<<
>>

2.2. Державно-правові основи охорони державного кордону України

Охорона державного кордону України є невід'ємною складовою загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки України, включає в себе здійснення політичних, правових, організаційних, економічних, військових, оперативних, технічних, екологічних, санітарно-карантинних та інших заходів [10; 154] і реалізується шляхом здійснення державної прикордонної політики.

Ступенем надійності і ефективності [103, с.65] охорони державного кордону, захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави в прикордонному просторі є прикордонна безпека держави.

Прикордонну безпеку не можна включати чи ототожнювати з воєнною безпекою. Вони є цілком самостійними елементами національної безпеки держави. Така позиція вже знайшла своє обгрунтування в літературі [155, с.44-52; 103, с.62-71], але поки що не відображена в законодавстві (Концепції (основах державної політики) національної безпеки України [25]).

Засобом забезпечення охорони державного кордону України є здійснення державної прикордонної політики. Остання є складовою частиною політики національної безпеки України і являє собою систему офіційно прийнятих поглядів і дій щодо визначення цілей і завдань , принципів, основних напрямів та механізму забезпечення охорони державного кордону та національних інтересів України в її прикордонному просторі.

Державна прикордонна політика здійснюється відповідно до Конституції і чинного законодавства України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та реалізується шляхом цілеспрямованої і скоординованої діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об'єднань і громадян відповідно до їхніх прав і повноважень у цій сфері.

Метою державної прикордонної політики є реалізація і захист національних інтересів України в її прикордонному просторі. Результат такої політики оцінюється ступенем зреалізованості і захищеності цих інтересів.

Основними завданнями прикордонної політики України є:

- створення умов для забезпечення суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, її прикордонної безпеки;

- недопущення протиправної зміни проходження державного кордону, захоплення і незаконного використання прикордонних ділянок території України;

- міжнародно-правове оформлення державного кордону;

- міжнародне співробітництво з запобігання воєнної небезпеки, криз і конфліктів в прикордонному просторі України;

- протидія економічній експансії на територію України з боку інших держав, нелегальній міграції, транскордонній злочинності та іншим загрозам національній безпеці України у її прикордонному просторі.

Серед принципів прикордонної політики України:

- взаємна повага суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності держав, непорушності кордонів;

- законність;

- пріоритет національних інтересів України в прикордонному просторі, комплексний підхід до їх реалізації і захисту;

- дотримання прав і свобод людини і громадянина;

- мирне вирішення прикордонних питань;

- розмежування повноважень та координація дій усіх державних органів і прикордонних контрольних служб;

- залучення до охорони державного кордону громадян та їх об'єднань, місцевих органів державної виконавчої влади й органів місцевого самоврядування;

- гласність і можливість контролю за сферою охорони державного кордону.

Основними напрямами державної прикордонної політики є [154; 105]:

а) у політичній сфері:

- створення сприятливих умов для розвитку і закріплення добросусідських відносин із суміжними державами;

- запобігання втручанню у внутрішні справи України;

- створення механізму захисту прав і свобод людини та громадянина;

б) в економічній сфері:

- сприяння розширенню економічних зв'язків юридичних і фізичних осіб України й інземних держав через державний кордон;

- боротьба з протиправною економічною діяльністю у прикордонному просторі;

в) у воєнній сфері:

- створення ефективних механізмів, спрямованих на локалізацію збройних конфліктів на державному кордоні, ліквідацію їх наслідків;

- запобігання спробам порушення територіальної цілісності України;

- відбиття збройного вторгнення в Україну озброєнних груп і банд, припинення провокацій на кордоні;

- захист судноплавства у територіальному морі і внутрішніх водах України;

- захист населення від озброєнних нападів та інших протиправних дій у прикордонному просторі

г) у правоохоронній сфері:

- запобігання спробам незаконного перетинання державного кордону України;

- боротьба з розвідувально-підривною діяльністю іноземних спецслужб у прикордонному просторі;

- протидія неконтрольованій міграції, боротьба з організованою злочинністю на державному кордоні;

- забезпечення виконання законних рішень органів державної влади у прикор

донному просторі;

- протидія незаконному переміщенню через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів, зброї, боєприпасів, засобів терористичної діяльності, а також наркотичних засобів і психотропних речовин та іншого майна;

- боротьба з контрабандною діяльністю, накопиченням і розповсюдженням зброї й наркотичних речовин у прикордонних регіонах України;

- посилення надійності охорони суверенних прав України а її виключній (морській) економічній зоні, припинення незаконної промислової діяльності, розвідки чи розробки природних ресурсів та їх незаконної експлуатації, проведення незаконних морських досліджень, захист штучних островів, установок і споруд;

- захист населення від злочинної діяльності та інших протиправних дій на державному кордоні;

- створення необхідних умов для ефективної боротьби з корупцією та злочинністю, особливо її організованими формами;

- залучення громадян України на добровільних засадах до охорони державного кордону;

д) у соціальній сфері:

- своєчасне проведення заходів протидії виникненню соціальних конфліктів на державному кордоні та у прикордонних регіонах;

- створення ефективної системи соціального захисту осіб, які здійснюють свої повноваження на державному кордоні;

- створення дієвого механізму стимулювання розвитку і забезпечення всебічного захисту культурних цінностей України на державному кордоні;

е) в екологічній сфері:

- проведення природоохоронних , протиепідемічних, протиепізоотичних заходів у прикордонних районах;

- ліквідація наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф на державному кордоні;

- недопущення безконтрольного завезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів;

- створення науково обгрунтованих нормативів природокористування й охорони навколишнього середовища і контроль за їх додержанням на державному кордоні та у виключній (морській) економічній зоні;

- контроль за станом навколишнього середовища, виявлення й усунення загроз для здоров'я населення на державному кордоні та у прикордонних регіонах;

- запобігання ввезенню та похованню на території України і в її виключній (морській) економічній зоні екологічно небезпечних матеріалів.

Охорона державного кордону України здійснюється розгалуженою системою суб'єктів.

Суб'єкти охорони державного кордону України.

А. Український народ.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ (ст. 5 ч. 1 Конституції України [21] ). Народ здійснює владу через органи державної влади та органи місцевого самовядування. При вирішенні найважливіших питань загальнодержавного значення народ здійснює владу безпосередньо, тобто шляхом всеукраїнського референдуму. До таких питань відносяться питання про зміну території держави. Відповідно до ст. 73 і ст. 82 ч. 1 Конституції України, такі питання вирішуються всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України [21]. При цьому, за Законом "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", вона може робити це лише з своєї ініціативи, тобто призначення референдуму з питань про зміну території України за народною ініціативою законодавством не передбачається [156].

Закони, прийняті на всеукраїнському референдумі (референдарні акти), є своєрідним продуктом прямої демократії, результатом безпосереднього волевиявлення носія суверенітету єдиного джерела влади в Україні - народу [157, с. 3]. Зміни або скасування законів, прийнятих референдумом, проводиться також референдумом (ст. 44 Закону “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” [156]).

Від'єднання від України частини її території в принципі можливе лише в разі реалізації народом (нацією) свого права на самовизначення. Але така ситуація в Україні неможлива з декількох причин.

По-перше, з усіх регіонів України лише в Криму українці не становлять більшості населення. Більшістю тут є російська громада, але вона не є корінною. Корінним народом Криму є кримські татари, але з огляду на їхню чисельність серед загальної кількості населення Криму говорити про реалізацію ними в межах даного регіону свого права на самовизначення з виходом зі складу України не доводиться.

По-друге, неможливість поділу території України на частини і одностороннього виходу якоїсь з них з її складу закріплена в Конституції України, відповідно до ст. 2 якої територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, а за ст. 157 Конституції, територія України не може бути змінена, якщо зміни спрямовані на порушення територіальної цілісності України [21].

Таким чином, зміна території України можлива за таких умов:

1) зміна не завдасть шкоди незалежності і територіальній цілісності держави;

2) зміна не буде односторонньою;

3) рішення про зміну території буде ухвалено на всеукраїнському референдумі.

Перші дві умови фактично означають можливість зміни території України лише шляхом рівноцінного обміну частинами територій з іншими державами.

Окремо слід розглядати можливість невеликих змін положення лінії кордону при його делімітації і демаркації (редемаркації). Такі зміни не виносяться на всеукраїнський референдум, а затверджуються парламентами держав при ратифікації договору про спільний кордон (документів його демаркації чи редемаркації).

Б. Вищі органи державної влади.

Верховна Рада України в сфері охорони державного кордону, відповідно до Конституції України [21], Закону "Про державний кордон України" [10], здійснює повноваження щодо:

1) визначення державного кордону України;

2) законодавчого врегулювання правового статусу державного кордону України;

3) визначення засад утворення і діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань і громадян у сфері охорони державного кордону України;

4) надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України про державний кордон, його режим, співробітництво з прикордонних питань, а також їх денонсація;

5) призначення всеукраїнського референдуму з питань про зміну території України;

6) визначення засад внутрішньої і завнішньої політики в частині, що стосується державного кордону, забезпечення його недоторканності і непорушності;

7) затвердження загальної чисельності, визначення функцій Прикордонних військ та інших військових формувань, на яких покладено обов'язки щодо охорони державного кордону України;

8) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру;

9) схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

10) затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевосцях;

11) визначення правового режиму воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації в частині, що стосується державного кордону України;

12) визначення засад регулювання міграційних процесів;

13) схвалення рішення про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України чи про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави;

14) здійснення у межах, визначених Конституцією, парламентського контролю за виконанням актів законодавства України щодо державного кордону і діяльності Прикордонних військ України;

Президент України, відповідно до ст.

102 Конституції України, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянин [21]. Оскільки ці повноваження більшою чи меншою мірою властиві усім органам державної влади, Президент, здійснюючи об'єднавчу функцію, безпосередньо впливає на їх діяльність у процесі здійснення ним державної влади [158, с.36]. У сфері охорони державного кордону України він здійснює такі повноваження:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступниц- тво держави;

2) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

3) утворює, реорганізовує та ліквідовує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

4) скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради Міністрів Автономної Республіки Крим;

5) є Верховними Головнокомандувачем Збройних Сил України, здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

6) призначає за поданням Прем'єр-мінісра України Голову Державного комітету в справах охорони державного кордону України - Комадуючого Прикордонними військами України та припиняє його повноваження на цій посаді;

7) призначає на посади та звільняє з посад вище командування інших військових формувань, що здійснюють функції щодо охорони державного кордону України (Збройних Сил України, а саме Військ повітряної оборони, Військово- морських сил України);

8) вносить до Верховної Ради України подання про оголошенння стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України;

10) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

11) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україну або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою;

12) координує діяльність державних органів в сфері охорони державного кордону України;

13) здійснює постійний контроль за станом забезпечення охорони державного кордону України, дотриманням законодавства України в діяльності Державного комітету у справах охорони державного кордону, Прикордонних військ України, конституційних прав громадян.

Координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України є Рада національної безпеки і оборони України, яка, крім Конституції України, діє на підставі Закону "Про Раду національної безпеки і оборони України" від 5 березня 1998 р. [159]. На неї покладено функції щодо:

1) внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;

2) координації та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національноі безпеки і оборони.

Відповідно до цих функцій Рада національної безпеки і оборони України здійснює конкретні повноваження, які визначені Законом "Про Раду національної безпеки і оборони України".

Прийняті на засіданні Ради рішення вводяться в дію указами Президента України.

Кабінет Міністрів України:

1) забезпечує державний суверенітет, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави в питаннях, що стосуються державного кордону України;

2) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної (в тому числі і прикордонної) безпеки України;

3) здійснює фінансове, військове та матеріально-технічне забезпечення діяльності Прикордонних військ;

4) визначає організаційну структуру і штатну чисельність Прикордонних військ України;

5) спрямовує, координує і контролює роботу Державного комітету у справах охорони державного кордону України.

В. Центральні органи державної виконавчої влади України.

Спеціальним центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в сфері охорони державного кордону України, є Державний комітет у справах охорони державного кордону України (Держкомкордон). Він діє на основі відповідного Положення про нього, затвердженого Розпорядженням Президента України від 1 грудня 1992 р. [140].

Основними завданнями Держкомкордону є:

забезпечення недоторканності державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах і охорони виключної (морської) економічної зони України;

реалізація державної політики з прикордонних питань;

розробка разом з відповідними центральними органами державної виконавчої влади пропозицій щодо правового оформлення кордонів України із суміжними державами та реалізації міжнародних договорів з питань режиму державного кордону;

забезпечення участі України в міжнародному співробітництві з прикордонних питань і виконання відповідних зобов'язань, що випливають з міжнародних договорів України;

здійснення контролю за виконанням актів законодавства України щодо державного кордону і діяльністю Прикордонних військ України;

забезпечення відповідно до законодавства України безпеки працівників органів охорони державного кордону та їх близьких родичів;

управління Прикордонними військами України.

З метою виконання цих завдань Держкомкордон України здійснює такі повноваження:

1) розробляє правовий, економічний та віськово-спеціальний механізм охорони державного кордону України та ‘її виключної (морської) економічної зони, визначає види службово-бойової діяльності Прикордонних військ України;

2) здійснює управління всіма видами діяльності Прикордонних військ України, забезпечує їх бойову і мобілізаційну готовність, визначає склад прикордонно- представницького апарату і керує його діяльністю;

3) бере участь у міжнародному співробітництві з прикордонних питань, розробляє разом з відповідними центральними органами державної виконавчої влади, органами Республіки Крим і місцевим державними адміністраціями пропозиції, пов'язані з реалізацією зобов'язань, гцо випливають з міжнародних договорів України щодо режиму державного кордону;

4) разом з відповідними органами державної виконавчої влади розробляє і вносить до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення діяльності пунктів пропуску через державний кордон України;

5) забезпечує додержання прикордонного режиму в прикордонній смузі;

6) здійснює у випадках, передбачених законодавством України, спеціальні заходи забезпечення безпеки працівників органів охорони державного кордону та їх близьких родичів;

7) організовує у пунктах пропуску через державний кордон оформлення іноземним громадянам віз для тимчасового перебування в Україні;

8) сприяє громадянам, органам державної виконавчої влади, підприємствам, установам і організаціям, об’єднанням громадян у розширенні торгівельно- економічних відносин та інших міжнародних зв'язків;

9) здійснює інформаційне забезпечення діяльності Прикордонних військ України, подає статистичні відомості Верховній Раді України, Президентові України, Кабінету Міністрів України, державним органам, а також систематично знайомить засоби масової інформації зі станом охорони державного кордону України;

10) організовує і проводить матеріально-технічне забезпечення охорони державного кордону України;

11) проводить роботу по комплектуванню Прикордонних військ України кадрами, роботу з особовим складом;

12) забезпечує життєдіяльність Прикордонних військ України, правовий і соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей, використовує наявну матеріальну базу для наданя їм соціально-побутових послуг;

13) вживає заходів до розвитку ділових зв'язків з командуванням прикордонних військ країн, з якими укладено відповіді договори та угоди.

У межах своїх повноважень Держкомкордон видає накази, організовує і перевіряє їх виконання.

Інші центральні органи державної виконавчої влади в сфері охорони державного кордону України здійснюють наступні повноваження.

1, Міністерство закордонних справ України.

1) на основі рішень вищих органів державної влади України веде переговори про встановнення і закріплення державного кордону, готує необхідні документи і матеріали;

2) здійснює зовнішньополітичне, міжнародно-правове забезпечення охорони державного кордону України;

3) оформляє в межах своєї компетенції документи на право в'їзду в Україну і виїзду з України громадянам України, іноземним громадянам та особам без громадянства;

4) вирішує питання дотримання режиму державного кордону, інциденти на державному кордоні, які не врегульовані прикордонними представниками України або Міністерством оборони України.

2. Міністерство оборони України;

1) несе відповідальність за охорону державного кордону України в повітряному просторі і підводному середовищі;

2) забезпечує участь Збройних Сил України в охороні державного кордону на суші, морі, прикордонних річках, озерах та інших водоймах у випадках і порядку, передбачених законодавством України;

3) сприяє Прикордонним військам в ресурсному, развідувальному та іншому забезпеченні охорони державного кордону на основі законодавства України і міжвідомчих угод.

3. Міністерства і відомства, які здійснюють на державному кордоні митний, санітарно-карантинний, ветеринарний, фітосанітарний, екологічний контроль, контроль за вивезенням з України культурних цінностей та інший контроль;

1) організують і проводять заходи по захисту на державному кордоні економічних, екологічних та інших інтересів особи, суспільства і держави;

2) видають в межах своєї компетенції нормативні акти, які є обов'язковими для виконання всіма юридичними і фізичними особами на території України;

3) контролюють дотримання підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян і громадянами вимог міжнародних договорів України, законодавства України з питань, що належать до їх компетенції;

4) створюють у необхідних випадках в пунктах пропуску через державний кордон контрольні органи (пункти) і організують їх роботу, визначають засоби і методи контролю;

5) взаємодіють між собою і сприяють Прикордонним військам в охороні державного кордону;

6) співробітничають в охороні державного кордону з відповідними органами іноземних держав.

4, Служба безпеки України:

1) забезпечує захист життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави на державному кордоні в загальній системі забезпечення національної безпеки України;

2) здійснює аналіз і прогнозування політичної, соціально-економічної і криміногенної ситуації в прикордонних районак України, на каналах міжнародних сполучень, а також кризових ситуацій в суміжних державах, які зачіпають безпеку України на державному кордоні, організовує отримання інформації в цих цілях;

3) скеровує оперативно-розшукову діяльність органів державної безпеки по виявленню, попередженню і припиненню нелегальної діяльності через державний кордон іноземних спеціальних служб і організацій, злочинних груп і окремих осіб;

4) взаємодіє зі спеціальними службами іноземних держав в інтересах охорони державного кордону України;

5) бере участь у забезпеченні безпеки при проведенні на державному кордоні і в прикордонних районах масових заходів загально-державного чи міжнародного характеру;

5. Міністерство внутрішніх справ України:

1) сприяє Прикордонним військам України в проведенні заходів по охороні державного кордону, боротьбі з нелегальною діяльністю через нього, розшуку осіб, які пор\тпили режим державного кордону, в з'ясуванні і перевірці обставин правопорушень громадян, затриманих в адміністративному чи кримінально-процесуальному порядку;

2) інформує Прикордонні війська про стан правопорядку в прикордонних районах України, виявлені протиправні діяння і осіб, які мають протиправні устремління відносно державного кордону і Прикордонних військ;

3) забезпечує участь органів внутрішніх справ в контролі за дотриманням прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон;

4) забезпечує за поданням Прикордонних військ тимчасове обмеження чи заборону доступу громадян на окремі ділянки місцевості чи об'єкти поблизу державного кордону під час пошуку порушників державного кордону, відбиття збройного втрогнення чи масових переходів громадян суміжних держав на територію України;

5) забезпечує громадський порядок при проведенні на державному кордоні і в прикордонних районах України масових заходів;

6) забезпечує правопорядок в прикордонних районах при виникненні надзвичайних ситуацій, введення надзвичайного стану;

7) бере участь у правовому вихованні населення прикордонних районів України, профілактиці спільно з Прикордонними військами правопорушень на державному кордоні і в пунктах пропуску через нього.

Г. Місцеві органи державної влади:

1) забезпечують умови для охорони державного кордону уповноваженими на те законом військами і органами, приймають з цією метою нормативні і розпорядчі акти в межах свої компетенції;

2) інформують Прикордонні війська з питань, що стосуються обстановки в прикордонних районах України;

3) сприяють Прикордонним військам у залученні громадян на добровільних засадах до охорони державного кордону України;

4) контролюють на своїх територіях виконання всіма органами, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян, а також посадовими особами і громадянами законодавством про державний кордон України.

Д. Органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян і громадяни.

Органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян:

1) подають допомогу Прикордонним військам, Військам повітряної оборони, Військово-морським силам України, державним органам, що здійснюють різні види контролю на державному кордоні, виконують їх законні приписи, надають необхідну для їх діяльності інформацію;

2) сприяють Прикордонним військам у залученні громадян на добровільних засадах до охорони державного кордону.

Органи місцевого самоврядування, крім цього, надають згідно із законодавством України земельні ділянки для потреб охорони державного кордону України, здійснють контроль за використанням землі, дотриманням на цих ділянках природоохоронного законодавства України.

Громадяни беруть участь на добровільних засадах в охороні державного кордону в складі громадських організацій, в якості позаштатних співробітників Прикордонних військ та в інших формах.

Порядок залучення громадськості до охорони державного кордону регламентований Постановою Президії Верховної Ради України "Про участь громадськості в охороні громадського порядку і державного кордону" від 10 жовтня 1995 року [160]. Відповідний законопроект перебуває на розгляді у Верховній Раді України.

Е. Військові формування.

Охорона державного кордону на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладається на Прикордонні війська України, а в повітряному просторі - на Війська повітряної оборони України [10]. При виконанні завдань по охороні державного кордону України вони керуються законами "Про державний кордон України", "Про Прикордонні війська України", міжнародними договорами України, а також актами, що видаються компетентними органами.

Прикордонні війська України є спеціальним військовим формуванням, на яке покладено забезпечення недоторканності державного кордону України. Функції Прикордонних військ випливають із Закону "Про Прикордонні війська України" [24]. Ними є:

1) припинення будь-яких спроб незаконної зміни проходження державного кордону України на місцевості;

2) відбиття вторгнення на територію України озброєнних формувань, припинення збройних та інших провокацій на державному кордоні України, захист від злочинних посягань населення і власності у всіх її формах;

3) здійснення пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна;

4) здійснення контролю за дотриманням правил режиму державного кордону і виключної (морської) економічної зони України, прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, а також вжиття встановлених законодавством заходів у випадку їх порушення;

5) охорона суверенних прав України у її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов'язань інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій;

6) надання в районах проходження служби спеціально уповноваженим на те державним органам і посадовим особам необхідної допомоги в їх діяльності по контролю за збереженням природних ресурсів, додержанням правил промислової та іншої діяльності, охороні природного середовища і континентального шельфу;

7) охорона дипломатичних представництв, консульських установ України в іноземних державах, постійних представництв України при міжнародних організаціях;

8) забезпечення правового і соціального захисту військовослужбовців і членів їх сімей;

9) взаємодія при охороні державного кордону з іншими державними органами, підприємствами, установами, організаціями, об' єднаннями громадян і громадянами, а також з відповідними органами, військовими формуваннями іноземних держав.

Для здійснення цих функцій у межах прикордонної смуги, контрольованого прикордонного району, в пунктах пропуску через державний кордон України, а також на території, де прикордонну смугу та контрольований прикордонний район не встановлено, але Прикордонні війська здійснюють охорону державного кордону України або прилеглої до охоронюваного Прикордонними військами узбережжя моря території району, міста, селища, сільради, в територіальному морі України, внутрішніх водах, що належать Україні, Прикордонні війська України наділяються такими правами (ст.7 Закону "Про Прикордонні війська України"[24] ):

1) розташовувати прикордонні наряди, пересуватися при виконані службових обов'язків по будь-яких ділянках місцевості, користуватися безоплатно усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), залізничного і водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських сполучень;

2) вести дізнання у справах про порушення державного кордону України, здійснювати оперативно-розшукову діяльність відповідно до чинного законодавства;

3) здійснювати адміністративне затримання осіб, які порушили режим державного кордону України, прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон України, на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання або на строк до десяти діб з санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів, які посвідчують їх особу, піддавати затриманих особистому оглядові, а також оглядати і при необхідності вилучати наявні при них речі;

4) здійснювати на вище вказані строки адміністративне затримання громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства, які порушили державний кордон України, при відсутності достатніх підстав для порушення проти них кримінальних справ, а якщо щодо цих осіб прийнято у встановленому порядку рішення про передачу їх прикордонним властям суміжної держави, з санкції прокурора затримувати цих осіб на час, необхідний для їх передачі;

5) тримати осіб, підданих адміністративному затриманню, в ізоляторах тимчасового тримання або в інших приміщеннях, спеціально обладнаних для цих цілей. Про кожний випадок адміністративного затримання, особистого огляду затриманого, огляду і вилучення речей, що є при ньому, складається протокол і повідомляється прокурору;

6) запрошувати осіб у підрозділи Прикордонних військ України для з'ясування обставин порушення державного кордону України, його режиму, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України. У необхідних випадках з'ясування обставин зазначених порушень може здійснюватися і в інших місцях;

7) перевіряти у осіб, які прямують через державний кордон України, документи про право в'їзду в Україну або виїзду з України, робити в них відповідні відмітки і при необхідності тимчасово їх вилучати; не пропускати через державний кордон України осіб, які не мають дійсних документів на право в'їзду в Україну або виїзду з України, до належного оформлення ними документів на право перетинання державного кордону України або до уточнення обставин втрати документів громадянами України в період перебування за кордоном і встановлення їх особи;

8) здійснювати у встановленому порядку самостійно або спільно з митними установами огляд вантажів та іншого майна осіб, які прямують через державний кордон України;

9) вилучати у встановленому порядку заборонені до ввезення в Україну або вивезення з України предмети, а також предмети контрабанди, які переміщаються через державний кордон України;

10) проводити у встановленому порядку огляд транспортних засобів, що прямують через державний кордон України, і вантажів, що на них перевозяться, супроводжувати транспортні засоби прикордонними нарядами;

11) визначати спільно з заінтересованими підприємствами, установами та організаціями місця і тривалість зупинок (стоянок) транспортних засобів закордонного прямування в пунктах пропуску через державний кордон України;

12) обмежувати у випадках, які спричиняються обставинами, пов'язаними з забезпеченням охорони державного кордону України, провадження різних робіт у прикордонній смузі, за винятком робіт на будовах, здійснюваних відповідно до міжнародних договорів України, на будовах державного значення і проведення заходів, пов'язаних із стихійним лихом та особливо небезпечними інфекційними хворобами;

13) використовувати засоби електричного зв'язку міністерств, інших органів державного управління, транспортні засоби підприємств, установ, організацій під час відбиття вторгнень на територію України, припинення збройних та інших провокацій на державному кордоні, розшуку і затримання порушників державного кордону, а також в інших випадках, спричинених обставинами , на умовах, погоджених у встановленому порядку;

14) здійснювати інші дії щодо охорони державного кордону України, виключної (морської) економічної зони відповідно до законодавства України, її міжнародних договорів. У необхідних випадках, пов'язаних з розшуком і затриманням порушників державного кордону України, Прикордонні війська України можуть здійснювати на території України надані їм права і за межами територій прикордонної смуги і пунктів пропуску через державний кордон України;

15) розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням правил прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України;

16) у випадках і в порядку, встановлених законодавством України, не допускати в'їзду в Україну іноземних громадян, а також виїзду з неї громадян України та іноземних громадян;

17) використовувати в порядку, передбаченому законодавством України, земельні ділянки;

18) одержувати безплатно за письмовими запитами командирів військових частин та начальників оперативно-розшукових підрозділів від державних органів, підприємств, установ і організацій, а також об'єднань громадян інформацію, необхідну для виконання покладених на війська обов'язків, за винятком випадків, коли законодавством України встановлено спеціальний порядок одержання інформації;

19) використовувати у порядку, встановленому законодавством України, водний і повітряний простір України, морські та річкові порти, аеропорти і аеродроми (посадочні майданчики), розташовані на території України, незалежно від їх відомчої належності і призначення; одержувати навігаційну, метеорологічну, гідрографічну та іншу інформацію, необхідну для забезпечення польотів і кораблеводіння, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

20) здійснювати спеціальні заходи забезпечення безпеки

військовослужбовців Прикордонних військ України та їх близьких родичів, недоторканності житла, а також збереження їх майна згідно з чинним законодавством;

21) застосовувати зброю, бойову техніку і спеціальні засоби у випадках і порядку, передбачених законодавством України.

Крім цього, у територіальному морі і внутрішніх водах України Прикордонні війська України при виконанні покладених на них завдань щодо іноземних та українських невійськових суден мають право:

1) запропонувати судну показати національний прапор, якщо його не підято, провести опит про цілі заходження судна у води України;

2) запропонувати судну змінити курс, якщо він веде в закритий для плавання

район;

3) зупинити судно і провести його огляд, якщо воно не відповідає на сигнал опиту, перебуває в закритому для плавання районі, порушує інші правила заходження

у води України, плавання і перебування в них, а також займається промисловою та іншою діяльністю на порушення законодавства України, міжнародних договорів України. Огляд судна включає перевірку судових та навігаційних документів, документів членів екіпажу і пасажирів, документів на вантаж, а в необхідних випадках - і суднових приміщень. Після огляду судна йому може бути дозволено продовжити плавання у водах України з додержанням установлених правил, або запропоновано покинути води України, або його може бути затримано відповідно до чинного законодавства України;

4) поміщати на судно в необхідних випадках прикордонний наряд для супроводження його в порт або з порту до державного кордону України;

5) знімати з судна і затримувати осіб, які вчинили злочин і підлягають кримінальній відповідальності за законодавством України, передавати цих осіб органам дізнання і слідства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

6) заборонити сходити на берег і перебувати на березі членам екіпажів іноземних невійськових суден та іншим особам, які перебувають на них і які допустили правопорушення при плаванні та перебуванні в територіальному морі, внутрішніх водах України, а також під час стоянки суден у портах України;

7) переслідувати і затримувати у відкритому морі судно-порушник державного кордону' України або судно, яке порушило закони чи правила плавання і перебування у водах України, до заходження його в територіальне море своєї країни або третьої держави в разі, якщо переслідування почато в територіальному морі або внутрішніх водах України і велося безперервно.

Війська повітряної оборони України охороняють державний кордон України в повітряному просторі. З цією метою вони:

1) здійснюють контроль за дотриманням правил перетинання державного кордону;

2) припиняють польоти і вживають заходів для посадки на території України повітряних суден, що незаконно перетнули державний кордон або порушили порядок використання повітряного простору України;

3) сприяють повітряним суднам, що незаконно перетнули державний кордон у випадках форс-мажорних обставин або ненавмисних дій екіпажів цих суден, шляхом допомоги в орієнтуванні, виводу на аеродром посадки на території України, або за межі повітряного простору України.

Війська повітряної оборони України мають право:

1) використовувати наявні у них засоби для впізнання повітряних суден у повітряному просторі України і повітряному просторі за межами територіальних вод України до кордонів іноземних держав при виникненні загрози незаконного перетинання державного кордону;

2) у необхідних випадках залучати у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку сили і засоби інших видів Збройних Сил України, державних органів для з'ясування обстановки в повітряному просторі і вжиття заходів для попередження або припинення перетинання державного кордону в повітряному просторі;

3) запрошувати членів екіпажів повітряних суден, що незаконно перетнули державний кордон, після їх посадки на території України в підрозділи Збройних Сил України або в інші місця для з'ясування обставин незаконного перетинання і передачі органам дізнання і слідства, якщо інше не передбачено законодавством України;

4) застосувати бойову техніку і зброю відповідно до законодавства України.

Військово-морські сили України здійснюють охорону державного кордону в

підводному середовищі. В своїх зонах відповідальності по підтриманню оперативного режиму на військово-морських театрах вони:

1) контролюють перетинання державного кордону;

2) здійснюють протичовнову оборону в інтересах національної безпеки України;

3) при виявленні підводних об'єктів в територіальному морі України, а також за їх межами (у випадках виявлення загрози незаконного перетинання цими об' єктами державного кордону) відповідно до норм міжнародного права і міжнародних договорів України у військовій сфері вживають заходів для припинення чи попередження дій виявлених об'єктів;

4) застосовувати бойову техніку і зброю відповідно до законодавства України.

Прикордонні війська, Війська повітряної оборони, Військово-морські сили України в охороні державного кордону взаємодіють між собою. З цією метою вони:

1) сприяють один одному при виконанні покладених на них обов'язків по охороні державного кордону;

2) в межах своїх повноважень координують дії державних органів, що здійснюють різні види контролю на державному кордоні, не втручаючись в ці дії;

3) організують безпосередньо на державному кордоні взаємодію своїх сил і державних органів, підприємств (незалежно від форм власності), установ, організацій, об' єднань громадян, які беруть участь в охороні державного кордону або здійснюють діяльність, що зачіпає інтереси охорони державного кордону. Командуючі Прикордонними військами, Військами повітряної оборони, Військово-морських сил України в межах своєї компетенції видають розпорядження з питань дотримання режимів на державному кордоні, які є обов'язковими для виконання всіма органами, підприємствами, організаціями, об'єднаннями громадян, посадовими особами і громадянами на території України;

4) здійснюють взаємодію в охороні державного кордону з відповідними органами, військами іноземних держав в порядку, що встановлюється міжнародними договорами України міжвідомчого характеру.

Є. Прикордонні представники України.

Прикордонні представники є уповноваженими представниками уряду держави на її кордоні з суміжними державами. Відповідно до статті 21 Закону "Про державний кордон України", вони призначаються на певні ділянки кордону з числа офіцерів Прикордонних військ України для вирішення питань, пов'язаних з підтриманням режиму державного кордону України, а також для врегулювання прикордонних інцидентів [10]. Регламентація їх правового статусу здійснюється міждержавними договорами про режим спільного кордону, а також національним законодавством.

Прикордонними представниками України на її кордоні з суміжними державами є прикордонні уповноважені, інститут яких складається з: 1) з Головного Прикордонного Уповноваженого; 2) заступників Головного Прикордонного Уповноваженого; 3) Прикордонних Уповноважених; 4) заступників Прикордонних Уповноважених;

5) помічників Прикордонних Уповноважених. Прикордонний Уповноважений здійснює свої повноваження на всій ділянці державного кордону України з окремою суміжною державою, а Прикордонні Уповноважені - на окремих її частинах (дільницях), які визначаються в міждержавних договорах.

До функцій Прикордонних представників належать:

1) забезпечення чіткого виконання міжнародних договорів України про режим державного кордону, сприяння виконанню інших угод з прикордонних питань;

2) оцінка стану охорони державного кордону та координація служби по його охороні;

3) організація контролю за рухом через кордон, забезпечення нормального функціонування прикордонних переходів;

4) розслідування, розгляд та вирішення всіх питань, пов'язаних з випадками, що трапляються на державному кордоні (прикордонними інцидентами);

5) вжиття заходів для запобігання порушенням на державному кордоні;

6) співробітництво з прикордонними властями суміжних держав;

7) захист прав та законних інтересів громадян України на державному кордоні.

Всі функції прикордонних представників спрямовані на виконання їх основного завдання - забезпечення безпеки і порядку на державному кордоні.

Що стосується сутності інституту прикордонних представників, то в літературі висловлена думка про те, що це специфічний вид узгоджувальної процедури для врегулювання прикордонних конфліктів та інцидентів [18, с.206]. Не заперечуючи проти цієї позиції, зазначимо проте, що вона не повністю висвітлює призначення і зміст діяльності прикордонних представників. Вони покликані не лише врегульовувати прикордонні інциденти, але й вирішувати питання, пов'язані з підтриманням режиму державного кордону, режиму в пунктах пропуску через державний кордон. Тому інститут прикордонних представників вбачається нами як форма забезпечення нормального функціонування державного кордону України, а також вид узгоджувальної процедури для врегулювання прикордонних конфліктів та інцидентів.

Охорона державного кордону України здійснюється розгалуженою системою суб'єктів, тому об' єктивною необхідністю є узгодження їхніх зусиль у цій сфері, тобто координація їх діяльності. Остання зводиться до узгодження заходів, що вживаються компетентними органами у цій сфері. Як зауважив А. С. Щербаков, суть координації у сфері охорони державного кордону полягає в погодженні цілей, планів, змісту і форм діяльності, ресурсного потенціалу всіх державних органів та інших повноважних структур, які забезпечують реалізацію державної прикордонної політики [161, с.28].

Особливу роль тут повинен виконувати головний координаційний орган - Держкомкордон України. Відповідно до ст.27-1 Закону "Про державний кордон України”, координацію діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму, режиму у пунктах пропуску через державний кордон України, у межах встановлених чинним законодавство повноважень здійснюють Прикордонні війська України. Розпорядження Державного комітету у справах охорони державного кордону України з питань дотримання режимів на державному кордоні, видані в межах його компетенції, для вищевказаних органів є обов'язковими [10].

Порядок здійснення координації діяльності державних органів України в її прикордонному просторі, крім законодавчих актів, основним серед яких є Закон “Про державний кордон України”, вригульовується також міжвідомчими нормативно- правовими актами, наприклад, Інструкцією про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні від 29 березня 1994 року (Держкомкордон, Держмитслужба, МВС, МЗС, СБУ, Національна гвардія, Мінсільгосппрод, Мінприроди, Мінтранс, МОЗ) [117].

Координація зусиль у сфері охорони державного кордону має цілу низку рівнів і аспектів. Що стосується рівнів, то можна виділити такі з них: міждержавний, державний, регіональний і місцевий [161, с.29].

На міждержавному рівні забезпечується координація зусиль Держкомкордону (Прикордонних військ) України з органами прикордонної охорони суміжних держав, зарубіжними дипломатичними представництвами і консульськими установами, імміграційними, митними, транспортними та іншими службами.

На державному рівні відбувається погодження діяльності Держкомкордону (Прикордонних військ) України з МВС, СБУ, МЗС, Міноборони, Держмитслужбою, Міністерством з надзвичайних ситуацій, іншими міністерствами, відомствами і державними комітетами.

Регіональний рівень забезпечує взаємопогодження дій напрямів Прикордонних військ України з місцевими органами державної влади, з'єднаннями Міноборони України, обласними підрозділами МВС, СБУ, Держмитслужби, органами інших міністерств і відомств України.

Місцевий рівень координації дозволяє погоджувати дії частин і підрозділів Прикордонних військ України з органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, частинами і підрозділами Міноборони, МВС, Держмитслужби та іншими державними органами на місцях, а також з юридичними і фізичними особами даного рівня. Дуже важливим напрямком координаційної діяльності тут є врегулювання прикордонних інцидентів прикордонно-представницьким апаратом.

До найважливіших аспектів координації в сфері охорони державного кордону слід віднести політичний, правовий, економічний, організаційний, соціальний, психологічний, військовий [161, с. 29-30].

Основними напрямками координації діяльності в сфері охорони державного кордону України є:

- перетинання державного кордону;

- утримання державного кордону;

- боротьба з протиправною діяльністю у прикордонному просторі;

- господарська діяльність у прикордонному просторі;

- промислова та інша діяльність у виключній (морській) економічній зоні України.

2.3.

<< | >>
Источник: ЦИМБАЛІСТИЙ ТАРАС ОЛЕГОВИЧ. КОНСТИТУЦІЙНО - ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ УКРАЇНИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Хмельницький - 1998. 1998

Скачать оригинал источника

Еще по теме 2.2. Державно-правові основи охорони державного кордону України:

  1. 14. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ, НЕДОТОРКАННОСТІ ДЕРЖАВНИХ КОРДОНІВ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИЗОВУ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ
  2. 14.2,1. Незаконне перетинання державного кордону України
  3. 14.2.2. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України
  4. Глава VI Конституційно-правові основи організації і здійснення державної влади в Україні
  5. Стаття 110-2. Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України
  6. Розділ XIV ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ, НЕДОТОРКАННОСТІ ДЕРЖАВНИХ КОРДОНІВ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИЗОВУ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ
  7. Стаття 332. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України
  8. Стаття 342. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
  9. 3. Державний кордон та його захист і охорона
  10. Правові основи реорганізації органів захисту "завоювань революцій" -- органів внутрішніх справ, міліції і державної безпеки
  11. Правові основи входження Західної Украіни до складу СРСР-УРСР
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -