<<
>>

Гадяцький договір 1658 року, війна України в Москвою і переяславська унія 1659 року.

Відколи Швеція почала уступати з Польщі, політичне становище України ставало чим раз більше непевним, бо Швеція була одиноким союзником України. B такій ситуації треба було шукати нового союзника, бо політична ізоляція Укра^ їни могла стати для.неї просто катастрофальною.

Це було видко передовсім з того, що Москва по- чаЛуДзагрожувати Україні. Вона почала виступати з домаганням.щоби царські воєводи були не тільки в Київі, але також по инших більших українських містах, щоби збирано данину для царя на Україні, щоб українська православна церква була залежною від московського патріярха, а не від царго- родського і т. и. Це означало, що Москва мала в пляні коштом самостійности України зміцнити свої впливи на українських землях. Поразка Пушкаря була поразкою московської політики, але це не вплинуло на її зміну. Для України була тепер конечність оборонитися перед такими московськими пляндми тим більше, що такі напружені відносини могли кождої хвилі довести до війни з Москвою.

3 усіх держав, які входили в політичну систему східної Европи, зосталися ще тільки дві, на які моглаб Україна опертися в разі війни з Москвою: Польща й Кримська Орда. Взагалі уґрупо- *Ьвння політичних сил було того роду, що між Польщею й Ордою було порозуміння, а так само буДо порозуміння між Польщею й Туреччиною. A що Волощина, Молдавія й Семигород стояли тоді під більшим натиском з бокў Туреччини, ніж на приклад у 1557 році, тому й вони стояли разом у цій великій східноєвропейській ґрупі держав. Зтим фактом мусіла рахуватися Україна. Зближення до одної з тих держав мусіло потягнути за собою зближення до инших держав цьога східноєвропейського бльоку. B часі повстання Пушкаря Вигов- сьхий Д'став татарську поміч. Це означало, що між Україною й Кримом завязувався союз. Це заразом зблизило Україну до цілого східно-европей- ського бльоку, а тим самим до Польщі. Це й був початок політичного шляху, яким пішов Вигов- ський у своїй дальшій політиці.

Польща вже й раніш, ще за життя Хмельницького, насилала до Чигирина ріжних післанців з тим, щоби Україна погодилася з нею. Але як довго Україна сподівалася підмоги від Швеції, порозуміння з Польщею було їй непотрібне. Великий гетьман відповідав тоді, що згода з Польщею тільки тоді можлива, коли „королівство польське зречеться всіх прав,які заявляє на ціле князівство руське й віддасть козакам Русь по Володимир, Львів, Ярослав і Перемишль з умовою, щоб вони захищали річпосполиту від ворогів."

Тепер стояла справа інакше. Тяжке міжнародне положення України, й що найважнійше непевність відносин у самій українській державі, примусили гетьмана Виговського увійти в переговори з Польщею. Ці переговори закінчилися дого- вором^Гадячі в 1658 році.

Цей, звістний в історії, гадяцький дого- вір.бувполітичною програною української держави. Він означав скасування договору шведсько-українського з 1657 p., яким визнано незалежність України. Україна мала увійти в унію з Польщею, як самостійна держава під назвою „Великого Князівства Руського", й зі спільним королем Польщі й Литви й спільним ■соймом у Варшаві. Територія цього „Великого

Князівства Руського" мала обіймати воевідство Київське, Брацлавське й Чернигівсыдг, тоб-то ті землі, що їх признала Польща в зборівськім до^ говорі Хмельницькому.

Ha чолі України мав стояти гетьман, бибраний представниками суспільних кляс України і затверджений королем. Козацького війська мало бути 30.000, та крім того наемнога могло бути 10.000 A в тім адміністрація України мала лишитися такою, якою вона була досі, утворено тільки деякі нові уряди, а саме: уряд канцлера й маршалка.

Гадяцький договір займаетьсятакож культурними справами, так київська академія мала бути зрівнана в правах з краківською, окрім того мала повстати ще одна українська академія. Православна віра мала бути зрівнана з католицькою в цілій Польщі й Литві, а митрополит і владики мали дістати місце в сенаті.

Гадяцький договір означав закигіення думки про незалежну українську державу й початок федеративної думки на Україні. Це початок того ходу по похилій дорозі, якою згодом пішла політична думка на Україні.

Але наразі гадяцький договір був остільки дипльоматичним здобутком, що забезпечувавУкра- їну з боку Польщі. Це одно. A друге те, що Ви- говському вдалося заключити союз із Кримом Українй могла тоді зовсім рішучо поставитися до московських забаганок. Гадяцький договір був жертвою, але ця жертва не повинна бути дарем-' ною. ,Треба було використати оба союзи,з Кримом і з Польщею, і вдарити на Москву. Бо інакшоп> шляху у відносинах до Москви українське правительство перед собою не бачило. До війни прийшло- ду&е скоро.

Ha Лівобережу вибухло знову повстання й Москва прийшла повстанцям на поміч. Це був уже початок війни. Москва виступила тут зовсім відкрито проти Виговського, бо теж зрозуміла, що гадяцький договір — це війна України з Москвою. 3 початком 1659 року вирушив Виговськип за Дніпро, і тодіж проти нього вирушило московське військо. Неприготоваиий на це Виговський відступив, а тоді московські війська заняли цілу Лівобережну Україну. Українська держава була сильно загрожена, й тепер виявилося,якою конечною була жертва в Гадячі. Виговський зібрав більші сили й разом із союзними Татарами пішов знову на Лівобережжя. Під Конотопом прийшло в 1659 p. до великої битви, яка скінчилася цілковитим погромом московських військ. Коло 30.000 Москалів лягло на полі битви. Це була одна з найбільше крівавих битв тодішніх часів.

Наслідком цеї побіди ціла Лівобережна Україна опинилася в руках Виговського, московські війська, виключивши деякі залоги по містах, вийшли з України. Здавалося, що ціла політична система Виговського принесе Україні ту користь, що вона розірве звязь України з Москвою і вижене раз па все Москалів з України. Битва під Конотопом це вершок могутиости гетьмана Виговського. Війна України з Москвою визначилася трію.мфом України.

Але тріюмф України й Виговського над Москвою був дуже короткий. Самі Українці довели до того, що не можна було використати такої великої перемоги і самі вони допомогли тому, що Москва не тільки виратувалася з прикрого положення, але віднесла побіду, як не мілітарну, то політичну, над Україною. Ціла праця Виговського, всі його пляни були знівечені сильним і несподіваним ударом з рук січовиків.

Сталося так, що саме тоді, як Виговськяй к такими державами повстала нова, українська держава. 3 природи річи, маючи на увазі сусідів, вона могла що до свого політично-суспільного устрою бути подібною чи до Польщі, чи до орієнтальних держав, передовсім до Москви,з якою ^ула злучена спільною вірою, хоч не спільною церквою. Але Українапішлазовсім європейським шляхом, 'a по части польським. Европейським було те, що добробут мешканців України опирався на земельній власности, чого не було ані в Москві, ані в Кримі та.Туреччині. Европейським було те, що поодинокі суспільні верстви мали свої осібні політичні права. Польським було знову те, що тут так само, як у Польщі, одна суспільна верства, — там польська шляхта, тут українське козацтво, — мала цілковиту суспільну й політичну перевагу в державі. Там шляхта стає рівнорядним чинником з королем, а тут таким чинником, рівнорядним з гедьманом, є козацтво. Як на Україні, так і в Польщмліщанство стояло під економічним поглядом низько й представляло слабу політичну силу. Тільки за великого гетьмана здавалося, що Україна відсунеться від Польщі й піде за західними державами. Власть великого гетьмана була необмежена, абсолютна, оперта на присвоєнню гетьманській власти станових привілеїв козацтва. За Богдана Хмельницького всі ці ради генеральної старшини, чи ширші козацькі ради,козацькі соймц не мають значіння і їх скликується тільки виїмково, без права рішаючого голосу. Власть Богдана Хмельницького зовсім не була подібна до власти польського королч. Щойно по смерти великого

гетьмана Україна пішла шляхом польської політики. Виговський зорганізував сойм, який мав складатися з генеральної старшини, полковників і 20 депутатів від козацтва. A його зобовязання, що не буде управляти без Ради Генеральної Старшини було для України тим.чим для Польщі конституція „Nihil novi..“ 1505 року. Це не було припадковим, проявом. Україна й Польща опиралися на дуже подібних економічних підставах, наслідком чого мади схожий суспільний лад, а разом з тим і політичний. Обидві держави були збудовані на виключній перевазі одної суспільної верстви, — тут козацтва, там шляхти, — яка не маючи коло себе міцної міщанської верстви, як це було на заході, не боялася жадної конкуренції і тому могла з роз- вязаними руками обмежувати владу чи гетьмана, чи короля. Тому в одній і другій держав іне було суспільної рівноваги і це мало одні й ті самі на- слідки:Україна так само, як іПольща стала жертвою анархії.

Огляд сьомої доби.

Сьома доба в історії української держави e найкоротшою з усїх инших, бо обіймяе час тільки одинацятьох років. Але не зважаючи на те, вона має свою осібну індивідуальність. Вона відріж- няється від попередньої доби тим, що в ній став на українських землях своя, українська держава ГЇерша часть цієї доби, це pp. 1648—1655, коли в боротьбі З'Польщею тв?риться українська держава. Спочатку спроба удержати політичну звязь а Польщею у. вигляді автономічної України, опісля, коли ця спроба не довела до ціли, настав цілкО' вите зірвання України з Польщею в 1654 роцг.По* літичний союз України з Москвою 1654 p мав допильнувати цього зірвання. Союз сповнив своє завдання, але опісля став невигідним, а навіть небезпечним для української держави, о цього вийшов союз України зі Семигородомі опісля зі Швецією, а це означало незалежність української держави. Ніколи опісля не дійшла українська держава козацької доби до такої могутно- сти, як саме тоді. Але вже в двох иослідніх роках цієї доби видко, що українська держава сходить з цієї висоти. Гадяцький договір означав політичну унію України з Польщею і тим самим у п а д о к н e з а л e ж н ост и У к p аї н и. Він викликав першу війну України з Московщиною, в якій Україна по битві під Конотопом вправді тріюмфо- вала над Москвою, але не на довго, бо все попсували внутрішні заворушеня, в яких також і Січ Запорозька взяла діяльну, але негативну участь 1 тому остаточний результат цієї доби був такий, що Україна звязалася реяльною унією з Москвою в переяславськім договорі 1659 року. Всеж таки навіть і цей результат був великим політичним здобутком для українського народу.Україиська держава, хоч не незалежна, а в політичнім звязку з Московщиною, встоялатаки, а хоч вона не обіймала цілої етнографічної української території, то всеж була доволі просторою, і в її межах була можливість розвиватися українському життю на всіх ділянках без перешкоди, самостійно, з дуже малою інгеренцією московського сусіда.Занадтоко- роткий час цієї доби, щобирезультат їїможнабуло сконстатувати на всіх ділянках життя народу. Але на однім видко їх зовсім виразно, а саме під суспільним оглядом.

Перед повстанням української держави представляв український народ етнічну масу, яка під

суспільним оглядом була здеформованою через ві- дірвання від неї її верхів: давньої земельної аристократії, потомків колишнього українського великого боярства та княжих родів. Повстання україн- ськоі держави усунуло цю деформацію тим, що по- усуненню польських верхів, які сиділи на українській масі, витворилися нові суспільні верстви: рядове козацтво та його старшина, що стали верхами української маси.Таким чином витворилася нова українська земельна вища суспільна верства, а в ній земельна аристократія, словом — все те, що відповідало суспільній будові тодішніх європейських народів.

Инша річ зі суспільного революцією. Вона, почалася в 1648 році.майже рівночасно з політичною боротьбою козаччини, але результат її буа негативний остільки, що зваливши польський суспільний лад^вона не потрапила поставити найого- місці щось нове, а дальша суспільна еволюція пішла шляхом тодішніх європейських суспільних еволюцій, в тім і польської. Але не це було рішаючим, а те, що завдяки суспільній революції і повстанню української держави український народ став дійсним володарем і власником своєї етнографічної території там» де мала владу українська держава.

Таким чином повстання української держаби мало незвичайно важні наслідки як під політич- ним,так ісуспільним поглядом. Український народ по півтреття століттях ставав знову рівно- рядним з иншими європейськими народами.Стояло тільки пиїання: чи українська держава зостанетьса раз на все при унії з Москвою, чи може вона стане незалежною державою, як у послідніх роках володіння великого гетьмана. Ha розвязку цього питання мусіли вплинути дальші зовнішні події, ціле угрупування політичних сил у східній Европі, але передовсім внутрішні обставини в українській державі.

<< | >>
Источник: ОМЕЛЯН ТЕРЛЕЦЬКИЙ. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. TOM I. КНЯЖА ДОБА. BИДABHИЦTBO ЧAPTOPИЙCЬKИX. H Ь Ю - Й O P K. 1972

Еще по теме Гадяцький договір 1658 року, війна України в Москвою і переяславська унія 1659 року.:

  1. ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК
  2. Тема 8. Козацько-гетьманська держава і право
  3. Гадяцький договір 1658 року, війна України в Москвою і переяславська унія 1659 року.
  4. ЗМІСТ:
  5. Українська держава, що відродилася на своїй стародавній території року 1648 під проводом гетьмана Богдана Хмельницьког
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -