<<
>>

Політично-суспільний лад України й внутрішна політика Хмельницького в 1654—1657 pp.

Ha українських землях повстала козацько-у- країнська держава. Її можна тому так назвати, що головним чинником, який її збудував, була козаччина. Ця держава обіймала майже всі українські землі, а саме: Київщину, Чернигівщину, Брацлав- щину, Волинь, Полісся й Запорожжя.

Тільки Галичина, Холмщина й Підляшша не входили в склад української держави, бо ці краї були ще під Польщею, і так само Буковина і Бесарабія, які належали до Молдавії, та Закарпатська Україна, що належала до Семигородської держави. Повстання української держави e фактом незвичайної ваги в дальшій історії українського народу і воно показує незвичайно скору еволюцію на політичнім полі, яка відбулася на терені України. Перед виступом Хмельницького український народ був під чужим пануванням. Ty частину, що була під Польщею, можна поділити на чотири категорії що до свого політичного світогляду. Одна категорія стояла при польській політичній ідеольоґії, вважаючи польську державу охороною свого істнування. Сюди належали вищі українські суспільні верстви: українська шляхта, міщанство йдуховенство.Другу складали люде, які належали до.тих самих українських суспільних верств, але в яких ще жила традиція давньої української державности. Вони симпатизували з давньою українською історичною традицією, хоч ця симпатія мала тільки чисто платонічне значіння і до діла в напрямі незалеж- ности України ці люде не були здібні. A в тім людей з такими поглядами не було багато, це був тільки невеликий гурт, що губився в цілій українській масі. Третя категорія української суспіль- яости відносилася ворожо до польської держав- ности; вона складалася з нижчих верств, передовсім з селянства. Четверта врешті категорія була де степова українська людність, запорозька козаччина, яка живучи в примітивних суспільних і політичних обставинах, ставилася ворожо не тільки до польської державности,але взагалі до державности, як вона тоді представлялася в Европі. Істнування таких чотирьох світоглядів, між якими деякі були як найбільшими контрастами, як особливо світогляд Українця — степовика й Українця хлібороба s польською політичною ідеольоґією, не допускало до згуртування усіх творчих сил української суспільности.

Але виступ Хмельницького в 1648 p., його війна з Польщею на чолі козаччини й рівночасно з тим соціяльна революція українських селянських мас змінили цілковито світогляд української суспільности. Протягом кількох років кристалізувалася українська нація, яка концентрувалася коло української точки тяжкости, якою стала ідея української державности. Ця кристалізація не пішла одначе легко й все таки не могла в такім короткім часі, від 1648 року до смерти Богдана Хмельницького в 1657 p., зовсім усунути ці контрасти. Але поступ був дуже великий і це уможливило збудування великим гетьманом української держави.

Ha перше місце між усіма суспільними кля- сами стало козацтво. Воно перейшло величезну еволюцію, чи радше сказатиб революцію. Наслідком погрому в 1638 році козаччина була зігнана з хліборобської України й обмежена на запорозькі степи. Десять років проживання тільки на степах мусіло зробити свій вплив, і козаччинасталазнову виключно степовим появом, як це було в перших часах її істнування. Тепер, увійшовши знову в хліборобську Україну й ставши тут міцною ногою, козацтво не мало охоти звідси вступатись.

По вигнанню магнатів з України воно захопило їх землю в свої руки. Ця земля стала почасти державною землею, приділи з якої віддавано до вжитку козацьким урядовцям, решта стала приватною землею козацтва. Але й та земля, що була звязана з урядовим становищем, стала опісля, по Хмельницькім приватною власністю родів, що їх члени належали до козацьких урядовців. До такого поставлення земельної справи причинилося те, що між козацтвом було багато людей, які не з титулу своєї приналежности до козацтва, а ще перед тим належали до української шляхти чи міщанства, мали свою земельну власність. Звісно бо, що козаччина, особливо від часів Хмельницького, складалася з ріжних суспільних верств. Тут побіч селян були також шляхгичі, міщане, поповичі то що. Взагалі з усюго видко, що українська держава мала в собі численну суспільну верству, яку називано „городовим козацтвом". Її можна назвати хліборобською козаччиною, бо ї ї ма- теріяльною підставою було хліборобство. Ци козацька верства пригадувала своїм становищем в українській державі шляхту в тодішніх європейських державах. Вона мала упривілейоване становище й тут в українській державі в її руках була адміністрація й судівництво, а разом з тим вона, одинока з суспільних, верств, сповняла військову службу. Козаччина ділилася на старшину, яка відповідала шляхетській аристократії в європейських державах, і на рядове козацтво, яке була тим, чим була в Европі дрібна шляхта. I тимча- сом, як рядове козацтво вийшло зі селянства ^ дрібного міщанства, старшина козацька побіч лотомків давнього січового козацтва мала між co- бою багато українських шляхтичів. Усі вони признавали зверхність української держави. Одні з ідейного погляду, бо для них українськадержава була відновленням давньої історичної традиції часів політичної незалежности України княжої доби* инші — просто тому, щоби не втратити своїх no- сілостей на Україні, або врешті з антагонізму до польських магнатів на Україні.які своєю безоглядною експанзією, загрожували існуванню, дрібнішої шляхти. Приступлення української шляхти до козацтва мало дуже корисні наслідки. Воно дало козацтву інтелігентні сили, які були дуже потрібні при будові української держави. Воно відірвало козаччину від „степового світогляду", відсунуло його від Січи, та зблизило до культурної Европи.

Таким чином козацька верства стала творчим чинником при будові української держави й цю державу будувала під проводом великого гетьмана. Істнування цієї верстви було тісно звязане з істнуванням незалежної України. Історичкі події показали аж надто добре, що в Польщі ця верства ніколи не могла би дійти до такого суспільного й політичного становища, яке вона мала те- пер.Українськадержава лежалавінтересі козацтва й це зрозуміли дуже добре ті, що боялися присягати цареві в 1654 році. Тільки завдяки цьому міг Хмельницький входити в союз чи то зі Семигоро- дом, чи то зі Швецією. Він знав, що інтелігентна частина козацтва стане все при ньому, хочби треба було зовсім відкрито зірвати з Москвою, а козацька маса піде за козацькими провідниками й за його авторитетом.

Найближчою під суспільним поглядом до хліборобського козацтва була українська шляхта, яка не покозачилась, але признала українську державу. Ця шляхта стояла в перших роках по- івиступі Хмельницького здалека від визвольної боротьби українського народу. Хоч акція Хмельницького йшла своїми шляхами, що мали в перших роках діяльности Хмельницького запровадити тіль- к.і до привілеїв для козаччини, то одначе була ця -акція занадто звязана з соціяльною українською революцією, що розвинулася рівнобіжно з нею. .A соціяльна.революція так,як вона представлялася в 1648—1649 роках, означала знищення шляхти без огляду на її національність.До такої революції не могла шляхта поставитися інакшеякнеґативно.

I це перешкодило тому, що українська шляхта тільки невеликою частиною пішла в ряди козаччини. Відколи одначе соціяльна революція заломи- .лася в 1649 році, а акція Хмельницького пішла виразно на шлях тільки чисто-козацької політики, відтоді Хмельницький перестав бути для цієї верстви небезпечним, а коли далі показувалося,що на українських землях повстає українська держава, оперта на станових привілеях, тоді ця шляхта не бачила причини ставитися неґативно до української держави. Вона таки віддавалася під опіку гетьмана, бо не вірила, щоби на українських землях могла знову вернути польська влада. I тому шляхта, діставши запевнення власности своїх маєтків і шляхетську.самоуправу,вертала наУкраїну, яка була в козацьких руках і з якої вона була втекла наслідком соціяльної революції. Але згодом українська держава стала навіть атракцією для української шляхти й то навіть спольщеної, римо- католицької, яка мешкала на землях, що ще не дісталися під власть гетьмана. Це було в послідніх роках гетьманування БогданаХмельницького,вчасі, коли українська держава стояла на верху своєї слави й могутности. Між иншим в 1657 році зголосилася до підданства гетьманові пинська шляхта.

Непокозачена українська шляхта була другим дуже важним чинником при будові української держави. Звязавшися раз з Україною, вона мусіла стояти вірно при ній, бо тільки істнування української держави могло охоронити її від репресій з польського боку за відступлення від польскої дер- жавности.

Українське православне духовенство теж перейшло протягом девятьох років від 1648 року важну еволюцію.'В початках війни Хмельницького а Польщею воно стояло до козаччини досить здалека. Спілка козаччини з православною церквою за Петра Конашевйча Сагайдачного пішла в не- память, відколи козгччина вступила на радикаль- ніший шлях у своїх відносинах до Польщі. A в тім. міу< вищим православним духовенством прийшла до переваги консервативна течія, яка держаласн польської державної ідеї. Розриву з Польщею це духовенство не хотіло тим більше, що відносини польських політичних чинників до православної, церкви стали ліпшими, ніж це було пегед Сагайдачним. Хоча православна церква в Полыці не мала тих прав, що латинська, то всеж вона мала свою автономію.якуне зачіпив ніхто.бовласть щ.р- городського патріярха була дуже невеликою.Пра- вославне духовенство не мало охоти перемінювати польську державу на московську, не зважаючи на православний характер цівї послідньої, бо спілка з Москвою означала дійсну залежність української православної церкви від московського патріярхату. 1 тому в 1654 році, коли дійшло до унії України з Москвою, вище духовенство рішучо обстоювало незалежність української православної церкви й не хотіло присягати цареві. Тодішній київський митрополит Сильвестер Косів заявиЬ. що він ие буде- присягати московському цареві, й що він взагалі не признає ніякої світської власти. Цей послідній висказ є доказом, що українській церкві не були чужими погляди, які давно витворилися в Европі, а це віддалювало, розуміється, українську церкву від московської, яка таких західних впливів до себе не допускала.

Так само не хотіло православне духовенство вязатися з козаччиною. Воно не хотіло козацько- українського панування,бо боялося побіди соціяль- ної революції, яка в перших часах Хмельнищини звязалася з козацтвом.А соціяльна революція була через те небезпечна,що вона по знищенню великої земельної власности, яка була в світських руках, могла опісля стати фронтом проти великих церковних земельних маєтків. Але була між православним духовенством також і друга течія, яка прихильніше дивилася на козаччину, вважаючи спілку з нею можливою. Це стало особливо ясним тоді, коли польське панування дуже захиталося на українських землях по великих побідах Хмельницького, а козаччина ставала чим раз міцніше на Україні. 3 тим фактом треба було рахуватися, і тому, коли Хмельницький вїзджав у 1649 році до Київа, православне духовенство витало його з великими почестями. A коли українська держава зачала будуватися й про поворот польської влади на землях східної України не було мови, українське духовенство звязалося тісно з нею, тим більше, що нова українська державапри своїм суспільнім і політичнім ладі зовсім добре оберегала інтереси української православної церкви. Незалежна українська держава стала дуже міцною підпорою автономії поавославної церкви наУкраїні й це мусіли дуже добре розуміти українські духовні круги. Некорисним фактом було тільки те, що не всі українські землі знаходилися в українській державі, і що саме західно-українські землі, де були великі церковні маетки й звідки багато духовенства йшло на вищі церковні уряди на східній Україні, зосталися під Польщею. Це могло в дальшій консеквенції допровадити до відірвання цих земель від київської митрополії.

