Політично-суспільний лад на східній Україні і в Галицько-Волинсьній державі.

Дуже мало можемо сказати про суспільний і політичний лад у цій добі, бо нема джерельних відомостей,’ що до цієї справиз виїмком кількох звісток. Всеж таки дещо можнабільше-менше скон- Ртатувати.

Що до міщанства, то воно виказуєв.своїй еволюції важні змійи. Вже в попередній добі населення міст, — купецтва й ремісники — стояло зовсім осібно від боярства. Тепер розвиток у цім напрямі пішов ще дальше. Важним фактом під цйм оглядом було розповсюдцення по західно-у.кра- їнських містах німецького міськогоправа.По більших західно-українських землях повставали при давніх міських громадах осібні громади на німець- кім- праві. B цих нових громадах гуртувались чужинці, передовсім Німці, які численно еміґрували тоді з Німеччини й йшли до Польщі, до -західної України і до наддунайських країв. Але до цих гро-

мад приставали також і Українці. A що німецьке право давало містам самоуправу, то це причини-

Їіся до того, що в галицько-волинській державі >чав витворюватися осібний міщанський стан, під лядом національним досить ріжнородний, бо опріч Українців і Німців входили тут у рахубу Вірмени, Жиди, а часом і Італійці(Ґенуезці).Повставала суспільна кляса зовсім на взір середної і західної Европи.

Суспільне становище духовеньства у цій добі не змінилося, ні в чім хиба що число його збільшилось у порівнанню з давніщими часами.

Натомість суспільне положення селянства змінилось в цій добі досить значно. Несвобідне селянство, невільництво, зачинало поволі зникати, а замість того витворилося з нього селянство особисто свобідне, але з обовязком данини на користь бояр-дідичів чи то в формі грошевих податків чи в натурі, або в формі фізичних робіт при господарстві дідича.

Дуже мало яржна сказати й про внутрішні иолітичяі обставинив галицько-волинській державі І взагалі на українських землях. Але дещо можна всетаки сконстагувати. Так, що до власти князя, то вОна була дуже обмежена боярами. Це видко з того, що на грамоті князя волинського Андрія для торунських купців виступаенетільки самкнязь, але й його дорадники-бояри, якіпобіч князядали -згоду на цю грамоту.І коли це в грамоті треба було зазначити, то це найліпший доказ, що й чужинці так розуміли, що на західній Україні начальну державну власть представляв не сам князь, а тільки князь у спілці з боярами.. 3 цього вихо* дилоби, що побіч княжої власти мусіла істНувати менше ч.і більше сформована інституція, яка складалася з „дорадників" князя, з боярів, які мали рішаючий голос у державних справах. Цебулаби та. „боярська рада^, про якубула мова в давніщих добах історії української держави, але яка відповідно сформувалася тут, у західно-українській дер- жіві. 3 кількох членів складаласябоярська рада, годі знати. Одно певне, що до неї належали тільки „велцкі бояри". Це бувби факт, зовсім природний і анальогічний того, що було fi західній і середній Европі.

Взм?ргя Романовичів ще більше змінило політичне значіння боярства Боярськарадачи взагалі велике боярствозахопило цілу державну власть у свої руки і на тій підставі покликало Болеслава Тр)йденозича ні галицько-волинській стіл.

ставинах инші суспільні кляси не могли дійти до більшого політичного значіння. Про віча в яких брали би участь ширші круга населення, не могло бути мови і їх не скликувано т?.к само, як і в попередній добі.

B адміністрації держави в цій добі настала важна зміна через поширення німецького права по містах. 3 дуже великою правдоподібністю можемо припускати, що воно було поширене вже за по- слідних Романовичів. За Юрія II, а особливо за польської і угорської окупації мусіло піти в цім напрямі ще далі. Міста на німецькім праві були вилучені з під місцевої адміністрації і мали свок> власну. A в тім, що до цього були певні відміни. За Казимира Великого одні міста мали повну автономію так/щонаприклад усудових справахбули залежні тільки від королівського апеляційного суду, иніпі підлягали старостинським судам.

За польської окупації настали взагалі зміни в адміністрації українських земель. Ha місце тисяцьких установлено по містах воєводів, а на чолі адміністрації Галичини став староста у Львові. Тільки в Сяноку, для сяніцької землі, був установлений осібний староста. Польська політика в Галичині за Казимира змагала до того, щоби на місце давної княжої власти витворити осібну від инших земель польської держави центральну адміністративну власть. За Володислава II Опільського установлено в Галичині по містах каштелянів.

Важні зміни настали також в організації православної церкви на Україні. B 1303 році була основана осібна метрополія в Галичі для західноукраїнської держави. Але розвиток цієї метрополії мав велику перешкоду з боку московських князів, які бажали при помочі московського митрополита мати вплив також і в українських землях. Вони

Осягли врештітого, що в 1347 році царгородські& датрїярХ зніс галицьку митрополію і піддав українські землі під власть.

Перенесення митрополії з Київа до московського Володиуира в 1299 році було доказом, що Київ і під¹ церковним оглядом перестав бути oce- .редком у цій-добі. Тай взагалі схщна Україна цеї' доби, представляв тип сумний під політичним оглядом, але дуже інтересний приклад* я^им способом може розложитися держава. Вище, була вже мова про те, як хут витворилися осібні громади, незвя- Зані між собою ніякою державною формою. Це¹ були політичнГатоми, з яких колись ловстала держава, і ла які тепер всна розложидася. Але й самв верхи держави де вони ще істнували, теж розло- жилися. Замість могутнього колиськиївського князя було тепер на східній Україніі в Чернигівіцині богато дрібних князів, власть і могутність яких була не більша, як того чи иншого галицькогобо-

тярина. Вони теж не мали ніякого орґанізаційного .звязку між собою, були немов великими земель- ,«ими власниками, земельною аристокрацією і знов же атомами, з яких колись повстала магутна дер- жаваРуриковичів. Ha східній Україні нас- таличаси,які можуть нагадувати давні ч a c и, п e p e д п о в с т а н н я м к и ї в c ь к о ї д e p- жави. Історія не все виказує поступ, як розвиток цивілізації, так і розвиток політичної орґаніза- ;ції не завсігди йде наперед.

Зовсім інакше представлялася справа з ra- .лицько-волинською державою. Тутне видко такого розкладового процесу. Антидержавний рух громад придушено ще за короля Данила і від того часу він не злвлявся на західній Україні. Державна власть обіймала тут велику територію, і хоч сама княжя власть була обмежена, то про те державна власть, як сполучення княжої власти і боярської оліґархії, була міцною. 3 під неї не могла вихопитися ніяка часть населення, ніякаобласть держави. Про розбиттє на атоми не могло бути й мови. I коли ця держава впала, то причина того лежала не в самій державі, а в обставинах зовнішніх, в ■чужій інвазії. Мусить тільки спинити нц собі увагу -те, чому населення цієї держави не виступило активно в її обороні? Акція Дедька проти Казимира зіе виправдує ще населення. По уступленню Дедька ліи не бачили ніякого чинного упору. He кажу на

Волині, бо там покликано на князя Любарта і він став ніби наслідником давних українських князів. Але в Галичині представлялася справа інакше. Ії прост прилучено як провінцію до польської, a o- після до угорської і врешті знову до польської .держави і такою вона була дійсно, з виїмком часів панування Володислава H Опільського. Але й тут -ле бачимо ніякого опору. Цьомубули певні причини.

Гцдицько-волинськадержава булащо до свого -суспільного й політичного устрою дуже подібною до тодішної Польщі. Подібневидко скрізь. 1 власть монарха e так само обмежена . в обох державах, тут боярами, там панами. У нас e боярська рада, там початки сенату. У нас мали велике політичне значіня великі бояри, а там польські пани. I суспільно-економічне стаковтце одних і других було однакове.Подібнопредставлялася справа з містами, з міщаньством, з селяньством свобідним і несво- ч5ідним. A в тім заселення міст з німецьким правом мало багато чужого елементу, що був зовсім