Посадова особа

Посадова особа - державний службовець (керівник, заступник керівника тощо), пов'язаний безпосередньо з реалізацією організаційно- розпорядчих та консультативно-дорадчих повноважень.

Ознаки посадової особи: 1) наявність психо-вольових управлінських якостей для реалізації державно-владних повноважень, які передбачають готовність особи нести відповідальність за прийняті нею рішення; 2) усвідомлення і знання об’єкта і предмета управління; 3) наявність освітньо-інформаційної підготовки. Окрему групу становлять посадові особи органів законодавчої, виконавчої, судової влад, особливістю яких, порівняно з іншими посадовими особами, є їх наділення розпорядчими повноваженнями, обов’язковими для виконання фізичними та юридичними особами, в тому числі їм не підпорядкованими.

Посада - визначена структурою і штатним розписом первинна одиниця державного органу, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Посада визначає, які повноваження має і може здійснювати державний службовець. Кожна країна формує власний перелік назв посад, який називається номенклатурою. В Україні встановлено сім категорій посад та п’ятнадцять рангів ^[150] державного службовця.

Штатний розпис - нормативний документ, який визначає саму структуру, її склад, чисельність осіб із зазначенням розміру їх заробітної плати залежно від посади. Штатний розпис відображає наявний або планований поділ праці між працівниками, описаний в посадовій інструкції, є показником: (1) ефективного використання працівників, (2) удосконалення змісту посадових інструкцій, (3) місця даної структури в системі управління.

Посадова інструкція ^[151] - нормативний документ, що визначає організаційно-правове становище працівника в структурному підрозділі, а також умови його ефективної праці.

Відповідно до видів державної служби, особливо вирізняються посадові особи публічного статусу - державні службовці, уповноважені на реалізацію державно-владних повноважень, діяльність яких регламентується нормами публічного права.

Ознаки посадової особи публічного статусу: 1) призначаються особливим способом: на основі виборів або призначення; 2) виборні посадові особи мають ознаки політичних державних службовців, а тому позначаються як політичні діячі; призначувані посадові особи мають ознаки адміністративних службовців, тому, позначаються як адміністратори або радники державної служби; 3) володіють дискреційними і розпорядчими повноваженнями. Повноваження - офіційно визначене право на певну діяльність. Повноваження не є правами й обов’язками, а скоріше право-привілеями, які має лише певна особа. Повноваження виступають обмежувальною мірою діяльності посадової особи у використанні ресурсів та розпорядчих дій. Зв’язок між різними рівнями повноважень позначається як делегування. Делегування ^[152] - передача завдань і повноважень особі, яка приймає на себе відповідальність за їх виконання. Ознакою сучасного часу є позиція, згідно з якою одноосібне прийняття рішення є небезпечним явищем на підставі: 1) фізіологічних обмежувальних можливостей окремої особи; 2) сучасного спектра виконуваних завдань, які потребують спеціальних знань. Саме на цій підставі проблема повноважень є наслідком раціонального перерозподілу прав і обов’язків між державно - владними суб’єктами шляхом наділення їх відповідними повноваженнями. Розпорядчі повноваження - право уповноваженої особи приймати рішення, обов’язкові для виконання іншими особами. Розпорядчі повноваження тісно пов’язані з виникненням, припиненням, зміною правовідносин. Дискреційні ^[153] повноваження - сукупність прав і обов’язків органу державної влади, посадової особи, яка дає можливість органу державної влади або посадовій особі на свій розсуд визначати вид і зміст (повністю або частково) управлінського рішення, що приймається, або обирати на свій розсуд варіант рішення з декількох передбачених нормативно- правовими актами управлінських рішень. Дискреційні повноваження - невід’ємна частина публічної діяльності, оскільки у прийнятті рішення за конкретною справою дозволяє врахувати індивідуальні особливості, реалізувати принцип співвимірності, врахувати багатоаспектність нюансів у тій чи іншій діяльності або справі.

<< | >>

↑

Источник: Теорія держави : навч. посібник / Мороз С. П. - Дніпропетровськ : Університет митної справи та фінансів,2016. - 119 с.. 2016

Еще по теме Посадова особа: