<<
>>

Дослідження висновку експерта

У сттатті 189 ЦПК йдеться про процедуру дослідження висновку експерта.

Дослідження висновку експерта у судовому засіданні зумовлено:

- необхідністю перевірки висновку на відповідність тим завданням, які були поставлені перед експертом, тобто: чи повного мірою виконано завдання, чи дотримано процедуру проведення експертизи, чи мали особи, які беруть участь у справі, поставити експертові запитання, чи мали можливість ознайомитися учасники процесу із висновком експертизи до судового засідання;

- перевіркою обставин: компетентності експерта, йоге об’єктивності та неупередженості (п.2 ч. 1 ст, 20, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦПК), незаінтересованості у результатах розгляду справи (пункти 2, 3 ч. 1 ст.20 ЦПК), чи не вийшов він за межі сфери його спеціальних знань при з’ясуванні обставин, які мають значення для справи (п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦПК), чи не передоручалося проведення експертизи іншій особі (ч. 8 ст. 53 ЦПК);

- необхідністю перевірки обставин: чи ґрунтуються висновки на одержаних експертом відомостях, чи не відбирались вихідні дані самим експертом (ч. 5 ст. 53 ЦПК. - С.Ф.), чи достатньо даних для певних висновків27. Підлягають оцінці (аналізу. - С.Ф.) також наукова обґрунтованість висновку, правильність застосування конкретних методик, їх дозволе- ність (ким і коли вона рекомендована, апробована) чи є більш сучасні методики дослідження2*.

Способи дослідження висновку експерта:

1) оголошення висновку експерта у судовому засіданні;

2) шляхом допиту експерта у судовому засіданні з метою роз’яснення та доповнення висновку.

Оголошення висновку експерта у судовому засіданні - безпосереднє його сприйняття судом та особами, які беруть участь у справі. Тобто письмовий висновок оголошується усно судом в судовому засіданні. Суд та особи, які беруть участь у справі, повинні дослідити висновок експерта, оскільки він може викликати у них запитання щодо його правильності та повноти та зумовити необхідність виклику експерта для роз’яснення та уточнення висновку, можливо, для проведення додаткової, повторної, комплексної чи комісійної еспертизи. Якщо у суду та осіб, які беруть участь у справі немає запитань до експерта, тобто висновок є повним та обґрунтованим, то він береться судом до уваги та може бути покладений в основу судового рішення.

Зрозуміло, що юристам буває важко розібратися у висновку експерта, який виходить за межі правових питань. Тому особи, які беруть участь у справі, у більшості випадків не здатні його дослідити на належному професійному рівні. У таких випадках необхідно залучати фахівців, які будуть здатні дослідити правильність отриманих експертом результатів. Але залучати доцільно кваліфікованих осіб, оскільки бувають казуси, коли висновок аналізує бухгалтер, робить свої зауваження, а вони в судовому засіданні спростовуються експертом.

Однак навіть нефахівці можуть звернути увагу на такі недоліки висновку експерта, як відсутність вихідних даних для розрахунку за допомогою комп’ютерної програми; відсутність відомостей, яким чином такі дані отримані, суперечність висновку експерта логіці тощо.

Допит експерта у судовому засіданні має місце, коли у суду та учасників процесу виникнуть запитання до експерта з метою роз’яснення та доповнення його висновку. Такі роз’яснення та доповнення експертом мають бути викладені письмово, підписані експертом та приєднані до справи. Після цього суд та особи, які беруть участь у справі, мають проаналізувати у сукупності висновок та надані роз’яснення і доповнення з метою їх зіставлення з інтими матеріалами справи - чи не суперечать вони між собою. Якщо ж після роз’яснень та доповнень матиме місце неповнота, суд на клопотання осіб, які беруть участь у справі, має призначити додаткову експертизу, проведення якої може доручатися тому самому експертові. У разі якщо висновок експерта буде визнано необгрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумнів у його правильності, суд має призначити повторну експертизу.

Як бачимо, дослідження висновку експерта як результату спеціально проведеного дослідження фактичних обставин справи із застосуванням спеціальних знань зумовлено необхідністю вивчення його судом як засобу доказування з метою подальшої його оцінки у рішенні. Проте висновок експерта не є обов’язковим для суду та оцінюється ним за правилами, встановленими у ст. 212 ЦПК. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.

8.3.

<< | >>
Источник: Авторський колектив. Цивільний процес України : академічний курс ; [підручник для студ, юрид. спец. вищ. навч. закл.]; КНТ. 848 с. 2009

Еще по теме Дослідження висновку експерта:

  1. Стаття 66. Експерт
  2. Стаття 82. Висновок експерта
  3. Стаття 131. Роз'яснення прав і обов'язків експерта, присяга експерта
  4. Стаття 140. Встановлення порядку дослідження інших доказів
  5. Стаття 148. Дослідження висновку експерта
  6. 6.1. Прийняття позовної заяви. Порушення провадження у справі. Права представників суб’єктів господарювання
  7. Висновок експерта
  8. Дослідження висновку експерта
  9. Стаття 53. Експерт
  10. Стаття 66. Висновок експерта
  11. Стаття 147. Проведення експертизи та висновок експерта
  12. Стаття 189. Дослідження висновку експерта
  13. § 2. Експерт
  14. § 5 . Висновок експерта
  15. § 2. Процесуальний порядок судового розгляду
  16. Висновок експерта
  17. Загальна характеристика експертного дослідження.
  18. § 1. Поняття і предмет дослідження судової балістики
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -