<<
>>

Висновки до розділу 1

Завершуючи цей розділ, можна зробити такі висновки:

1. Звернення до теоретичних проблем однієї з найменш досліджених категорій цивільного права - цивільно-правових відносин у сфері здійснення медичної діяльності, їх всебічний аналіз має прискорити адаптацію вітчизняного цивільного права до найкращих його моделей, що склалися в світі.

2. Необхідність дослідження і всебічного аналізу сутності цивільних правовідносин у сфері здійснення медичної діяльності зумовлена також появою нових категорій у цивільному праві, зумовлену інноваціями у галузі медичної діяльності (наприклад, медична діяльність, медичні правовідносини).

Змінюються правові засоби та методи впливу на медичну сферу і зв’язки суб’єктів у сфері здійснення медичної діяльності, тому змінюється і характер взаємозв’язку правових норм та медичних відносин, що також знаходить прояв у зміні сутності цивільних правовідносин.

3. Правовідносини у сфері здійснення медичної діяльності, що виникають між лікарем і пацієнтом, є за своїм характером цивільно-правовими.

4. Будь-яке правовідношення є способом перетворення або умовою існування відносин при здійсненні медичної діяльності. Медичні відносини існують тривалий час і тому можемо стверджувати, що з часом вони можуть врегульовуватися нормами права та стати медичними правовідносинами. Цивільні правовідносини є умовою руху і способом конкретизації медичних відносин в суспільстві, а також вони є засобом закріплення медичних відносин, які виникають між всіма суб’єктами права.

5. Для більш простих процедур, замість обов’язку піклування, треба застосовувати зобов’язання результату. Лікар і пацієнт перебувають в особливих договірних цивільно-правових правовідносинах. Таким чином, правовідносини при здійсненні медичної діяльності є цивільно-правовими.

6. Поки що немає підстав стверджувати, що медичне право сформувалося як галузь, оскільки ті відносини, що виникають у сфері здійснення медичної діяльності, регулюються різними нормами різних галузей права за допомогою різних методів. Немає єдиного предмета і єдиного методу регулювання цих відносин. Там, де йдеться про відносини, що виникають з договору або при відшкодуванні шкоди, їх регулюють норми цивільного законодавства або загальні засади цивільного права.

7. Виділяємо ознаки цивільно-правових відносин з надання медичної допомоги: 1) юридична рівність сторін, якими виступають пацієнт та лікувальний заклад у договірних відносинах з надання медичної допомоги та їх непідпорядкованість одна одній; 2) вільний вибір пацієнтом лікаря та методів лікування; 3) наявність в обох сторін суб’єктивних цивільних прав та обов’язків, у разі порушення яких виникає можливість застосування цивільно-правової відповідальності та звернення до суду за захистом порушеного права;

4) правовідносини з надання медичної допомоги регулюються нормами цивільного законодавства та договором.

8. Особливість медичних правовідносин полягає у такому: 1) надання медичної допомоги має за мету поліпшення здоров’я пацієнта і його видужання, яке залежить від рівня знань та досвіду лікаря. Лікар є фахівцем своєї справи і сам вибирає метод лікування, а пацієнт, якщо довіряє лікареві, зобов’язаний дотримуватися рекомендацій лікаря. Таким чином, пацієнт дотримується умов лікування або відмовляється від лікування; 2) позитивний результат лікування не може бути повністю гарантований лікарем або лікувальним закладом, оскільки результат залежить від індивідуальних особливостей організму пацієнта; 3) при наданні медичної допомоги відсутній речовий та майновий результат; 4) держава бере участь та втручається у правовідносини між лікарем та пацієнтом шляхом встановлення державних стандартів у формі клінічних протоколів; 5) в окремих випадках лікар не несе відповідальності за результат своєї діяльності;

6) домінуючим у взаємовідносинах між пацієнтом і лікарем є довіра; 7) лікар вільний у виборі методу лікування хворого.

І саме це є ознакою «піклувального» зобов’язання.

