Особливості інформаційних правопорушень

Сучасна правова наука досить активно оперує термінами, якими позначаються протиправні діяння, певним чином пов’язані з інформа­цією: інформаційні правопорушення, комп’ютерні правопорушення, правопорушення у сфері інформаційних технологій, правопорушення проти інформаційної безпеки, кібернетичні правопорушення тощо.

Їхні наявність і розмаїття зумовлені стрімкою еволюцією інфор­маційної сфери життя людини - сферою збирання, зберігання, вико­ристання і поширення інформації, в якій суб’єкт реалізує свої інфор­маційні потреби та інтереси.

Серед правопорушень, що загалом називають інформаційними, виділяються як нові специфічні види протиправних посягань (хакерс­тво, фішинг), так і вже «традиційні», які з використанням сучасних інформаційних технологій набувають більшої небезпечності (шах­райство, підробка, небезпечні заклики тощо).

Тому норми, що передбачають інформаційні правопорушення як цілісний правовий інститут, неможливо охопити в межах окремих класичних галузей права (цивільного, кримінального, адміністратив­ного тощо). Крім того, інформаційні правопорушення не можна зіс­тавити з якимось одним видом юридичної відповідальності, а конце­пція «інформаційної юридичної відповідальності» правовою наукою ще не сформована.

Тож інформаційні правопорушення як окремий міжгалузевий вид правопорушень охоплюють усі протиправні діяння, певним чином пов’язані з інформацією, які тягнуть за собою юридичну відповідаль­ність різних видів.

Суть зв’язку правопорушення з інформацією виявляється у його посяганні на певний порядок і правовідносини щодо:

- формування й використання інформаційних ресурсів на основі створення, збирання, оброблення, накопичення, зберігання, пошуку, поширення й надання інформації;

- створення й застосування інформаційних технологій та засобів їхнього забезпечення;

- захисту інформації та прав суб’єктів інформаційних відносин.

Таким чином, загальною рисою інформаційних правопорушень є зв’язок з інформаційними процесами - обігом інформації, інформа­ційними ресурсами, інформаційними технологіями, інформаційно- телекомунікаційними системами тощо. Ознака «інформаційне» ви­значає передусім характер цілої групи протиправних діянь, до якої належать, по-перше, безпосередні порушення інформаційних прав та свобод суб'єктів, а по-друге, інші правопорушення, якщо вони реалі­зуються через інформаційну сферу.

Протиправні використання інформаційних технологій (ІТ) сього­дні становлять особливу суспільну загрозу, оскільки можуть надавати правопорушенням рис латентності (прихованості), анонімності, стрім­кості, транскордонності, масштабності наслідків, що полегшує досяг­нення злочинних цілей та ускладнює протидію їм.

л Інформаційне правопорушення - це протиправне, суспільно пм небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, що порушує вимоги норм права у сфері інформаційної ді­яльності (у галузі створення, передавання, використання, обро­блення, зберігання, захисту інформації тощо) або у будь-якій іншій сфері з використанням інформаційних засобів і техноло­гій, за яке настає юридична відповідальність.

Попри те, що «інформаційне правопорушення» є наразі поняттям переважно науково-доктринальним, законодавчо не визначеним, його сутнісні ознаки можна виявити в численних, уже передбачених зако­нодавством протиправних діяннях, які мають фактичний вираз як:

- незаконне збирання, зберігання, оброблення, знищення, відтво­рення, поширення інформації;

- приховування, неповідомлення інформації;

- несвоєчасне надання інформації;

- викривлення або надання, поширення завідомо недостовірної (необ'єктивної) інформації;

- поширення інформації соціально шкідливого змісту;

- неправомірний доступ до інформації;

- розголошення інформації з обмеженим доступом;

- здійснення деструктивного інформаційного впливу на свідо­мість людини (групи людей, суспільства);

- створення, використання, поширення шкідливого програмного забезпечення;

- незаконний доступ, використання систем оброблення, збері­гання, передавання інформації;

- несанкціоноване втручання, перешкоджання роботі інформа­ційно-телекомунікаційних систем та їхніх складових тощо.

У всій різноманітності протиправних діянь, пов'язаних з інфор­мацією, досить чітко виділяються певні їх сукупності, спільні за зміс­том (спрямуванням), які становлять видові групи інформаційних правопорушень.

Основні види інформаційних правопорушень:

• правопорушення проти інформації, інформаційних ресурсів, що посягають на інформаційні правовідносини щодо забезпечення на­лежних якісних характеристик інформації (конфіденційності, цілі­сності, доступності, спостережності);

• правопорушення проти інформаційного простору, які посягають на інформаційні правовідносини, пов’язані з належним наданням від­повідної інформації, недопущення поширення небезпечної (шкід­ливої) інформації та використання технологій деструктивного ін­формаційно-психологічного впливу;

• правопорушення проти інформаційної інфраструктури, що по­сягають на інформаційні правовідносини, які виникають у сфері використання об’єктів інформаційної інфраструктури (інформацій­но-телекомунікаційних систем, комп’ютерів, серверів, їхнього про­грамного забезпечення тощо);

• інші інформаційні правопорушення, для яких властиве викорис­тання інформації, інформаційного простору, інформаційної інфра­структури при здійсненні протиправних діянь, що посягають на інші правовідносини (щодо приватної власності, суспільної та дер­жавної безпеки, господарської діяльності тощо).

Основні види інформаційних правопорушень

Інформаційні правопорушення можна класифікувати й на основі традиційних критеріїв, зокрема:

- за ступенем суспільної небезпечності - інформаційні злочини й проступки;

- за формою - протиправна дія або бездіяльність;

- за видом юридичної відповідальності - інформаційні правопо­рушення, за які встановлена кримінальна, адміністративна, цивільно- правова, дисциплінарна та інша відповідальність.

Юридичною ознакою, що виділяє інформаційні правопорушення серед усіх інших, виступає присутність інформаційних компонентів у їхньому складі:

1) як об'єкта правопорушення - якщо протиправне діяння спря­моване проти інформаційних відносин, або як предмета правопору­шення - якщо проти інформації та її носіїв, інформаційних засобів і систем;

2) як елемента об'єктивної сторони правопорушення, що вказує спосіб, шлях здійснення протиправного діяння - у разі його вчинення з використанням інформаційних технологій і засобів.

Усі інші юридичні ознаки інформаційного правопорушення від­повідають традиційній конструкції правопорушення в теорії права, проте можуть мати певні особливості, зумовлені інформаційною природою.

Суб'єкти інформаційних правопорушень загалом не мають юри­дично значущих ознак, які відрізняють їх від суб'єктів усіх інших ви­дів правопорушень. Однак завдяки значному ступеню латентності й анонімності суб'єктів інформаційних правопорушень буває досить складно, а іноді неможливо встановити. Тоді правопорушення не отримують належної реакції, правопорушники не притягаються до відповідальності, що суперечить одному з фундаментальних принци­пів права - невідворотності юридичної відповідальності.

Оскільки інформаційні правопорушення як окремий вид виділя­ються не тільки за об'єктом, а й за елементами об'єктивної сторони (шляхом, способом здійснення правопорушення), то об'єктам інфор­маційних правопорушень можуть бути як безпосередньо інформаційні правовідносини, незалежно від способів посягання на них, так й інші правовідносини, що порушуються протиправними діяннями, вчинени­ми з використанням інформаційних технологій, засобів, систем.

Серед інформаційних відносин об'єктне коло правопорушень складають: відносини в галузі масової інформації, авторського права, забезпечення інформаційної безпеки, бібліотечної та архівної справ; відносини у сфері встановленого правового режиму відкритої публі­чної інформації та інформації з обмеженим доступом (зокрема дер­жавної, комерційної, банківської, професійної таємниць, таємниці ли­стування і телефонних розмов, службової інформації, інформації про особисте життя, персональних даних тощо).

До нематеріальних предметів правопорушень у сфері інформа­ційних відносин належать відомості про осіб, предмети, факти, події, явища незалежно від форми їхнього подання, а також комп'ютерні дані; до матеріальних предметів - носії інформації, засоби оброб­лення, зберігання, передавання інформації.

Суб ’єктивній стороні інформаційних правопорушень загалом ха­рактерна будь-яка форма вини - як умисел, так і необережність.

Щодо об’єктивної сторони інформаційних правопорушень, то певні ускладнення можуть виникати при кваліфікації протиправних діянь у «кібернетичному просторі» - просторі, сформованому інфор­маційно-комунікаційними системами, в якому проходять процеси пе­ретворення (створення, зберігання, обміну, оброблення та знищення) інформації, представленої у вигляді електронних комп'ютерних да­них. Їхня об'єктивна сторона може не містити звичного зовнішнього виразу протиправної поведінки суб'єкта, з яким чітко зіставляються конкретні наслідки.

У цій ситуації власне ініціювання шкідливих інформаційних про­цесів та управління ними і є зовнішнім виразом протиправної поведін­ки суб'єкта, тобто елементом об'єктивної сторони правопорушення, що характеризує його як протиправне діяння.

Негативні наслідки інформаційних правопорушень полягають передусім у завданні шкоди або створенні загрози інформаційним ін­тересам особи, суспільства, держави. Це фактично може виразитись як у конкретних матеріальних збитках, так і в численних проявах за- гальновідчутних нематеріальних втрат - підриві авторитету та діло­вої репутації (окремих суб'єктів або держави в цілому), формуванні неадекватної (необгрунтованої) громадської думки та дезорієнтації населення, створенні суспільної паніки, дискредитації владних струк­тур та їхніх рішень тощо.

Використання інформаційних технологій, систем, засобів як спо­сіб здійснення правопорушення виступає додатковою кваліфікуючою ознакою тільки тоді, коли законом визнана особлива небезпечність такого способу вчинення правопорушення, що відповідним чином зафіксовано в юридичному складі.

Зважаючи на глибоку інформатизацію сучасного суспільного життя та загальне визнання пріоритетів інформаційного суспільства, суттєвий вплив інформаційних правопорушень на розвиток суспільс­тва і держави робить їх однією з основних загроз національній безпе­ці, яка вимагає постійних зважених ефективних контрзаходів.

На жаль, усвідомлення і визнання українським законодавцем не­безпечності «інформатизації» злочинної діяльності з різних причин відбувається досить повільно. Це зумовлює не завжди належну дер­жавну і правову реакцію на злочини в інформаційній сфері та певну відсталість охоронних і захисних правових механізмів.

Контрольні запитання

1. Що таке правова поведінка? Назвіть її види.

2. Дайте визначення правомірної поведінки.

3. Як можна класифікувати правомірну поведінку?

4. Яку поведінку називають протиправною?

5. Що таке юридичний склад правопорушення, з яких він складається елементів?

6. Дайте визначення інформаційного правопорушення.

7. Назвіть підстави, на яких можна виділити інформаційні правопо-

рушення серед інших видів правопорушень.

8. Які існують види інформаційних правопорушень?

9. Назвіть основні особливості складу інформаційних правопорушень.

Література для поглибленого вивчення

Азаров Д. С. Злочини у сфері комп’ютерної інформації (кримінально- правове дослідження) : монографія / Д. С. Азаров ; Національний ун-т «Києво-Могилянська академія», Державний НДІ МВС України. - К. : Аті- ка, 2007. - 304 с.

Баранов А. А. Интернет: объект правоотношений и предмет регулиро­вания : моногр. / А. А. Баранов. - К. : Ред. журн. «Право Украины» ; Х. : Право, 2013. - 144 с.

Беляков К. И. Управление и право в период информатизации : моногр. / К. И. Беляков. - К. : Изд-во «КВІЦ», 2001. - 301 с.

Беляков К. І. Правове регулювання «віртуального простору» / К. І. Бєляков // Наука і правоохорона. - К. : ДНДІ МВС України, 2011. - № 2 (12). - С. 102-109.

Гуцалюк М. Протидія комп’ютерній злочинності / М. Гуцалюк // Право України. - 2003. - № 6. - С. 114-117.

Марущак А. І. Інформаційне право: регулювання інформаційної дія­льності : навч. посіб. / А. І. Марущак. - К. : Видавничий дім «Скіф», КНТ, 2008. - 344 с.

Мельник С. В. До проблеми формування понятійно-термінологічного апарату кібербезпеки / С. В. Мельник, О. О. Тихомиров, О. С. Лєнков // Збірник наукових праць Військового інституту Київського національно­го університету ім. Т.Г. Шевченка. - 2011. - Вип. 30. - С. 165-171.

Основи інформаційної безпеки України : навч. посіб. / [кол. авторів ; за заг. ред. А. І. Марущака]. - К. : Наук.-вид. центр НА СБ України, 2013. - 388 с.

Правдюк С. А. Класифікація інформаційних правопорушень [Елект­ронний ресурс] / С. А. Правдюк // Порівняльно-аналітичне право. - Режим доступу : ййр://’№№№.рар.іп.иа

Правова доктрина України : у 5 т. Т. 2. Публічно-правова доктрина України / Ю. П. Битяк, Ю. Г. Барабаш, М. П. Кучерявенко та ін. ; за заг. ред. Ю. П. Битяка. - Х. : Право, 2013. - 864 с.

Прокоф'єваД. М. Інформаційна війна та інформаційна злочинність / Д. М. Прокоф’єва // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2000. - № 1. - С. 288-307.

Тихомиров О. О. Інформаційні правопорушення: теоретико-правова концепція / О. О. Тихомиров // Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. - 2015. - № 1 (17). - С. 38-47.

Тихомиров О. О. Кіберзлочин: теоретико-правові проблеми / О. О. Тихомиров // Інформаційна безпека: виклики і загрози сучасності : зб. матер. наук.-практ. конф., 5 квітня 2013 р., м. Київ. - К. : Центр навч.- наук. та наук.-практ. видань НА СБ України, 2013. - С. 179-182.

Цимбалюк В. С. Кримінологічна когнітологія щодо вивчення латент­ності комп’ютерних злочинів [Електронний ресурс] / В. С. Цимбалюк. - Режим доступу : http://www.crime-research.ru

Шульга А. М. Загальнотеоретичні аспекти правомірної поведінки осо­би : монографія / А. М. Шульга. - Х. : Майдан, 2013. - 408 c.