Інформаційний розвиток як пріоритет сучасного суспільства

Життя суспільства дуже динамічне й різноманітне. Особливості тієї чи іншої соціальної спільноти зумовлюються багатьма чинниками, починаючи з природно-географічних, культурних, історичних тощо.

У сучасних реаліях життєвий простір людини стає дедалі більш залежним від глобалізаційних змін, спричинених міждержавною ін­теграцією, розвитком геополітики, тотальною інформатизацією, що поступово створюють новий «формат» світової суспільної організа­ції. Водночас функціонуванню соціуму притаманна наявність сукуп­ностей досить стійких взаємовідносин, які прийнято називати сфера­ми суспільного життя. До основних із них традиційно відносять соціальну, політичну, економічну, духовну.

Попри те, що інформаційна сфера не виділяється соціальною фі­лософією серед основних складових суспільного життя, вона завжди була присутня як невід’ємна риса людського суспільства, адже роз­винуті механізми передачі і збереження інформації стали одним із визначальних факторів розвитку людської цивілізації.

У найбільш широкому розумінні інформаційна сфера сприйма­ється як філософська категорія, що відображає знання людства щодо навколишнього світу, місця і ролі людини в розвитку земної цивілі­зації, пізнанні космосу тощо.

Інформаційна сфера - це вимір буття сучасної людини, утво­рений інформацією, процесами її руху, переходу від однієї її форми до іншої, від явищ реального світу до знань про них.

Виходячи із змісту права на інформацію, визначеного Законом України «Про інформацію», інформаційна сфера може асоціюватись із сферою збирання, зберігання, використання і поширення інформа­ції. У своєму сучасному вигляді вона утворюється інтеграцією бага­тьох компонентів, кожен з яких часто сам розглядається як певна сфера.

До основних компонентів інформаційної сфери належать:

- інформаційний простір;

- інформаційні ресурси;

- інформаційна продукція та послуги;

- інформаційна інфраструктура;

- інформаційні технології;

- інформаційна безпека;

- інформаційні відносини.

На межі ХХ-ХХІ ст. в інформаційній сфері відбулися якісні пе­ретворення, пов’язані з масовим використанням комп’ютерної техні­ки та інформаційних технологій. Завдяки цьому інформаційна сфера почала набувати домінуючого значення. Інформаційна розвиненість стала основою подальшої еволюції інших сфер суспільного життя і стрімко просуває людство на шляху становлення інформаційного су­спільства, яке розглядається багатьма вченими як нова постіндустріа- льна формація^[7].

Визнаючи особливу актуальність діяльності в напрямі інформа­ційного розвитку суспільства, сучасні держави надають йому пріори­тетного значення у своїх програмах перспективного розвитку, а для підвищення ефективності діяльності намагаються об’єднувати свої зусилля.

Результатом такої співпраці є Окінавська хартія глобального ін­формаційного суспільства (Okinava Charter) 2000 р., Лісабонська стратегія (Lisbon Strategy) 2000 р., плани дій щодо розвитку елект­ронної Європи (e-Europe Action Plan), підсумкові документи Всесвіт­нього саміту з питань інформаційного суспільства (Женева, 2003 р. - Туніс, 2005 р.) тощо.

Поняття «інформаційне суспільство»» почало використовуватися в другій половині ХХ ст. Від 90-х рр. ХХ ст. швидко почало поши­рюватися повсюдне використання електронних засобів обміну інфор­мацією, перехід до цифрових технологій, бурхливий розвиток Інтер- нету та відкриття телекомунікаційних ринків - очевидні ознаки нової, інформаційної епохи^[8].

У Європі сутність інформаційного суспільства була визначена в 1993 р. Комісією Європейського Союзу як суспільство, в якому дія­льність людей здійснюється на основі використання послуг, що на­даються за допомогою інформаційних технологій і технологій зв’язку.

Європейська модель інформаційного суспільства відрізняється стратегією європейської інтеграції, поняттям «об’єднана Європа», пошуками рівноваги між контролем держави і ринком, динамічним поєднанням державних і приватних інтересів. Характерними рисами європейської моделі виступають варіативність і політична спрямова­ність програм побудови інформаційного суспільства для різних країн, зумовлених новою європейською геополітикою, становленням інфор­маційної (інтелектуальної) економіки, різними можливостями постін- дустріального розвитку.

Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства від 22 липня 2000 р.

У підсумкових документах Всесвітнього саміту з питань інфор­маційного суспільства (2003-2005 рр.) визначено, що інформаційне суспільство - це суспільство, орієнтоване на людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток, в якому кожний може створювати інфор­мацію і знання, мати до них доступ, користуватися й обмінюватися ними, даючи змогу конкретним особам, громадам і народам повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи своєму стійкому розвит­ку і підвищувати якість свого життя.

Таким чином, у своєму розвитку концепція інформаційного суспі­льства набула нерозривного зв’язку із свободою отримання, поширення і використання знань. На підтвердження цього в 2003 р. в Парижі

32-ою Генеральною конференцією ЮНЕСКО було надано рекомен­дацію щодо заміни терміна « інформаційне суспільство» терміном «суспільство знань».

Відповідно до українського законодавства інформаційне суспіль­ство - це суспільство, в якому кожен міг би створювати й накопичу­вати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користува­тися й обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному й особистому розвиткові та підвищуючи якість життя^[9].

Отже, інформаційне суспільство насамперед орієнтоване на за­доволення інформаційних потреб.

Інформаційне суспільство: 1) суспільство, в якому біль­шість займається створенням, збиранням, відображенням, ре­єстрацією, накопиченням, збереженням і поширенням інформа­ції, особливо її вищої форми - знань; 2) суспільство, в якому діяльність людей ґрунтується на використанні послуг, що на­даються за допомогою інформаційних технологій і технологій зв 'язку.

Розбудова інформаційного суспільства призводить до активного розвитку інформаційних відносин у всіх сферах життєдіяльності лю­дини, суспільства, держави та міжнародної спільноти.

Інформатизація являє собою організаційний соціально- економічний і науково-технічний процес створення оптимальних умов для всебічного задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян суспільства, органів державної влади й управління на основі формування і використання інформаційних ресурсів та викори­стання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних тех­нологій із застосуванням обчислювальної і комунікаційної техніки.

Сучасні інформаційні і телекомунікаційні технології значною мі­рою обумовлюють ті зміни, які відбуваються на сьогодні в суспільст­ві і державі.

У процесі становлення інформаційного суспільства держава віді­грає роль координатора діяльності різних суб’єктів суспільства, який за допомогою цілеспрямованої політики сприяє інтеграції людей до нового інформаційно-технологічного середовища, розвитку галузей інформаційної індустрії, формуванню інформаційного права, зміц­ненню демократії і забезпеченню прав людини. Зокрема, відбувається суттєва активізація використання інформаційно-комунікаційних тех­нологій в органах державної влади, що сприяє розширенню сфери надання послуг за допомогою інформаційно-комунікаційних техно­логій, створенню інформаційних масивів даних (статистика, законо­давство, інтернет-сайти державних органів), підвищенню ефективно­сті діяльності самих державних органів, а також їхньої відкритості.

4.2