9. Медичні правовідносини - це суспільні відносини у сфері здійснення медичної діяльності, а саме в медицині, які врегульовані нормами цивільного права, адміністративного тощо, тобто нормами різних галузей права, що може свідчити про певну комплексність законодавства у цій сфері. Медична діяльність - це сукупність дій медичних та фармацевтичних працівників з надання медичної допомоги чи послуги пацієнту в межах правових (за умови отримання ліцензії) та етичних (клятва Гіппократа) норм, як свого роду єдиний технологічний процес відповідно до стандартів якості медичної допомоги, встановлених МОЗ в галузі охорони здоров’я, яка здійснюється на платній чи безоплатній основі. Слід зазначити, що медична діяльність може регулюватися нормами як приватного, так і публічного права. Медична діяльність є різновидом професійної діяльності, в результаті якої виникають відносини, сторонами яких є лікар (медичний заклад) і пацієнт. У цих відносинах дії лікаря вважаються діями його працедавця (медичного закладу).

10. Можна назвати такі характерні особливості цивільних правовідносин у сфері медичної діяльності: відносини виникають на основі юридичного факту - договору, або завдання майнової чи немайнової шкоди; методом регулювання цих відносин є здебільшого диспозитивний, а у випадках, передбачених законом, застосовується імперативний метод; об’єктом медицини є життя і здоров’я людини, а також суспільне здоров’я; основними засадами участі сторін є рівність, незалежність та вільне волевиявлення учасників цих відносин; медична діяльність здійснюється задля отримання прибутку або без такої мети; метою є відновлення стану здоров’я особи, покращення самопочуття, відновлення психічної рівноваги та надання первинної швидкої медичної допомоги.

11. Медичний заклад не може мати стосовно пацієнта в процесі надання самої медичної допомоги адміністративно-владних повноважень Характерним елементом регулювання цивільних правовідносин є диспозитивність, свобода волі. Отже, питання про галузеву приналежність правової регламентації відносин пацієнта і медичного закладу при наданні медичної допомоги повинно вирішуватися на користь цивільного права. Відносини, що виникають безпосередньо між лікарем (медичним закладом, працівником якого є лікар) і пацієнтом в процесі надання послуги, залишаються цивільно-правовими, виходячи з підстав їх виникнення, змісту та обсягу прав і обов’язків, якими наділяються сторони даного правовідношення.

12. Правовідносинам у сфері медичної діяльності властиві ознаки, що дозволяють застосувати до них цивільно-правовий метод правового регулювання, а саме: 1) ці відносини є по суті послугою, тобто видом діяльності, на яку поширюється цивільно-правова регламентація; 2) медичні послуги мають майновий і відплатний характер, тому підлягають не тільки охороні, але і цивільно-правовому регулюванню.

13. Правовідносини між лікарем та пацієнтом будуються на засадах рівності, за бажанням людина може отримати і відплатну медичну допомогу, а безоплатна при цьому є альтернативою, яка забезпечує конституційні права на життя і охорону здоров’я. У зазначених відносинах обидва суб’єкти - пацієнт і медичний заклад - виступають як рівні, що є характерною ознакою для цивільно- правових відносин. Ознаки владного підпорядкування відсутні, пацієнт наділений правом брати участь у власному лікуванні.

14. Якість надання медичної допомоги залежить від вимог, що випливають із прогресивності та технічного рівня методів дослідження, які використовуються, достатність інформації для вирішення проблемних ситуацій, обґрунтування висновків та рекомендацій, належне оформлення результатів дослідження.

Надання медичної допомоги має на меті саме оздоровлення людини або підтримку здоров’я, її надання неминуче пов’язане із здійсненням специфічної професійної діяльності, право здійснювати яку має бути спеціально підтверджене.

15. Специфіка відносин між лікарем та пацієнтом зумовлені: а) особливим положенням суб’єктів - лікаря (медичного закладу) і пацієнта - (об’єктивна залежність пацієнта від дій лікаря, його бажання позбавити від болю, страждань, при одночасному володінні знаннями, недоступними в більшій своїй частині пацієнтові); б) особливим характером самої правової регламентації відносин, що пов’язують лікаря (медичного працівника) з пацієнтом, тобто неможливість всю різноманітність ситуацій «підігнати» під стандартні рамки нормативного регулювання; в) особливим характером відповідальності - коли відсутність результату надання самої медичної послуги не є підставою для застосування заходів відповідальності до виконавця медичної послуги.

16. Усі випадки надання медичних послуг, що мають на меті підтримку, поліпшення, корекцію стану здоров’я людини, здійснюються в рамках цивільно- правового регулювання, крім конкретних примусових заходів медичного впливу. І тут можливі два правові режими: а) на підставі укладеного пацієнтом і виконавцем медичної послуги договору на надання медичної допомоги; б) якщо пацієнт перебуває у стані, коли він не здатний виявити свою волю (непритомний стан, недієздатність) - в порядку дії в чужому інтересі без доручення.

17. Пацієнт має право залишити медичний заклад і перервати лікування на власний розсуд (незалежно від стану здоров’я), що випливає зі свободи укладення договору. Це право обмежується у тому випадку, коли своїм рішенням він ставить під загрозу здоров’я інших (наприклад, інфекційний хворий або психічно хворий, що є на примусовому лікуванні, не можуть залишити місце лікування). Пацієнт має заявити про свій намір. Якщо цей порядок порушено, то такий факт документується, а також про нього у разі необхідності повідомляються відповідні органи влади.

18. Виділено такі підстави припинення цивільних правовідносин у сфері здійснення медичної діяльності: 1) виконання сторонами своїх обов’язків; 2) спільна домовленість сторін (сторони спільно дійшли висновку, що у такій формі немає сенсу в подальшому лікуванні); 3) сторона, яка в односторонньому порядку відмовляється від договору, повинна направити письмову пропозицію про зміну чи відмову від договору іншій стороні за договором); 4) зміна пацієнтом лікаря або медичного закладу. Це право обмежується в тому випадку, коли своїм рішенням він ставить під загрозу здоров’я інших (наприклад, інфекційно хворий або психічно хворий, які перебувають на примусовому лікуванні, не можуть залишити місце лікування); 5) смерть пацієнта. Смерть не припиняє існуючого зобов’язання між пацієнтом та лікарем, на відміну від інших правовідносин, наприклад права власності.

<< | >>
Источник: БУЛЕЦА СІБІЛЛА БОГДАНІВНА. ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У СФЕРІ ЗДІЙСНЕННЯ МЕДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ. ДИСЕРТАЦІЯ на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Одеса - 2016. 2016

Скачать оригинал источника

Еще по теме Висновки до розділу 1:

  1. 2.1. Поняття та класифікація суб’єктів, які надають послуги у сфері освіти
  2. 2.2. Легітимація діяльності суб’єктів, які надають послуги у сфері освіти
  3. Висновки до розділу 2
  4. СУДОВА ПРАКТИКА:
  5. Конституція України (28 червня 1996 р.)
  6. Розділ 7. Державна служба в українських регіонах Австрійської (Австро- Угорської) монархії (1772-1918 рр.)
  7. Про затвердження Інструкції про зміст, оформлення і порядок подання в ДКЗ України матеріалів з геолого-економічної оцінки запасів вугілля і горючих сланців
  8. Глава 2 ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ
  9. Обліки. Основи класифікації інформаційно- пошукових систем підрозділів МВС та інших відомств
  10. Поняття юридичного тлумачення
  11. ВСТУП
  12. 1.3. Процесуальний статус осіб, які беруть участь у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення
  13. 3.1. Провадження у справах про встановлення фактів, що тягнуть за собою виникнення, зміну чи припинення сімейних правовідносин
  14. ВСТУП
  15. Система суб’єктів здійснення контролю за нотаріальною діяльністю та їх адміністративно-правовий статус
  16. Владні повноваження окремих державних правозахисних інституцій щодо протидії дискримінації за ознакою інвалідності
  17. РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ
  18. РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ США
  19. Висновки до розділу 1
  20. Предмет розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -