Поняттєво-категорійний апарат

Поняття «юридична техніка» входить у категорійний апарат європей­ської юридичної науки на зламі XIX-XX ст. Історичні передумови цього процесу полягають у становленні юридичного світогляду та розвитку доктрини юридичного позитивізму¹¹.

Під словом «техніка», яке лежить в основі поняття юридичної техніки, розуміють: практичну діяльність; рекомендації щодо найбільш доцільних способів здійснення практичної діяльності; мистецтво здійснення прак­тичної діяльності; сукупність засобів практичної діяльності тощо.

Термін «техніка» багатозначний. Традиційне використання поняття «юридична техніка» походить від значення техніки як майстерності, мисте­цтва, хоча більшість авторів схиляється до значення техніки як сукупності засобів, механізмів, інструментів¹².

В. Карташов замість поняття «юридична техніка» вибудовує ланцюжок наукових категорій: «юридична техніка» (засоби юридичної діяльності) - «юридична тактика» (методи та прийоми цієї діяльності) - «юридична стратегія» (кінцеві цілі та концептуальні напрямки діяльності) - «юридична технологія» (категорія, що об'єднує всі ланки цього ланцюжка). М. Вла­сенко розглядає техніку як частину технології та умову її функціонування. Т. Кашаніна пропонує виділяти в структурі юридичної техніки дві частини:

1) власне юридичну техніку (засоби); 2) юридичну технологію (прийоми, способи, методи)¹³.

Г. Муромцев вбачає два шляхи розв'язання цієї проблеми: відмову від цього поняття або домовленість між юристами про його однозначність. Автор пропонує визнати юридичну техніку багатоаспектною категорією для вираження:

¹¹ Муромцев Г. И. Юридическая техника: некоторые аспекты содержания понятия /

Г. И. Муромцев // Проблемы юридической техники: [сб. ст.] / под ред. д.ю. н., проф., акад. РАЕН и ПАНИ, засл. деят. науки РФ В. М. Баранова. - Н. Новгород, 2000. - С.

¹² Юридическая техника: курс лекций / под ред. В. М. Баранова, В. А. Толстика. - М.: ДГСК

МВД России, 2012. - 384 с.

¹³ Там само.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

1) прикладних аспектів професійної юридичної діяльності;

15

2) формально-структурних аспектів теорії права, а також чинного права;

3) ступеня досконалості форми, структури і мови права.

Маємо із цього приводу кілька зауважень. Безумовно, юридична техніка розвивалась впродовж усієї історії існування права, проявлялася через навички, прийоми практичної діяльності щодо реалізації права, а пізніше - як рекомендації щодо найбільш доцільного способу та здійс­нення цієї діяльності. Зміст цих рекомендацій збагачувався і змінювався відповідно до розвитку права як явища суспільного життя та науки щодо пізнання його закономірностей, принципів розвитку та існування.

Зміст юридичної техніки органічно пов'язаний із сутністю й ознака­ми самого права, що виникає у зв'язку з його функціонуванням. Завдяки нагромадженню практичного досвіду юридична техніка переростає в те­оретичне знання про шляхи, способи і засоби реалізації права в процесі здійснення юридично значущої діяльності.

В аспекті викладеного простіше розглядати юридичну техніку як яви­ще, що стосується лише форми й структури в праві. Такий підхід сформу­вався в країнах романо-германської системи права на зламі ХІХ-ХХ ст. в контексті розвитку доктрини юридичного позитивізму, який вбачав роль правової науки лише у формально-юридичному аналізі права, розглядав форму права, відмежовуючись від його змісту. Єдність форми і змісту в праві дає підстави стверджувати, що юридична техніка впливає не тіль­ки на формулювання, а й на пошук його правового змісту. Тому завдання юридичної науки - розкрити тенденції та межі впливу юридичної техніки.

У країнах романо-германської системи права поняття юридичної техніки загальновизнане, але має неоднаковий зміст. Західноєвропейські автори висловлюють різні погляди щодо цього.

Лекція 1. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА ЯК СФЕРА НАУКОВИХ ЗНАНЬ І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

16 заперечують необхідність поняття «юридична техніка», оскільки воно, вважають, не є адекватним значенню права, «вульгаризує право як таке».

Юридична діяльність є специфічним видом роботи, яка пов'язана з правовим забезпеченням державного управління, що зводиться до реалі­зації апаратом держави законодавчої, адміністративної та правоохоронної функцій. У літературі запропоновано визначати юридичну діяльність як «об'єктивовану в офіційних актах, опосередковану правом, інтелекту­ально-вольову, управлінську, виробничо-трудову діяльність компетентних установ та організацій, що здійснюється у певних процедурно-процесу­альних формах за допомогою спеціальних юридичних дій та операцій, способів і засобів, спрямовану на вирішення суспільних завдань і функцій,

задоволення публічних і приватних інтересів».

Здійснення владної діяльності апаратом держави може мати різнома­

нітний зміст, зокрема й випадковий, який виявляється як свавілля. Останнє є передумовою виникнення правової форми діяльності апарату держави, що надає цій діяльності субстанційного характеру, значення юридичної діяльності, виступає як її необхідність.

Таким моментом єдності вважається нормативність як спосіб коор­динації названих діяльностей.

Юридичний закон («закон узагалі») як нормативний спосіб санкціо­нування державою правил поведінки людей у цьому абстрактному вигляді не існує. У різних країнах закон втілюється в різних видах нормативно-пра­вових актів, у яких вказані правила, сформовані в різноманітні юридичні норми, що належать до юридичного закону як частини до цілого. Лише в сукупності нормативно-правових актів закон стає дійсним юридичним законом.

Буття окремих нормативно-правових актів щодо закону є чимось випадковим, тому різні норми права можуть міститися в різноманітних нормативно-правових актах, зокрема таких, що суперечать один одному, заперечуючи один одного повністю або частково. У сукупності норматив­но-правових актів може не бути взагалі або бути лише частково гіпотеза, диспозиція чи санкція норми, що заперечує дійсність закону взагалі.

Істотним недоліком правотворчого процесу є відсутність єдиних критеріїв при виробленні та виборі форми нормативно-правових актів. Зокрема, не зовсім зрозуміло, чому в одних випадках певне коло правових відносин регулюється законом, а в інших - президентськими указами,

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

урядовими постановами, відомчими нормативно-правовими актами, нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування. Супе­речність між законом та указом руйнує нормальне функціонування всієї системи чинних нормативно-правових актів. В одному випадку закон встановлює досить абстрактні принципи регулювання певних відносин, в іншому - законодавча деталізація зводиться до рівня відомчої інструкції.

17

Такий випадковий характер втілення юридичних норм у норматив­но-правових актах вимагає особливого способу здійснення юридичної діяльності.

Загалом юридична техніка як необхідний спосіб вироблення і реалізації норм права в юридичній діяльності апарату держави визначається змістом такої діяльності, а отже, характером суб'єкта, цілі, засобів, матеріалу, тех­нології (функцій, методів, прийомів) та продукту юридичної діяльності.

Оскільки юридична діяльність загалом у такій абстрактній формі не існує, а здійснюється як законодавча, адміністративна та правоохоро­нна функція держави, то зміст цієї діяльності варто розглядати, виходячи з особливостей кожної з названих загальних функцій.

Зрозуміло, що юридична техніка буде різною для кожного із цих видів юридичної діяльності, оскільки вони передбачають різних конкретних суб'єктів цієї діяльності, особливі завдання, засоби, продукти тощо.

У зв'язку із цим юридична техніка поділяється на техніку нормо- творення і нормозастосування, виступаючи як законодавча, адміні­стративна та правоохоронна, що, своєю чергою, набуває різноманітних конкретних форм.

3.