3 усіх суспільних верств на українських землях перейшло найменші зміни міщанство наслідком упадку польського панування. Міста з німецьким правом були в Польщі своїю роду „державами в державі4 так само як і в Німеччині, і з таким характером вони зосталися і в українській державі. Одна тільки настала зміна. Німецьке мій- ське право, вироблене ще в середніх віках звязане було дуже тісно з латинською церквою і таким чином всюди там, де було впроваджене, ставляло латинників на першому місці зі шкодою ісповідни- ків иншої віри. A що латинство означало на українських землях польськість, то таким чином німецьке право дуже причинилося до спольонізуван- ня українських міст. Повстання української держави мусіло положитй цьому кінець і -українсокі міста; хочби з німецьким правом, муеіли зостатися українськими, бо про обмежування православних по містах не могло тоді бути мови. A що до мен- піих міст, то вони були дуже тісно звязані з українською державою і з пануючою в ній козацькою Верствою. їх мешканці були почасти вписані в козацький реестр і тому підлягали козацькій юрисдикції. .Дрібне міщанство взяло велику участь у війнах з Польщею, воно дуже яокозачіло, а через те часть його користувалася козацькими привілеями. Це вийшло на користь дрібного міщанства, 9 тому й ціле міщанство, як суспільна верства, $уло вдоволене з того, що на місце польської млади прийшла українська влада.

Дуже важні хвилі переживало українське селянство за часів Хмельницького. Bo4Ho зараз п6 перших його побідах підняло велике повстання з ціллю повалити на них пануючий суспільний лад. I тому, коли Хмельницький на чолі козаччини виступив до війни з Польщею, то селянство солідаризувалося з тим і на чолі своїх ватажків теж провадило боротьбу з Польщею. Численні ватаги українських селян взяли тоді участь у цій боротьбі, осередком якої по українськім боці були всеж таки козацькі війська. Соціяльна революція обняла всі східно-українські і деякі західно-українські землі, а саме Галичину й Волинь. 1648 і 1649 pp., це часи найбільшого розцвіту соціяльної революції. Відколи одначеХмельницький відступивзпідЗамостя вкінці 1648 року,вивів свої війська з західно-укр. земель, відтоді зачався упадок соціяльної революції. Зборівський договір ствердив це в цілій основі, бо в ньому не згадано ні словом про селянство. Це означало, що козаччина й селянство мали свої осібні інтереси. Козаччина боролася за свої привілеї в польській державі, а селянство боролося за повалення суспільного ладу на українських землях. Всеж таки соціяльна революція принесла користи українському селянству, хоча певно не такі, яких воно собі бажало. Передовсім, значна частина селянства була принята в козацтво і таким чином дістала козацькі привілеї. Давні кріпаки стали свідомими людьми, а захопивши землю по шляхтичах-маґнатах, вони вдержалися в посіданню на підставі козацького права володіння землею. Тільки та частина селянства, яка не ввійшла в козацьку верству, зосталася далі при панщині, хоча ця панщина була тепер лагідніщого характеру тому. іЦб в українській державі суспільне становище ані козацтЬа ані шляхти, яка дістала дозвіл знойу вблодіти своєю землею, не 'було таке мІцне, як становище шляхти й особливо польських магнатів на українських землях перед 1648 роком. Алейта- ка панщина була причиною невдоволення цієї частини селянства, тількиж воно не мало в українській державі небезпечних наслідків через те, що селянство було позбавлене своїх найрухливіших елементів, які увійшли в козацтво. He маючи потрібної організації, ні якоїсь програми крім нищення суспільного ладу, опертого на панщині, селянство починало по великім виладуванню своєї енергії в перших роках по виступі Хмельницького впадати в пасивність і остаточно погодилося зі своєю долею. A в тім, для рухливіших елементів, яким не пощастило стати хліборобом-козаком, зоставалася ще одна можливість: кидати хліборобську Україну і йти на Запорозьку Січ.

Тільки на самім початку виступу Хмельницького Січ мала політичне значіння, опісля за Богдана Хмельницького вона не відогравала майже ніякої політичної ролі, маючи за те далеко більше значіння під суспільним поглядом. Як довго Хмельницький провадив війну з Польщею і розвалював польське панування на Україні, так довго запорозькі козаки стояли при ньому.,Але з хвилею, як зачала будуватися українська держава і врешті e послідніх роках панування Хмельницького була зорганізована, відтоді міжхліборобсіксю Україною і. степовою,’ запорозькою козаччиною зачала творитися прірва.Суперечністьміжкультурою і.степом і цим разом показала своє. Між українською державою, та її частиною, Запорозькою Січчю, витворювався антагонізм на суспільному полі. По закінченню війни з Польщею йшлй на Січ усі ті неспокійні елементи, які вийшовши раз з нормального життєвого шляху, не могли вложитися знову в спокійне, оперте на управі поля життя.Ще гірше було те, що на Запорожжя йшли й ті люде, яким не пощастило дістати землю на Україні. Вони вважали себе покривдженими й наслідком цього ставилися неприхильно до української держави, що не сповнила навіть їх найскромніших бажань. A в тім проживання на степах серед примітивних економічних і суспільних обставин витворювало й далі, як і перед 1648 роком, тип Українця-сте- повика, нездатного погодитися з суспільним і економічним ладом, збудованим на європейський лад. Для нього всі суспільні й економічні нерівности, привілеї одних верств а пониження инших являлося чимось таким дивоглядним,що він волівсвою свободу на степу. Він носив однакову назву з хлі- боробом-козаком, але для нього хліборобська козаччина й особливо її старшина була несимпатич- па.Степовакозаччина мала зовсім інакші інтереси, як хліборобська Україна, й тому між ними не могло бути солідарности. Тим поясняється, що Січовики в 1649 році стали в опозиції до Хмельницького й вибрали собі осібного гетьмана. Такі опозиційні настрої переносилися з Запорожжа на хліборобську Україну й поширювалися між українським селянством і навіть хліборобським рядовим козацтвом. Вони були причиною, що суспільний лад на хліборобській Україні не міг стати на міцних підставах, бо всякий натиск згори викликував еміґрацію рухливіших елементів на Запорожжя, а це могло в дальшій консеквенції створити на За- порожжу таку суспільну й мілітарну силу, яка могла відважитися' на боротьбу з українською державою. Таким чином існування стелово* козаччини в сусідстві хліборобської козацько- української держави було дуже великою небезпекою для цівї держави.

Так виглядав суспільний лад в українській державі в другій половині панування Богдана Хмельницького. B засаді він був подібний до суспільного ладу зперед 1648 p. на українських аемлях, хоч усе таки e тут важні переміни. Упри- вілвйовані верстви зосталися тут і надалі, панщина, хоч у лагідніших формах, теж далі істнув. Але одно було знищене цілковито: висока земельна аристократія,,так звані польські „королевята" на українських землях. Це був дуже важний наслідок соціяльної революції й вовн козаччини з Польщею. Україна стала тепер менше аристократичною країною, бо точка тяжкости економічного й суспільного життя перенеслася на середню земельну власність, яку репрезентувало козацтво й шляхта, звязана з козацтвом. Більші посілости зосталися тільки при православній церкві, при деяких українських магнатах і при ранґових козацьких урядах, а передовсім при гетьманській булаві. Таким чином суспільний лад в українській державі не виказував суспільного перевороту, а тільки суспільні переміни.

Велику визвольну боротьбу українського народу з Польщею, що почалася в 1648 році, названо „Хмельниччиною". Назва остільки справедлива, що головною особою й провідником у боротьбі з Польщею був Богдан Хмельницький. Але імя великого гетьмана звязане передовсім з війнами козаччини в Польщею, з повсУанням української держави. 3 еоціяльною революціею вяжеться імя Хмельницького тільки припадково.завдяки особлив- шим обставинам. Богдан Хмельницький ніколи не був соціяльним революціонером, і ніколи не хотів соціяльного перевороту. Доказом цього & домагання поставлені Хмельницьким польській стороні в часі зборівських переговорів. Соціяльна революція втра-

тила свій розмах уже в 1649 році, але Хмельницький провадив війну з Польщею далі і серед того„ зачав будувати українськудержаву.І він прикладає руку до того, щоби як найскорше скристалізувався в цій державі суспільний лад по кількох роках, перевороту. Він є погляду, що українська держава мусить бути збудована на підставі такого суспільного ладу, який тоді існував в Европі.А підставою цього ладу булаби приватна земельна власність, а не „общинне" право московське, чи січове комуністичне. I тому Хмельницький признає дідичне право володіння землею козацтву й шляхті, яка признала суверенність української держави. Цього не було ні в Москві, ні на Січи. Він бачить конечність істнування панщини, бо без того не йшлаб ігоді земельна господарка, і конечність існування упривілєйованих верств: козацтва, шляхти, духовенства й міщанства. Козацтво для нього найголовніша підпора української держави й він його рішучо відмежовує від селянства. Козацтво для нього, це нова, українська шляхта, повстала на місці польської шляхти, що має такі самі обовязки ЩР до української держави, як польська шляхта що до польської. Цінною верствою є для гетьмана й шляхта й тому він приймає її до своєї держави без огляду на її віроісповідання, під одинокок> умовою признання зверхности українськоїдержави. B своїй суспільній політиці він натрапив на опозицію з боку селянства, яке не хотіло піддаватися панщизняним обовязкам. Це невдоволення з Хмельницького зумів зразу використати польський уряд. Він то головно причинився до того, що в 1656 році вибухнув бунт на Україні проти гетьмана. Гетьман здушив цей бунт залізною рукою й далі держався своєї суспільної політики. Що для нього існування Запорожської Січи з її примітивним суспільним підкладом не було бажане, цього можна Догадуватися, знаючи суспільну політику гетьмана в українській державі. Хмельницькому вдалося вдержати суспільну рівновагу на Україні. Kpiji /бунту 1655 року не було тут більших суспільних раворушень. Імя гетьмана було на Україні, занадто великим авторитетом, зручна політика його теж зробила своє. Гетьман умів з одного боку пристосуватися до обставин, а з другого вчинити по своїй волі. B суспільній політиці постучає Хмельницький рішучо, маючи ясну програму перед co-

<< | >>
Источник: ОМЕЛЯН ТЕРЛЕЦЬКИЙ. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. TOM I. КНЯЖА ДОБА. BИДABHИЦTBO ЧAPTOPИЙCЬKИX. H Ь Ю - Й O P K. 1972

Еще по теме Політично-суспільний лад України й внутрішна політика Хмельницького в 1654—1657 pp.:

  1. 1. Загальні засади — форма вираження основ конституційного ладу України
  2. 2.1. Виникнення, періодизація та суспільний лад Стародавнього Єгипту
  3. '».2. Суспільний лад Стародавнього Китаю
  4. Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (17 квітня 1991 р.)
  5. Суспільний лад
  6. Суспільний лад
  7. Суспільний лад
  8. Зміни у суспільному ладі Гетьманщини Hanpukiнui XVІІ-XVlll ст.
  9. Суспільний лад
  10. Суспільний лад
  11. § 2. Суспільний устрій
  12. Політично-суспільний лад київської держави.
  13. Політично-суспільний лад у часі від 988 до- 1132 p.
  14. Політично-суспільний лад на східній Україні і в Галицько-Волинсьній державі.
  15. Суспільний лад на українських землях. Oстанки давного політичного устрою
  16. Політично-суспільний лад Запорожжа з кінцем XVI і початком XVII століття.
  17. Люблинська Унія 1569p. Політично-суспільний лад на Україні. Національний рух на українських землях. Берестейська Унія 1596р.Укра- їнський народ і козаччина.
  18. Загранична політика Хмельницького та його> союз із Москвою.
  19. Політично-суспільний лад України й внутрішна політика Хмельницького в 1654—1657 pp.
  20. ЗМІСТ:
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -