<<
>>

Висновки до розділу 2

Завершуючи цей розділ, можна зробити такі висновки:

1. Здійснення медичної діяльності суб’єктами медичних правовідносин полягає у підпорядкуванні певним жорстким правилам, які повинні бути визначені законом, як і в будь-якій іншій сфері професійної діяльності.

Медична діяльність пов’язана з виконанням медичних робіт і послуг з надання долікарської, швидкої і невідкладної, амбулаторно-поліклінічної, санаторно- курортної, стаціонарної (зокрема, вартісної спеціалізованої) медичної допомоги.

2. В нормативну документацію про формування і організацію діяльності медичного закладу слід внести таке правило, згідно з яким в його назві необхідно передбачати всі відомості про найменування закладу охорони здоров’я і в інших джерелах, з яких потенційний клієнт черпає інформацію про виконавця (реклама, вивіска), а також зобов’язати медичні заклади разом з найменуванням з номенклатури указувати на вивісках медичних закладів і ту інформацію, яка вважається необхідною відповідно до ЦК України і Закону України «Про захист прав споживачів», щоб була можливість компетентного вибору закладу.

3. Пропонується закріплення такого поняття виконавця медичних послуг - це підприємство, установа, організація незалежно від її форми власності і організаційно-правової форми, а також приватний підприємець, який займається медичною практикою, що здійснюють медичну діяльність відповідно до отриманої ліцензії.

4. У державній, комунальній, приватній системі охорони здоров’я як юридична особа присутній медичний заклад охорони здоров’я. При здійсненні медичної діяльності обов’язковим суб’єктом медичних правовідносин є юридична особа будь-якої форми власності (державної, комунальної, приватної) або медичний працівник приватної практики. У відносинах, пов’язаних з таким видом медичної діяльності як медична допомога, спеціальними суб’єктами є замовник медичної допомоги (послуги) і пацієнт.

Замовником є фізична особа (громадянин України, іноземний громадянин і особа без громадянства), яка замовляє допомогу (послугу) особисто для себе або для третьої особи (дитини); а також юридичні особи всіх форм власності, держава Україна, органи місцевого самоврядування, які замовляють послугу для третьої особи, і в рамках договору визначають вигляд, характер, якість, терміни і обсяг дій, які повинні бути здійснені медичним закладом охорони здоров’я (медичним працівником приватної практики) відносно пацієнта.

5. Третьою особою у відносинах, що виникають при здійсненні медичної діяльності, може бути фізична особа, відносно якої був укладений договір надання медичних послуг або юридична особа, або приватний підприємець, до якої за напрямом був направлений пацієнт, а також страхова компанія, що здійснює оплату медичних послуг і контролює обсяг, якість і терміни надання медичних послуг.

6. Представництво в медичній діяльності має такі види:

1) представництво пацієнта родичами; 2) представництво батьками, опікунами, піклувальниками дітей в закладі охорони здоров’я; 3) договірне представництво; 4) передоручення за згодою пацієнта у випадку хвороби представника.

7. Відсутність зведених законів про здійснення медичної діяльності створює складнощі в реалізації прав всіх суб’єктів медичних правовідносин. Можна запропонувати таке: 1) види суб’єктів медичних правовідносин, що виникають при здійсненні медичної діяльності, повинні бути вказані в одному нормативному акті - Медичному кодексі; 2) загальні права і обов’язки таких суб’єктів повинні бути визначені в Законі України «Про права та обов’язки пацієнтів та медичних працівників»; 3) в ЦК України необхідно передбачити окремий підрозділ договорів - про надання медичних послуг (при пластичних операціях), про згоду на медичне втручання, про надання медичної допомоги, про медичну таємницю, про відмову пацієнта від лікування тощо - та врегулювати права суб’єктів цих договорів, що укладаються при здійсненні медичної діяльності; 4) передбачити в ЦК України конкретний вид та порядок захисту, компенсації порушених прав медичних працівників та пацієнтів; 5) при створенні юридичної особи конкретно вказувати у найменуванні, яким видом діяльності вона займається, щоб не вводити в оману споживача послуги; 6) провести класифікацію всіх суб’єктів правовідносин, що виникають при здійсненні медичної діяльності, а саме: хто здійснює оплату медичної допомоги (послуги) - фізична особа; страхова компанія (в рамках добровільного медичного страхування); або юридична особа; замовник медичної допомоги (послуги) - фізична особа (яка для себе так і для іншої фізичної особи); юридична особа; одержувач медичної допомоги (послуги) - фізична особа (як дієздатна, так і недієздатна); контроль обсягу і якості наданої медичної послуги (допомоги) - фізична особа; юридична особа; страхова компанія.

8. Наявність інтересу свідчить про виникнення зобов’язання між сторонами, тобто лікарем та пацієнтом. Немайновий інтерес права на здоров’я при наданні медичної допомоги проявляється у його безоплатності. Однак це не означає, що воно зовсім не пов’язано з майновим інтересом, а саме - сторона, яка бере на себе обов’язок надавати медичну допомогу, не завжди робить це безоплатно, дії лікаря в окремих випадках оплачуються другою стороною.

9. У сфері надання медичної допомоги цивільний інтерес проявляється в наступному: 1) вільне волевиявлення та рівність сторін; 2) гарантований судовий захист або захист іншими юрисдикційними органами; 3) наявність немайнового інтересу (бажання бути повністю здоровим) при наданні медичної допомоги є головним; 4) наявність майнового інтересу (бажання придбати найкращі ліки) є випадковим, тобто додатковим; 5) суб’єктивне право пацієнта пов’язано з об’єктивним обов’язком лікаря; 6) інтерес у сфері надання медичної допомоги має приватноправовий характер; 7) інтерес є фактом виникнення зобов’язання між сторонами.

10. Об’єктом цивільних правовідносин є медична діяльність суб’єктів цих правовідносин з приводу нематеріального блага - здоров’я особи. Медична діяльність спрямована на поліпшення здоров’я пацієнта шляхом впливу на його організм. При цьому, фізична особа, якій надається медична допомога, є об’єктом медичного впливу, але не об’єктом правовідносин, вона є суб’єктом останніх.

11. Медичну діяльність з точки зору цивільного права можна визначити як підприємницьку або непідприємницьку діяльність з надання медичної допомоги, тобто сукупність дій з надання послуг і (або) виконання робіт по дослідженню, зміцненню (підтримці) і збереженню (відновленню), попередженню та профілактиці здоров’я людини в цілому, а також її окремих органів і тканин та забезпечення репродуктивних прав.

12. Медична допомога вважається якісною, якщо вона ефективна, адекватна, своєчасна і знаходиться на високому науково-технічному рівні. Існуюча система контролю якості в лікувальних установах полягає в зіставленні фактично наявних параметрів, із загальноприйнятими стандартами.

13. Зміст безвідплатних правовідносин у сфері медичного обслуговування характеризується такими правами і обов’язками: право вибору лікаря і медичного закладу; право запрошувати думку іншого лікаря на будь-якій стадії та право скликати консиліум; право на інформацію; право на конфіденційність, медичну таємницю; право пацієнта на звернення за медичною допомогою до відповідних закладів охорони здоров’я; право пацієнта вимагати від медичного закладу обслуговування належної якості; право пацієнта на звернення до суду у випадку порушення медичним закладом свого обов’язку з надання медичної послуги, допомоги; обов’язок медичного закладу надати пацієнтові медичну допомогу належної якості.

14. Необхідно підвищити вік, з якого дитина здатна приймати ті чи інші рішення в сфері медицини до 16 років, і внести відповідні зміни до частин другої та третьої ст. 284 «Право на медичну допомогу» ЦК України: «2. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років і звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та методів лікування відповідно до його рекомендацій»; «3. Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років, провадиться за її згодою». Також слід внести зміни до ст. 43 Основ законодавства України про охорону здоров’я стосовно пацієнта віком до 16 років, а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, про те, що медичне втручання має здійснюватися за згодою їх законних представників.

15. До абсолютних прав пацієнта слід віднести: 1) право особи на дотримання медичної таємниці та засоби її забезпечення на сучасному етапі; 2) право на інформацію та на відмову від лікування; 3) право на згоду на втручання в організм пацієнта та її правове оформлення; 4) право на дотримання норм медичної етики у лікувальній практиці з використанням досягнень біомедицини; 5) право пацієнта вимагати від закладу охорони здоров’я медичного обслуговування належної якості; 6) право на конфіденційність. Відносними правами пацієнта є: 1) право на скаргу; 2) право на представника; 3) право на вибір методів лікування; 4) право на вибір медичного закладу та лікаря; 5) право на звернення до суду у випадку порушення закладом охорони здоров’я свого обов’язку з надання медичної допомоги; 6) право запитувати думку іншого лікаря на будь-якій стадії лікування.

16. До абсолютних прав лікаря можна віднести: 1) право скликати консиліум у разі необхідності; 2) право на ділову репутацію, честь і гідність. Відносними правами лікаря є: 1) право лікаря відмовитись від подальшого ведення пацієнта. Умовою правомірності реалізації такої можливості лікарем є відсутність загрози для життя хворого і здоров’я населення. В Основах законодавства України про охорону здоров’я встановлено підстави такої відмови, а саме: а) пацієнт не виконує медичних приписів; 2) пацієнт не виконує правила внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я. Зі змісту ст. 38 Основ випливає право відмовити пацієнту в наданні медичної допомоги: а) конкретним лікарем, оскільки передбачено положення, відповідно до якого вільний вибір обмежується можливістю лікаря запропонувати свої послуги. Якщо такої можливості немає, то хворому, звісно, буде правомірно відмовлено конкретним лікарем у наданні медичної допомоги. Але в будь-якому випадку це обмеження спрямоване на захист прав пацієнтів; б) у конкретному закладі, оскільки закріплено норму, згідно з якою вибір закладу охорони здоров’я обмежується станом пацієнта «...коли це виправдано станом пацієнта...». Якщо стан пацієнта не буде відповідати обраному закладу, то йому буде відмовлено у прийнятті та направлено до іншого, виходячи з більшої цінності, а саме дотримання прав людини і збереження життя та здоров’я пацієнта.

17. Обов’язками пацієнта слід вважати такі: 1) дотримуватися норм законодавства про охорону здоров’я та правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я; 2) інформувати про все, що необхідно для діагностики, проведення втручання, підготовки і проведення медичних заходів, а саме про наявні або минулі захворювання, вживання ліків або рослинних препаратів, фактори ризику для здоров’я; 3) інформувати про все те, що може поставити під загрозу життя чи фізичну безпеку інших осіб, а саме про інфекційні та професійні захворювання тощо; 4) оплачувати послуги чи відповідну допомогу; 5) поважати права інших пацієнтів; 6) інформувати про зроблені письмові заяви стосовно останньої волі; 7) надавати достовірну особисту інформацію. Обов’язками медичного закладу, лікаря є: 1) надати пацієнтові медичну допомогу належної якості; 2) розглядати скарги пацієнтів; 3) інформувати пацієнта про діагноз, метод лікування; 4) вести медичну документацію; 5) дотримуватися медичної таємниці.

<< | >>
Источник: БУЛЕЦА СІБІЛЛА БОГДАНІВНА. ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У СФЕРІ ЗДІЙСНЕННЯ МЕДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ. ДИСЕРТАЦІЯ на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Одеса - 2016. 2016

Скачать оригинал источника

Еще по теме Висновки до розділу 2:

  1. 2.1. Поняття та класифікація суб’єктів, які надають послуги у сфері освіти
  2. 2.2. Легітимація діяльності суб’єктів, які надають послуги у сфері освіти
  3. Висновки до розділу 2
  4. СУДОВА ПРАКТИКА:
  5. Конституція України (28 червня 1996 р.)
  6. Розділ 7. Державна служба в українських регіонах Австрійської (Австро- Угорської) монархії (1772-1918 рр.)
  7. Про затвердження Інструкції про зміст, оформлення і порядок подання в ДКЗ України матеріалів з геолого-економічної оцінки запасів вугілля і горючих сланців
  8. Глава 2 ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ
  9. Обліки. Основи класифікації інформаційно- пошукових систем підрозділів МВС та інших відомств
  10. Поняття юридичного тлумачення
  11. ВСТУП
  12. 1.3. Процесуальний статус осіб, які беруть участь у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення
  13. 3.1. Провадження у справах про встановлення фактів, що тягнуть за собою виникнення, зміну чи припинення сімейних правовідносин
  14. ВСТУП
  15. Система суб’єктів здійснення контролю за нотаріальною діяльністю та їх адміністративно-правовий статус
  16. Владні повноваження окремих державних правозахисних інституцій щодо протидії дискримінації за ознакою інвалідності
  17. РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ
  18. РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ США
  19. Висновки до розділу 1
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -