Особливості інформаційних правовідносин

Сьогодні інформація є однією з головних цінностей суспільства й одним із найважливіших чинників усієї системи суспільних відносин. Відповідно, інформаційні правовідносини стали компонентом будь- якої соціально значущої діяльності.

л Інформаційні правовідносини - це врегульовані нормами права суспільні відносини з приводу створення, збирання, оде­ржання, зберігання, використання, поширення, охорони та за­хисту інформації.

Інформаційні правовідносини є різновидом правових відносин і мають усі їхні загальні ознаки. Водночас інформаційним правовідно­синам притаманні деякі властиві лише їм риси.

Особливі риси інформаційних правовідносин:

• мають специфічну своєрідну нематеріальну форму буття - інфор­маційний простір;

• глибоко зумовлені розвитком науково-технічного прогресу;

• регулюються правовими нормами, що належать до комплексної га­лузі інформаційного права (інформаційне право охоплює, зокрема, норми різних традиційних галузей права);

• яскраво виражена динаміка розвитку, поширення і видозміни;

• транскордонний характер (інформаційні правовідносини за своєю природою не обмежуються певною територією);

• мають особливий, нетиповий для традиційних галузей права об'єкт - інформацію;

• наявність спеціальних суб'єктів професійної інформаційної діяльності.

Інформаційні правовідносини, будучи відносно самостійним різ­новидом правових відносин, класифікуються як і правовідносини в ці­лому, зокрема: абсолютні інформаційні (щодо реалізації права на сво­боду думки) та відносні (щодо оброблення персональних даних); регулятивні (розміщення інформації в друкованому засобі масової ін­формації) та охоронні (спростування недостовірної інформації); пос­тійні (вільне збирання інформації) і тимчасові (передвиборча агітація).

Водночас інформаційні правовідносини можна класифікувати і за своєрідними ознаками, наприклад:

1) за засобами (технологіями): правовідносини у сфері масової інформації, зв'язку, інтернет-правовідносини тощо;

2) за видом інформаційної діяльності: правовідносини щодо зби­рання, одержання, використання, поширення, зберігання, охорони, захисту;

3) за галузевою ознакою: інформаційні відносини, врегульовані нормами конституційного, цивільного, кримінального, адміністратив­ного права тощо.

Суб'єкти інформаційних правовідносин - це особи, які в ме­жах та в обсягу своєї інформаційної правосуб’єктності є носіями суб’єктивних інформаційних прав та інформаційних обов’язків.

Вступаючи в інформаційні правовідносини, суб’єкти набувають специфічних властивостей і повноважень в інформаційній сфері, зок­рема, як: виробники (творці), споживачі, розпорядники інформації; власники, користувачі, споживачі інформаційних засобів і техноло­гій; зобов’язані особи у сфері охорони й захисту інформації тощо.

Інформаційна правосуб’єктність - здатність суб’єкта інформа­ційних правовідносин мати інформаційні права та набувати своїми діями інформаційні обов’язки. Вона поділяється на інформаційну правоздатність та інформаційну дієздатність.

Усі суб’єкти інформаційних правовідносин мають однаковий об­сяг інформаційної правоздатності (право на свободу думки і слова, право на відповідь і спростування недостовірної інформації, право на захист ділової репутації тощо).

Інформаційна дієздатність - це визначена нормами права мож­ливість суб’єкта інформаційних правовідносин своїми діями реалізо­вувати інформаційні права та обов’язки. Обсяг дієздатності суб’єктів інформаційних правовідносин залежить від певних факторів, напри­клад, підготовки (малолітня дитина не вміє читати), освіти (без від­повідної освіти не можливо сприймати наукову інформацію), посади (наявність доступу до інформації з обмеженим доступом), дозволу на здійснення певного виду інформаційної діяльності (для здійснення мовлення телерадіоорганізації необхідна ліцензія).

Об'єкт інформаційних правовідносин - це інформація і пов’язані з нею категорії: знання, дані, відомості, інформаційні тех­нології, засоби, системи тощо.

Нормативне визначення інформації закріплене Законом України «Про інформацію», відповідно до якого інформація - це будь-які ві­домості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носі­ях або відображені в електронному вигляді.

Слід зазначити, що це визначення нерідко зазнає критики з боку науковців, оскільки не враховує всіх ознак інформації як специфічно­го унікального об’єкта складної системи правових відносин.

- відомості про навколишній світ та процеси, що в ньому проті­кають і сприймаються людиною або спеціальним пристроєм;

- відомості про які-небудь події, чиюсь діяльність тощо;

- повідомлення про щось;

- нові відомості та дані, отримані споживачем у результаті їхньо­го сприйняття й перероблення, оцінені користувачем як корисні, що можуть бути подані у вигляді сигналів, звуків, рухомих або нерухо­мих зображень чи в інший спосіб та збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Наразі інформація як об'єкт правовідносин залишається не­достатньо дослідженою правовою наукою. Отже, формування належ­ної нормативно-правової концепції інформації ще попереду.

