Висновки

У дисертації отримала наукову розробку проблема побудови оптимальної моделі розвитку вітчизняного корпоративного права з метою досягнення відповідності потребам сучасного бізнесу, зменшення регуляторного навантаження на господарські товариства, забезпечення збалансованого захисту інтересів учасників корпоративних відносин, а також певного ступеня відповідності сучасним стандартам ЄС у цій сфері правового регулювання.

Найважливішими висновками роботи нижченаведені положення.

1. У багатьох країнах світу сьогодні відбувається процес фундаментального реформування корпоративного права. Реформи, розпочаті країнами загального права (Канадою, США, Австралією) у 70 – 90-ті роки ХХ ст., наразі активно реалізуються на рівні ЄС та його окремих держав-членів. Основним вектором при їх проведенні є зменшення регуляторного навантаження на товариства, створення для них максимально сприятливого правового середовища.

2. Сучасне корпоративне право України являє собою заплутаний і суперечливий конгломерат нормативних приписів, результатом яких є відсутність визначеності практично в будь-якій сфері регулювання. Для виведення його з кризового стану має бути проведена комплексна фундаментальна реформа. Для цього пропонується затвердити Концепцію розвитку корпоративного законодавства України, а також створити спеціальну робочу групу із провідних фахівців у галузі корпоративного права й суміжних галузей для розробки основних заходів щодо реалізації реформи. Орієнтиром при проведенні реформування має стати поточне й перспективне законодавство ЄС.

3. При приведенні корпоративного законодавства України у відповідність із законодавством ЄС слід керуватися наступними методологічними засадами: 1) для проведення адаптації у пріоритетних сферах мають бути врахованими насамперед акти законодавства ЄС, спрямовані на гармонізацію національних норм корпоративного права в державах – членах ЄС; ті ж акти, що визначають правовий статус наднаціональних юридичних осіб, безпосередньо не є предметом для проведення адаптації (адже в Україні відсутні аналогічні юридичні особи), однак їх положення можуть бути враховані для більш чіткого розуміння правових доктрин, інститутів, концепцій, методів регулювання й окремих правових понять, що існують у сучасному корпоративному праві ЄС; 2) при адаптуванні треба враховувати не тільки (і не стільки) чинні директиви ЄС, а загальні тенденції та перспективи розвитку європейського корпоративного права, для чого слід звертатися до документів, якими запроваджено фундаментальну реформу корпоративного права на рівні ЄС; 3) для цілей адаптації є вкрай необхідним звернення до положень національного корпоративного права держав-членів ЄС, оскільки тільки ретельне вивчення механізмів та наслідків впровадження вимог директив у національне право держав Євросоюзу допоможе сформувати виважену програму адаптації корпоративного законодавства України до законодавства ЄС; 4) адаптацію доцільно проводити відповідно до вимог Закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", враховуючи при цьому зовнішньополітичну й економічну політику України, рівень її економічного і соціального розвитку, національні інтереси, культуру та традиції; 5) при здійсненні адаптації Україні належить орієнтуватися на адаптацію по суті, на досягнення певних (спільних) цілей у регулюванні, а не прагнути до зовнішньої подібності законів чи норм.

4. Створена в Україні система державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців не відповідає стандартам ЄС, тому що неналежним чином виконується інформаційна функція. Підвищити ефективність роботи реєстраційної системи пропонується через такі заходи, як (а) уніфікація системи публічних повідомлень; (б) запровадження у законодавство концепції "офіційного повідомлення"; (в) встановлення пріоритету оприлюднених відомостей над відомостями, включеними до ЄДР чи до документів реєстраційної справи; (г) встановлення вільного доступу до документів реєстраційної справи; розширення переліку документів, які товариства зобов'язані направляти державному реєстратору; (д) встановлення чітких строків інформування державного реєстратора про зміну відомостей про зареєстровану особу; (е) розкриття через ЄДР відомостей про відокремлені підрозділи іноземних юридичних осіб, що мають місцезнаходження на території України; (ж) запровадження можливості доступу до ЄДР у режимі “он-лайн”, електронної реєстрації.

5. У зв'язку із запровадженням ЄДР мають бути переглянуті законодавчі вимоги до установчих документів товариства, що дозволить звільнити учасників товариств від зайвих формальностей (пропонується закріпити у законодавстві можливість реєстрації товариства з модельним статутом замість індивідуального; скоротити перелік відомостей, що підлягають включенню до статуту товариства; врегулювати законодавчо порядок затвердження й підписання статуту).

6. Основною посилкою в моделюванні норм українського законодавства про комерційні найменування має стати уявлення про комерційне найменування як складову частину єдиного майнового комплексу (підприємства), яка індивідуалізує його у підприємницькій діяльності й повинна слідувати його правовій долі.

7. Норми сучасного українського законодавства щодо капіталу, не захищаючи кредиторів товариства, деструктивно впливають на процеси створення й діяльності товариства і викликають додаткові ризики для учасників та самого товариства.

З урахуванням цього потребують відбиття в законодавстві України наступні пропозиції з вдосконалення правового режиму статутного капіталу: 1) зменшення вимог до мінімального розміру статутного капіталу для АТ до суми, еквівалентної 25 тис. євро, і скасувати їх (чи хоча б істотно зменшити) щодо ТОВ; 2) зменшення частки капіталу, яка повинна бути оплачена до моменту державної реєстрації АТ, до 25 % і звільнення ТОВ від обов’язкового внесення засновниками своїх вкладів до моменту державної реєстрації товариства; збільшення максимального строку оплати акцій (внесення вкладів) до 5-ти років; 3) скасування правила про набуття акціонером прав учасника товариства тільки після повної оплати акцій; 4) закріплення процедури внесення вкладів у негрошовій формі; запровадження обов’язкової незалежної оцінки таких вкладів, якщо їх вартість перевищує 10 % від суми статутного капіталу; 5) виключення із ЦК норм, що встановлюють необхідність ліквідації товариства, якщо вартість його активів стає меншою за розмір статутного капіталу; замість цього встановити обов’язок виконавчого органу товариства скликати загальні збори у двомісячний строк з моменту виявлення скорочення вартості чистих активів товариства до суми, що складає 50 % від розміру статутного капіталу; 6) запровадження субсидіарної відповідальності членів виконавчого органу товариства за його боргами, якщо за наявності ознак неплатоспроможності товариства чи значного зменшення чистих активів (втрати власного капіталу) виконавчим органом не було вчасно застосовано необхідних заходів.

8. В Україні доцільно запровадити акції без номінальної вартості. Це дозволить істотно скоротити витрати товариства на обслуговування емісій і проведення корпоративних операцій з цінними паперами, а також суттєво спростити процедуру збільшення (зменшення) статутного капіталу АТ та його реорганізації. Такі акції будуть ефективніше захищати акціонерів товариства від розмивання пакетів при проведенні додаткових емісій та інших корпоративних операцій.

9. Норми українського законодавства, що регулюють відносини з управління господарськими товариствами, не відповідають стандартам ЄС і потребам практики.

10. Вимагає вдосконалення процедура скликання та проведення загальних зборів, яка наразі є дуже складною й не пристосованою до практичних потреб учасників корпоративних відносин. Пропонується перетворити збори на факультативний орган замість обов'язкового, спростити процедуру їх скликання та проведення, а також запровадити альтернативні форми волевиявлення учасників. Зокрема, рекомендується: 1) передбачити можливість не проводити щорічних (чергових) загальних зборів за умови, що відповідне положення буде ухвалене на загальних зборах кваліфікованою більшістю голосів; 2) дозволити ухвалювати рішення методом письмового опитування (при цьому рішення має вважатися прийнятим після отримання необхідної кількості голосів, а не відповіді від усіх учасників); 3) законодавчо закріпити, що оскаржувати рішення загальних зборів на підставі порушення процедурних правил може лише учасник товариства; 4) скоротити строк повідомлення учасників товариства про скликання зборів до 2-х тижнів із закріпленням права товариства встановити більш тривалий або скорочений строк у статуті; 5) звільнити АТ із незначною чисельністю акціонерів від обов’язку публікувати повідомлення в засобах масової інформації; 6) закріпити право учасника або виконавчого органу господарського товариства звертатися до суду з вимогою скликати збори чи визначити особливі умови їх проведення; 7) запровадити альтернативні форми участі в загальних зборах: (а) через представників (потрібно внести зімни до ст.

Пропонується легітимізувати такий поширений за кордоном інструмент, як договори між акціонерами, за допомогою яких може бути істотно модифікована модель внутрішньокорпоративних відносин, передбачена чинним законодавством чи статутом.

11. Необхідно ввести в законодавство інститут директорів товариства і запровадити поширені в країнах ЄС механізми забезпечення належного виконання директорами своїх обов'язків. Директором має визнаватись особа: 1) обрана до виконавчого органу товариства або наглядової ради (директор де-юре); 2) яка не є законно обраною, але виконує функції директора незалежно від правових підстав для такого виконання (директор де-факто); 3) яка не є директором де-юре чи де-факто, але має можливість приймати рішення з питань загального керівництва товариством, які є обов'язковими для директорів де-юре чи де-факто (тіньовий директор). Окремо потрібно врегулювати статус колишніх директорів. В законодавство України мають бути введені нові механізми забезпечення належного виконання директорами своїх обов'язків: законодавче закріплення переліку обов'язків директорів; запровадження інституту дискваліфікації директорів, притягнення їх до субсидіарної відповідальності за боргами товариства у випадках, встановлених законом, обов'язкового страхування відповідальності директорів, інституту похідних позовів, механізму розкриття директорами інформації, інституту адміністративних перевірок дотримання норм корпоративного законодавства; введення диференційованої адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення норм корпоративного законодавства.

12. Ефективність діяльності таких органів, як наглядова рада й ревізійна комісія в Україні є дуже низькою.

13. Чинне законодавство і проект Закону "Про акціонерні товариства" не містять основних елементів регулювання механізму поглинання, які вимагаються Тринадцятою директивою. Але навіть його запровадження не дозволить позбавитися силових схем захвату корпоративного контролю, що є поширеними в Україні. Для стимулювання до легальних методів поглинання потрібно втілити в законодавство концепцію захисту капіталу, що несе основні ризики; вона має знайти прояв у наступних правах особи, яка здійснила легальне придбання контрольного пакету акцій: а) праві прориву до товариства (скликання зборів у скорочені строки; право самостійно здійснювати дії пов'язані зі скликанням та організацією зборів із їх компенсацією за рахунок товариства; дострокове припинення повноважень виборних органів товариства; визнання недіючими будь-яких положень статуту та внутрішніх нормативних актів товариства, що створюють обмеження для проведення загальних зборів та зміни персонального складу органів управління; б) праві на витиснення міноритарних акціонерів шляхом примусового викупу їхніх акцій.

14. Необхідно втілити в законодавство України сучасну модель регулювання питань реорганізації юридичних осіб, що вже знайшла своє відбиття у праві ЄС. Слід відмовитися від визначення реорганізації як форми припинення юридичних осіб. Реорганізація має бути визначена як правонаступництво між юридичними особами, тобто комплексний одночасний переходом усього чи частини майна, прав та обов’язків від одних юридичних осіб (правопопередників), які можуть припинятись чи продовжувати існування, до інших новостворених або існуючих юридичних осіб (правонаступників). Європейський підхід до регулювання реорганізації акціонерних товариств також повинен передбачати: а) віднесення питання про реорганізацію до виключної компетенції загальних зборів (зі встановленням певних виключень); б) запровадження обов'язкового попереднього оприлюднення основних умов реорганізації й визначення переліку документів, з якими можуть знайомитися акціонери до загальних зборів; в) покладення саме на виконавчий орган юридичної особи відповідальності за проведення реорганізації; г) втілення принципу мінімального втручання кредиторів у процес реорганізації (запровадження адекватного механізму захисту їх прав залежно від виду реорганізації); д) встановлення скорочених строків позовної давності (6 місяців) щодо вимог про визнання реорганізації недійсною; е) визначення механізму відновлення правового статусу юридичних осіб-правопопередників у випадку визнання реорганізації недійсною.

15. Здійснення підприємницької діяльності із застосуванням груп юридичних осіб є звичайною діловою практикою, поширеною в більшості країн світу. Відповідно при регулюванні правовідносин за участю товариств, що входять до складу групи, в Україні слід запроваджувати не тільки заходи, спрямовані на захист інтересів кредиторів та міноритарних учасників цих товариств, а й механізми, що полегшуватимуть діяльність груп (введення спеціальних норм стосовно управління товариствами однієї особи, спрощення правового режиму для внутрішньогрупових правочинів і реорганізації).