Висновки до другого розділу

У СРСР з усіх складових містобудівної діяльності проводився розвиток капітального будівництва у відриві від інших складових містобудування. Навіть у нормативно-правових актах тієї епохи термін містобудування не використовувався.

Визначення містобудування (містобудівної діяльності) уна законодавчому рівні відбулося тільки за часів незалежності України, але дефініція, що закріплена у чинному законодавстві не враховує всіх істотних ознак такої діяльності, крім того не дозволяє запровадити у вітчизняному законодавстві вимоги ЄС до розвитку територій.

Критеріями, що дозволяють визначати капітальне будівництво як самостійну господарсько-правову категорію є господарська мета при проведенні будівельних робіт, відповідний суб’єктний склад (замовник - суб’єкт господарювання або це органи державної влади, місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а підрядник - підприємець), складність організаційних та технологічних форм, характер будівельних робіт та специфіка правового регулювання, характер та відповідний результат будівельних робіт. З урахуванням теоретичної та практичної цінності категорії «капітальне будівництво», пропозиції про відмову від його застосування у чинному законодавстві та правовій теорії є передчасними. Техніко-економічні особливості становлять дві великі групи (особливості результату та виконання роботи), вони мають враховуватись при проведенні господарсько-правової оптимізації.

Генеральна схема розвитку території України має стати документом, обов’язковим до виконання всіма суб’єктами господарських правовідносин. Підґрунтям для запровадження державних програм розвитку капітального будівництва мають стати довгострокові взаємоузгоджені плани територіального розвитку всіх рівнів (населений пункт, район, область, країна) як частини територіального простору Європи з урахуванням положень Перспективи Європейського територіального розвитку ESDP, 1999 року та Керівних принципів сталого просторового розвитку Європейського континенту (Керівні принципи CEMAT, 2000 року). Необхідно забезпечення широкої участі громадськості у їх підготовці, що може бути запорукою узгодження різнорідних приватних та публічних інтересів, які існують при проведенні капітального будівництва, для чого відповідно до стандартів ЄС необхідно створити електронну базу доступу до планів просторового розвитку всіх рівнів.

Чинне законодавство України з питань регулювання земельних відносин передбачає механізм набуття права власності, права користування на сформовані земельні ділянки як шляхом проведення земельних торгів (аукціонів), так і без їх проведення на підставі відповідного рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Для забезпечення рівного доступу забудовників до земельних ресурсів та забезпечення надходження додаткових грошових коштів до місцевих бюджетів необхідно надавати перевагу першому способу надання землі під забудову. Поряд з цим потребує подальшого вивчення та удосконалення порядок проведення зонування земель не тільки в межах населених пунктів, а й за їх межами, тобто на всій територій України, порядок формування архітектурно- ландшафтного середовища в межах населених пунктів тощо. З метою отримання економічного ефекту від використання земельних ділянок державної чи комунальної форми власності доцільно в договорах оренди таких земельних ділянок прописувати автоматичний порядок зміни розміру орендної плати у випадку підвищення розмірів річної орендної плати за землю, розмірів земельного податку без внесення будь-яких змін до договорів оренди земельних ділянок.

Можливим господарсько-правовим засобом стимулювання забудовника до дострокового завершення будівельних робіт є застосування понижуючого коефіцієнту нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що використовується для визначення розміру орендної плати.