§ 2. Правопорушення.

Характеристика правопорушення.

Протилежністю суспільно-корисної, правомірної поведінки є неправомірна. Вона характеризується суспільністю шкідливістю для приватних і суспільних інтересів та цінностей, що охороняються правом, посягають на умови існування суспільства, створює загрозу правопорядку у цілому.

Оскільки такі діяння вчиняються всупереч правовим заборонам, вони визнаються правопорушеннями.

Правопорушення - це суспільно небезпечне або шкідливе діяння (дія або бездіяльність), яке порушує норму права.

Правопорушенню притаманні низка ознак.

• В умовах правопорушення акт поведінки виражається в дії або в бездіяльності. Дія - активна поведінка, спрямована на досягнення певного протиправного результату (робити те, що законом заборонено). Бездіяльність - пасивна поведінка (не робити те, що закон зобов’язує зробити). Думки, почуття, переконання не можуть бути правопорушеннями.

• Правопорушення є тільки вольовими діяннями, тобто залежать від волі і свідомості учасників, здійснюються ними добровільно. Це означає, що суб’єкт усвідомлює, що він робить (не робить) і прагне це зробити (не зробити).

• Індивід усвідомлює, що діє протиправно, діє винно. Індивід усвідомлює, що він порушує ті норми права, що діють у державі. Є правило: незнання закону не звільняє від відповідальності. В даному випадку, мається на увазі, що незнання закону, який був опублікований у ЗМІ, не звільняє правопорушника від відповідальності.

• Ця дія або бездіяльність протиправна, тобто порушує вимоги норм права. Зазначена, дія чи бездіяльність повинна бути зафіксована в діючих джерелах права.

• Правопорушення завжди соціально негативне, суспільно шкідливе, тобто приносить шкоду чиїмось інтересам (особистості, організації, державі тощо).

Правопорушення поділяються на злочини і проступки.

Види правопорушень.

Таблиця 24.4.

Злочини - суспільно небезпечні діяння, карні в кримінальному порядку.

(якщо жінка вийшла на вулицю, не покривши обличчя). В Венесуелі ще до середини 90-х років до злочинів відносився адюльтер (подружня зрада) з боку жінки тощо. В Україні до злочинів відносяться крадіжка, зґвалтування, державна зрада, вбивство тощо.

Приклад 24.1.

Свідчення П. Ломейка стосовно вбивства його дружини мурашками (лат. форміка).

Нікого в житті я так не кохав, як її. І ні до кого не відчував таких приступів ненависті. Вона приходила до мене, і йшла - коли хотіла. Можливо, зустрічалася з кимсь, потім залишала...

Миритися - ось що їй подобалось! Знову відчути хвилюючі дні зближення. Я реагував постійно однаково - холодний тон, суха манера спілкування. Це її лише підбадьорювало. Вона спрямовувала на мене усі свої чари. І я, зрозуміло, складав зброю. І, переконавшись у моїй покорі, вона знову ставилась до мене байдуже, виказуючи нудьгу та зневагу...

Вікторія вважала, що виконала свій життєвий обов’язок - дитинством без батьків, першим невдалим шлюбом, минулими розчаруваннями. Вона не бажала знати жодних зобов’язань. Лише права. Найбільше мене дратувала її постійна невдячність. Коли Вікторія залишала чергову службу, мені доводилося утримувати її та сина, а іноді й допомагати куди-небудь влаштуватися... Утім не в тому річ. Я був готовий і не на таке заради неї. Але вона приймала все це як належне. За стільки років не разу не сказати: „Дякую”!

...Тепер розумію - обидва були гарні. Вона вела себе так від злості, від безсилля. Вона відчувала: я не належу їй. Мені слід було довести зворотне. Рішуче, по-чоловічому...

І все ж таки вона запропонувала першою. їй не відмовиш у чутливості. Зрозуміти, як тяжко тридцяти трирічному холостяку, анахорету-

вченому сказати: „Давай одружимось”, на це здатна не кожна жінка. Віка зробила за мене дев’ять кроків з необхідних десяти. І я злякався. Я висловив собі багато доводів „проти”, у тому числі і міщанські погляди моєї матері.

...Воронь боже, я не ревнував її до цього колишнього спортсмена.

Тобто наяву я б ніколи не зробив щось на зразок цього. Так би й перегоріло в мені все. Але я уявив з убивчою ясністю. Саме так я наздоганяю

Можливо мене це бажання і наверх повело. Чи то втішити себе розраховував, чи то більше роззлостити... Найжахливіші хвилини у моєму житті...

Цей... Костянтин схопив мене за руки, став щось лопотіти, виправдовуватись... Мені здається, я пройшов крізь нього немов крізь повітря.

...Я часто ходив до неї розмовляти. Навіть жалітися. Вона була для мене особою жіночої статі. Безлика шелестка богиня. Я перейшов галявину і встав навколішки: і вона, як завжди, обійняла мене. Ніжний лоскіт лапок та вусиків по усьому тілу, таке дружелюбне... Я плакав та сповідався. А потім, чомусь впевнений в її абсолютній підтримці та розумінні, подякував і пішов. Я не міг повернутися у цей дім; для мене він був священним, тут проходили мої найкращі часи; тепер вівтар сплюндрували... Ходив лісом, розповідав вголос вірші, то проклинав Віку, то оплакував... Злякався чогось, кинувся крізь чащу напролом; вже абсолютно обмираючи від жаху, дібрався до шосе. Одна думка не давала мені спокою: повернутися до міста. Йшов узбіччям, доки не настав ранок. І назустріч... з сиреною, з мигалками... міліцейські машини.

Одна, друга. Потім пожежні - і знову міліція. Хіба я міг передбачити, хоча б віддалено...

...Безглуздо вважати, що Форміка зрозуміє мої слова і візьметься відомстити за образу. Відбулося інше. Феромон и! Наше дихання, піт, сльози - це також феромони, хімічні сигнали. Вони малюють точну картину стану людини. Ми настільки бездарні, що не вміємо читати послання наших заліз. А вона навчилася за роки спілкування зі мною. І я знав це. Форміка блискуче відчувала мої бажання, навіть ті, що й словами не висловиш. Забути про її казкову чутливість - ось у чому мій злочин! Вона торкалася мене десятками тисяч своїх шустрих „клітин”, і в її свідомості склався образ.

Джерело: Дмитрук А. Формика 11 Фантастика-85. - М.: Молодая гвардія, 1985. -С. 190-191.

Проступки - діяння, що не караються в кримінальному порядку.

До проступків належать адміністративні, цивільно-правові, дисциплінарні, процесуальні, міжнародні тощо.

Адміністративні правопорушення (адміністративні проступки) - протиправне винне діяння, що посягає на певну категорію відносин і за яке законодавством передбачається адміністративна відповідальність. Прикладом адміністративного правопорушення є проїзд у суспільному транспорті без квитка.

Цивільно-правові делікти (цивільно-правові проступки) - протиправні діяння, що наносять шкоду урегульованим нормами цивільного права майновим і зв'язаним із ними особистим немайновим відносинам. Прикладом цивільно-

правового делікту є невиконання зобов’язань за договором. Наприклад, втрата, нестача чи пошкодження майна охоронцем, що був зобов’язаний його охороняти за договором схову.

Дисциплінарні проступки - протиправне винне невиконання робітником або службовцем своїх трудових або службових обов'язків, яке порушує правила внутрішнього трудового розпорядку. Прикладом може бути прогул.

Процесуальні порушення (кримінально-процесуальні правопорушення, цивільно-процесуальні правопорушення) - протиправне, винне порушення процесуального (кримінального та цивільного) законодавства. Прикладом може бути проголошення обшуку виїмкою.

Міжнародне правопорушення - протиправне діяння, яке полягає у порушенні державою чи іншим суб’єктом міжнародного права своїх міжнародних зобов’язань.

Юридичний склад правопорушення.

Можна говорити про правопорушення лише у випадку, коли у наявності є всі елементи складу правопорушення.

Сукупність ознак правопорушення в єдності його об'єктивної та суб'єктивної сторони, необхідних і достатніх для покладання юридичної відповідальності на суб'єкта, визначається як склад правопорушення.

Він містить у собі такі елементи як суб’єкт правопорушення, об’єкт правопорушення, об’єктивну і суб’єктивну сторону правопорушення.

Суб’єкт правопорушення - деліктоздатна фізична особа або організація, що вчиняє правопорушення. Деліктоздатність означає здатність відповідати за свої вчинки. Фізична особа - індивід. Фізична особа та організація несуть цивільно- правову відповідальність. Кримінальну ж відповідальність несуть лише фізичні особи. Таким чином, суб’єктом злочину може бути лише фізична особа. Організація не здатна нести кримінальної відповідальності. Навіть засуджуючи злочинні угруповання, до кримінальної відповідальності притягуються лише фізичні особи,

що входять до їхнього складу. Єдиний раз, коли організації були визнані злочинними: події Нюрнбергського судового процесу, під час якого трибунал оголосив НСДАП, Ґестапо, СД, СС та інші злочинними організаціями. Це означало, що кожен член цих організацій: від Гітлера до останнього прибиральника чи кухаря, по суті, були визнані злочинцями. Проте, слід пам’ятати, що членами нацистської партії були Й. фон Риббентроп і О. Шиндлер. Й. фон Риббентроп засобами зовнішньої політики розчищав шлях до Другої світової війни, яка знищила колосальну кількість слов’ян, євреїв та германців. О. Шиндлер за допомогою хабарів викупив 1200 євреїв, врятувавши їх таким чином він газових камер. Й. фон Риббентропа судили на Нюрнбергському судовому процесі. Вироком була смертна кара через повішання. Після цього його тіло перевезли до Мюнхена, спалили там у печі крематорію, а попіл розвіяли. О. Шиндлер в 50-х роках приїздив до Ізраїлю. Його запросили посадити дерево в алеї праведників і врешті-решт іудейські первосвященики його канонізували. Похований О. Шиндлер в Єрусалимі: єдиний німець, що удостоєний такої честі.

З точки зору визнання нацистської партії злочинною організацією злочинцями є і Й.

Аналогічною стала б доля членів КПРС у випадку визнання її злочинною організацією: всі комуністи (навіть герої Великої Вітчизняної війни) були б визнані злочинцями.

Об’єкт правопорушення - ті суспільні відносини, що порушуються при правопорушенні. Такими відносинами є право власності, право на життя, політичні, трудові, громадянські та інші права, свободи й обов’язки. Слід мати на увазі, що в кримінальному праві є поняття предмету злочину. Розглянемо це на прикладі. Художник Є. вкрав в запаснику музею картину Леонардо да Вінчі, яка вже частково була з’їдена щурами. Є. реставрував картину. Однак, після того, як було з’ясовано місце знаходження картини, Є. було притягнуто до кримінальної відповідальності за крадіжку. В даному випадку картина є предметом злочину, а право власності на неї

- об’єктом. І хоча для картини така крадіжка була досить позитивною, злочин все ж таки був.

Об ’єктивна сторона правопорушення.

Таблиця 24.5.

Об’єктивна сторона правопорушення - зовнішній вираз правопорушення. Зовні правопорушення виражається у формі матеріального складу і формального складу.

Правопорушення матеріального складу вважається скоєним, якщо в наявності є протиправне діяння, його соціально негативні наслідки і причинно- слідчий зв’язок між ними. Розглянемо вбивство за допомогою снайперської гвинтівки. Є протиправне діяння: постріл із снайперської гвинтівки. Є соціально- негативний наслідок - смерть жертви. Є причинно-слідчий зв’язок між ними - жертва померла від того, що в неї влучила куля.

Правопорушення формального складу є скоєним, якщо в наявності є хоча б протиправне діяння, навіть якщо немає наслідків цього діяння.

В 1994 році в Японії помер напівлегендарний основоположник кьокусинкай (жорстке контактне карате) Ояма Масутацу. Він прославився тим, що, рекламуючи свій стиль в Європі, у 1962 році в Іспанії виступив у своєрідній кориді: бій з биками голими руками. Ояма трьох биків забив на смерть, а іншим зрубав роги вдаром рука-меч (ребром долоні). Це - необхідне пояснення для того фантастичного прикладу (насправді цього випадку не було), який би проілюстрував правопорушення з формальним складом.

Уявимо собі: йде Ояма по вулиці, а назустріч йому вибігає озброєна пістолетом людина. З криком: “Давай гаманець”, вона кидається до Оями. Захищаючись, Ояма калічить нападника. Після того, як нападник вийде з лікарні, він піде у тюрму. Чому? Річ у тому, що з моменту його озброєної вимоги: “Давай гаманець”, він скоїв злочин, що носить назву розбійного нападу - злочину з формальним складом, для якого не обов’язковим є наявність соціально-негативних наслідків.

Суб’єктивна сторона правопорушення - вина, мотив і мета.

Мотив - спонукальні причини, що підштовхнули правопорушника до вчинення правопорушення. Найпоширенішими мотивами є користь, помста, хуліганство тощо.

Мета - той результат, що бажав досягти правопорушник при вчиненні правопорушення. Так метою при користі є заволодіння майном.

Вина - психічне ставлення особи до скоєного нею правопорушення. Як правило, суб'єктивна сторона правопорушення виражається саме в вині. Мотив і мета - факультативні елементи суб'єктивної сторони складу правопорушення. Вина - обов'язковий. Вона виражається у формі умислу і необережності.

Умисел може бути прямим і непрямим.

Прямий умисел - особа усвідомлює факт свого діяння, передбачає настання соціально-негативних наслідків свого діяння і бажає їхнього настання. Так, у

випадку вбивство за допомогою снайперської гвинтівки суб’єкт усвідомлює, що він стріляє, передбачає смерть жертви і бажає їй смерті.

Непрямий - особа усвідомлює факт свого діяння, передбачає настання соціально-негативних наслідків свого діяння і свідомо припускає їх настання або ставиться до них байдуже. Так, при політичному теракті у людному місці за допомогою бомби, терорист усвідомлює те, що він закладає бомбу, передбачає загибель багатьох жертв і ставиться до цього байдуже, адже головне для нього - заявити про себе, про свої погляди, про свою програму.

Необережність може виражатися у формі самовпевненості і у формі недбалості.

Самовпевненість - особа усвідомить факт свого діяння, передбачає настання соціально-негативних наслідків свого діяння, але самовпевнено розраховує на їхнє запобігання.

Так, П., який напередодні посперечався з І. з приводу ділянки, вирішив йому помститися. Побачивши, що І. заснув у своєму котеджі, П. підпалив будинок. Потім він казав, що розраховував на те, що І. зможе вчасно вийти з нього, але цього не сталося: І. задихнувся у диму. В даному випадку є вина у формі самовпевненості, адже П. усвідомлював те, що він підпалює будинок, передбачає загибель І. (врешті решт він говорив про те, що І. міг би й вискочити з будинку), але самовпевнено розраховує на те, що І. вискочить з будинку.

Недбалість - особа усвідомить факт свого діяння, але не передбачає соціально-негативних наслідків, хоча повинна і могла їх передбачати. Як правило, правопорушення з цією формою вини трапляються на будівництві при порушенні правил техніки безпеки.

Будівельник С., який приймав участь у будівництві нового багатоповерхового будинку, прибирав сміття на десятому поверсі. Зібравши щебінь, скло, розбиті цеглини, він вирішив не спускатися з десятого поверху,

а зберегти час і викинути сміття з десятого поверху. Глянувши вниз, С. подумки зазначив, що там нікого нема. Втім, він помітив, що внизу - не глуха стіна, а в наявності є лоджії та балкони. Проте це не завадило йому кинути сміття вниз, що він і зробив. В цей час через балкон на першому поверсі, зберігаючи час (не захотів йти через двері), виліз виконроб, який за декілька секунд до цього зняв каску. Сміття впало йому на голову, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження. В даному випадку в наявності є недбалість, адже С. усвідомлював те, що він викидає сміття з десятого поверху. І хоча він не передбачав появи виконроба, проте він повинен був і міг передбачити появу на першому поверсі будь-кого, хто ризикує підпасти під це сміття.

Без наявності хоча б одного елемента складу правопорушення, немає самого правопорушення. Розглянемо це на прикладі відсутності об’єкта правопорушення. І. вкрав на державному підприємстві А. деталь від станка і встановив цю деталь на станку державного підприємства Б., на якому він працював. В даному випадку право державної власності на цю деталь не порушується. Правда це не означає, що неможливо вчинити виндикаційний позов до підприємства А., тобто вимога повернення свого майна з чужого незаконного володіння. Нема об’єкта правопорушення - нема правопорушення.

Рис 24.1. Суб'єктивна сторона правопорушення.

Інший приклад пов’язано з відсутністю об’єктивної сторони правопорушення. Уявимо фантастичну ситуацію. Престарілий І. зробив зауваження молодому хулігану П. Взявши І. за лацкани піджака, П. відштовхнув його від себе. І., впавши, вдарився об бордюр. Коли приїхала міліція, виявилось, що І. помер. П. могли засудити за вбивство з хуліганських мотивів, однак експертиза довела, що І. штовхнули, коли той був ще живий, однак на землю впав вже труп: І. помер від старості. В даному випадку є протиправна дія (поштовх хуліганом І.), наслідок (смерть І.). Однак нема причинного зв’язку між ними, а тому нема об’єктивної сторони правопорушення.

Відсутність суб’єктивної сторони дозволяє говорити про об’єктивно- протиправне діяння у формі безвинного діяння, а відсутність суб’єкту - у формі протиправного діяння недієздатної особи. Інша річ, коли нема суб’єкту правопорушення - нема того, хто скоює правопорушення.

Питання для самоконтролю.

Що таке цивільно-правові делікти?

Що таке дисциплінарні проступки?

Що таке процесуальні порушення?

Що таке міжнародні правопорушення?

Що таке склад правопорушення?

Що таке суб'єкт правопорушення?

Що таке об'єкт правопорушення?

Що таке об'єктивна сторона правопорушення? Що таке суб'єктивна сторона правопорушення? Коли вважається скоєним правопорушення з матеріальним складом?

15) Коли вважається скоєним правопорушення з формальним складом?