Державний службовець

Державний службовець - особа, що перебуває у публічно-правових відносинах з державою та обіймає в державних органах, установах і на підприємствах посаду державного службовця для здійснення визначених повноважень у межах відповідної компетенції та одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету.

2) має відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень знань, що відповідає встановленим вимогам державної служби як основи його діяльності;

3) наділяється статусом, який передбачає можливість вимагати виконання тих чи інших зобов’язань відповідно до посадової інструкції.

Кожна країна формує своє нормативне уявлення про те, кого познача­ти державним службовцем: від усіх, хто пов’язаний роботою в державних органах, установах, на підприємствах, до тих осіб, які безпосередньо є но­сіями державно-владних повноважень. Залежно від характеру праці на державній службі державні службовці поділяються на класи, групи, розря­ди тощо. Класифікація в тих чи інших країнах різна, загалом можна виді­лити такі основні групи: 1) адміністратори (державні службовці, які в ієра­рхії державної служби обіймають найвищі посади); 2) професіонали (дер­жавні службовці, які є висококласними спеціалістами в тій чи іншій сфері суспільних відносин, мають переважно статус радника); 3) виконавці (державні службовці, які виконують прийняті рішення); 4) вищі технічні службовці (державні службовці, які виконують прийняті рішення з викори­станням спеціальних технічних засобів); 5) канцелярські працівники (держа­вні службовці, які виготовляють, оформлюють, супроводжують, зберігають документи, в яких відображається діяльність апарату державної влади); 6) обслуговуючий персонал (державні службовці або технічні працівники, що забезпечують діяльність державної служби). В Україні переважає така кла­сифікація державних службовців: 1) керівник; 2) спеціаліст (фахівець); 3) те­хнічний персонал; 4) допоміжний персонал.

Державний службовець непублічного статусу - особа, уповноваже­на на виконання діяльності, яка переважно забезпечує реалізацію держав­но-владних повноважень, статус котрої регламентується нормами тру­дового законодавства. Ознаки державного службовця непублічного стату­су: 1) безпосередньо не має державно-владних повноважень; 2) забезпечує діяльність державної служби (інших державних службовців) відповідно до посадової інструкції; 3) незмінний в разі зміни правителя. Відповідно до класифікації це: спеціаліст (фахівець); технічний персонал; допоміжний персонал.

Державний службовець публічного статусу - особа ^[149], уповноваже­на на володіння державно-владними повноваженнями, яка безпосередньо реалізує державно-владні повноваження шляхом прийняття рішення в ме­жах визначеної компетенції, статус якої регламентується нормами публі­чного права. Ознаки державного службовця публічного статусу: 1) має дер­жавно-владні повноваження; 2) безпосередньо реалізує державно-владні по­вноваження через прийняття ним рішення; 3) у всіх випадках зміни прави­теля йде або звільняється з посади. Відповідно до класифікації це керівник. Державні службовці публічного статусу обіймають посади шляхом: 1) ви­борів; 2) призначення. Згідно із законодавством України носіями державно- владних повноважень є: 1) державні службовці; 2) народні депутати.

Виборні державні службовці призначаються на посаду на основі рі­шення виборчої комісії. Зі скінченням терміну або в разі дострокового припинення повноважень звільняються або йдуть у відставку. Звільняють­ся або йдуть у відставку державні службовці публічного статусу, які приз­начаються, після скінчення терміну їх повноважень або в разі дострокової відставки. Призначення державних службовців на посади - прерогатива виконавчих органів влади, переважно вищих або центральних органів.

Державний службовець несе відповідальність за свої дії перед держа­вою (у випадку порушення своїх обов’язків), перед громадянами, їх об’єднаннями або третіми особами. Відповідальність перед державою пе­редбачає особисту відповідальність державного службовця у вигляді мате­ріальної, дисциплінарної, кримінальної, звільнення з посади, позбавлення статусу державного службовця. Відповідальність перед третіми особами держава приймає на себе, тобто може вивести державного службовця за межі відповідальності.

8.8.