<<
>>

Види адміністративних правопорушень.

Кодекс про адміністративні правопорушення передбачає чимало різноманітних адміністративних правопорушень, тому виникає потреба в їх класифікації.

Адміністративні правопорушення можна поділити залежно від ступеня суспільної небезпеки, який вони становлять, на основні та кваліфіковані.

До кваліфікованих складів правопорушень відносять ті, які містять обставини, що суттєво збільшують їх небезпеку. Такими обставинами закон досить часто визнає повторність скоєння правопорушення, настання шкідливих наслідків, створення аварійної ситуації тощо.

Залежно від характеру шкоди, яку завдає правопорушення, їх поділяють на порушення з матеріальним і формальним складом. Право- порушешія з матеріальним складом завдають матеріальну чи іншу шкоду, при формальному складі шкода не є обов’язковою ознакою правопорушення.

Залежно від того, ким може бути скоєне адміністративне правопорушення, їх поділяють на приватні (особисті) та службові (посадові).

За особливостями побудови статті кодексу способом викладу сутності правопорушення їх склади поділяють на описові та бланкет- ні, В описових складах міститься опис діяння, яке визнається правопорушенням. При бланкетному складі в описі правопорушення в кодексі міститься посилання на порушення іншого нормативного акта, наприклад Правил дорожнього руху, Правил пожежної безпеки тощо.

Держава не залишає безкарною особу, яка скоїла адміністративне правопорушення, — вона може бути притягнута до адміністративної відповідачьності. Адміністративна відповідальність — це специфічне реагування держави на адміністративне правопорушення, іцо полягає в застосуванні вповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб’єкта правопорушення.

Адміністративна відповідальність є наслідком правопорушення, скоєння діяння, яке визначено законодавством як адміністративне правопорушення. Вона застосовується з метою захисту суспільства, установленого державою порядку від правопорушень.

Адміністративна відповідальність передбачена законодавством і є застосуванням санкцій, установлених правовими нормами. Адміністративна відповідальність завжди пов’язана з певними негативними наслідках™ дчя правопорушника, із примусом, який до нього застосовується. При цьому відповідальність не може бути застосована без дотримання установлених процесуальних норм — складання певних документів, виконання певних процедур тощо.

Для адміністративної відповідальності характерні певні особливості. Насамперед правопорушення, за які вона настає, визначені не лише Кодексом про адміністративні правопорушення України, а й іншими нормативними актами. Серед актів, що визначають діяння, за які настає адміністративна відповідальність, — Закони України «Про боротьбу з корупцією», «Про надзвичайний стан» тощо, окремі правопорушення (зокрема, у галузі охорони тиші, підтримання чистоти тощо) можуть бути визначені рішеннями місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування. При цьому право приймати рішення про притягнення до адміністративної відповідальності може чимало різних органів, зокрема суд, органи внутрішніх справ, державної прикордонної служби, санітарно-епідеміологічної служби, контролери в транспорті, інспектори лісової та рибної охорони тощо.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідною умовою є наявність визначених підстав. Фактичною підставою притягнення до адміністративної відповідальності є скоєння нею діяння, яке визначене законодавством як адміністративне правопорушення. Другою процесуальною підставою є рішення, постанова, інший акт застосування норми права, виданий уповноваженим органом чи посадовою особою. Деякі науковці визначають ще одну — нормативну - підставу, а саме: наявність норми, яка визначає певне діяння як адміністративне правопорушення.

У разі притягнення особи до адміністративної відповідальності иа неї накладаються адміністративні стягнення. .Адміністративне стягнення є мірою адміністративної відповідальності, заходом державно-правового примусу, що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами.

Усі адміністративні стягнення можна поділити за кількома ознаками. За характером негативного впливу на правопорушника стягнення можуть бути: особисті (які впливають на правопорушника, обмежують його права), майнові (зменшують економічний добробут правопорушника, зменшують його майно або доходи), особисто-майнові, які через обмеження прав правопорушника опосередковано впливають на його майновий стан.

Стягнення бувають: разовими, одномоментними. які виконують одразу, в один момент, та триваючими, виконання яких триває протягом певного часу.

Крім того, стягнення поділяють на основні, які призначаються самостійно, та додаткові, які призначаються одночасно з іншими стягненнями, приєднуються до основного.

Законодавство передбачає сім видів адміністративних стягнень. При скоєнні правопорушень, які не є тяжкими, можливе застосування попередження. Попередження — це офіційне застереження правопорушника уповноваженою посадовою особою про неприпустимість вчинення ним адміністративного правопорушення. Важливо зазначити, що попередження здійснюється лише в письмовій формі або за допомогою спеціальних засобів. Наприклад, у разі порушення Правил дорожнього руху водієм або правил руху по річках судноводієм їм робиться відмітка в спеціальному талоні попереджень.

Одним із найпоширеніших адміністративних стягнень є штраф — грошове стягнення, що накладається на громадян, посадових осіб у випадках і розмірі, установлених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Штраф може застосовуватися як на підставі рішення суду, іншого органу, так і стягуватися на місці (наприклад, при виявленні безоплатного проїзду в транспорті).

Закон передбачає використання стягнення у вигляді оплатного вилучення предметів, які є знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення. Так, може бути вилучено мисливську рушницю в порушника правил мисливства, сітки у рибатки-браконьєра. Вказаний предмет вилучається незалежно від бажання власника, реалізується через торговельну мережу, а отримані від продажу кошти (за вилученням витрат на зберігання та продаж) повертаються колишньому власнику.

Якщо при оплатному вилученні колишній власник отримує частину вартості свого вилученого майна, то в разі конфіскації предмета, який став знаряддям вчинення або об’єктом адміністративного правопорушення, вилучений предмет або кошти від його реалізації передаються в доход держави.

Досить широко застосовується таке стягнення, як позбавлення спеціального права на строк до 3 років. Як адміністративне стягнення застосовується, наприклад, позбавлення права управління транспортними засобами (водійських прав) або права на полювання. Це стягнення застосовується за порушення, пов'язані з використанням права, якого особу позбавляють.

Одним із найтяжчих адміністративних стягнень є виправні роботи. Особа, до якої застосовано це стягнення, продовжує працювати на своєму місці роботи, однак протягом строку стягнення (від 15 днів до 2 місяців) з її заробітної плати утримується до 20 % заробітку в доход держави. Зазначимо, що виправні роботи можуть бути призначені лише судом особам, які мають постійну роботу. Це стягнення не може застосовуватися до непрацездатних осіб (інвалідів, пенсіонерів за віком, вагітних жінок), а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів. У період відбування зазначеного стягнення порушник не може піти в чергову відпустку, звільнитися за власним бажанням.

Найсуворішим видом адміністративного стягнення є адміністративний арешт. Він також призначається тільки судом за найбільш небезпечні адміністративні правопорушення, які за рівнем суспільної небезпеки наближаються до злочинів. Термін адміністративного арешту — до 15 діб. Це стягнення не застосовують до неповнолітніх, жінок, які мають дітей віком до 12 років, інвалідів 1-ї та 2-ї груп, військовослужбовців.

Важливо зазначити, що перелік стягнень не є вичерпним. Закон передбачає, що можливе запровадження інших адміністративних стягнень. Так, до правопорушників іноземців можливе застосування стягнення видворення за межі України.

1. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх осіб.

Кодекс України про адміністративні правопорушення визначає, іцо до адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті фізичні особи, які досягнули 16 років Однак при цьому передбачено ряд особливостей у притягненні неповнолітніх до адміїгістративної відповідальності.

У разі вчинення адміністративного правопорушення неповнолітньою особою у віці від 16 до 18 років застосовуються заходи впливу, передбачені саме для них.

Ознайомтеся з витягом із Кодексу України про адміністративні правопорушення. Визначте, передбачені законодавством заходи впливу, які застосовуються до неповнолітніх, і висловіть свою думку щодо ефективності та доцільності застосування цих заходів.

З Кодексу України про адміністраіивні правопорушення

Стаття 24-1. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:

1) зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення в потерпілого;

2) застереження:

3) догана або сувора догана;

4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їхньою згодою, а також окремим громадянам на їхнє прохання.

Однак у разі скоєння правопорушень, пов’язаних із наркотичними речовинами, дрібної крадіжки, дрібного хуліганства, злісної непокори працівникові міліції, порушення Правил дорожнього руху тощо, закон передбачає притишення неповнолітніх правопорушників до адміністративної відповідальності на загальних підставах.

6. Адміністративне затримання.

Уявіть собі ситуацію. Чоловік у нетверезому стані нецензурно лається на вулиці, а коли громадяни роблять йому зауваження, починає бійку. На щастя, наряд міліції, який опинився поруч, припиняє бійку, яка не призвела до суттєвих тілесних ушкоджень. На пропозицію надати документи та піти до відділу міліції порушник категорично відмовився, документів у нього не виявилося, установити особу на місці не вдалося. Що робити?

Запропонуйте, як має бути вирішена ця ситуація, щоб правопорушник не уникнув відповідальності.

Закон передбачає, що з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, установлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного й правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускається адміністративне затримання особи. Отже, у цьому випадку співробітники міліції мають право затримати правопорушника.

Закон визначає органи, які мають право здійснити адміністративне затримання. Це органи внутрішніх справ, органи прикордонної служби (у разі незаконного перетинання або спроби незаконного перетинання державного кордону України, порушення прикордонного режиму, порушення правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні тощо), керівники воєнізованої охорони об’єктів (при вчиненні правопорушень, пов'язаних із посяганням на об’єкти, що охороняються), посадові особи військової служби правопорядку в Збройних силах України (у разі вчинення правопорушень військовослужбовцями, працівниками Збройних сил України під час виконання ними службових обов’язків), органи Служби безпеки України (при порушенні законодавства про державну таємницю або здійсненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах).

Про адміністративне затримання обов’язково складається протокол, у якому зазначаються дата й місце складання; посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим.

Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляють її родичів, а на її прохання також власника відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

За загальним правилом адміністративне затримання не може тривати більше трьох годин. Однак в окремих випадках законодавство встановлює більш тривалі строки можливого затримання.

Особи,

яких затримано

Умови та заходи, для яких збільшено строк затримання Максимальний строк затримання
Особи, які порушили прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон України Для встановлення особи й з’ясування обставин правопорушення 3 доби з повідомленням про це письмово прокурора протягом 24 годин із моменту затримання
Якщо правопорушники не мають документів, що посвідчують їхню особу 10 діб із санкції прокурора
Особи, які порушили правила обігу наркотичних засобів і психотропних речовин Для складання протоколу, а в необхідних випадках для вст ановлення особи, проведення медичного огляду, з’ясування обставин придбання вилучених наркотичних засобів і психотропних речовин та їх дослідження 3 доби з повідомленням про це письмово прокурора протягом 24 годин із моменту затримання

Особи, які вчинили дрібне хуліганство, насильство в сім’ї, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції До розгляду справи суддею або начальником (заступником начальника) органу внутрішніх справ
Іноземці та особи без громадянства, які порушили правила перебування в Україні До розгляду справи суддею або посадовою особою органу Державної прикордонної служби України

Строк адміністративного затримання вважається з моменту доставления порушника для складення протоколу. Однак якщо затриманий знаходиться в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, то строк його затримання рахується лише з часу його витвереження.

Адміністративне затримання може бути оскаржене у вищестоящому органі щодо органу, який здійснив затримання. Наприклад, якщо особа затримана начальником районного відділу міліції, треба звертатися до обласного упраатіння внутрішніх справ, прокурора або до суду. Однак при цьому треба мати на увазі, що оскарження адміністративного затримання не зупиняє його.

Адміністративне правопорушення, адміністративна відповідальність, адміністративне стягнення, адміністративне затримання.

1. Поясніть поняття: адміністративне правопорушення, адміністративна відповідальність, адміністративне стягнення, адміністративне затримання.

2. Наведіть приклади адміністративних правопорушень, відомих вам із повідомлень засобів масової інформації, мережі Інтернет, власного життєвого досвіду.

3. Порівняйте адміністративну відповідальність та адміністративне стягнення.

4. Назвіть адміністративні стягнення, передбачені законодавством.

5. Дайте характеристику адміністративної відповідальності неповнолітніх.

6. Розподіліть відомі вам види адміністративних стягнень по групах (за різними критеріями класифікації).

7. Як особа може оскаржити адміністративне затримання?

8*. Висловіть свою думку щодо доцільності запровадження нових або зміни існуючих адміністративних стягнень.

9quot;. Висловіть свою думку щодо того, якою мірою порядок адміністративного затримання, а також існуючі види адміністративних стягнень відповідають вимогам демократії.

<< | >>
Источник: Наровлянський О.Д. 11 клас. Правознавство профільний рівень. 2011

Еще по теме Види адміністративних правопорушень.:

  1. Види адміністративного правопорушення
  2. Види адміністративного стягнення
  3. Види адміністративних правопорушень.
  4. Поняття та види адміністративного процесу та провадження.
  5. 1. Подвійна природа адміністративних правопорушень
  6. § 3. Адміністративні стягнення: поняття, перелік і накладення
  7. 2. Щодо «управлінської концепції» інституту адміністративної відповідальності: постановка проблеми
  8. Стаття 17. Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ
  9. § 3. Кримінальна та адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства
  10. Адміністративні правопорушення як вид правопорушень
  11. Історія розвитку та становлення інститутів попередження та протидії адміністративним правопорушенням
  12. 2.1. Сутність та елементи механізму попередження та протидії адміністративним правопорушенням
  13. 2.2. Профілактика як елемент механізму попередження та протидії адміністративним правопорушенням
  14. 2.3. Адміністративний примус у механізмі попередження та протидії адміністративним правопорушенням
  15. 3.2. Удосконалення правового регулювання попередження та протидії адміністративним правопорушенням
  16. Основні фактори неправомірної діяльності у сфері ведення лісового господарства та проблеми адміністративної відповідальності
  17. 1.3. Адміністративна відповідальність нотаріусів як засіб протидії корупції в сфері здійснення нотаріальної діяльності в Україні
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -