Висновки до другого розділу

1. Заяву про встановлення певного юридичного факту в порядку окремого провадження слід розглядати як поєднання процесуально та матеріально- правового аспектів. Процесуальний аспект означає право на звернення до суду з вимогою про охорону законного інтересу, право на процес незалежно від його результату.

2. Передумови права на звернення до суду - це сукупність обставин наявність або відсутність яких зумовлює виникнення в особи відповідного процесуального права. Передумови відкриття провадження у справі - це сукупність обставин, установлених законом, наявність або відсутність яких зумовлює обов’язок суду відкрити провадження у справі.

3. Загальними об’єктивними позитивними передумовами права на звернення до суду у справах окремого провадження, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, є: 1) цивільна юрисдикція (підвідомчість); 2) правовий характер вимоги.

Загальними об’єктивними негативними передумовами права на звернення до суду у справах окремого провадження, зокрема, справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, є: 1) відсутність спору про право; 2) відсутність рішення або ухвали суду про відмову у відкритті провадження або закриття провадження у справі, які набрали законної сили, у справі того самого заявника, про той самий предмет і з тих самих підстав; 3) відсутність у провадженні цього чи іншого суду справи того самого заявника, про той самий предмет і з тих самих підстав; 4) відсутність недопустимості правонаступництва у правовідносинах після смерті фізичної особи.

4. Цивільна процесуальна правоздатність є загальною суб’єктивною передумовою права на звернення до суду у справах окремого провадження, зокрема, справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах.

5. Цивільна юрисдикція справ про встановлення фактів, які є актами цивільного стану й підлягають державній реєстрації, є імперативною (умовною), оскільки обов’язковою умовою звернення до суду в таких справах є відмова компетентного органу державної реєстрації в проведенні такої реєстрації. Цивільна ж юрисдикція справ про встановлення інших фактів у сімейних відносинах є виключною.

6. Видається за бажане закріпити в чинному законодавстві України спрощену, позасудову, процедуру встановлення сімейно-правових юридичних фактів органами державної реєстрації актів цивільного стану та передбачити здійснення реєстрації будь-яких сімейно-правових юридичних фактів (проживання однією сім’єю чоловіка і жінки без шлюбу, перебування на утриманні тощо) за процедурою, подібною до реєстрації актів цивільного стану, що дозволить надати відповідним фактам юридичної достовірності та позбавить заінтересованих осіб потреби в подальшому домагатися їх встановлення в судовому порядку;

7. Юридична заінтересованість у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, є їх конститутивною ознакою і спеціальною передумовою права на звернення до суду, оскільки стосується не всіх категорій цивільних справ, а лише справ вказаної категорії. В інших же категоріях справ окремого провадження виходячи з їх матеріально-правового характеру зазначена передумова не виділяється й не потребує доведення, оскільки безпосередньо випливає з їх матеріально-правового характеру.

8. Видається за можливе главу 1 розділу IV ЦПК України доповнити статтею наступного змісту: «1. Суддя відкриває провадження у цивільній справі окремого провадження з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень закріплених у цій статті.

2. Суддя відмовляє у відкритті провадження у цивільній справі окремого провадження з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, та якщо:

1) є спір про право;

2) заява не містить вимоги правового характеру;

3) є таке, що набрало законної сили, рішення або ухвала суду про відмову у відкритті провадження або закриття провадження у справі того самого заявника, про той самий предмет і з тих самих підстав;

4) у провадженні цього чи іншого суду є справа того самого заявника, про той самий предмет і з тих самих підстав».

9. Спеціальними передумовами права на звернення до суду у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, є: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав особи; 2) заявник позбавлений іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; 3) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення.

10. Відсутність можливості заявника одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення в сімейних відносинах, є одночасно і спеціальною передумовою права на звернення до суду, і умовою реалізації такого права. Наявність можливості в заявника одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення в сімейних відносинах, матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі, ненадання письмової відмови компетентного органу видати документ, що посвідчує сімейний юридичний факт, - залишення заяви без руху з наступним її поверненням.

11. До переліку справ про встановлення факту, що має юридичне значення в сімейних відносинах, належать й такі факти, що не підлягають обов’язковій реєстрації (наприклад, встановлення факту родинних відносин між фізичними особами). Як наслідок, особа може встановити такий юридичний факт не інакше, як за рішенням суд. А тому в указаному випадку заявнику достатньо лише зазначити причини неможливості одержання необхідного документу.

12. Обов’язковими умовами здійснення права на звернення до суду в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, є: 1) дотримання правил підсудності справи; 2) дотримання встановлених законом вимог щодо форми і змісту заяви; 3) наявність у представника заявника належним чином оформлених повноважень на ведення справи; 4) сплату судового збору; 5) наявність у заявника цивільної процесуальної дієздатності; 6) надання довідки про неможливість отримання чи відновлення втрачених документів.

13. Убачається за необхідне ст. 257 ЦПК України доповнити частиною наступного змісту: «Заява фізичної особи, яка проживає на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення подається до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця її проживання».

14. Недотримання загальних передумов права на звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення в сімейних відносинах, є підставою для відмови у відкритті або закриття вже відкритого провадження у справі. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до суду є залишення заяви без руху або її повернення.

15. Відкриття провадження у справах окремого провадження породжує лише правові наслідки процесуального характеру, оскільки наслідки матеріально- правового характеру можуть виникати лише при відкритті провадження у справах, що стосуються спору про право.

16. Законодавцем надана диспозитивна можливість проводити суддею попереднє судове засідання загалом і у справах окремого провадження, зокрема. Таким чином, дослідивши матеріали конкретної справи про встановлення факту, що має юридичне значення в сімейних відносинах, суддя може самостійно визначитися з необхідністю та доцільністю проведення попереднього судового засідання в такій справі.

17. У ч. 6 ст. 130 ЦПК України визначено невичерпний перелік дій, які вчиняє суддя в разі, якщо спір у справі позовного провадження не врегульовано. Однак, правові приписи, закріплені в ч. 6 ст. 130 ЦПК України можуть бути застосовані до справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, лише вибірково. Зокрема, суд, здійснюючи підготовку до судового розгляду такої справи, уточнює вимоги заявника; вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; з’ясовує, які докази подані чи подаються заявником та заінтересованими особами для обґрунтування своїх доводів чи заперечень щодо невизнаних обставин; за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи вирішує питання про витребування доказів, виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів; у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд письмових і речових доказів; вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду; визначає час і місце судового розгляду.

18. Суди розглядають справи, зокрема, що пов’язані з сімейними відносинами, не лише у порядку позовного провадження, а й окремого. У таких справах заявник також зобов’язаний подати всі наявні в нього докази. Тому словосполучення «позовного провадження» у ч. 2 ст. 27 ЦПК України повинно бути видалене.

19. Суд, розглядаючи справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, зобов’язаний роз’яснити особам, які беруть участь у справі, їх право на проведення закритого судового розгляду чи закритого судового засідання.

20. Наявні всі підстави правові наслідки неявки в судове засідання позивача і відповідача у справах позовного провадження застосовувати до заявника і заінтересованих осіб у справах окремого провадження (у тому числі про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах), незважаючи на особливості їхнього процесуального статусу.

21. Хоча заявниками у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, можуть бути лише фізичні особи, тим не менш встановлення такого факту не пов’язане із визначенням волевиявлення заявника безпосередньо під час судового розгляду. Тому заявник у зазначених справах може брати участь як особисто, так і через свого представника.

22. Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, то незалежно від підстав відмови органу ДРАЦСу поновити відповідний запис, суд оцінює не лише належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок усіх доказів у справі в їх сукупності.

23. Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; наявність або відсутність встановлюваного юридичного факту; яка правова норма підлягає застосуванню до цього факту; чи слід заяву задовольнити або відмовити в її задоволенні.

24. Вступна частина рішення суду у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, повинна містити час та місце його ухвалення; найменування суду, що ухвалив рішення; прізвище та ініціали судді; прізвище та ініціали секретаря судового засідання; імена (найменування) заявника і заінтересованої особи, які брали участь у справі; предмета заявленої вимоги.

25. В описовій частині рішення суду у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, зазначаються відомості про сімейно-правовий юридичний факт, встановлюваний судом, мету його встановлення; узагальнений виклад позиції заінтересованої особи; пояснення осіб, які беруть участь у справі; висновки органів державної влади, якщо вони брали участь у справі; інші докази, досліджені судом, на підставі яких суд установлює вказаний факт.

26. Мотивувальна частина рішення суду у справах про встановлення факту, що має юридичне значення в сімейних відносинах, повинна містити: встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; зазначення наявності чи відсутності сімейно-правового юридичного факту; підтвердження можливості досягнення мети, зазначеної в заяві, у разі наявності сімейно-правового юридичного факту; назву, статтю, її частини, абзац, пункт, підпункт закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуальний закон, яким суд керувався.

27. У резолютивній частині рішення суду у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, зазначається висновок суду про задоволення заяви або відмову в задоволенні заяви повністю чи частково; висновок суду по суті заявлених вимог; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

28. У справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, суд лише встановлює певний юридичний факт, але не вирішує питання про права та обов’язки заінтересованих осіб. Тому здійснення суб’єктивного права, яке пов’язане із встановленим сімейно-правовим фактом, відбувається за межами окремого провадження.