<<
>>

Державний службовець

Державний службовець - особа, що перебуває у публічно-правових відносинах з державою та обіймає в державних органах, установах і на підприємствах посаду державного службовця для здійснення визначених повноважень у межах відповідної компетенції та одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету.

Ознаки державного слу­жбовця: 1) є громадянином держави і постійно мешкає на її території;

2) має відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень знань, що відповідає встановленим вимогам державної служби як основи його діяльності;

3) наділяється статусом, який передбачає можливість вимагати виконання тих чи інших зобов’язань відповідно до посадової інструкції.

Кожна країна формує своє нормативне уявлення про те, кого познача­ти державним службовцем: від усіх, хто пов’язаний роботою в державних органах, установах, на підприємствах, до тих осіб, які безпосередньо є но­сіями державно-владних повноважень. Залежно від характеру праці на державній службі державні службовці поділяються на класи, групи, розря­ди тощо. Класифікація в тих чи інших країнах різна, загалом можна виді­лити такі основні групи: 1) адміністратори (державні службовці, які в ієра­рхії державної служби обіймають найвищі посади); 2) професіонали (дер­жавні службовці, які є висококласними спеціалістами в тій чи іншій сфері суспільних відносин, мають переважно статус радника); 3) виконавці (державні службовці, які виконують прийняті рішення); 4) вищі технічні службовці (державні службовці, які виконують прийняті рішення з викори­станням спеціальних технічних засобів); 5) канцелярські працівники (держа­вні службовці, які виготовляють, оформлюють, супроводжують, зберігають документи, в яких відображається діяльність апарату державної влади); 6) обслуговуючий персонал (державні службовці або технічні працівники, що забезпечують діяльність державної служби). В Україні переважає така кла­сифікація державних службовців: 1) керівник; 2) спеціаліст (фахівець); 3) те­хнічний персонал; 4) допоміжний персонал.

З урахуванням багатоаспектності виконуваних державними службовцями обов’язків, різного рівня відповіда­льності, їх статусів взагалі, є необхідність розрізняти державних службовців за: 1) публічним статусом; 2) непублічним статусом.

Державний службовець непублічного статусу - особа, уповноваже­на на виконання діяльності, яка переважно забезпечує реалізацію держав­но-владних повноважень, статус котрої регламентується нормами тру­дового законодавства. Ознаки державного службовця непублічного стату­су: 1) безпосередньо не має державно-владних повноважень; 2) забезпечує діяльність державної служби (інших державних службовців) відповідно до посадової інструкції; 3) незмінний в разі зміни правителя. Відповідно до класифікації це: спеціаліст (фахівець); технічний персонал; допоміжний персонал.

Державний службовець публічного статусу - особа [149], уповноваже­на на володіння державно-владними повноваженнями, яка безпосередньо реалізує державно-владні повноваження шляхом прийняття рішення в ме­жах визначеної компетенції, статус якої регламентується нормами публі­чного права. Ознаки державного службовця публічного статусу: 1) має дер­жавно-владні повноваження; 2) безпосередньо реалізує державно-владні по­вноваження через прийняття ним рішення; 3) у всіх випадках зміни прави­теля йде або звільняється з посади. Відповідно до класифікації це керівник. Державні службовці публічного статусу обіймають посади шляхом: 1) ви­борів; 2) призначення. Згідно із законодавством України носіями державно- владних повноважень є: 1) державні службовці; 2) народні депутати.

Виборні державні службовці призначаються на посаду на основі рі­шення виборчої комісії. Зі скінченням терміну або в разі дострокового припинення повноважень звільняються або йдуть у відставку. Звільняють­ся або йдуть у відставку державні службовці публічного статусу, які приз­начаються, після скінчення терміну їх повноважень або в разі дострокової відставки. Призначення державних службовців на посади - прерогатива виконавчих органів влади, переважно вищих або центральних органів.

З практичного погляду вищими і центральними органами влади призначаєть­ся невелика кількість державних службовців. Решта призначень відбуваєть­ся за принципом делегування керівникам нищих органів влади. Призначен­ня супроводжується конкурсним відбором (екзамен, перевірка практичних навичок, перевірка документів), який переважно має рекомендаційний хара­ктер. У ряді країн призначення державного службовця супроводжується прийняттям ним присяги лояльності до держави. Призначувані державні службовці непублічного статусу користуються привілеєм незмінності. Не­змінність державного службовця може мати як плюси, так і мінуси. З одного боку, забезпечується наступність і стабільність у роботі державного апарату, гарантія роботи для працівників, з іншого - має місце бюрократизація, фор­мування авторитаризму у зв’язку з неможливістю їх зміни.

Державний службовець несе відповідальність за свої дії перед держа­вою (у випадку порушення своїх обов’язків), перед громадянами, їх об’єднаннями або третіми особами. Відповідальність перед державою пе­редбачає особисту відповідальність державного службовця у вигляді мате­ріальної, дисциплінарної, кримінальної, звільнення з посади, позбавлення статусу державного службовця. Відповідальність перед третіми особами держава приймає на себе, тобто може вивести державного службовця за межі відповідальності.

8.8.

<< | >>
Источник: Теорія держави : навч. посібник / Мороз С. П. - Дніпро­петровськ : Університет митної справи та фінансів,2016. - 119 с.. 2016

Еще по теме Державний службовець:

  1. Службовець не має права вчиняти дії, передбачені ст. 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".
  2. if( !cssCompatible ) { document.write(" 9.5. Державна служба Державна служба — це професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Посада — це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено вст
  3. § 2. Державне управління та державний контроль в галузі організації та охорони природно-заповідного фонду
  4. § 2. Державне управління і державний контроль у сфері використання, охорони, захисту та відтворення лісів
  5. § 5. Державне регулювання і державне управління: співвідношення понять
  6. Поняття державного регулювання і державного управління інвестиційною діяльністю
  7. § 2. Державний контроль: поняття і роль у державному управлінні
  8. § 4. Державний контроль і державний нагляд за веденням робіт з вивчення, використання й охорони надр
  9. § 2. Державне управління і державний контроль в галузі використання й охорони рослинного світу
  10. 2.2. Державно-правові основи охорони державного кордону України
  11. Державний нагляд за проведенням фінансового моніторингу державними та приватними нотаріусами України
  12. Глава 22 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сферах безпеки і охорони державного кордону
  13. Поняття державного кредиту. Види і форми державного боргу
  14. Форма державного (політичного) режиму. Якісні зміни державного режиму у світовому державотворенню
  15. Форма державного устрою. Основні напрямки розбудови держав за формою державного устрою
  16. Чи обов'язково проводити судовий процес державною мовою та чи повинна позовна заява подаватися до суду викладеною лише державною мовою?
  17. § 3. Державний облік лісів, ведення державного лісового кадастру та здійснення моніторингу лісів
  18. Форма державного правління. Тенденції розвитку держав за формою державного правління
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -