Поняття юридичної відповідальності

Юридична відповідальність є різновидом соціальної відповіда­льності, тож вивчення її особливостей базується на усвідомленні при­роди соціальної відповідальності, її загальних рис.

Уявлення про відповідальність людини почали формуватися за часів античності. Перші думки щодо неї містяться у висловлюваннях Епікура і Сократа, працях Платона й Аристотеля. Тоді відповідаль­ність сприймалась у взаємозв’язку із темами свободи (волі та дії), провини, вільного вибору, необхідності, індивідуальності.

У сучасній соціальній філософії відповідальність є однією з фун­даментальних категорій. Соціальна відповідальність розглядається як один із найважливіших засобів соціалізації індивіда і пов’язується переважно з його здатністю бути відповідальним за все, що відбува­ється в дійсності загалом і в соціумі його проживання зокрема.

Відповідальність виступає певним регулятором суспільних від­носин, який передбачає обов’язковість урахування й реалізації в про­цесі колективної життєдіяльності соціально значущих принципів і норм. Вона орієнтує як окремих людей, так і соціальні групи, спіль­ноти на загальновизнані суспільні ідеали.

Фундаментальне місце відповідальності в соціальному регулю­ванні визначає її багатоаспектність. Розрізняють перспективну і рет­роспективну, позитивну і негативну відповідальність.

Перспективна відповідальність має добровільний позитивний характер і ґрунтується на індивідуальному почутті обов’язку щодо певних соціально корисних дій та вибору їхніх варіантів у майбут­ньому. Ретроспективна відповідальність - це реакція суспільства на вже вчинене особою раніше. Вона буває позитивною і негативною залежно від характеру наслідків поведінки особи. Позитивна відпові­дальність виражається в заохоченні (стимулюванні) особи за соціаль­но корисні вчинки, а негативна - призводить до осуду й покарання порушника і найчастіше реалізується примусово.

Теорія юридичної відповідальності виокремилась у системі знань про соціальну відповідальність у ХХ ст. На той час сформувалося стійке її розуміння переважно в ретроспективному негативному аспек­ті, яке і зараз вважається традиційним для юриспруденції більшості країн пострадянського простору.

Сучасний правовий розвиток, утвердження верховенства права, підвищення рівня правосвідомості зумовили необхідність переоцінки співвідношення стимулюючих і примусових правових засобів. Тому вітчизняні вчені дедалі частіше наголошують на недооціненості ролі в правовому регулюванні позитивної ретроспективної відповідально­сті. Крім того, зростає значення перспективної відповідальності у праві, яка мотивує прагнення людини до правомірних вчинків, тоді як ретроспективна негативна виступає засобом стримування від проти­правної поведінки або покаранням за неї.

Таким чином, юридичну відповідальність не можна зводити тіль­ки до відповідальності за правопорушення (негативної відповідаль­ності), виключаючи позитивну заохочувальну функцію. Разом із тим ретроспективність - її природна риса, оскільки юридична відповіда­льність - це заходи впливу на особу, передбачені правовими нормами за корисні чи шкідливі (небезпечні) вчинки.

Позитивна й негативна юридична відповідальність є певними «антиподами». Їхнє порівняння наведене в табл. 1.

Засоби і заходи позитивної й негативної юридичної відповідаль­ності правом регламентуються по-різному. Негативна встановлюєть­ся за конкретні протиправні діяння особи, має чітке закріплення у правових нормах як виду й обсягу відповідальності, так і всієї проце­дури притягнення до неї. Позитивна юридична відповідальність ви­значається узагальнено, передбачає лише певні види заохочень за за­слуги в різних напрямах діяльності суб’єктів, повноважних приймати рішення щодо їхнього застосування, та загальні підстави прийняття таких рішень.

Таблиця 1 СПІЛЬНЕ Й ВІДМІТНЕ ПОЗИТИВНОЇ І НЕГАТИВНОЇ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Інша важлива риса, що відрізняє ці два види юридичної відпові­дальності, - обов’язковість застосування.

Слідування цим принципам - фундамент правового регулювання суспільних відносин, що надає обов’язковості правовим нормам, фор­мує належне ставлення індивідів до їхніх вимог і забезпечує встанов­лення правопорядку як безперечного загальносоціального блага.

Отже, подальший розгляд поняття «юридична відповідальність», не виключаючи позитивного, доцільно здійснювати саме в ретроспек­тивному негативному ракурсі, який є домінуючим у правовій науці і забезпечує однозначне трактування та сприйняття основного призна­чення інституту юридичної відповідальності.

/---------------------------------------------------------------------------------------

л Юридична відповідальність - це застосування до правопо­рушників, в особливому процесуальному порядку, передбачених санкцією правової норми заходів державно-правового примусу, що виражаються у формі обмежень (позбавлень) особистого,

II організаційного, майнового характерів.

Реалізація юридичної відповідальності створює специфічні охо­ронні правовідносини між державою в особі спеціальних органів і правопорушником, на якого покладається обов’язок перетерпіти не­гативні наслідки за вчинене правопорушення, визначені санкціями правових норм.

Основні риси юридичної відповідальності:

• визначається нормами права;

• є зовнішнім впливом, спрямованим на правопорушника;

• спричиняє негативні для правопорушника наслідки особистого, ор­ганізаційного, майнового характерів;

• застосовується лише за здійснене протиправне діяння;

• нерозривно пов’язана з державно-правовим примусом у формах правовідновлювальних, а за потреби, каральних заходів;

• застосовується тільки уповноваженими органами в межах їхньої компетенції, визначеної законом;

• покладається і реалізується в особливих процесуальних формах.

На відміну від інших видів соціальної відповідальності (мораль­ної, релігійної, політичної тощо), юридична відповідальність нероз­ривно пов’язана з державним примусом. Але не всі заходи державно­го примусу реалізуються за допомогою юридичної відповідальності, тому ці два поняття не тотожні.

Державний примус ширший за змістом - це регламентований правом авторитарний вплив відповідних державних органів на пове­дінку людей з метою приведення її у відповідність до вимог правових норм. Він може мати форми і не пов’язані з відповідальністю за пра­вопорушення, зокрема примусове лікування, примусове вилучення майна з незаконного користування, обшук, вилучення речей і доку­ментів, примусові виховні заходи щодо неповнолітніх чи недієздат­них осіб за вчинення ними суспільно небезпечних діянь.

Необхідність достатньо широкого спектру примусових заходів зумовлена різноманітними цілями, що досягаються в процесі право­вого регулювання. Однак тільки юридична відповідальність реалізу­ється винятково через державний примус, застосовується тільки в ра­зі вчинення правопорушення і безпосередньо визначається санкцією норми права.

14.2