§ 2. Апарат держави. Форми та принципи його діяльності

Важливою ознакою будь-якої держави є державний апарат. Апа­рат держави є:

1) системою державних органів, що становить собою структурну організацію, засновану на загальних принципах, єдності кінце­вої мети, взаємодії та орієнтовану на забезпечення реалізації функцій держави;

2) системою державних органів, що наділені спеціальною ком­петенцією і здійснюють управління суспільними справами на професійній основі як носії влади;

3) системою державних органів, у рамках якої діяльність служ­бовців суворо відмежована від «власності», яка належить їм як суб’єктам;

4) системою державних органів, кожен з яких наділений мате­ріально-технічними засобами для здійснення своїх функцій;

5) системою державних органів, диференційованих відповідно до принципу поділу влади на законодавчі, виконавчі та судові;

6) системою державних органів, що здійснюють свою діяльність з управління суспільними справами і реалізації державних функцій у безпосередньо управлінських і правових формах.

Безпосередньо управлінські форми діяльності державного апа­рату не мають юридичного характеру:

— організаційно-регламентуюча — підбір і розстановка кадрів у сфері здійснення державних функцій, розробка наукових реко­мендацій, підготовка посадових інструкцій і штатних розкладів для управлінського персоналу, організація державних заходів;

— організаційно-господарська — організація матеріально-техніч­ного забезпечення і управління майном, забезпечення реалі­зації бюджетної справи і бухгалтерського обліку, організації державної статистики та інформатики;

— організаційно-виховна — підвищення рівня правосвідомості і правової культури громадян, організація правового вихован­ня, роз’яснення змісту нормативно-правових актів, формуван­ня адекватної громадської думки тощо.

Схема 10. Форми діяльності державного апарату

Правові форми діяльності державного апарату мають юридичний характер:

— правотворча — форма діяльності компетентних органів дер­жави зі встановлення, зміни та скасування правових норм, тобто з попередньої підготовки нормативно-правових актів, їх розгляду і прийняття;

— правозастосовна — форма діяльності компетентних органів держави з реалізації правових норм, тобто із забезпечення ор­ганізації встановлення і здійснення контролю за додержанням правових норм;

— правоохоронна — форма діяльності компетентних органів дер­жави з охорони і захисту правових норм, тобто з попереджен­ня правопорушень і притягнення правопорушників до юри­дичної відповідальності шляхом застосування до них заходів юридичного впливу;

— контрольно-наглядова — форма діяльності компетентних органів держави з організації контролю і нагляду за дотриманням під­приємствами, установами і організаціями, посадовими і служ­бовими особами, громадянами і їх об’єднаннями окремих уста­новлених відповідними нормативно-правовими актами правил (податкових, санітарних, протипожежних, ветеринарних тощо);

— установча — форма діяльності компетентних органів держави із реалізації на основі норм матеріального права повноважень на формування, реорганізацію та ліквідацію органів держави, їх структурних підрозділів, окремих посад та встановлення норм і принципів такої реалізації.

Для підвищення ефективності і якості функціонування держав­ного апарату необхідно, щоб в основі його організації і діяльності була система принципів. Саме з їх допомогою забезпечується єдність системи органів держави, що складають її апарат.

Принципи організації і діяльності державного апарату — це основні вихідні ідеї та положення, на яких базуються побудова й функціонування органів державної влади.

Необхідно зазначити, що ці принципи мають динамічний харак­тер і виникають та змінюються відповідно до об’єктивних потреб суспільного розвитку. Як правило, вони дістають закріплення у Кон­ституції та органічних законах і мають програмно-декларативний характер. Це, звичайно, не позбавляє необхідності втілення вказаних положень у діяльність системи державних структур, однак забезпе­чує можливість встановлення принципів, до яких держава має намір наблизитися у майбутньому.

Принципи організації і діяльності державного апарату можна умовно поділити на дві групи: 1) універсальні — притаманні всім ви­дам органів державної влади, державному апарату в цілому; 2) спеці­альні — такі, що визначають побудову та функціонування лише окре­мих органів державної влади і пов’язані зі специфікою здійснення відповідних видів державно-владної діяльності.

Універсальні принципи організації і діяльності державного апа­рату такі:

1) пріоритет прав і свобод людини — закріплення за органами державної влади їх головного обов’язку, який полягає в утвер­дженні і забезпеченні прав і свобод людини;

2) єдність і поділ влади — здійснення органами державної влади своєї діяльності відповідно до чіткого розмежування сфер їх виключної компетенції та структурної і функціональної єд­ності їх один з одним;

3) верховенство права — гарантування права на оскарження в суді рішень, дій та бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, на відшкодування за рахунок дер­жави шкоди, завданої їх незаконними діями;

4) законність — випливає із принципу верховенства права і по­лягає в тому, що органи державної влади організуються і діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що перед­бачені Конституцією і законами;

5) народовладдя — участь громадян у формуванні і діяльності органів державної влади: гарантування громадянам права на участь в управлінні державними справами, права вільно оби­рати та бути обраними до органів державної влади, а також права рівного їх доступу до державної служби.

До спеціальних принципів організації і діяльності державного апарату можна віднести: соціальну справедливість; гуманізм; опти- мальність; ієрархічність; поєднання переконання і примусу; привсе­людність, відкритість і врахування громадської думки; поєднання виборності і призначуваності; організаційно-правову зв’язаність ді­яльності державних органів і посадових осіб; демократизм методів і стилю роботи; змінюваність; поєднання колегіальності та єдинона­чальності; професійну компетентність; політичну лояльність; еконо­мічність, програмування, плановість, науковість; позапартійність.

Наявність та взаємодія зазначених вище принципів обумовлює і забезпечує функціонування апарату держави як взаємопов’язаної системи органів, що забезпечують ефективну реалізацію владних по­вноважень.