Ознаки інформації як об'єкта правовідносин:

• нематеріальний характер (самостійність інформації як певного об'єкта відносно матеріального носія, на якому вона закріплена);

• суб 'єктивний характер - існування інформації зумовлене інтелек­туальною діяльністю людини;

• змістова неспоживність - можливість багаторазового викорис­тання без втрати змісту;

• невід’ємність від суб’єкта - інформацію не можна вилучити у суб'єкта, який її створив, передав, отримав тощо;

• здатність до легкого, безвтратного відтворення, копіювання, збе­реження;

• можливість передачі одночасно необмеженому колу суб’єктів;

• необхідність об 'єктивації для включення у правовий обіг (у формі ві­домостей про навколишній світ, зокрема про явища, події, процеси);

• відносна та змінна цінність - цінність інформації не однакова для різних суб'єктів і може змінюватися з плином часу та втратою пев­них визначальних для неї властивостей (наприклад, інформація втрачає актуальність, новизну; внаслідок розголошення комерційна таємниця перестає бути такою) навіть за умов збереження змісту інформації.

Видове розмаїття інформації є надзвичайно широким, проте не всі ознаки (критерії), які його визначають, мають правове значення.

Основні види інформації як об’єкта правовідносин:

1. За змістом:

• про фізичну особу (персональні дані); • правова;

• довідково-енциклопедичного характеру; • статистична;

• про стан довкілля (екологічна інформація); • соціологічна;

• про товари (роботи, послуги); • тощо.

• науково-технічна;

• податкова;

2. За режимом доступу:

• відкрита (загальнодоступна) - будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом;

• з обмеженим доступом (конфіденційна, таємна, службова).

3. За значенням для суспільства:

• приватного характеру;

• публічного характеру.

4. За формою поширення або закріплення (усна, візуальна, письмо­ва, друкована, електронна тощо).

Суб'єктивне право суб'єкта інформаційних правовідносин - це міра його можливої поведінки в інформаційній сфері, яка розкри­вається в таких основних можливостях:

- вільно збирати, одержувати, зберігати, використовувати та по­ширювати інформацію, не порушуючи законні права та інтереси ін­ших осіб;

- вимагати надання, зберігання, охорони і захисту інформації від інших суб'єктів, якщо це є їхнім обов'язком;

- контролювати оброблення інформації, яка здійснюється інши­ми суб'єктами;

- обмежувати або надавати доступ до інформації;

- вимагати виправлення, вилучення, спростування недостовірної інформації;

- вимагати компенсації шкоди, завданої неправомірними інфор­маційними діяннями інших суб'єктів;

- звертатися за захистом інформаційних прав до відповідних державних органів.

Ці можливості знайшли своє відображення в українському зако­нодавстві, зокрема, як право на:

- інформацію (вільно збирати, одержувати, зберігати, викорис­товувати і поширювати будь-яку інформацію, за винятком обмежень, встановлених чинним законодавством);

- відшкодування моральної і матеріальної шкоди, завданої зби­ранням, зберіганням, використанням та розповсюдженням інформації про особу;

- свободу літературної, художньої, наукової, технічної творчості;

- доступ до відомостей про себе, перевірку достовірності такої інформації, спростування недостовірної інформації, вимагання вилу­чення інформації про особу;

- збереження таємниці листування, телефонних розмов, пошто­вої та іншої кореспонденції;

- вільний доступ і поширення інформації про стан навколиш­нього середовища, про якість харчових продуктів і предметів побуту;

- правову та фінансову інформацію (право знати свої права та обов’язки, право на вільний доступ до нормативно-правових актів, якими вони встановлюються);

- інформацію про стан свого здоров’я, а також на таємницю про стан свого здоров’я, таємницю донорства;

- ім’я, його зміну і використання;

- таємницю особистого життя;

- особисті папери та розпорядження ними;

- індивідуальність та недоторканність ділової репутації.

Юридичні обов'язки суб'єктів інформаційних правовідносин - це міра необхідної, визначеної нормами права поведінки суб’єктів правовідносин в інформаційній сфері, що виражається насамперед у необхідності:

- поважати й не порушувати інформаційні права інших учасни­ків правовідносин;

- забезпечувати доступ до відкритої інформації;

- оприлюднювати соціально необхідну інформацію;

- зберігати інформацію з обмеженим доступом;

- надавати інформацію іншим суб’єктам у визначених законом випадках або на їхню законну вимогу;

- дотримуватися встановленого правовими нормами порядку об­роблення інформації;

- компенсувати шкоду, заподіяну порушенням інформаційних прав.

Прикладами закріплення необхідної поведінки учасників інфор­маційних відносин у законодавстві України є, зокрема, такі:

- особа, яка поширює інформацію, зобов’язана переконатися в її достовірності;

- особа, яка поширила недостовірну інформацію, зобов’язана її спростувати;

- особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних дже­рел, зобов’язана робити посилання на таке джерело;

- суб’єкт владних повноважень зобов’язаний інформувати гро­мадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прий­няті рішення;

- продавець зобов’язаний надати покупцеві необхідну і достовір­ну інформацію про товар;

- обов’язок утриматися від поширення шкідливої, небезпечної для суспільства інформації.

Контрольні запитання

1. Що таке правові відносини, які їхні основні ознаки?

2. Прокласифікуйте правовідносини.

3. Назвіть елементи складу правовідносин.

4. Охарактеризуйте суб'єкта правових відносин.

5. Назвіть види суб'єктів правовідносин.

6. Що становить об'єкт правовідносин?

7. Назвіть види об'єктів правовідносин.

8. Що таке юридичний факт?

9. Прокласифікуйте юридичні факти.

10. Які правовідносини називають інформаційними?

11. Які основні властивості має інформація як об'єкт правовідносин?

12. У чому полягає основний зміст прав та обов'язків суб'єктів ін­формаційних правовідносин?

Література для поглибленого вивчення

Беляков К.

Беляков К. І. Інформація в праві: теорія і практика / К. І. Бєляков. - К. : КВІЦ, 2006. - 118 с.

Блажівська Н. Є. Електронний правочин у цивільному праві Украї­ни : монографія / Н. Є. Блажівська ; Ін-т законодавства ВР України. - К. : Правова єдність ; Алерта, 2014. - 238 c.

Виноградова Г. В. Правове регулювання інформаційних відносин в Україні : навч. посіб. / Г. В. Виноградова. - К. : «Юстініан», 2006. - 176 с.

Завальний А. М. Методологічні та теоретичні основи пізнання юриди­чних фактів : монографія / А. М. Завальний. - К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2011. - 95 с.

Клименюк О. М. Державне регулювання правових відносин : моног­рафія / О. М. Клименюк. - К. : Акад. муніцип. упр., 2014. - 200 с.

Коваль О. А. Класифікація юридичних фактів: наукова фікція і реаль­ність / О. А. Коваль // Актуальні проблеми держави і права. - 2009. - Вип. 45. - С. 158-161.

Костецька Т. А. Інформаційне право : навч. посіб. / Т. А. Костецька. - К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2009. - 170 с.

Коструба А. В. Поняття юридичних фактів та їх ознаки в цивільному праві України / А. В. Коструба // Часопис Київського університету права. - 2011. - № 1. - С. 168-171.

Кохановська О. В. Суб’єкти та об’єкти інформаційних правовідносин у сучасній правовій доктрині / О. В. Кохановська // Вісник Київського на­ціонального університету ім. Т. Шевченка. - 2005. - № 67-69. - С. 51-54.

Марущак А. І. Інформаційне право: доступ до інформації : навч. посі­бник для вузів / А. І. Марущак. - К. : КНТ, 2007. - 532 с.

Перов Д. О. Видова картина інформаційних правовідносин

/ Д. О. Перов // Право і суспільство. - 2014. - № 3. - С. 211-217.

Перов Д. О. Склад інформаційних правовідносин / Д. О. Перов // Актуальні проблеми держави і права. - 2014. - Вип. 71. - С. 88-95.

Харитонов Є. О. Деякі питання розмежування цивільних правовідно­син інтелектуальної власності та інформаційних правовідносин / Є. О. Ха­ритонов, О. І. Харитонова // Актуальні проблеми держави і права. -

2010. - Вип. 56. - С. 213-218.

Харитонов Є. О. Цивільні правовідносини : монографія / Є. О. Хари­тонов, О. І. Харитонова. - 2-ге вид., переробл. і доповн. - О. : Фенікс,

2011. - 456 с.

Харитонов Є. О. Цивільні правовідносини : навч. посіб. / Є. О. Хари­тонов, О. І. Харитонова. - К. : Істина, 2008. - 304 с.

Харитонова О. І. Правовідносини інтелектуальної власності, що ви­никають внаслідок створення результатів творчої діяльності (концептуа­льні засади) : монографія / О. І. Харитонова. - О. : Фенікс, 2011. - 343 с.

Чернадчук Т. О. Актуальні питання інформаційних правовідносин у банківській сфері : монографія / Т. О. Чернадчук ; Сум. нац. аграр. ун-т. - Суми, 2011. - 162 c.