Висновки до другого розділу
1. Механізм попередження та протидії адміністративним правопорушенням являє собою сукупність елементів, цілеспрямоване, послідовне й узгоджене здійснення яких мають планованим наслідком зменшення кількості скоєних адміністративних проступків у порівнювані періоди часу та за схожих умов, а також зменшення психологічної настроєності на їх скоєння.
Механізмом завжди є сукупність складових, які мають функціонувати одночасно, скоординовано, узгоджено, щоб зрештою виявилася виконаною покладена на цей механізм функція; його функціональність визначається його соціальними результатами у порівнювані періоди часу, досягнутих за відносно незмінних обставин. Головна мета створення такого механізму полягає у фактичному зменшенні кількості вчинених проступків у різних сферах державного і громадського життя та зниженні суб’єктивної готовності до їх скоєння. Уявлення про механізм може бути повним за умови поєднання в його розумінні організаційного та функціонального підходів; його статичними елементами є суб’єкти й об’єкт, стосовно якого механізм функціонує; динамічними (функціональними) - те, за допомогою чого між суб’єктами та об’єктом відбувається взаємодія.2. Суб’єктний склад механізму попередження та протидії адміністративним правопорушенням охоплює, зокрема, органи державної влади й місцевого самоврядування; спеціалізовані правоохоронні органи; підприємства й установи різних форм власності; інститути громадянського суспільства; окремих громадян.
3. До заходів попередження адміністративних правопорушень запропоновано віднести й усі методи, способи та прийоми правового виховання громадян, яке здійснюється уповноваженими суб’єктами, оскільки формування позитивної правової свідомості, високої індивідуальної правової культури є найефективнішим заходом запобігання вчиненню особою адміністративних правопорушень.
4. Загальне попередження охоплює певний комплекс державно-правових заходів, спрямованих на утримання громадян від учинення правопорушень.
На відміну від спеціального попередження, яке має ретроспективний характер і реалізується лише після вчинення правопорушення, загальне попередження має активний характер, є своєрідною перешкодою до вчинення суспільно шкідливих діянь. Застосування заходів адміністративної відповідальності, безумовно, є реальним правовим засобом попередження та протидії вчиненню нових адміністративних правопорушень як особою, яку вже притягнуто до адміністративної відповідальності, так й іншими особами, для яких факт реального притягнення винуватих осіб до адміністративної відповідальності є вагомим, значущим попередженням про неприпустимість і про невигідність вчинення проступку.5. До заходів адміністративного припинення відносять відповідну групу заходів адміністративного примусу, яка характеризується, насамперед, тим, що їх застосування обумовлене реальною протиправною ситуацією. Вони спрямовані на припинення (переривання) певної ситуації (поведінки), встановлення особи порушника, з’ясування всіх обставин справи й застосування до порушника адміністративного стягнення (вимога припинити протиправну поведінку, адміністративне затримання, вилучення речей і документів, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами та огляд їх на стан сп’яніння; заходи фізичного впливу тощо).
6. В Україні існує, хоча і не зовсім досконала, але все ж цілком достатня, нормативна основа для визначення й адекватного застосування адміністративних стягнень щодо порушників. Однак на практиці, як і у випадку із заходами адміністративного припинення адміністративних правопорушень, у нашій країні існують суттєві проблеми з належним використанням заходів адміністративно-правового стягнення.
7. Повноваження суб’єктів у сфері попередження адміністративним правопорушенням, мету, методи і засоби, основні моменти координації відповідної діяльності доцільно визначити в окремому спеціалізованому законі.
8. Автор пропонує розрізняти поняття «попередження», «профілактика» та «запобігання» критеріями. Первинним, більш абстрактним поняттям, що охоплює поняття «профілактика» та «запобігання», є поняття «попередження». Щодо розмежування два інші поняття, які позначають відповідні соціальні процеси, автор пропонує розрізняти за критеріями суб’єктів здійснення, об’єктів впливу, сфери застосування, методів і заходів, нормативно-правової основи, особливих критеріїв ефективності.
Еще по теме Висновки до другого розділу:
- Висновки до другого розділу
- Висновки до другого розділу
- Висновки до другого розділу
- Висновки до другого розділу
- Висновки до другого розділу
- Висновки до другого розділу
- Висновки до розділу 2
- Висновки до розділу 1
- Висновки до розділу 3
- Висновки до розділу 4
- Висновки до розділу 4
- Висновки до розділу 3
- Висновки до розділу 1
- Висновки до розділу.
- Висновки до розділу 2
- Висновки до розділу.
- Висновки до розділу 1
- Висновки до розділу 3.
- Висновки до розділу 2