<<
>>

Політично-суспільний лад київської держави.

Протягом цілої цеї доби суспільний лад представлявся досить просто, хоча все таки видко, іцо суспільна еволюція поробила значні v поступи. Ціле населення київської держави ділилося на свобідних і несвобідних, людей.

Між свобідними були вжё досить великі ріжниці під зглядом суспільно-економічним. Ha самім верху стояли князі, які управляли державою і які мали найбільшеземлі всво- їх руках. Вони теж передовсім провадили загра- ничну торговлю, бо, маючи під рукою оружну силу, могли забезпечити собі перевіз товарів. Побіч иих стояли земські бояре, які теж більшу скіль- кість землі мали в своїх руках, і боярекняжі.себ- то вищі урядовці, наділені землею. Одні н другі теж брали участь у заграннчніп торговлі. бо н вони мали під рукою оружну силу, військовудр/жи- ну. Побіч боярів були ще по містах дрібні купці, які не продукуючинічого, тільки перепродувалито- вари. Це був завязок пізніщого купецького стану. Головна маса населення займалася хліборобством і скотарством, провадячи господарку переважно тільки на власні потреби. Ha самім долі суспіль- ности сиділи холопи, невільники. Холопство повстало наслідком воєн, бо полоненихзабирановне- волю, наслідком захоплення чужинців і наслідком несиовнення економічних зобовязань. Були й такі випадки, що в холопство йшли добровільно ті, які були зруйновані матеріяльно і не могли виживити ні себе, ні своєї родини. Холопи були обовязані до всіх послуг супроти своїх панів.

ГІервісна родова орґанізація, оперта на кровнім спорідненню, перестала істнувати. B часах,ко- ли повстала держава Руриковичів, затратилося вже почуття племінного споріднення. Замість того виробилося почуття територіяльної приналежности і спільноти інтересів. Племя не гуртувалося біля рсдових старшин, а біля городів. Там у городах був заразом осідок політичної власти. Про перші початки прсцесу повставання політичної власти, нема відомостей, але можемо собі представити, що більші городи-міста здобували вплив на більшу теріторію і тим способом політична власть в особі князя приходила до більшого значіння. B часах повстання держави Руриковичів було таких князів у східній Европи кільканацять. Деякі племена мали мабуть і кількох князів.

Таким чином східнаЕвропа ділилася на кільканацять політичних орґанізацій, на чолі яких стояли князі. Ці малі держави звязані опісля київськими Руриковичами з Київом утворили велику східно-славянську федерацію. Про те поодинокі

землі-держави не стояли в однаковому відношенню до Київа. Одні з цих держав мали осібних князів з місцевої родини, инші мали князями місцевих боярів, які теж мали менше-більше самостійне становище що до київських Руриковичів. Инші землі втратили були вже самостійність і замість князів мали тільки намісників, назначених Руриковичами, а можливо також, що Руриковичі сиділи також на княжих престолах инших земель. Врешті могли бути й такі землі, де ще не витворилася княжа власть і де громадиуправлялисяавтономічно.Зцих земель одні платили дань, инші були тільки у військовім союзі з Київом.

He рахуючи деяких слабо розвинених під політичним оглядом земель, усі инші були менше- більше однаково устроені. Виїмком була тільки київська земля, де дуже добре розвинулася військова сила й тому власть князів була міцніщою, ніж в инших землях.

Ha чолі держави сгояв князь. Його власть o- пиралася первісно на родових підставах. Вона була спадкова, але всеж таки вона тільки так довго була признайана громадою, як довго цього громада хотіла. Що до власти князів з родини Руриковичів, то її походження неясне, як сказано, але з часом і тут взяла перевагу загальна норма, яка була по всіх инших земляхі якатакожі вКиївіістну- вала перед настанням панування Руриковичів.

Князь мав адміністраційну, військову, законо- датну й судову власть. Дань від населення ішла до княжої каси, яка було заразом державною касою. Власть князя була обмежена вічем. B давні- щих часах право участи на вічу мало ціле муже- ське населення, за Олега, Ігоря і Святослава брали участь вже тільки визначніші люде, і такіж мешканці міст. Віча відбувалися тільки в надзвичай-

«их хвилчх вціли порішення дуже важних справ. Князь скликував також „Раду“, зложену з вищих княжих урядовців і військових. 3 княжих урядників найважніщими були тисяцькі і воєвсди, які були начальниками княжих військ. Тисяцькі були нераз також княжими намісниками в тих землях, де усунено давніх князів.

B киів:ькій державі Руриковичів дуже важнуро- лю відогравало військо. Воно складалося з дружини князя і боярів та іь народнього ополчення. Військо було піше й кінне. Про силувійська, якебра- ло участь у походах, годі сказати іцось певного. Коли це правда, що в поході на Царгородв960.р. брало участь 200 човнів,то виходилоб, щовійсько- ey силу можнабирахуватина6 — 8000людей. Звістки про 60.000 військо Святослава в Болгарії належить уважати фантастичними. Можна радше при- «ускати, що руського війська не було там більше як 10.000. Це булаби зрештою поваж*на військова сила, коли зважити, яке рідке населення було тоді 8 Европі й в руській державі.

Що до удержання, то постійне військо, дружина княжа і боярська діставала удержання від князя чи бояр. Загальне ополчення, мусіло прохарчувати себе підчас війни з грабіжи. A в тім населення було обовязане прохарчовувати військо підчас його побуту. Воно було обовязане давати підводи, то що. Данину князеви плачено натурою: медом, шкірами, футрами, збіжжям, леном і домашніми звірятами. Відповідно до того уважалися *,скот“, „куна“. і „гривня" одиницями грошевими.

Орґаніззщя держави Руриковичів розвивалася ттостепенно. Аж до часів Володимира Великого вона була певно дуже слабкою. Ми можемо з усякою певністю припускати що, населення, не рахуючи княжих урядовців і княжої дружини, було ду-

же слабо звязане з державою. Вона не давала навіть найкардинальніщих користей населенню: опіки над здоровлем і майном. I тому, не зважаючи на княжу адміністрацію, само населення радило собі, як могло, громади мали в себе суди й самі пильнували екзекутиви. Це було випливом конеч- ности самооборони.

Руська держава представляється молодою що до свого суспільного і політичного ладу в порів- наиню з Візантією. Там маємо горожан, які тісно звязані з державою і які від державидізнають опіки. Ha чолі держази стоїть тамо імператор-цар, власть якого необмежена нічим. Його власть опирається на добрезорґанізованій бюрократії, зовсім залежній від волі імператора, на постійнім війську і на добре зорґанізованій фінансовій системі. B сфері політичній не мало населення у Візантії ніякого голосу, про ніякі віча не могло бути мови, але за те воно не мало обмежень в придбанню матеріяль- них дібр. Держава візантійська дбала про добробут своїх горожан і уважала це своїм обовязком.

У Візантійській державі був суспільний лад далеко складніщий.ніж у руській державі, бо вінбув наслідком складного господарства. У Візантії розвинулася грошева господарка, вицвітом якої була торговля внутрішня і зовнішня й промисл. Тут продуковано сирі і фабричні продукти на визіз, бо споживачів знайти було легко. B звязку з- добробутом ішла в парі освіта, яка стояла тоді у Візантії високо, вище, ніжденебудьу тодішній Европі.По- дібно представлялася справа в магометанських краях полуднево-західної Азії. Магометанські держави повстали в старих культурних краях і томуво- ни від разу станули дуже високо. Таким чином руська держава була повним контрастом до візантійської і до магометанських держав.

Зовсім інакше представлялася Русь у відношенню до середньої і західної Европи. Там на руїнах римської держави повстали романські й Германські держави, з яких особливо послідні теж були ще молодими. Вони не богато старші від руської дєпжави й тому що до свого устрою дуже подібні. їх політично-суспільний лад опирався на тих самих господарських услівях, що їх бачимо в руській державі. 1 там була натуральна господарка і там не було суспільних і економічних контрастів. Коли у Візантії міста були головними o- середками життя, то в Германських краях цього не було. Ha північ від Дунаю і на схід від Рену тоді щойно зачинали повставати міста і поки що села відогравали головну ролю. Під цим оглядом руська держава стояла навіть вище від середньої Европи. B Німеччині не було тоді і навітьдовший час опісля такого великого міста, як Київ. Мій- ська культура з Візантії зоставила свій слід на Руси. B Німеччині цього не було, бо її Геоґрафіч- не положення показувало, шо вона тільки посеред— но через Італію може користати із здобутків візантійської цивілізації. Ще гірше представлялася справа зі західниЦи Славянами і зі Скандинавією. B Скандинавії бѵли примітивні політичні відносини, де морське розбишацтво було одиноким організаційним лучником. B Чехії і на Моравії повстала держава менше-більше тоді, як і держава Рурико- вичів, бо в VII. століттю. Польща повстала значно пізніще, і тому вона ще молодшою під оглядом цивілізації, як руська держава.

Огляд першої доби.

Перша доба історії старо-української держави осліплює своєю зверхньою блискучістю. Тільки подумати: руські кораблі під Царгородом! ру—

<< | >>
Источник: ОМЕЛЯН ТЕРЛЕЦЬКИЙ. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. TOM I. КНЯЖА ДОБА. BИДABHИЦTBO ЧAPTOPИЙCЬKИX. H Ь Ю - Й O P K. 1972

Еще по теме Політично-суспільний лад київської держави.:

  1. 1.1. Передумови появи Кормчих книг на території Київської Русі
  2. Китайська держава
  3. § 2. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ЛАД КИЇВСЬКОЇ РУСІ
  4. Розділ 14. Організація управління в українських землях королівської Румуни (1918-1940 рр.)
  5. Держава скіфів та її право
  6. Тема 5. Литовсько-Руська держава та її право Утворення та особливості розвитку Литовсько-Руської держави.
  7. Тема 7. Запорозька Січ: Військово-політичний устрій та право Запорозька Січ у козацькому державотворенні
  8. Тема 8. Козацько-гетьманська держава і право
  9. Тема 9. Суспільно-політичний устрій і право на українських землях у складі імперій
  10. Державно-політичний устрій
  11. Суспільний лад
  12. Напрями розвитку політичного ладу Гетьманщини в умовах занепаду української козацької державності
  13. Суспільний лад Великого князівства Литовського
  14. Політично-суспільний лад київської держави.
  15. Політично-суспільний лад у часі від 988 до- 1132 p.
  16. Політично-суспільний лад на східній Україні і в Галицько-Волинсьній державі.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -