21.5. Юридичний склад правопорушення

Юридичний склад правопорушення — це сукупність ознак правопорушення в єдності його об'єктивних характеристик, які є необхідними для визначення даного діяння правопорушенням.

Категорія складу правопорушення докладніше розроблена в науці кримінального права щодо складу злочину.

Однак вона має і за-гальноправове, загальнотеоретичне значення, використовується в різних галузях права.

Об'єктом правопорушення є суспільні відносини, охоронювані правом. Наскільки різноманітні відносини в суспільстві, настільки різноманітні об'єкти правопорушення. Ними можуть бути майнові,

179

if( !cssCompatible ) { document.write(" трудові, політичні й інші права й інтереси суб'єктів права, державний і суспільний лад, стан навколишнього середовища, життя, честь, гідність, здоров'я людини.
Об'єктивна сторона правопорушення вказує на його зовнішнє вираження. Зміст об'єктивної сторони складають: протиправне діяння, його сусшльно шкідливі наслідки і причинний зв'язок між діянням і наслідками, що настали.
Суб'єктом правопорушення визнається деліктоздатна осудна особа, що досягла визначеного законом віку.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини, тобто психічним ставленням особи до свого вчинку та його наслідків.
Розрізняють дві основні форми вини: навмисність (умисел) і необережність. Навмисність буває прямою і непрямою. Прямий умисел виявляється в усвідомленні правопорушником суспільне небезпечного характеру свого діяння, у передбаченні сусшльно небезпечних наслідків і бажанні їхнього настання. Непрямий умисел полягає в усвідомленні правопорушником сусшльно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності, у передбаченні суспільне небезпечних наслідків і свідомому допущенні їх.
Необережність теж буває двох видів: самовпевненість і недбалість. Самовпевненість виявляється в передбаченні правопорушником можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння і легковажним розрахунком їх запобігання.

Недбалість виявляється в непередбаченні правопорушником можливості настання суспільно небезпечних наслідків правопорушення, хоча він міг і повинен був їх передбачати.
21.6. Види правопорушень
Правопорушення розрізняються за ступенем шкідливості та суспільної небезпеки; за характером санкцій, які настають. За цими критеріями вони поділяються на злочини і проступки.
Злочини — це найбільш шкідливі правопорушення, небезпечні для суспільства і особи, що посягають на суспільний лад, права і свободи особи, інші соціальні цінності. Ознаками злочину є явна суспільна небезпека, протиправність, винність, караність. Як злочинні діяння закріплюються лише кримінальним законом.
Злочини відрізняються максимальним ступенем суспільної небезпеки та шкідливості, зазіхають на найбільш значущі інтереси суспіль-
180
") } else { document.write(" трудові, політичні й інші права й інтереси суб'єктів права, державний і суспільний лад, стан навколишнього середовища, життя, честь, гідність, здоров'я людини.
Об'єктивна сторона правопорушення вказує на його зовнішнє вираження. Зміст об'єктивної сторони складають: протиправне діяння, його сусшльно шкідливі наслідки і причинний зв'язок між діянням і наслідками, що настали.
Суб'єктом правопорушення визнається деліктоздатна осудна особа, що досягла визначеного законом віку.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини, тобто психічним ставленням особи до свого вчинку та його наслідків.
Розрізняють дві основні форми вини: навмисність (умисел) і необережність. Навмисність буває прямою і непрямою. Прямий умисел виявляється в усвідомленні правопорушником суспільне небезпечного характеру свого діяння, у передбаченні сусшльно небезпечних наслідків і бажанні їхнього настання. Непрямий умисел полягає в усвідомленні правопорушником сусшльно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності, у передбаченні суспільне небезпечних наслідків і свідомому допущенні їх.
Необережність теж буває двох видів: самовпевненість і недбалість.

Самовпевненість виявляється в передбаченні правопорушником можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння і легковажним розрахунком їх запобігання. Недбалість виявляється в непередбаченні правопорушником можливості настання суспільно небезпечних наслідків правопорушення, хоча він міг і повинен був їх передбачати.
21.6. Види правопорушень
Правопорушення розрізняються за ступенем шкідливості та суспільної небезпеки; за характером санкцій, які настають. За цими критеріями вони поділяються на злочини і проступки.
Злочини — це найбільш шкідливі правопорушення, небезпечні для суспільства і особи, що посягають на суспільний лад, права і свободи особи, інші соціальні цінності. Ознаками злочину є явна суспільна небезпека, протиправність, винність, караність. Як злочинні діяння закріплюються лише кримінальним законом.
Злочини відрізняються максимальним ступенем суспільної небезпеки та шкідливості, зазіхають на найбільш значущі інтереси суспіль-
180
") } трудові, політичні й інші права й інтереси суб'єктів права, державний і суспільний лад, стан навколишнього середовища, життя, честь, гідність, здоров'я людини.

Об'єктивна сторона правопорушення вказує на його зовнішнє вираження. Зміст об'єктивної сторони складають: протиправне діяння, його сусшльно шкідливі наслідки і причинний зв'язок між діянням і наслідками, що настали.

Суб'єктом правопорушення визнається деліктоздатна осудна особа, що досягла визначеного законом віку.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини, тобто психічним ставленням особи до свого вчинку та його наслідків.

Розрізняють дві основні форми вини: навмисність (умисел) і необережність. Навмисність буває прямою і непрямою. Прямий умисел виявляється в усвідомленні правопорушником суспільне небезпечного характеру свого діяння, у передбаченні сусшльно небезпечних наслідків і бажанні їхнього настання. Непрямий умисел полягає в усвідомленні правопорушником сусшльно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності, у передбаченні суспільне небезпечних наслідків і свідомому допущенні їх.

Необережність теж буває двох видів: самовпевненість і недбалість. Самовпевненість виявляється в передбаченні правопорушником можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння і легковажним розрахунком їх запобігання. Недбалість виявляється в непередбаченні правопорушником можливості настання суспільно небезпечних наслідків правопорушення, хоча він міг і повинен був їх передбачати.

<< | >>

↑

Источник: Волинка К. Г.. Теорія держави і права: Навч. посіб. — К.: МАУП,2003. — 240 с.. 2003

Еще по теме 21.5. Юридичний склад правопорушення: