Висновки до розділу 3

Дослідження питань присвячених визначенню та розвитку шляхів удосконалення практики застосування адміністративно-правових засобів протидії дискримінації за ознакою інвалідності, у тому числі з урахуванням міжнародних стандарті та зарубіжного досвіду в окресленій сфері, дозволяє зробити наступні висновки.

1. Найактуальнішими шляхами подальшого узгодження вітчизняного антидискримінаційного законодавства з міжнародними стандартами у цій сфері є не лише дотримання компетентними органами державної влади, іншими державними і громадянськими інститутами положень відповідних міжнародних правових актів, але й вчасне та дієве реагування на звіти, доповіді та рекомендації глобальних і регіональних правозахисних установ щодо виявлених фактів дискримінації інвалідів. У першу чергу, мова йде про Заключні зауваження Комітету з прав людей з інвалідністю стосовно Національної доповіді про вжиті заходи, спрямовані на здійснення Україною зобов’язань в рамках Конвенції про права інвалідів, 2012 р.

2. Доречним є розгляд можливості щодо імплементації до законодавства України правових положень окремих зарубіжний країн у частині здійснення адміністративно-правових засобів протидії дискримінації інвалідів, серед яких: внести зміни та доповнення до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», які стосуються питань чіткої регламентації діяльності суб’єктів, наділених повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації, ввести поняття «множинна дискримінація», «віктімізація», «дискримінація за асоціацією» та ін.; створити незалежну державну структуру подібну до Ради з попередження і ліквідації дискримінації та забезпеченню рівності Республіки Молдова; розвинути національну систему «спеціальних заходів» у сфері позитивної дискримінації з урахуванням директив ЄС; передбачити адміністративну відповідальність за вчинення дискримінаційних правопорушень, із застосуванням до посадових та службових осіб значно більших штрафних санкцій ніж до фізичних осіб; доопрацювати правовий механізм взаємодії компетентних органів державної влади у ході запобігання та протидії множинній дискримінації за ознакою інвалідності.

3. Першочергового вдосконалення потребує Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» шляхом внесення змін і доповнень, у тому числі щодо розширення форм дискримінації, конкретизації та розширення повноважень відповідних органів публічної влади у сфері протидії дискримінації, процедури доказування у справах про дискримінацію та ін. Крім того, з метою розвитку окремих адміністративно -правових засобів протидії дискримінації за ознакою інвалідності слід внести зміни до Законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про звернення громадян», КАСУ, низки підзаконних нормативно-правових актів.

4. Вітчизняні реалії неналежної боротьби держави у сфері дискримінаційних проявів різної категорії громадян засвідчують необхідність у створенні відокремленого антидискримінаційного органу в Україні - Національної комісій з попередження та протидії дискримінації, який входитиме до системи органів виконавчої влади. Основними завданнями якого є реалізація контрольних повноважень щодо діяльності уповноважених органів публічної влади по дотриманню антидискримінаційного законодавства, а також забезпечення їхньої координованості у сфері попередження та протидії дискримінації у суспільстві.

5. Налагодження інформаційної взаємодії у межах вертикалі публічної влади є одним із найголовніших чинників запобігання дискримінації за ознакою інвалідності, зокрема, спільними наказами Міністерства соціальної політики України, Національної комісій з попередження та протидії дискримінації, Фонду соціального захисту інвалідів, Державної служби України з питань праці, Міністерства освіти і науки України та інших уповноважених центральних органів виконавчої влади у сфері реалізації та захисту прав, свобод осіб з інвалідністю узгодити організаційно-правові, інформаційні, фінансові та інші аспекти попередження та протидії дискримінації інвалідів.

6. Постановою Кабінету Міністрів України затвердити План дій з попередження та протидії дискримінації до 2020 року, у якому окремий розділ закріпити питанням осіб з інвалідністю.

7. Адміністративне деліктне законодавство України напряму не передбачає відповідальності за дискримінацію, отже, наразі нагальним є усунення цієї правової прогалини у спосіб включення до КУпАП ст. 186⁸ «Порушення законодавства про запобігання та протидію дискримінації». Крім того, слід розвинути відповідні повноваження Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю щодо запобігання та протидії дискримінації та Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю шляхом передбачення у КУпАП ст. 18 8⁴⁹ «Невиконання законних вимог Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю та Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю».