави та можливостей негативного впливу на стан їх бойової і мобілізаційної готовності внаслідок здійснення ними господарської діяльності, що приносить доход, на три категорії: 1) мають право займатися такою діяльністю (з чітко визначеними обмеженнями), 2) можуть і повинні займатися такою діяльністю, 3) зайняття такою діяльністю взагалі заборонено.

<< | >>
Источник: БОЙЧЕНКО ЕДУАРД ГАВРИЛОВИЧ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ. ДИСЕРТАЦІЯ на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Одеса - 2015. 2015

Скачать оригинал источника

Еще по теме Висновки до другого розділу:

  1. 2.1. Поняття та класифікація суб’єктів, які надають послуги у сфері освіти
  2. Висновки до розділу 2
  3. СУДОВА ПРАКТИКА:
  4. Конституція України (28 червня 1996 р.)
  5. Розділ 7. Державна служба в українських регіонах Австрійської (Австро- Угорської) монархії (1772-1918 рр.)
  6. Судівництво й кари на Запорожжі
  7. «ДРУГА» УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (період Директорії)
  8. ЗАКОН УКРАЇНИ Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року
  9. Глава 2 ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ
  10. Хронологія розвитку, напрямки, поняття, система і дисциплінарний ____ статус одорології____
  11. Обліки. Основи класифікації інформаційно- пошукових систем підрозділів МВС та інших відомств
  12. Поняття юридичного тлумачення
  13. ВСТУП
  14. 1.3. Процесуальний статус осіб, які беруть участь у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення
  15. Адміністративні правопорушення як вид правопорушень
  16. Система суб’єктів здійснення контролю за нотаріальною діяльністю та їх адміністративно-правовий статус
  17. РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ США
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -