ВИСНОВКИ

У результаті проведення наукового дослідження авторами запропо­новано нове вирішення наукового завдання, що полягає в розробці ком­плексної характеристики адміністративної відповідальності за пору­шення законодавства про інформацію з обмеженим доступом і наданні обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення норм, які регулюють підстави та порядок притягнення до адміністративної відповідальності осіб за порушення законодавства про інформацію з обмеженим досту­пом.

1. Виокремлено п’ять основних етапів становлення законодавства про інформацію з обмеженим доступом: 1) жовтень 1992 року - травень 2004 року: закріплення у першій редакції Закону України «Про інфор­мацію» основних понять у сфері обігу інформації з обмеженим досту­пом; 2) червень 2004 року - травень 2010 року: заміна терміна «конфі- денціальна інформація» терміном «конфіденційна інформація» у новій редакції Закону України «Про інформацію»; виокремлення персональ­них даних як виду інформації з обмеженим доступом; 3) червень 2010 року - грудень 2010 року: прийняття Закону України «Про захист пер­сональних даних», внесення у зв’язку із цим змін до законодавства; створення відповідної служби; 4) січень 2011 року - серпень 2014 року: прийняття Закону України «Про доступ до публічної інформації»; вве­дення нового поняття «публічна інформація з обмеженим доступом»; розширення категорії «таємна інформація»; втрата чинності грифом «ДСК»; 5) вересень 2014 року: початок антитерористичної операції; зміна процедур отримання доступу до державної таємниці, формування реєстру волонтерів антитерористичної операції; підвищення значимості такого виду інформації з обмеженим доступом, як інформація про теро­ристичний акт.

2. Сформульовано авторське визначення інформаційної сфери ви­користання інформації з обмеженим доступом, що підлягає адміністра­тивному регулюванню, як сукупності адміністративних відносин, які складаються у процесі інформаційної діяльності суб’єктів владних пов­новажень та їх взаємодії з іншими юридичними і фізичними особами, обумовлених необхідністю забезпечення ефективного державного регу­лювання і державного управління на засадах дотриманням інформацій­них прав та інтересів усіх їх учасників.

3. Запропоновано під системою інформації з обмеженим доступом як об'єктом адміністративно-правової охорони розуміти сукупність ло­гічно пов'язаних видів цінної інформації, що зберігається з метою задо­волення інформаційних потреб її власника чи користувача, порядок ви­користання якої визначений спеціальними правовими режимами.

4. Установлено, що адміністративна відповідальність виступає га­рантійним елементом механізму забезпечення режиму інформації з об­меженим доступом, призначенням якого є примушення суб'єктів влад­них повноважень та громадян дотримуватися встановлених правил її використання.

5. Наголошено на специфічних ознаках адміністративних інформа­ційних правопорушень, що посягають на режим інформації з обмеже­ним доступом, визначених на підставі дослідження наукових теорій та вивчення 345 відповідних справ про притягнення до адміністративної відповідальності: 1) безпосередній об'єкт - конкретні суспільні відно­сини, пов'язані із забезпеченням адміністративно-правового режиму конфіденційної статистичної інформації, інформації про діяльність емі­тента, інформації на фондовому ринку, персональних даних, комерцій­ної таємниці, державної таємниці, службової інформації, відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист тощо; 2) предмет - інфор­мація з обмеженим доступом; 3) об'єктивна сторона - порушення пра­вил здійснення основних видів інформаційної діяльності; 4) переважний елемент об'єктивної сторони - протиправна бездіяльність; 5) місце вчи­нення - робоче місце правопорушника; 6) триваючі; 7) мають переваж­но формальний характер; 8) мають спеціальний суб'єкт проступку.

6. Наведено авторську класифікацію інформаційних правопору­шень, що посягають на режим інформації з обмеженим доступом, зале­жно від суб'єкта застосування адміністративних стягнень, на такі, стяг­нення за які застосовуються судом (ст. 41-3; ст. 92-1; ст. 166-4; ст. 166-9; ст. 172-8; ст. 184-2; ст. 188-31; ст. 188-32; ст. 188-39; ст. 195-5; ст. 212-2; ст. 212-3; ст. 212-5; ст.

7. Запропоновано, враховуючи принципи ООН та ЄС щодо захисту

інформації з обмеженим доступом, доповнити ст. 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» частиною 2, де зазначити основні засади використання інформації з обмеженим доступом у роботі суб'єктів владних повноважень: включення до державних баз даних ін­формації з обмеженим доступом суб'єктів приватного права тільки на підставі їх вільної письмової згоди; накопичення та використання інфо­рмації з обмеженим доступом здійснюється у ненадмірному обсязі для точно визначених і законних цілей; оновлення та передача інформації з обмеженим доступом іншим суб'єктам владних повноважень на підставі вільної письмової згоди її власника чи законного користувача; термін зберігання інформації з обмеженим доступом обумовлюється метою її накопичення; забезпечення безперервного захисту інформації з обмеже­ним доступом, що виключає її випадкове або несанкціоноване руйну­вання, втрату, а також несанкціонований доступ до неї, зміну, блоку­вання або передачу; відповідальність за порушення режиму інформації з обмеженим доступом та відшкодування завданої шкоди.

8. Запропоновано зміни до КУпАП:

- доповнити ст. 44 частиною 2 такого змісту: «Незаконне розголо­шення чи використання лікарської та медичної таємниці стосовно іншої особи - тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шістдесяти до ста шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

- доповнити ст. 51-2 після слів «раціоналізаторської пропозиції, со­рту рослин тощо» словами: «а також ноу-хау»;

- доповнити ст. 82-3 після слова «приховування» словами «встано­влення режиму обмеження доступу»;

- доповнити ст.

- доповнити ст. 163-10 після слів «Національного банку України або депозитарної установи порядку» словами «використання та розк­риття інформації, що міститься у системі депозитарного обліку цінних паперів»;

- викласти ч. 3 ст. 164-3 у такій редакції: «незаконне отримання,

розголошення чи використання чужої комерційної таємниці - тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до вісімнадцяти неоподатковува­них мінімумів доходів громадян»;

- доповнити ст. 166-4 частиною 3 такого змісту: «Незаконне розго­лошення, передання, використання інформації з обмеженим доступом суб’єктів господарювання, що була передана до Антимонопольного ко­мітету України та його територіальних відділень, особою, якій ця інфо­рмація стала відома у зв’язку з її професійною або службовою діяльніс­тю, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб до семи не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

- доповнити ст. 166-5 частиною 6 такого змісту: «Незаконне розго­лошення чи використання банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службо­вою діяльністю, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

- внести зміни до ст. 172-8:

а) доповнити ч. 1 ст. 172-8 після слів «з виконанням службових по­вноважень» словами «в тому числі таємниці нарадчої кімнати, таємниці спілкування, таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер»;

б) доповнити ст. 172-8 частиною 2 такого змісту: «Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та позбавлення права обіймати посаду або займатися діяльністю, пов’язаною з використанням службової інформа­ції»;

в) доповнити ст.

г) доповнити ст. 184-2 частиною 2 такого змісту: «незаконне розго­лошення чи використання таємниці усиновлення - тягне за собою на-

кладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковува­них мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шістдесяти до ста шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

- внести зміни до ст. 212-5:

а) доповнити частиною 2 такого змісту: «Порушення порядку облі­ку, зберігання і використання службової інформації, яка використову­ється в інших сферах, окрім зазначених у частині першій цієї статті, а також міститься у державних реєстрах, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян і на посадових осіб - від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

б) доповнити частиною 3 такого змісту: «Незаконне розголошення чи використання професійних таємниць: адвокатської таємниці, таєм­ниці нотаріальних дій, таємниці сповіді, таємниці страхування, аудитор­ської таємниці - тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шістдесяти до ста шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».